Психологічна служба

5.3. Професійне зростання фахівця психологічної служби

Професійне становлення психолога-практика у процесі професійної діяльності вимагає від фахівця складної напруженої творчої роботи над розвитком власної особистості, вибір одних можливостей і відмова від інших. Спеціаліст має досягнути, в першу чергу, найвищого рівня розвитку мистецтва жити — особливого вміння і високої майстерності у творчій побудові свого життя, що базується на глибокому знанні життя, розвиненій самосвідомості й оволодінні системою засобів, методів, технологій програмування, конструювання і здійснення життя як індивідуально-особистісного життєвого проекту. Професійне цілеутворення кваліфікованих практичних психологів, насамперед, має здійснюватися на основі усвідомлення узагальненої теорії, основних напрямів та технологій діяльності. Важливим чинником у професійному становленні психолога є формування професійних здібностей на основі розвитку його особистісних та професійних утворень щодо основної мети психологічної допомоги — це допомога людині в розв’язанні її життєвих проблем та налагодженні стосунків із оточуючими.

Розглядаючи процес і результати професійного становлення практичних психологів варто розрізняти професійну підготовку фахівця і його професіоналізм. Перше поняття відображає процес оволодіння необхідними знаннями й навичками, а друге — результат цього процесу, його якісну характеристику. Можна сказати, що професіоналізм — це ще й якась перспектива, що тією чи іншою мірою доступна даному фахівцеві в силу його індивідуальних можливостей і різних об’єктивних факторів (О. І. Сироватко). Допомогти йому побачити цю перспективу в повному обсязі, створити умови для її досягнення — не менш, а може, і більш важливе завдання у порівнянні з констатацією стану професіоналізму людини на даний момент.

Майстерність — результат професійного становлення суб’єкта, при якому він досягає найбільшого успіху в роботі. Говорити про майстерність можливо тільки за наявності певного рівня сформованості знань, умінь, навичок, професійно важливих якостей, а також — внутрішнього світу особистості, її потреб, ціннісних орієнтацій, уявлень про людей, самого себе, результати власної діяльності. Інтегральним результатом діяльності особистості, що передує її професійній майстерності, є вмілість суб’єкта діяльності — соціальні, загальнотрудові й спеціальні уміння, що були сформовані в процесі застосування раніше набутих знань, умінь і навичок у нових нестандартних умовах (Л. Л. Кондратьєва ).

Досліджуючи проблему професіоналізму А. К. Маркова [5] визначає його як інтегральну характеристику діяльності, спілкування й особистості людини праці. Професіоналізм вчена визначає через співвідношення стану мотиваційної сфери людини праці (професійні цінності, професійні домагання й мотиви, професійне цілепокладання й т. ін.) і операційної сфери (професійна самосвідомість, професійні здібності, навченість, прийоми й технології як складові професійної майстерності і творчості та ін.). А. К. Маркова вважає, що одиницями аналізу професії мають бути професійні завдання, що означає радикально інший підхід до побудови професіограм і визначення саме тих способів діяльності, спілкування і якостей особистості, які адекватні вирішенню завдань професійної діяльності.

Л. М. Мітіна об’єктом професійного розвитку й формою реалізації творчого потенціалу людини в професійній праці визначає інтегральні характеристики її особистості: спрямованість, компетентність, емоційну й поведінкову гнучкість.

Ряд авторів визначають професійне становлення фахівця як процес, що має проходити кілька наступних стадій:

1) рефлексивна — знання цілей діяльності, наполегливість, наявність спеціальних здібностей, засвоєння цілей освіти;

2) дидактична — оволодіння навичками, спеціалізованими знаннями;

3) управлінська — майстерність механізму впливу для досягнення запланованого результату. На цій стадії фахівець має володіти методиками (техніками роботи) і мати певні здібності непрямого впливу на дитину.

Замислюючись про шляхи просування практичного психолога із щабля фахівця — початківця або зі стажем — на рівень високого професіоналізму, О. О. Бодальов, А. А. Деркач, Л. Г. Лаптєв дійшли висновку, що особи, що проектують і здійснюють увесь цей процес, мають добре осмислити всі етапи його розгортання, змістовне наповнення кожної його фази й методичні форми його реалізації [2].

Професіоналізм практичного психолога можна назвати стрижневим компонентом обраного їм виду діяльності.

Важливо відзначити, що будь-яку діяльність, у тому числі й діяльність практичного психолога, обумовлює її мета. У даному випадку мета — це цілком конкретний образ результату виконуваної діяльності. Якщо врахувати характер реальних умов, то перед практичним психологом виникає цілий ряд проблем і завдань, які необхідно вирішити для одержання цього конкретного результату.

Щоб пройти дистанцію від образу результату (мети) до його реального втілення (продукту діяльності), необхідно виконати цілком певні дії, які відповідно до відведеної ролі прийнято називати функціями. Ці функції виконує практичний психолог, що виступає суб’єктом (активною діючою особою) психологічної практики. Цілком очевидно, що здатність практичного психолога ефективно виконувати свої функції залежить від певних його якостей. Всі вони у взаємозв’язку характеризуються загальним поняттям — професійна компетентність, або професіоналізм.

Отже, професійна компетентність за Л. Г. Лаптєвим характеризується сформованістю у практичного психолога єдиного комплексу знань, навичок, умінь, психологічних особливостей (якостей), професійних позицій і акмеологічних інваріантів.

Знання, навички й уміння можуть бути представлені як рольові характеристики професійної компетентності психолога. Всі інші компоненти з’являються як її суб’єктні характеристики, указують на відношення психолога до діяльності і на його індивідуальний стиль діяльності. Причому досягнення різних рівнів професійної компетентності визначається, наприклад, існуючими індивідуальними обмеження, що є протипоказаннями для виконання психологом професійних функцій.

Таким чином, для аналізу професійної діяльності практичного психолога виокремлюють наступні сторони (блоки): професійна діяльність, професійне спілкування, особистість професіонала і результати його праці.

Дані сторони розкривають процесуальний і результуючий аспекти професійної діяльності психолога, його повсякденних відносин і осо- бистісного розвитку. Кожна із зазначених сторін (блоків) діяльності практичного психолога має певні психологічні характеристики. Їх можна згрупувати в критеріальний модуль, до складу якого входять показники у вигляді об’єктивно необхідних знань, навичок й умінь, психологічних особливостей (якостей), позицій й акмеологічних інваріантів.

Вимоги до підготовки практичного психолога системи освіти України відображені у професіограмі практичного психолога (освітньо- кваліфікаційній характеристиці) (Т. С. Яценко та ін.) [4, 9, 10].

Під професіограмою розуміється детальний опис змісту, технології і всіх суттєвих умов конкретної професійної діяльності — технічних, соціальних, психологічних, економічних тощо. Психограма, у свою чергу, є описом професійно необхідних якостей особистості, описом, який спрямовується безпосередньо на особистість, тобто на розкриття тих вимог, які професійна діяльність ставить перед психологічною сферою особистості.

Розроблений А. А. Деркачем, Л. Г. Лаптєвим системний акмеогра- фічний підхід до професійної компетентності практичного психолога являє собою модель практичного психолога як професіонала й містить систему вимог, дотримання яких забезпечує продуктивне виконання психологом своїх функцій у реальних умовах, а також сприяє постійному розвиткові та реалізації його творчого потенціалу. Це не тільки описова модель, але й свого роду алгоритм, проходження за яким дає можливість обрати найбільш продуктивну стратегію, тактику і методи професійної підготовки.

Так, О. І. Сироватко, запропонувала професіограму практичного психолога, що представлена об’єктивними і суб’єктивними характеристиками його діяльності у системі освіти.

Об’єктивні характеристики містять у собі цілі й завдання діяльності, певні функції (види діяльності), а також вимоги до норм професійної діяльності та її результати.

Суб’єктивні характеристики діяльності психолога — це знання, уміння, навички, професійні позиції, психологічні якості й акмеоло- гічні інваріанти.

Професійні знання становлять основу для формування психолого- педагогічної культури і безпосередньо технології досягнення психологом бажаних результатів своєї роботи.

Професійні знання охоплюють відомості про об’єкти дослідження, психологічні технології реалізації функціональних обов’язків, дані про всі детермінанти, що визначають успішність у досягненні бажаних результатів. Повна структура професійної діяльності психолога включає мотиваційно-орієнтаційну ланку, цілісний комплекс професійних дій діагностичного, розвиваючого, терапевтичного, коректувального і консультаційного характеру, а також аналітичний контрольно-оцінний елемент.

Алгоритм цього процесу такий:

1) з’ясування цілей і завдань психологічної практики;

2) вивчення психологічних умов і факторів реальних обставин у яких можливе здійснення професійних дій;

3) прийняття рішення про здійснення соціально-психологічної роботи з клієнтом;

4) планування психологічних заходів щодо реалізації рішення й організація їх виконання відповідно до вимог психологічних принципів і наукових рекомендацій;

5) аналіз результатів життєдіяльності соціальних та освітніх суб’єктів і соціально-психологічної роботи;

6) коректування всієї своєї діяльності.

Особливу увагу варто приділяти вивченню принципів і технології виконання функціональних обов’язків. Власне — дотриманню вимог методики.

Професійні знання практичного психолога це:

— знання загальних рис, особливостей і конкретики своєї професійної діяльності;

— знання структури, змісту й практики роботи;

— знання про власні індивідуальні особливості, можливості, сильні і слабкі сторони діяльності;

— знання про способи компенсації власних недоліків.

Професійні вміння являють собою дії й методи роботи психолога

(«техніки» психолога), що застосовуються їм для реалізації обов’язків і функцій психолого-психологічної роботи. Професійні вміння охоплюють великий арсенал дій психолога щодо виконання професійних функцій. Психологові необхідно вміти:

— об’єктивно й всебічно аналізувати реальні умови і фактори життєвої ситуації клієнта;

— планувати й ефективно здійснювати соціально-психологічну роботу відповідно до наукових рекомендацій;

— систематично вивчати й об’єктивно оцінювати результати соціально-психологічної діяльності;

— реалізовувати заходи для її оптимізації.

Навички складають набуту, сформовану, стійку здатність практичного психолога виконувати професійні дії, прийоми, конкретні посадові функції.

Важливі в професійному плані навички:

— здатність регулювати свою розумову діяльність та емоційні стани;

— здатність мобілізувати можливості і власні психологічні ресурси,

— здійснювати весь комплекс діяльнісних елементів, що утворюють цілісну технологію продуктивної професійної праці психолога, у який входить:

Організаційно-методична робота — всі рівні планування, а також підготовча й безпосередня діяльність з різних аспектів соціально-психологічного супроводу, психологічна просвіта щодо навчання посадових осіб, педагогів використанню у своїй практиці знань із області психології; підготовки психологічного активу до ефективних дій; психологічного консультування й освіти клієнтів.

Дослідницько-аналітична — розробка концептуальних підходів до вивчення соціально-психологічних явищ, аналітична робота з отриманою інформацією, адаптація психодіагностичних методик до умов реальної практики, пошук тенденцій і закономірностей в існуючих соціально- психологічних явищах.

Психотерапевтичний вплив — комплексний вербальний і невербаль- ний вплив на судження, емоційно-вольову й інтелектуальну сфери клієнта, створення комфортних умов для їх продуктивної праці й життя.

Психологічне консультування й освіта. Консультування — носить рекомендаційний характер, базується на спільному із клієнтом виявленні причин і недоліків існуючих станів. Психологічна освіта реалізується в контексті повсякденної життєдіяльності й у вигляді цільових запланованих заходах діяльності, що спрямовані на підвищення психологічної культури педагогів.

Специфічні психологічні особливості (якості) виражають сформо- ваність всіх компонентів психіки професіонала: психічних процесів, властивостей, станів, психологічних новоутворень, які дозволяють йому виконувати обрану діяльність.

Психологічні якості охоплюють особливості професійного мислення й свідомості, рефлексії й самооцінки, цілепокладання й мотиваційної сфери, взаємозв’язків, відносин і практичних дій. Найбільш значимими психологічними якостями практичного психолога є:

— аналітико-конструктивний склад мислення й самостійність суджень;

— чуйність і проникливість;

— емоційно-вольова стабільність і терплячість;

— стійкість до стресів й уміння адаптуватися до різних умов;

— емпатія й рефлексія;

— загальна психофізична активність.

Професійна позиція практичного психолога — це цілісне психічне утворення, що включає конкретні установки й орієнтації, систему особистих відносин й оцінок внутрішнього й навколишнього досвіду, реальності й перспектив, а також власні домагання, реалізовані (не реалізовані, частково реалізовані) у діяльності.

Професійна позиція психолога визначає його орієнтацію, місце й роль у процесі запропонованої йому діяльності. Вона виражає його самооцінку, рівень професійних домагань, мотиви діяльності й розуміння свого призначення. Вона доповнюється конкретними ситуаційними елементами, що є кращими при виконанні професійних функцій діагностичного, терапевтичного, корекційно-розвиваючого, консультаційного, аналітичного, контрольно-оцінного й іншого характеру.

Акмеологічні інваріанти практичного психолога — це такі компоненти, що формуються і використовуються в діяльності, та спричиняють оптимальний творчий потенціал і найвищу продуктивність діяльності практичного психолога незалежно від дії зовнішніх умов і факторів.

У числі загальних і специфічних акмеологічних інваріантів виокремлюють: постійну включеність у процес прийняття рішення, передбачення, проникливість, особистісні домагання, мотивацію досягнення, саморегуляцію й інші незатребувані раніше професійно важливі якості й індивідуальні особливості.

Найбільш важливі акмеологічні інваріанти практичного психолога:

— потреба в підтримці стійкої діяльнісної спрямованості,

— високі компенсаторні можливості й психічна відновлюваність, які забезпечують адаптивність психолога,

— здатність до багаторівневої рефлексії,

— вміння здійснювати професійну діяльність в «зоні комфортного психічного стану»,

— достатній рівень мобільної саморегуляції й управління функціональним станом й ін.

Індивідуальні обмеження або протипоказання — об’єктивна база, на якій формується група особистісних труднощів, бар’єрів, блокаторів, що перешкоджають успішній професійній діяльності.

Застосування акмеограми як найбільш повного системного опису професійної компетентності практичного психолога дозволяє не тільки виділити її бажані компоненти, але й визначити ті з них, які перешкоджають продуктивній діяльності. Такі протипоказання відіграють роль психологічних утруднень, бар’єрів, блокаторів діяльності.

Таким чином, основні підходи до норм діяльності практичного психолога можуть містити наступні вимоги. Перша з них стосується структурної цілісності системи засвоюваних норм діяльності (Г. О. Балл). Основні напрями реалізації цієї вимоги сформульовані так: забезпечення системності знань (Л. Я. Зоріна); відпрацьовування орієнтовних, виконавчих і контрольних операцій при формуванні способів дій (П. Я. Гальперін, Н. Ф. Тализіна, Ю. І. Машбиць); досягнення необхідного рівня спільності засвоюваного способу дії на основі оволодіння його операційним складом, засобами його переносу на нові об’єкти використання в нових цілях.

Перераховані вимоги стосуються норм, що регулюють інструментальну (змістовно-операційну) сторону діяльності, а також мотиваційних норм, регульованих цінностями, прийнятими суб’єктами взаємодії.

На психологічному рівні Г. О. Балл розглядає не просто нормативні системи, а можливості їх формування в кожної особистості. Виділяють два основних способи такого формування: рефлексивний, що пов’язаний з вербалізацією і свідомим прийняттям норм, і позарефлексивний, коли останні засвоюються через безпосереднє наслідування зовнішньому зразку або під впливом соціальної групи, що здійснюється через механізми навіювання, «психічного зараження».

Має значення не тільки знання фахівцем змісту окремих норм, але й розуміння їхнього взаємозв’язку, вміння проаналізувати, конкретизувати ті або інші ситуації. Ідучи таким шляхом, людина досягає справжнього володіння сукупністю норм, здобуває здатність творчо використати їх.

Шляхом зіставлення норм із показниками, що характеризують процес і результати цієї діяльності, формуються оцінки її успішності, тому треба щораз враховувати, норма якого типу покладена в основу розглянутої оцінки.

Так, наприклад, Г. О. Балл [1] розглядає наступні типи норм:

A) стандарти, що фіксують вимоги до суб’єкта, що займає певну соціальну позицію;

Б) ідеали, що вказують перспективну мету, до досягнення якої він покликаний прагнути;

B) норми індивідуального прогресу (або втримання досягнутого рівня), що встановлюють необхідне відношення нових результатів до попередніх з урахуванням можливостей суб’єкта й умов його діяльності.

У рамках виокремлених типів норм можливі додаткові варіанти.

Так, норми-стандарти можуть стосуватися процесу або результату діяльності. Серед норм-ідеалів доцільно виділити досяжні в принципі й абсолютні, до яких можна тільки в тім або іншому ступені наблизитися. Суб’єкт має співвідносити процес і результати контрольованої їм діяльності не тільки з нормами-стандартами (і нормами індивідуального прогресу), але обов’язково також і з нормами-ідеалами, намагаючись визначити, чи досягається наближення до ідеалу чи ні.

Аналіз професійної діяльності практичного психолога з використанням показників критеріального модуля (знань, навичок й умінь, психологічних особливостей (якостей), позицій й акмеологічних інваріантів) дозволяє одержати оцінку діяльності практичного психолога, що носить суб’єктивний характер. Оцінка критеріального модуля і облік об’єктивних характеристик діяльності (завдань, функцій, результатів і норм діяльності) становить основу аналізу технології організації діяльності практичного психолога системи освіти.

Отже, професійна діяльність практичного психолога перебуває в самому тісному зв’язку з іншими видами діяльності психолога, його повсякденним спілкуванням, особистісним розвитком і результатами сукупної праці. З урахуванням цих зв’язків і показників можливо проаналізувати основні складові професійної компетентності психолога, що необхідні для продуктивної діяльності. Цей підхід відрізняється від існуючих дотепер тим, що вводяться поняття механізм професійного розвитку й стадій професійного росту практичного психолога, розглядаються механізми становлення й формування розвитку професійної компетентності.

Такий підхід дозволив нам разом із О.І. Сироватко запропонувати модель професійного розвитку практичного психолога.

Модель, алгоритм і технологія діяльності практичного психолога — це ті дефініції його діяльності, без засвоєння яких немає усвідомленого сходження до вершин професіоналізму в даній соціальній сфері.

В цілому професіонал:

— опановує норми професії в мотиваційній й операційних сферах;

— результативно й успішно, з високою продуктивністю здійснює свою трудову діяльність;

— дотримуючись високих стандартів, досягаючи майстерності, володіє розвиненим професійним цілепокладанням;

— самостійно будує сценарій свого професійного життя;

— стійкий до зовнішніх перешкод, прагне до розвитку своєї особистості;

— індивідуальними засобами професії збагачує досвід оригінальним творчим внеском;

— сприяє підвищенню соціального престижу даної професії в суспільстві, інтересу до неї;

— конкурентноздатний у своїй сфері діяльності.

Бачення практичним психологом стратегії досягнення професіоналізму припускає проходження ряду етапів професійної компетентності. Ці етапи характеризуються такими рівнями професіоналізму, як:

— здатність успішно виконувати професійну діяльність;

— підготовленість до стабільної продуктивної праці;

— професійна майстерність у реалізації функцій й обов’язків;

— творче оволодіння дослідницько-інноваційним стилем професійної діяльності.

Відзначені рівні професійної компетентності є еталонами для оцінювання й дозволяють відслідковувати еволюцію професійного росту, виявляти її тенденції й надавати професійній діяльності оптимальний характер відповідно до її призначення й власної стратегії досягнення.

Як показує досвід, сходження до вершин професії пролягає через створення власної системи роботи, що детермінована багатьма професійними вимогами.

Таким чином, можна стверджувати, що форми, зміст і методи професійної підготовки, підвищення кваліфікації, професійний відбір, професійне самовдосконалення практичного психолога обумовлюються специфікою прикладної психології і специфікою психологічного практикування професіонала.

ТЕМИ І ЗАВДАННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Тема 1. Особистісний портрет практичного психолога

  1. Професійно значущі особистісні риси та якості практичного психолога.
  2. Основні етичні вимоги до роботи практичного психолога.
  3. Специфікація профвідбору на посаду практичного психолога.
  4. Розвиток потенцій особистості практичного психолога.

Тема 2. Професійне становлення як неперервний процес проектування особистості психолога-професіонала

  1. Зміст, форми і методи професійної підготовки практичних психологів
  2. Особистісний розвиток і самореалізація в процесі підготовки майбутніх психологів до професійної діяльності.
  3. Формування соціальної компетентності практичних психологів.
  4. Професійна майстерність практичного психолога. Професіоналізм фахівця.
  5. Професіограма в роботі практичного психолога закладів освіти.
  6. Психограма практичного психолога.
  7. Модель професійного розвитку практичного психолога.

Запитання і завдання для самоконтролю

  1. Опишіть види роботи практичного психолога.
  2. У чому полягає специфіка ціннісно-смислової сфери особистості практичного психолога.
  3. Як пов’язані професійні цінності практичного психолога з етичними засадами його професійної діяльності.
  4. Які вимоги висуваються до емоційної сфери практичного психолога. Назвіть причини емоційного вигорання.
  5. Професійна рефлексія, самооцінка і саморегуляція та їх роль в структурі особистості практичного психолога.
  6. Соціальна компетентність та її роль в структурі особистості практичного психолога.
  7. Дайте характеристику трьом рівням (напрямам) професійної підготовки практичного психолога.
  8. Як здійснюється формування професійно важливих рис практичного психолога у процесі його підготовки у ВНЗ.
  9. Роль практичних занять і навчальної практики у формуванні професійних навичок практичного психолога.
  10. Що таке професійна майстерність практичного психолога.
  11. Основні риси професійної майстерності практичного психолога.

Тематика рефератів

  1. Опис і обґрунтування професіограми практичного психолога.
  2. Опис і обґрунтування психограми практичного психолога.
  3. Етичні вимоги до особистості практичного психолога.
  4. Особистісний саморозвиток практичного психолога під час навчання у ВНЗ.
  5. Шляхи і способи професійного самовдосконалення практичного психолога.
  6. Особистісне зростання практичного психолога. Психологічний портрет практичного психолога.
  7. Планування кар’єри практичним психологом.

Завдання для самостійної дослідницької роботи

  1. Скомпонуйте ряд основних вимог до статусу практичного психолога закладів освіти.
  2. Підготуйте проект на тему: «Який психолог потрібен школі?» (дошкільному закладу, гімназії, дитячому будинку).
  3. Проаналізуйте на основі професіограми практичного психолога свої можливості професійної адаптації.
  4. Розробіть програму підвищення кваліфікації (професійного відбору, професійного вдосконалення) практичного психолога.
  5. Складіть перспективний план роботи практичного психолога в різних типах навчальних закладів.
  6. Складіть календарний план роботи практичного психолога (на тиждень) з урахуванням розподілу часу за основними напрямами роботи.

ВИКОРИСТАНА І РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

  1. Балл Г.А. Психология в рациогуманистической перспективе: Избранные работы / Г.А. Балл.— К.: Основа, 2006. — 408 с.
  2. Бодров В.А. Психологические исследования проблемы профессионализации личности / [Под ред. В.А. Бодрова] // Психологические исследования проблемы формирования личности профессионала — М.: Наука, 1991. - 344 с.
  3. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості : [учбовий посібник для студентів старших курсів психологічних факультетів та відділень університетів] / О.Ф. Бондаренко. — Харків : Фоліо, 1996. — 237 с.
  4. Варначева Л.В. Школьные проблемы глазами психолога / Л.В. Варначева, Т.А. Гусева и др. — М., 1998. — 234 с.
  5. Вірна Ж.П. Мотиваційно-смислова регуляція у професіоналізації психолога: Монографія / Ж.П. Вірна. — Луцьк: Вежа, 2003. — 320 с.
  6. Галузеві стандарти вищої освіти: Освітньо-кваліфікаційна характеристика бакалавра; Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра. / [Авторський колектив під керівництвом Т.С. Яценко] — К.: МОНУ. 2005. — 326 с.
  7. Дубровина И.В. Школьная психологическая служба : Вопросы теории и практики / Научн.-исслед. ин-т общей и педагогической психологии Академии пед. наук СССР / И.В. Дубровина. — М. : Педагогика, 1991. — 232 с.
  8. Кваліфікаційні характеристики педагогічних працівників, для яких встановлені кваліфікаційні категорії : Практ. психолог.: Інформац. зб. М-ва освіти України. — 1994. — № 5—6. — С. 46—48.
  9. Маркова А.К. Психология профессионализма / А.К. Маркова. — М.: Педагогика, 1996. — 286 с.
  10. Маслоу А. Мотивация и личность / А. Маслоу. — СПб.: Евразия, 1999. — 228 с.
  11. Овчарова Р.В. Справочная книга школьного психолога / Р.В. Овча- рова. — М.: Педагогика, 1993. — 280 с.
  12. Основи практичної психології. Підручник для ВНЗ / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін. — 3-тє вид., стереотип. — К.: Либідь, 2006. — 536 с.
  13. Панок В.Г. Практична психологія. Теоретико-методологічні засади розвитку: Монографія / В.Г. Панок. — Чернівці: Технодрук, 2010. — 486 с.
  14. Панок В.Г., Острова В.Д. Психологічна служба вищого навчального закладу / В.Г. Панок, В.Д. Острова. — К. : «Освіта України», 2010. — 230 с.
  15. Роджерс К.Ю. Клиентоцентрированная терапия / К.Ю. Роджерс. — М.: Ваклер, 1997. — 320 с.
  16. Самоукина Н.В. Первые шаги практического психолога / Н.В. Само- укина. — Дубна : ООО «Феникс+», 2000. — 224 с.
  17. Статистичний бюлетень показників розвитку психологічної служби та психолого-медико-педагогічних консультацій за 2014-2015 навчальний рік / [Березіна Н.О., Лунченко Н.В., Обухівська А.Г. та ін.]. — К. : Ніка-Центр, 2015. - 66 с.
  18. Строяновська О.В. Психологічна служба в системі освіти : Практикум з навчального курсу для практичних психологів : навч. посібн. / О.В. Строяновська. — К. : Каравелла, 2010. — 176 с.
  19. Чепелєва Н.В. Соціально-психологічні чинники розуміння та інтерпретації особистого досвіду : монографія / Н.В. Чепелєва, Т.М. Титаренко, М.Л. Смульсон та ін. [під ред. Н.В. Чепелєвої]. — К. : Педагогічна думка, 2008. — 255с.
  20. Яценко Т. С. Методология глубинно-коррекционной подготовки психолога / Т. С. Яценко, А.В. Глузман. — Днепропетровск : Инновация, 2015. — 396 с.