Психологічна служба
4.7. Психологічна служба вищих навчальних закладів
Психологічна служба вищих навчальних закладів І—ІІ рівнів акредитації (технікуми, училища, інститути, коледжі та ін.) регулюється Положенням про психологічну службу системи освіти (див. Додатки). Її працівники у своїй діяльності керуються нормативами і стандартами, що передбачені для працівників психологічної служби загальноосвітніх навчальних закладів.
Що ж стосується ВНЗ ІІІ-ІУ рівня акредитації, то діяльність психологічної служби у цих закладах має свою специфіку.
Психологічна служба вищого навчального закладу ІІІ—ІУ рівня акредитації — це система відповідних посад та (або) структурних підрозділів вищого навчального закладу, яка у своїй діяльності забезпечує соціальний супровід та психологічну допомогу у здійсненні навчально- виховного процесу серед студентської молоді. Вона є органічною складовою психологічної служби системи освіти України.
Діяльність Служби забезпечується практичними психологами і соціальними педагогами (соціальними працівниками), які мають відповідну вищу освіту (спеціаліст, магістр) і, відповідно до чинного законодавства, користуються усіма правами і гарантіями, передбаченими для них.
Служба тісно співпрацює з територіальними органами управління освітою, органами охорони здоров’я, правоохоронними органами, соціальними службами для молоді, органами студентського самоврядування, громадськими організаціями та адміністрацією ВНЗ.
Посади практичних психологів і соціальних педагогів, інших працівників Служби уводяться у штати ВНЗ в межах коштів, передбачених кошторисом витрат відповідного вищого навчального закладу.
Служба діє на основі положення про свою діяльність, яке розробляється кожним ВНЗ у відповідності до Положення про психологічну службу (див. Додатки) та інших нормативних документів і затверджується вченою радою та наказом ректора.
Основною метою діяльності психологічної служби ВНЗ є підвищення ефективності навчально-виховного процесу, розвиток і формування зрілої професійно орієнтованої особистості студента за умови збереження психологічного здоров’я всіх учасників навчально-виховного процесу засобами прикладної психології, соціології і соціальної педагогіки.
Основними завданнями діяльності психологічної служби є:
— підвищення психологічної культури всіх учасників навчально- виховного процесу, гуманізація стосунків у студентських і викладацьких колективах;
— забезпечення індивідуального підходу до кожного учасника навчально-виховного процесу;
— сприяння повноцінному особистісному розвиткові студентів та створення належних психологічних умов для формування у них мотивації до навчання, самореалізації творчих здібностей, самовиховання і саморозвитку;
— поглиблення професійної мотивації, сприяння у професійному і особистісному самовизначенні студентської молоді, формування навичок побудови професійної кар’єри і життєвого шляху в цілому;
— психологічне забезпечення профілактики девіантної та аддиктив- ної поведінки серед студентів, конфліктів та особистісних проблем.
Основними функціями психологічної служби вищого навчального закладу ІІІ-ІУ рівня акредитації є:
— діагностика — соціальне і психологічне вивчення студентів, викладачів і співробітників, груп і колективів, моніторинг соціальних процесів у ВНЗ та психічного розвитку окремих студентів, визначення причин, що ускладнюють особистісний розвиток, навчання та взаємини в колективі;
— корекція — здійснення психолого-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психічному та особистісному розвиткові і поведінці, схильності до узалежнень та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки;
— реабілітація — надання психолого-педагогічної і соціальної допомоги студентам, які перебувають у кризовій життєвій ситуації, з метою адаптації їх до умов навчання у ВНЗ та соціального середовища;
— профілактика — своєчасне попередження відхилень у психічному та особистісному розвиткові, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі, попередження наркоманії, алкоголізму, суїцидів, расової і соціальної нетерпимості, аморального способу життя та ін.;
— прогностика — побудова на основі діагностики моделей поведінки груп та окремих особистостей, проектування на цій основі змісту і напрямів індивідуального розвитку студента, його життєвих планів, формування професійного самовизначення та позитивної життєвої перспективи, визначення тенденцій розвитку груп і колективів, соціально-психологічної ситуації у навчальному в цілому;
— психологічна просвіта — підвищення психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу — студентів, викладачів, співробітників.
Діяльність психологічної служби включає такі головні напрями:
— консультативно-методична допомога всім учасникам навчально- виховного процесу з питань навчання студентів, виховання культурної, соціально зрілої особистості;
— надання професійної допомоги керівництву ВНЗ та органам державного управління освітою у плануванні та оцінці ефективності освітньої діяльності;
— здійснення психологічної експертизи психолого-педагогічних інновацій;
— участь у профорієнтаційних заходах для учнів і студентів з метою надання їм допомоги у свідомому виборі професії та побудові життєвої стратегії;
— психологічне забезпечення навчально-виховного процесу у ВНЗ, — пошук і виявлення обдарованих студентів, визначення причин неуспішності та незадовільної поведінки, психологічний супровід студентів, що потребують особливої уваги викладачів і вихователів, робота з адаптації студентів до навчання у ВНЗ;
— здійснення діагностичної, корекційної і профілактичної роботи як з окремими особами — студентами, викладачами, співробітниками, так і з групами та колективами;
— формування готовності у випускників ВНЗ до самостійної професійної діяльності;
— захист психічного і фізичного здоров’я студентів і викладачів, орієнтація на здоровий спосіб життя, попередження наркоманії, алкоголізму, СНІДу, злочинності, расової нетерпимості;
— соціально-педагогічний і психологічний супровід студентів, що знаходяться у складних життєвих обставинах, постраждали від військових дій, мають особливі освітні потреби;
— взаємодія та координація спільної діяльності з громадськими організаціями, органами студентського самоврядування, правоохоронними органами, органами охорони здоров’я, соціальними службами для молоді, органами місцевого самоврядування та ін.
Структура психологічної служби ВНЗ ПІ—IV рівня акредитації залежить від:
а) профілю вищого навчального закладу (гуманітарний, технічний, класичний);
б) кількості студентів денної форми навчання, наявності філій, факультетів, інститутів, гуртожитків;
в) наявності та якісного складу профільних кафедр;
г) фінансових можливостей навчального закладу;
д) наявності кваліфікованих спеціалістів у галузі практичної психології, соціальної педагогіки (соціальної роботи).
Відповідно до потреб і умов психологічна служба може мати наступну структуру (організаційні моделі):
- Посади фахівців психологічної служби уводяться до підрозділів (інститутів, факультетів, філій, гуртожитків), при цьому один з них призначається керівником. Працівники психологічної служби адміністративно підпорядковані керівникам відповідних підрозділів, методично — керівнику психологічної служби вищого навчального закладу.
- В структурі основних підрозділів ВНЗ (інститутів, факультетів, філій) створюються групи, сектори, навчальні лабораторії, відділи або інші підрозділи. Керівник одного з них призначається керівником психологічної служби ВНЗ в цілому.
- В структурі ВНЗ створюється окремий підрозділ — центр психологічної служби вищого навчального закладу. Його штат і структура визначаються керівництвом навчального закладу.
До складу спеціалістів центру відносяться директор (завідувач), його заступник (за потреби), керівники структурних підрозділів, методисти, практичні психологи, соціальні педагоги (працівники). Допоміжний персонал центру складають: лаборанти, секретарі та ін.
Структурно центр може складатися з відділів, лабораторій, секторів і творчих груп. До його складу можуть входити: кабінет професійної діагностики і профорієнтації, консультативні кабінети, тренінговий кабінет, кабінет психофізичної діагностики і регуляції станів, методичний кабінет та ін.
Усі працівники психологічної служби, що закріплені (працюють) у підрозділах і філіях ВНЗ є співробітниками центру і підпорядковані його керівнику (директору). Директор (завідувач) центру є керівником психологічної служби вищого навчального закладу.
Керівник психологічної служби відповідає за зміст, якість та результати її діяльності перед керівництвом навчального закладу. Не менше одного разу на рік звітує перед керівництвом ВНЗ, подає встановлену звітність та іншу інформацію до УНМЦ практичної психології і соціальної роботи.
При психологічній службі (або на її базі) можуть створюватись: групи швидкого реагування, які надають невідкладну психологічну допомогу, консультативні і тренінг-групи, студентські гуртки, творчі групи, групи волонтерів, «телефон довіри» та ін.
Адміністративно психологічна служба (центр, психолог) підпорядковується ректору або його заступнику. Методично — координує свою діяльність з обласним центром психологічної служби системи освіти.
Психологічна служба вищого навчального закладу має право:
— разом із керівництвом ВНЗ визначати пріоритети своєї діяльності;
— звертатись із запитами і пропозиціями до керівництва територіальних органів управління освітою, інших державних і громадських організацій;
— надавати рекомендації соціального і психологічного характеру керівникам ВНЗ, структурних підрозділів, організаціям та тим, хто звернувся за допомогою;
— створювати бази і банки даних за основними напрямками своєї діяльності;
— здійснювати інформаційно-просвітницьку роботу серед студентів, викладачів, співробітників ВНЗ, учнів шкіл і закладів профтехосвіти, громадськості;
— використовувати матеріально-технічну базу навчального закладу для здійснення статутної діяльності;
— виконувати методичну роботу для студентів і викладачів;
— мати власні субрахунки на загальних рахунках навчального закладу;
— здійснювати власну госпрозрахункову діяльність, виконувати роботи на замовлення сторонніх організацій і установ, надавати платні освітні послуги;
— здійснювати експертизу психологічних і соціологічних методик, методів, технологій та педагогічних інновацій;
— розробляти та впроваджувати власні програми з психологічної просвіти, наукової та консультативно-тренінгової діяльності;
— організовувати семінари, тренінги, конференції та інші масові заходи наукового і науково-методичного характеру.
Психологічна служба вищого навчального закладу зобов’язана:
— керуватися у своїй діяльності законодавством України, Етичним кодексом психолога, Положенням про психологічну службу системи освіти України;
— проводити дослідження, моніторинги, тренінги, навчальні семінари, консультації для студентів, викладачів та співробітників ВНЗ;
— сприяти розвиткові особистості студентів та вдосконаленню психологічної культури і професійної компетентності викладачів;
— брати участь у профілактиці таких негативних явищ у студентському середовищі, як: неуспішність у навчальній діяльності, насильство, наркоманія, алкоголізм, протиправна поведінка, бездуховність, расизм, конфлікти та ін.;
— здійснювати соціальну і психолого-педагогічну експертизу педагогічних інновацій;
— здійснювати щорічне планування своєї роботи та надавати звітність про свою діяльність в установленому порядку;
— за запитом брати участь в інших заходах та здійснювати оцінку їх ефективності.
Штатна чисельність працівників служби залежить від напрямків, змісту та обсягів її роботи.
Планування діяльності психологічної служби здійснюється щорічно на основі пропозицій ректорату і студентської ради з урахуванням пріоритетів діяльності Міністерства освіти і науки України. Керівник Служби щорічно подає ректору (вченій раді) ВНЗ проект плану роботи на наступний період та звіт за проведену роботу.
Служба щорічно подає керівництву ВНЗ звіт за всіма видами діяльності за затвердженими формами у встановлені терміни, несе відповідальність за їхню достовірність.
Психолог у ВНЗ має широке і не менш складне, ніж в інших навчальних закладах, поле діяльності, оскільки психологічні проблеми, з якими стикаються викладачі та студенти, досить різноманітні. Це й адаптація до навчання у нових умовах, і налагодження міжособистісних стосунків, і формування психологічної готовності до майбутньої професії, і безліч особистісних проблем тощо.
Додаткові складнощі (як зазначають Н.В. Чепелєва і Н.І. Пов’якель) викликає й той факт, що багато викладачів ВНЗ не мають спеціальної педагогічної освіти (передусім це стосується технічних, економічних та деяких інших закладів), їхня психологічна компетенція почасти буває вкрай низькою. А це, у свою чергу, призводить до непорозумінь у спілкуванні зі студентами та колегами, а також до психологічних проблем у професійній діяльності. З іншого боку, низька психологічна культура студентів спричиняє появу внутрішніх та міжособистісних конфліктів, веде до особистісних дисгармоній, фрустрацій, тривоги, негараздів у навчанні та оволодінні професією.
Основні завдання психологічної служби вищого навчального закладу тісно пов’язані з завданнями підготовки висококваліфікованого фахівця, що не лише володіє необхідним обсягом теоретичних знань, практичних умінь та навичок, а й має необхідні професійно значущі особистісні якості, котрі дають йому змогу успішно адаптуватися до майбутньої діяльності, прагнути фахового й особистісного самовдосконалення, тобто бути професіоналом, що не зупиняється у своєму розвиткові [3, 5].
Основний психологічний зміст студентського віку як окремого вікового періоду — це досягнення особистістю індивідуально-психологічної та соціальної зрілості, що необхідні для подальшого дорослого життя.
Найважливішими атрибутами індивідуально-психологічної зрілості особистості студента є:
здатність до самостійного прогнозування власної поведінки в будь- яких життєвих ситуаціях на основі розвиненої спроможності добувати потрібну інформацію й аналізувати її відносно цілей, що пов’язані з вирішенням конкретних і нестандартних ситуацій у всіх сферах життєдіяльності;
— здатність до самомобілізації щодо виконання власного рішення про дію всупереч різним обставинам і внутрішньому соціально не мотивованому бажанню його припинити;
— здатність до самостійного контролю ходу виконання власних дій і їх результатів;
— здатність до прояву оцінної рефлексії на основі сформованої самосвідомості й об’єктивної неупередженої оцінки своїх думок, дій, вчинків;
— здатність «робити висновки» із власної поведінки в різних ситуаціях, підвищення якості прогнозування, виконання запланованого та об’єктивності оцінок;
— здатність брати відповідальність за власні дії і вчинки, відповідально ставитись до вибору власної життєвої стратегії і життєвих планів;
— здатність до емоційно-адекватної реакції на різні ситуації власної поведінки [19].
— сформовану, цілісну Я-концепцію.
Індивідуально-психологічна зрілість є надійною основою для розвитку соціальної зрілості особистості та становлення особистості як професіонала.
У якості критеріїв соціальної зрілості випускників ВНЗ можна розглядати соціальну компетентність, яка містить:
— соціально-психологічну адаптованість до сучасних соціальних і економічних умов життєдіяльності;
— наявність чітко визначених і адекватних соціальній дійсності життєвих планів щодо професійної діяльності і професійного зростання як на найближчий час, так і у подальшій перспективі;
— сформовану громадянську позицію у сукупності політичних, етнокультурних, соціально-психологічних компонентів;
— визначеність стратегій шлюбної поведінки, сформоване ставлення до протилежної статі, гендерну культуру;
— високу комунікативну компетентність і наявність гармонійних стосунків з найближчим оточенням;
— розвиток адаптаційного потенціалу як високого рівня пристосування наявних і латентних можливостей особистості до нових або мінливих умов соціальної взаємодії [15].
Таким чином, працівники психологічної служби вищого навчального закладу — практичні психологи і соціальні педагоги — мають у своїй діяльності забезпечити соціально-педагогічні і психологічні умови особистісного зростання майбутнього фахівця, досягнення особистістю індивідуально-психологічної та соціальної зрілості.
Особистісне зростання передбачає не лише розвиток особистості, а й формування прагнення людини до найповнішого вияву й розвитку своїх можливостей та здібностей. Це поняття є одним із ключових у гуманістичній психології і значною мірою збігається з поняттями «са- моактуалізація» і «самореалізація». Саме прагнення до самоактуалізації мотивує людину до розвитку і вияву своїх можливостей, вона стає вільною у виборі свого життєвого шляху; реалізація потенцій людини своєю чергою робить її психологічно зрілою, здатною до творчої діяльності.
Особистісне зростання студентів виступає важливою передумовою професійного становлення особистості. Останнє, базуючись на психологічній та особистісній зрілості майбутніх фахівців, зумовлює виникнення такої необхідної складової особистості фахівця, як професійна ідентифікація. Вона розглядається нами як невід’ємний компонент професійної самосвідомості особистості, основними характеристиками якої є прийняття провідних професійних ролей, цінностей та норм, сформовані мотиваційні структури, що спонукають особистість до ефективної практичної діяльності. У свою чергу несформована професійна ідентифікація навіть при високому рівні теоретичних знань та відпрацьованих практичних уміннях не дає можливості фахівцеві впевнено почувати себе у процесі виконання професійних обов’язків, актуалізує механізми психологічного захисту, а отже, й перешкоджає ефективній професійній самореалізації.
Таким чином, психологічна служба ВНЗ покликана підвищувати психологічну культуру викладачів та студентів, забезпечувати належний рівень їхньої психологічної компетенції, сприяти психологічній підтримці навчально-виховного процесу та допомагати у розв’язанні різноманітних особистих і професійних проблем, які мають психологічне підґрунтя (Н. І. Пов’якель, Н. В. Чепелєва, Т. С. Яценко).
У 2009 році нами разом з В.Д. Островою [4] було проведено дослідження проблем, з якими стикаються студенти протягом усього терміну навчання (див. Додатки). З’ясувалося, що найбільш актуальними для студентів усіх курсів і спеціальностей є наступні (за ступенем значущості): фінансові — 5,39, організація навчання (самостійна робота, проходження практики, розподіл часу) — 4,47; взаємини з батьками — 4,20; здоров’я — 4,11; зміст навчання (опанування змісту навчальних предметів) - 3,95 (Цифрами подані середні значення за 10-ти баловою шкалою).
Іншими словами: для сучасних студентів чільне місце посідають проблеми професійного самовизначення та влаштування у цьому житті, проблеми міжособистісного спілкування, проблеми опанування професією та організації навчання.
На запитання як студенти вирішують свої проблеми були одержані наступні відповіді: самостійно — 7,2; «звертаюсь до друзів» — 5,83; «звертаюсь до батьків» — 5,07; «...до Інтернету» — 3,85; «відволікаюся (розваги, застілля і т.п.)» — 3,18. Що ж стосується викладачів та відповідних підрозділів ВНЗ, то вони посіли останні місця, — «звертаюся до викладачів» — 2,11; «до адміністрації ВНЗ» — 1,06.
Тут ми бачимо типову картину спроб вирішення складних життєвих проблем самостійно або за допомогою друзів. В ситуації, коли не вистачає життєвого досвіду такі види допомоги і самодопомоги як правило виявляються малопродуктивними і породжують нові проблеми та ускладнення. Ось чому на запитання «Чи вважаєте Ви за необхідне створення психологічної служби у ВНЗ?» переважна більшість опитаних (82,24 %) відповіла ствердно.
У зв’язку з цим маємо підстави наголосити що психологічна служба ВНЗ має здійснювати: психологічне забезпечення навчально-виховного процесу; психологічну просвіту викладачів і студентів; надавати психологічну допомогу викладачам і студентам.
Психологічне забезпечення навчально-виховного процесу (за Н. В. Че- пелєвою) містить такі завдання:
— відбір абітурієнтів на ту чи іншу професію. Це передбачає розробку професіограм фахівців і створення на цій основі пакету конкретних психодіагностичних методик, опитувальників, анкет, програм бесід з абітурієнтами з метою визначення рівня сформованості особистісних та когнітивних якостей абітурієнта;
— полегшення процесу адаптації студентів до умов навчання. Тут найважливіше допомогти першокурснику оволодіти якісно новими прийомами навчальної та навчально-професійної діяльності, виробити потяг до самостійної роботи. Адаптація до умов навчання включає і зміну стилю спілкування з товаришами й викладачами у навчальній та позанавчальній діяльності;
— професійну адаптацію, кінцевою метою якої є професійна ідентифікація майбутніх фахівців. Професійна адаптація передбачає насамперед вироблення та вдосконалення професійно значущих особистісних якостей, стереотипів поведінки; засвоєння основних професійних ролей, форм спілкування, необхідних для успішного виконання майбутньої професійної діяльності; формування професійної рефлексії та професійної самосвідомості студентів;
— психологічну допомогу викладачам в їхньому професійному самовдосконаленні. Передусім це стосується налагодження ефективного контакту зі студентами, віднайдення оптимальних способів педагогічного впливу на них, вироблення доброзичливого ділового стилю спілкування, дотримання педагогічного такту, допомоги у розв’язанні конфліктів;
— допомогу молодим викладачам, особливо тим, хто не має спеціальної педагогічної освіти, в їхній адаптації до умов нової професійної діяльності;
— допомогу студентам і викладачам у навчальних ситуаціях, що викликають значну емоційну напругу. Йдеться насамперед про іспити й заліки, взагалі про організацію роботи під час сесії, виробничої практики. Такі ситуації є емоційно несприятливими не лише для студентів, а й для викладачів, як і загалом будь-які оцінювальні ситуації. Від уміння викладача створити оптимальний доброзичливий і водночас вимогливий емоційний настрій під час іспиту великою мірою залежать об’єктивність оцінювання, задоволеність студентів отриманою оцінкою, їхня самооцінка та націленість на виправлення виявлених недоліків, на самовдосконалення.
Психологічна просвіта викладачів та студентів покликана підвищувати їхню психологічну компетентність, яка своєю чергою є важливою складовою психологічної культури особистості. Основні завдання тут такі: створення психологічного лекторію для викладачів та студентів, підготовка необхідних методичних рекомендацій, популяризація літератури, бесіди на психологічні теми, організація тематичних «круглих столів», організація гуртків та наукових студентських груп, груп волонтерів для надання взаємної допомоги у студентському середовищі, проведення тренінгів, рольових і ділових ігор, тощо.
Психологічна допомога викладачам та студентам. Вона має здійснюватися передусім через індивідуальні консультації, бесіди, групові тренінги, інші форми психотерапевтичної роботи. Тут основною метою є сприяння особистісній інтеграції студентів і викладачів, узгодження їхніх особистих, соціальних та економічних інтересів. Важливою передумовою цього є ефективне реагування на конкретні психологічні проблеми, з якими стикається людина у своїй навчальній, професійній діяльності, в особистому житті. Це можуть бути, наприклад, проблеми, пов’язані з труднощами у навчанні. Завдання психолога — визначити причини таких ускладнень, які можуть укорінюватися в когнітивній або особистісній сфері студента, та надати конкретні рекомендації з їх подолання.
Основними завданнями у справі надання психологічної допомоги викладачам та студентам (за Н. В. Чепелєвою і Н. І. Пов’якель) є:
- консультативна допомога у розв’язанні гострих життєвих проблем, криз, внутрішніх конфліктів;
- консультативна та обмежена рамками закладу психотерапевтична допомога у виробленні адекватних форм поведінки, комунікативних умінь у різноманітних життєвих, навчальних та професійних ситуаціях;
- сприяння позитивному розв’язанню конфліктів у педагогічних колективах, студентських групах тощо.
Багато психологічних проблем пов’язано з особистим життям студентів, труднощами у спілкуванні. І нерідко вони великою мірою залежать від низької психологічної культури особистості. У цьому випадку психологічна допомога має поєднуватися з психологічною просвітою студентів. Узагалі слід зазначити, що вказані вище основні функції психологічної служби у реальній практиці тісно взаємопере- плетені. Індивідуальне консультування, наприклад, може виконувати не лише функцію психологічної підтримки, допомоги, а й просвіти та психологічного забезпечення навчально-виховного процесу, зокрема сприяти полегшенню адаптації до умов навчання тощо [3].
Психологічні служби вищих навчальних закладів тільки починають свою діяльність, але потреба у психологічній допомозі серед студентства надзвичайно висока. УНМЦ практичної психології і соціальної роботи з 2009-2010 навчального року здійснюється щорічний моніторинг розвитку психологічної служби у вищих навчальних закладах ІІІ-ІУ рівнів акредитації. Аналіз отриманих даних дозволяє визначити певні стійкі тенденції у діяльності та розвитку психологічної служби у вищій освіті.
Вищі навчальні заклади, в яких фактично існує і діє психологічна служба, є різними за відомчим підпорядкуванням (Міністерство освіти і науки України, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Міністерство охорони здоров’я України, Національний банк України тощо), типом навчального закладу (академія, університет, інститут) та статусом ( державні,національні, технічні, гуманітарні). Фахівці психологічної служби здійснюють психологічний супровід і соціально-педагогічний патронаж переважно студентів денної форми навчання.
Необхідно зазначити, що єдиної, чітко визначеної структурно- функціональної організації психологічної служби у ВНЗ досі не існує, психологічні служби ВНЗ мають такі організаційні форми: окрема посада практичного психолога, Психологічна служба, Центр, Лабораторія, Навчально-методичний кабінет і діють у відповідності з Статутами, Положеннями та Наказами, затвердженими на рівні навчального закладу.
Щодо джерел фінансування психологічної служби, то протягом 6 років зберігається наступна тенденція: від 82% до 86% фінансування здійснюється за кошти ВНЗ, близько 5% — за кошти Держбюджету та відомчих міністерств, а в 9-13% фінансування взагалі відсутнє.
Показовим є співвідношення кількості штатних ставок працівників служби та кількості працівників служби, що працюють на безоплатній основі (волонтерів): 25% до 75%. В середньому на одну ставку практичного психолога припадає близько 2000 студентів очної форми навчання та близько 300 науково-педагогічних та педагогічних працівників, що ускладнює, майже унеможливлює належне здійснення психологічного супроводу усіх учасників навчально-виховного процесу на високому фаховому рівні. Аналіз інформації свідчить про те, що на теперішній час у психологічних службах ВНЗ майже відсутні ставки соціальних педагогів. Частково функції соціальних педагогів виконують практичні психологи, але треба підкреслити, що соціально-педагогічний супровід навчально-виховного процесу здійснюється не в повному обсязі — лише окремі види робіт з обмеженою кількістю студентів, за відсутності методичного та матеріально-технічного забезпечення.
Таким чином, можна констатувати, що у більшості ВНЗ психологічне забезпечення навчально-виховного процесу співробітниками психологічної служби відбувається за відсутності належного фінансування та матеріально-технічного забезпечення — на волонтерських засадах. Фактором надання психологічних послуг на волонтерських засадах є нагальна потреба учасників навчально-виховного процесу в одержанні цих послуг.
З усіх учасників навчально-виховного процесу найбільша потреба у психологічних послугах наявна у студентів, вони є ініціаторами звернення до служби у 65-75% від загальної кількості звернень. Наступними за кількістю звернень є викладачі та куратори студентських груп (близько 11% та 8% звернень відповідно), адміністрація ВНЗ (4%). Досить активно також звертаються до психологічної служби вихователі гуртожитків, батьки, представники громадських організацій ВНЗ та інших громадських організацій та об’єднань.
Потреба у взаємодії з працівниками психологічної служби є особливо актуальною для студентів I курсу, що пояснюється активним перебігом процесу соціально-психологічної адаптації студентів до умов навчання у ВНЗ. Показовою є і тематика звернень студентів- першокурсників: від загальної кількості звернень «Адаптація до навчання і до нового колективу» складає 29%, «Міжособистісні стосунки у студентському колективі» — 12%, «Організація власної навчальної діяльності» — 11% відповідно.
На останньому курсі навчання перед старшокурсниками у повній мірі постає проблема подальшого працевлаштування, планування власного соціального розвитку. Ситуація суттєво ускладнюється наявністю у сучасній соціальній дійсності наступних тенденцій: по-перше, це поява нового розподілу на ринку праці — на дипломованих і кваліфікованих працівників — традиційний взаємозв’язок соціального статусу й рівня диплому досить часто розпадається. По-друге, якщо раніше виробнича сфера і економіка на невідповідність між результатами освіти й попитом на ринку праці реагували безробіттям, то тепер до неї додалася ще одна проблема — при величезній кількості непрацевлаштованих (аплікантів) наявність нестачі кадрів необхідної кваліфікації (висококваліфікованих фахівців) і необхідності їхньої підготовки [11]. Зазначені тенденції значно ускладнюють соціально-психологічну адаптацію молоді при вступі у самостійне життя та зумовлюють збільшення кількості звернень до фахівців психологічної служби ВНЗ.
Звернення сторонніх організацій, їх загальна кількість і різноманітність (обласні центри практичної психології і соціальної роботи, обласні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, органи державної влади, ЗМІ, заклади охорони здоров’я, громадські, релігійні організації та об’єднання, центри зайнятості населення, окремі бізнес- компанії, художні та творчі об’єднання) свідчить про те, що психологічна служба ВНЗ має та реалізує великі потенційні можливості до співпраці з усіма суб’єктами суспільства з метою всебічного розвитку особистості студентів.
Методична робота працівників психологічної служби є спрямованою переважним чином на студентів: широко застосовується проведення навчальних, навчально-практичних семінарів. Основними напрямами соціально-психологічних досліджень (скринінгів, моніторингів), що здійснюються психологічними службами ВНЗ є наступні: соціально- психологічна адаптація студентів до умов навчання у ВНЗ; соціально- психологічний клімат у колективах ВНЗ; дослідження мотиваційної і професійної спрямованості студентів, ціннісної сфери; оптимізація взаємодії викладацького складу та студентів; емоційна сфера особистості студента (діагностика депресивних станів, психоемоційної стійкості тощо). На основі результатів досліджень відбувається надання індивідуальних і групових науково-методичних рекомендацій, організація науково-практичних конференцій, написання наукових матеріалів.
Майже кожною психологічною службою ВНЗ здійснюється проведення скринінгів та моніторінгів самої різної тематики, результати яких застосовуються педагогічним складом ВНЗ у викладацькій та науковій діяльності.
Основними проблемами для студентів, необхідність вирішення яких ініціює звернення до фахівців, є: адаптація до навчання і до нового колективу; особисті (інтимні взаємини), організація власної навчальної діяльності, особливості міжособистісної комунікації з ровесниками; міжособистісні стосунки у студентському колективі. Актуальними для науково-педагогічного та педагогічного складу ВНЗ є особисті проблеми, які певним чином пов’язуються з професійним вигорянням. Значна кількість звернень адміністрації ВНЗ до фахівців психологічної служби і тематика цих звернень свідчать про те, що керівництво вищих навчальних закладів розглядає психологічну службу як структуру, тісна співпраця з якою сприяє оптимізації навчально-виховного процесу.
Таким чином, результати моніторингу розвитку та діяльності психологічної служби у вищих навчальних закладах ІІІ-ІУ рівнів акредитації, що здійснюється протягом 6 років, доводять, що потреба у психологічному супроводі є надзвичайно високою у всіх учасників навчально-виховного процесу. Основними умовами ефективності діяльності психологічної служби ВНЗ є:
— орієнтація на реальні замовлення клієнтів та актуальні для закладу психологічні проблеми;
— практична спрямованість на своєчасне розв’язання психологічних проблем;
— наукова обґрунтованість та сучасний рівень виконання основних завдань;
— достатнє фінансове, організаційне та технічне забезпечення служби та її підструктур;
— наявність кваліфікованих фахівців, здатних забезпечити діяльність психологічної служби на високому рівні.
У найближчій перспективі необхідно докласти значних зусиль як адміністрації ВНЗ, так і студентському самоврядуванню для того, щоб усі студенти мали можливість одержати кваліфіковану психологічну допомогу.