• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Психологічна служба

4.2.1. Організаційні моделі діяльності психологічної служби на рівні «район (місто) — навчальний заклад»

Психологічна служба району (міста) є основною ланкою психологічної служби системи освіти в цілому. Тільки в сукупності працівників служби, що виконують свої функції у закладах освіти та працівників районного (міського) центру стає можливим повне виконання завдань і напрямів діяльності психологічної служби, що зазначені у Положенні про психологічну службу системи освіти України та інших нормативних документах.

Організаційні моделі психологічної служби системи освіти, що наводяться нижче, розроблені нами відповідно до основних принципів діяльності психологічної служби. Як відомо, в Україні існує значна кількість областей, районів, міст, що мають суттєві відмінності як з точки зору соціально-економічних, демографічних, навіть, ландшафтних, так і з точки зору етнічних, соціокультурних та історичних особливостей. Через це психологічна служба має бути оптимальним чином прилаштована до місцевих особливостей із тим, щоб найбільш ефективно виконувати свої функції, охопити своїми послугами найбільшу кількість учасників навчально-виховного процесу — вихованців, учнів, студентів, педагогічних і науково-педагогічних працівників, батьківську громадськість.

Перша модель. Місто (район) має розгалужену мережу психологічної служби. За цією моделлю спеціалісти психологічної служби є співробітниками навчальних закладів, існує районний (міський) центр психологічної служби. Його склад налічує зазвичай 3-7 осіб. Центр, як і належить, координує діяльність психологів закладів освіти, організовує роботу методичних об’єднань практичних психологів і соціальних педагогів, здійснює методичний контроль, планує розвиток мережі.

Ця модель є найпоширенішою в Україні. Найбільш оптимальною вона є для невеликих і середніх за населенням міст або міст і селищ міського типу, де є районний відділ освіти і немає міського. Якщо місто має 2 — 3 райони, то створюється міський центр замість 2—3 районних. Якщо місто відноситься до великих за населенням (Київ, Харків, Донецьк, Одеса та ін.) і поділяється на значну кількість районів (4-10), то доцільним вважається створення районних центрів, які методично підпорядковуються міському.

Друга модель. Вона зазвичай застосовується у малонаселених сільських (гірських) районах, але може бути застосована у невеликих містах.

Відповідно до цієї моделі створюється районний (міський) центр до складу якого входять усі практичні психологи і соціальні педагоги району. Їх кількість визначається від кількості дітей до 18 років, що мешкають у районі (див. нормативні документи). За кожним із працівників центру закріплюються кілька навчальних закладів, у яких він (вона) здійснюють свою роботу за графіком.

Ця модель добре узгоджується із функціонуванням локальних освітніх округів (ЛОО), системою опорних шкіл і програмою «шкільний автобус», що активно впроваджується зараз у ряді областей.

Ця, друга модель, крім основного, що був описаний вище, має два додаткові варіанти.

Варіант перший. У ряді районів через різні причини (наприклад — управлінські або економічні) немає можливості створити районний центр. У такому випадку в одному з районів створюється центр але йому надається статус міжрайонного. Тобто у своїй статутній діяльності він забезпечує методичний супровід і т.п. працівників психологічної служби закладів освіти кількох сусідніх районів. Такий досвід є, до прикладу, у Пирятинському районі на Полтавщині.

Варіант другий. Він подібний до першої моделі організації служби. Тобто — існує районний центр і працівники служби є співробітниками навчальних закладів. Але, за встановленим графіком, вони здійснюють виїзди у ті школи, де психологів і соціальних педагогів іще немає і надають там необхідну соціальну і психологічну допомогу. Такі виїзди іноді називають «виїзна психологічна консультація» або «пересувний психологічний консультпункт» і т.п. Досвід застосування подібної моделі надання психологічної допомоги учасникам навчально-виховного процесу є у Сумській, Чернівецькій та інших областях.