Психологічна служба
4.1.1. Мета, завдання і принципи організації психологічної служби системи освіти
Поступове відродження прикладної психології у системі освіти України починається з дискусій в журналі «Вопросы психологии», в яких взяли участь й українські вчені. Згадані дискусії відбувалися двічі. Перша — у середині-кінці сімдесятих років ХХ століття, друга — у середині — кінці восьмидесятих.
Основним результатом першої дискусії було розуміння необхідності психологічного супроводу навчально-виховного процесу в школі та його теоретичного обґрунтування. Організаційний аспект психологічної служби вбачався авторам за зразком практичної педології: психолог у школі, психологічна лабораторія — у районі або області. В ході дискусії згадувань про педологію не було. На той час дослідження педології не схвалювалося партійними ідеологами.
Другий етап дискусії мав більш вагомі результати. По-перше, в Інституті вікової і педагогічної психології (Москва) була створена лабораторія психологічної служби (зав. лабораторією — І. В. Дубровіна).
В країні почалась експериментальна робота з упровадження посади психолога в школах. Експеримент в основному здійснювався в Естонії, Литві, Росії. За підсумками експерименту у 1990 році було прийнято Положення про психологічну службу в системі народної освіти СРСР.
Українські вчені також взялися за розробку структури та функцій діяльності психологів у навчальних закладах. Наприкінці 80-х років з’явилося кілька проектів положення про психологічну службу школи. Авторами цих проектів були С. І. Болтівець, П. П. Горностай, О. В. Ки- ричук, А. В. Коняєва, С. Д. Максименко, В. Ф. Моргун, В. О. Татенко, А. В. Фурман, С. І. Яковенко та інші. Основна робота над цими проектами здійснювалась в Інституті психології Міністерства народної освіти УРСР (нині — Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України).
У 1991 році з набуттям незалежності Україна постала перед необхідністю розробки власної нормативної бази діяльності психологічної служби системи освіти. На Першій всеукраїнській конференції з практичної психології (м. Луцьк, листопад 1991р.) одним з головних питань було обговорення структури та шляхів розбудови психологічної служби у національній системі освіти. На цій конференції нами було представлено до обговорення концепцію розбудови психологічної служби, основні принципи її організації та функціонування, бачення змісту діяльності психолога у закладі освіти та його функціональні обов’язки.
Практичну діяльність зі створення психологічної служби у системі освіти було розпочато у 1991 році в Інституті психології ім. Г. С. Костюка АПН України де був створений центр психологічної служби у системі народної освіти. У той час автору довелось створювати цей підрозділ та займатись визначенням стратегії та основних напрямів створення служби.
Створення та розвиток психологічної служби системи освіти базується на ряді принципів та баченні її місії і завдань. Зокрема, на викладеному вище розумінні специфіки прикладної психології і психологічної практики та історії розвитку прикладної психології в Україні [3].
Базові принципи організації психологічної служби є наступними:
Доступність психологічних і соціально-педагогічних послуг для всіх учасників навчально-виховного процесу закладу освіти. Цей принцип передбачає побудову таких організаційних моделей психологічної служби, які б могли забезпечити надання психологічної і соціально- педагогічної допомоги учням, студентам, батькам і педагогічним працівникам незалежно від віку, расової, релігійної або національної приналежності, майнового чи соціального статусу, місця проживання, типу навчального закладу, рівня розумового та фізичного розвитку.
Принцип науковості означає, що уся діяльність психологічної служби ґрунтується на основі наукових підходів, науковій методології і засадах наукової психології. Методи, методики і технології, що застосовуються в діяльності фахівців психологічної служби, мають бути науково обґрунтованими, валідними і надійними. Неприпустимо застосування позанаукових, містичних, релігійних, окультних та інших методів і методик, що не пройшли наукової експертизи. Отже, застосування в роботі телепатії, астрології, соціоніки, біоенергетики та ін. є неприпустимим.
Принцип розвитку передбачає не тільки розвиток об’єктів психологічного впливу — учнів, студентів, батьків і викладачів, але й розвиток системи управління, методичного забезпечення, мережі закладів психологічної служби відповідно до вимог педагогічної практики і реформування системи освіти в цілому.
Розвиток організаційної структури психологічної служби обумовлюється двома групами причин.
Перша — зовнішні впливи. Це — завдання реформування галузі освіти, соціально-економічні умови, в яких відбувається навчання і виховання молоді, організаційні засади діяльності системи освіти, децентралізація системи управління і створення місцевих громад.
Друга — внутрішні. Це — розвиток мережі психологічної служби, рівень кваліфікації і професіоналізму її працівників. Тут передбачається можливість творчого застосування методів і методик роботи, перехід від клієнтської моделі соціально-психологічного забезпечення до розви- ткової, що ґрунтується на глибокому розумінні тенденцій психічного і соціального розвитку учасників навчально-виховного процесу та їхніх взаємин.
Принцип комплексності і системності у наданні соціальної і психологічної допомоги означає, що в діяльності психологічної служби мають бути поєднані вузька спеціалізація (або з точки зору проблематики роботи — дошкільники, профілактика девіантної поведінки у підлітків, профілізація навчання у старшокласників, робота з батьками учнів; або з точки зору методології — гештальттерапія, позитивна терапія, когнітивно-поведінкова терапія і т. ін..) із певною універсальністю спеціалістів. Поєднання у єдиному технологічному процесі універсальності з спеціалізацією фахівців забезпечить, на наш погляд, реалізацію завдань діяльності психологічної служби в цілому.
Міждисциплінарність у наданні психологічної і соціально-педагогічної допомоги означає, що у методиках і технологіях організації соціального і психологічного супроводу учасників навчально-виховного процесу мають бути поєднані не тільки психологічні і соціально-педагогічні методи, а і методи інших, суміжних наук: соціології, педагогіки, дефектології, дидактики, фізіології та ін.
Структурність і цілісність. Цей принцип передбачає функціонування в освітній галузі єдиної психологічної служби з чіткою структурою, підпорядкуванням і координацією взаємодії окремих її елементів. Він не суперечить різноваріантності організації підрозділів служби на місцях, але власне конституює службу як єдину систему, що має єдину мету і завдання, методи і підходи до надання психологічної допомоги. В діяльності психологічної служби системи освіти застосовуються єдині підходи, узгоджена методологія, єдині стандарти до оцінки роботи окремих підрозділів і спеціалістів.
Принцип забезпечення професійної підтримки і допомоги спеціалістам психологічної служби. Структурно і функціонально психологічна служба має бути вибудувана таким чином, щоб кожен окремий фахівець відчував методичну підтримку і психологічну допомогу, чи то у вигляді супервізії або інтервізії, чи то у вигляді навчальних семінарів і тренінгів. Важливою формою професійної підтримки є методичні об’єднання спеціалістів служби за окремими напрямами роботи.
Основною структурною одиницею психологічної служби системи освіти є навчально-методичні центри. Саме цим психологічна служба в Україні відрізняється від психологічних служб системи освіти багатьох інших країн.
Так, наприклад, у країнах зі стабільними традиціями надання психологічної допомоги населенню психологічної служби як такої в системі освіти не існує. Там шкільна рада може найняти психолога, а може і ні. Якщо психолог наймається для роботи в школі, то в контракті чітко визначається коло тих проблем, на вирішення яких буде спрямовано його професійні зусилля. Наприклад, корекційно-розвивальна робота з дітьми, що мають труднощі у навчанні, або робота з підлітками, що визначаються девіантною поведінкою і т. ін.
Методична підтримка і контроль, сертифікація діяльності, захист прав, атестація і дотримання професійних стандартів здійснюють громадські організації психологів — професійні асоціації. Єдина країна, що має відмінності від інших з точки зору організації психологічної служби в освіті, — Ізраїль. Тут на рівні району (округу) функціонують так звані психологічні станції, які виконують функції не тільки надання практичної психолого-педагогічної допомоги учням, а й здійснюють методичне керівництво шкільними психологами.
Вітчизняна система освіти має глибокі традиції в організації діяльності освітніх установ та в управлінні їх роботою. Особливістю нашої системи освіти є чітка структура і підпорядкування як по адміністративній лінії, так і по методичній.
Адміністративна вертикаль передбачає призначення і звільнення керівників, визначення бюджету та фінансовий менеджмент, атестацію спеціалістів, звітність. В останні роки у цьому напрямку здійснено ряд реформ, які наблизили систему освіти до демократичних умов освітнього менеджменту. Зокрема, розширено функції і повноваження батьківського і учнівського самоврядування, призначення і звільнення керівників здійснюється місцевою владою, фінансування освіти здійснюється на основі солідарного бюджету — сполучення кошів центрального і місцевих бюджетів. В умовах децентралізації функції адміністративного управління освітніми закладами помітно зменшується. Натомість спостерігається збільшення потреби у методичному супроводі і підтримці діяльності освітніх установ в цілому і фахівців психологічної служби, зокрема.
Що ж стосується методичного керівництва (запровадження стандартів змісту освіти, планування навчально-виховного процесу у закладах освіти, критерії оцінки ефективності навчання та ін.), то місцеві органи управління освітою мають приблизно 20 відсотків можливостей змінити навчальні плани і програми. Очевидно, що такий стан освітнього менеджменту відповідає сучасному стану розвитку нашого суспільства як в економічних, так і в гуманітарних аспектах.
Вибудовуючи принципи і структуру організації психологічного забезпечення освітнього процесу ми виходили з того, що:
— психологічна служба має ґрунтуватися на принципах, що були наведені вище;
— структура методичного супроводу і підпорядкування має бути чіткою і єдиною для всієї країни, але передбачати при цьому врахування місцевої специфіки і творчого пошуку щодо вдосконалення організаційних форм і методів управління;
— адміністративно психологічна служба має бути однозначно прив’язаною до структури управління освітою як на центральному, так і на місцевому рівнях;
— практичний психолог і соціальний педагог закладу освіти мають бути прирівняні до основних працівників даного закладу у всіх відношеннях — заробітна плата, відпустки, педагогічний стаж і т.п.;
— основною структурною одиницею психологічної служби мають бути районні (міські) методичні центри, які, власне, і мають забезпечувати у повній мірі всі завдання і напрямки діяльності психологічної служби в системі освіти.
Психологічна служба системи освіти — це сукупність закладів, установ, підрозділів і посад, що входять до єдиної субординативної системи (як частина більш загальної системи), основу якої складають фахівці у галузі практичної (прикладної) психології, соціальної педагогіки і методисти відповідних кабінетів (центрів).
Основною метою діяльності психологічної служби системи освіти є забезпечення і підвищення ефективності навчально-виховного процесу шляхом його індивідуалізації та, одночасно, захист психічного здоров’я і соціального благополуччя всіх його учасників на основі застосування методів і технологій прикладної психології та соціальної педагогіки.
Психологічна служба системи освіти є складовою державної системи охорони фізичного і психічного здоров’я молодих громадян України і діє з метою виявлення і створення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку та саморозвитку особистості.
Служба забезпечує своєчасне і систематичне вивчення психофізичного розвитку дитини, мотивів її поведінки і діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, фізичних, статевих та інших індивідуальних особливостей, створення психологічних умов для саморозвитку та самовиховання, сприяє виконанню освітніх і виховних завдань навчальними закладами.
Психологічна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, Декларацією прав людини, Конвенцією про права дитини, Законами України про освіту, чинним законодавством України, Положенням про психологічну службу системи освіти України, Етичним кодексом психологів України.
Діяльність служби в системі освіти України забезпечується практичними психологами, соціальними педагогами, консультантами психоло- го-медико-педагогічних консультацій, методистами, які мають вищу спеціальну освіту. За своїм статусом працівники служби належать до педагогічних працівників і відповідно до чинного законодавства користуються всіма правами і гарантіями, передбаченими для них.
Завдання діяльності психологічної служби системи освіти України полягають у:
— підвищенні ефективності навчально-виховного процесу на основі практичного впровадження новітніх досягнень психологічної науки;
— захисті психічного здоров’я та особистісного суверенітету всіх учасників навчально-виховного процесу;
— сприянні повноцінному особистісному й інтелектуальному зростанню дітей на кожному віковому етапі їх розвитку;
— створенні психологічних і соціально-педагогічних умов для формування у вихованців мотивації до самовиховання і саморозвитку;
— забезпеченні індивідуального, особистісно-орієнтованого підходу до кожної дитини на основі її психолого-педагогічного вивчення;
— профілактиці і корекції відхилень в інтелектуальному і особистісному розвиткові учнів, студентів, вихованців.
Основними видами діяльності психологічної служби системи освіти є:
— діагностика — психологічне обстеження учнів і студентів, їхніх груп та колективів, моніторинг змісту і умов індивідуального розвитку учнівської та студентської молоді, визначення причин та особистісних проблем, що ускладнюють їх розвиток та навчання;
— корекція — здійснення психолого-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному та індивідуальному розвиткові і поведінці, схильності до залежностей та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, формування соціально корисної життєвої перспективи;
— реабілітація — надання психолого-педагогічної допомоги дітям, підліткам, молоді, які перебувають у кризовій або складній життєвій ситуації з метою адаптації та повернення до звичайних умов навчання і життєдіяльності;
— профілактика — своєчасне попередження відхилень у психофізичному розвиткові та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі тощо;
— прогностика — розробка, апробація і застосування моделей поведінки групи та особистості у різних умовах та життєвих ситуаціях, визначення тенденцій розвитку груп, міжгрупових взаємин та освітньої ситуації у регіоні;
— проектування — визначення змісту, напрямів та психолого- педагогічних методів стимулювання індивідуального розвитку учнів і студентів, їхніх груп і колективів, складання на цій основі життєвих планів, проектів розвитку колективу і групи.
Діяльність психологічної служби системи освіти реалізується у трьох основних напрямах:
— науковому, на якому вивчає закономірності психічного розвитку і формування особистості дитини з метою розробки методів і методик професійного застосування психологічних знань в умовах сучасної школи;
— прикладному (методичному), на якому здійснює соціально- психологічне забезпечення процесу навчання і виховання шляхом розробки методик і технологій роботи практичних психологів і соціальних педагогів, включаючи розробку навчальних програм, підручників, професійну підготовку і підвищення кваліфікації фахівців;
— практичному (здійснення психологічної практики), на якому забезпечує безпосередню роботу психологів, соціальних педагогів у навчальних закладах.