Психологічна служба

3.3.4. Система психологічної підтримки освіти в Росії

Сучасна система психологічної підтримки освіти почала формуватися в колишньому СРСР в 80-і рр.; вперше психологи стали працювати в школах Естонії (у загальноосвітніх — з 1980 р., в спецшколах для важких підлітків — з 1975 р.). На початковому етапі діяльність шкільних психологів була розрізненою, не мала чітких організаційних форм, не були безумовно сформульовані її цілі і завдання, було відсутнє наукове і методичне забезпечення.

Теоретичні і методичні основи формування психологічної служби розроблялися в Лабораторії наукових основ дитячої практичної психології НДІ ОПП АПН СРСР (нині Психологічний інститут РАО); був проаналізований зарубіжний досвід організації психологічної служби. Співробітники лабораторії провели багаторічний експеримент (започаткований у 1982 р.) по введенню в школах посади психолога, з перевірки двох моделей організації психологічної шкільної служби: 1) практична робота психолога безпосередньо в школі; 2) робота психолога в районному відділі освіти для обслуговування всіх шкіл району. У 1989 р. на основі аналізу результатів цього експерименту було розроблено «Положення про психологічну службу народної освіти», зроблено висновок про необхідність поєднання двох моделей організації психологічної служби.

Свій внесок в становлення системи шкільної психологічної служби внесли і перші конференції з цієї проблеми: I Всесоюзна конференція з проблем психологічної служби в СРСР (1984), всесоюзна конференція «Науково-практичні проблеми шкільної психологічної служби» (1987). Учасники обговорювали наукові, методичні і організаційні проблеми, визначали цілі, завдання, основні види діяльності психолога в школі.

Створення системи психологічної служби народної освіти відповідало певним запитам практики, необхідності застосовування психологічних знань в процесі виховання і розвитку дітей. З розпадом СРСР, початком масштабних соціально-економічних реформ з’явилися і нові проблеми, які покликана вирішувати психологічна служба. Кризові явища в країні, зниження рівня життя людей не могли не позначитися на психологічному і соматичному статусі як батьків, так і дітей. Ось деякі наслідки різних негативних процесів в країні: погіршуються показники здоров’я дітей, постійно зростає дитяча злочинність, збільшується кількість дезадаптованих дітей з різними проблемами (відхилення в розвитку і поведінці, навчальні труднощі, дефекти мотиваційної сфери і т.п.), знижується ефективність освіти. Іншими словами — існує актуальний соціальний запит, пов’язаний з необхідністю психологічної підтримки населення в умовах хронічної соціальної кризи.

Таким чином, до загальних завдань психологічної служби освіти — забезпечення нормального, гармонійного психічного розвитку — сьогодні додаються нові, зокрема посилення роботи з контингентом дітей з «груп ризику», профілактика дитячої злочинності, допомога дітям, що знаходяться у скрутній життєвій ситуації, розробка системи термінової, зокрема дистантної, психологічної допомоги (телефон довіри), і багато інших.

Сучасна система психологічної служби освіти, створена рішенням Колегії Міносвіти РФ від 29 березня 1995 р. Юридичною основою діяльності психологічної служби системи освіти Росії є «Положення про службу практичної психології в системі Міністерства освіти Російської Федерації», затверджено наказом Міносвіти Росії від 22 жовтня 1999 року № 636. В цьому документі служба визначається як «організаційна структура, до складу якої входять педагогічні психологи освітніх закладів усіх типів, освітні установи для дітей, які потребують психолого-педагогічної та медико-соціальної допомоги (ППМС — центри), психолого-педагогічні та медико-педагогічні комісії (ПМПК), наукові установи, підрозділи вищих навчальних закладів, навчально-методичні кабінети і центри органів управління освітою та інші установи, які надають психологічну допомогу учасникам навчального процесу» (там само).

Основною метою діяльності служби визначено сприяння формуванню розвиваючого способу життя учнів, вихованців, їх індивідуальності на всіх етапах безперервної освіти, розвитку в учнів, вихованців творчих здібностей, створення у них позитивної мотивації до навчання, а також визначенню психологічних причин порушення особистісного і соціального розвитку та профілактики умов виникнення подібних порушень.

Основні завдання діяльності працівників служби визначено наступні:

— психологічний аналіз соціальної ситуації розвитку в освітніх установах, виявлення основних проблем і визначення причин їх виникнення, шляхів і засобів їх вирішення;

— сприяння особистісному та інтелектуальному розвиткові учнів, вихованців на кожному віковому етапі розвитку особистості;

— формування в учнів, вихованців здатності до самовизначення і саморозвитку;

— сприяння педагогічному колективу в гармонізації соціально- психологічного клімату в освітніх установах;

— психологічне забезпечення реалізації освітніх програм з метою адаптації їх змісту і способів освоєння до інтелектуальних і особистісних можливостей учнів, вихованців;

— профілактика і подолання відхилень у соціальному і психологічному здоров’ї, а також у розвитку учнів, вихованців;

— участь у комплексній психолого-педагогічної експертизі професійної діяльності фахівців освітніх установ, освітніх програм і проектів, навчально-методичних посібників, що проводиться за ініціативою органів управління освітою або окремих освітніх установ;

— участь спільно з органами управління освітою та педагогічними колективами навчальних закладів у підготовці та створенні психолого- педагогічних умов наступності в процесі безперервної освіти;

— сприяння поширенню та впровадженню в практику освітніх установ досягнень в галузі вітчизняної і зарубіжної психології;

— сприяння в забезпеченні діяльності педагогічних працівників освітніх установ науково-методичними матеріалами та розробками в галузі психології.

В організаційному аспекті діяльність служби складається з трьох основних ланок: надання первинної психологічної допомоги всім учасникам навчально-виховного процесу, надання спеціалізованої допомоги учасникам освітнього процесу, науково-методичне забезпечення діяльності працівників служби.

Первинна допомога учасникам освітнього процесу в освітніх установах усіх типів надається педагогом-психологом (педагогами- психологами) або групою фахівців з його участю. Склад групи фахівців визначається цілями і завданнями конкретного освітнього закладу.

Спеціалізована допомога учасникам освітнього процесу, а також сприяння у професійній діяльності педагогів-психологів освітніх закладів усіх типів надається установами, призначеними для поглибленої спеціалізованої допомоги дітям, які мають проблеми в навчанні, розвитку та вихованні: освітніми установами для дітей, які потребують психолого-педагогічної та медико-соціальної допомоги та психолого- педагогічними та медико-педагогічними комісіями.

Науково-методичне забезпечення діяльності служби здійснюється науковими установами, підрозділами вищих навчальних закладів, навчально-методичними кабінетами і центрами органів управління освітою, а також науковими установами Російської академії освіти.

Основними напрямами діяльності служби, які визначаються Положенням, є:

  1. Психологічне просвітництво — формування у учнів, вихованців та їхніх батьків (законних представників), у педагогічних працівників і керівників освітніх установ потреби в психологічних знаннях, бажання використовувати їх в інтересах власного розвитку;
  2. Психологічна профілактика — попередження виникнення явищ дезадаптації учнів, вихованців в освітніх установах, розробка конкретних рекомендацій педагогічним працівникам, батькам (законним представникам) з надання допомоги в питаннях виховання, навчання і розвитку;
  3. Психологічна діагностика — поглиблене психолого-педагогічне вивчення учнів, вихованців на протязі всього періоду навчання, визначення індивідуальних особливостей і схильностей особистості, її потенційних можливостей в процесі навчання і виховання, в професійному самовизначенні, а також виявлення причин і механізмів порушень у навчанні, розвитку, соціальної адаптації;
  4. Психологічна корекція — активний вплив на процес формування особистості в дитячому віці і збереження її індивідуальності, здійснюване на основі спільної діяльності педагогів-психологів, дефектологів, логопедів, лікарів, соціальних педагогів та інших фахівців;
  5. Консультативна діяльність — надання допомоги учням, вихованцям, їх батькам (законним представникам), педагогічним працівникам та іншим учасникам освітнього процесу в питаннях розвитку, виховання і навчання за допомогою психологічного консультування.

Діяльність Служби забезпечується органами управління освітою, у віданні яких перебувають освітні установи. Координація діяльності служби здійснюється відповідним структурним підрозділом Міносвіти Росії. Служба працює в тісному контакті з установами та організаціями Російської академії освіти, охорони здоров’я, органами опіки та піклування, органами внутрішніх справ і прокуратури, громадськими організаціями, що надають освітнім установам допомогу у вихованні та розвитку учнів, вихованців.

На нинішньому етапі розвитку продовжує знаходитися у стадії становлення, хоча вже виконана велика організаційна, наукова і методична робота. У багатьох регіонах Росії діяльність психологів-практиків безпосередньо в освітніх установах різного типу поєднується з роботою психолого-медико-соціальних центрів допомоги дітям і підліткам.

ТЕМИ І ЗАВДАННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Тема 1. Принципи, структура, функції та завдання національної системи соціальних і психологічних служб (НССПС) України

  1. Головна мета і основні завдання діяльності національної системи соціальних і психологічних служб України.
  2. Основні принципи створення й структура загальнодержавної соціально-психологічної служби України.
  3. Організаційні принципи діяльності НССПС України.

Тема 2. Становлення, розвиток і основні функції окремих відомчих психологічних служб

  1. Особливості діяльності психологічної служби органів внутрішніх справ.

1.1. Передумови виникнення й організаційна модель служби психологічного забезпечення органів внутрішніх справ.

1.2. Періоди в історії розвитку і становлення психологічної служби органів внутрішніх справ.

1.3. Концептуальні засади створення та нормативно-правова база діяльності психологічної служби в системі МВС України.

1.3.1. Специфічні завдання та основні функції служби психологічного забезпечення органів внутрішніх справ.

1.3.2. Особливості функціонального становлення та розбудова психологічної служби МВС України на сучасному етапі.

2. Завдання й напрями роботи психологічної служби Державної прикордонної служби України.

2.1. Доцільність (обґрунтованість) створення психологічної служби прикордонного відомства.

2.2. Нормативно-правова база психологічного забезпечення діяльності особового складу Державної прикордонної служби України.

2.3. Основні складові психологічного забезпечення діяльності персоналу Державної прикордонної служби України.

2.4. Особливості діяльності та перспективи розвитку психологічної служби прикордонного відомства.

3. Діяльність центрів соціально-психологічної реабілітації населення, що постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи.

3.1. Наслідки Чорнобильської катастрофи як чинники створення прикладних напрямів у сучасній практичній психології.

3.2. Етапи науково-практичної діяльності психологів щодо проблем Чорнобильської катастрофи.

3.3. Завдання і зміст діяльності Чорнобильських центрів.

3.3.1. Мета діяльності центрів і основні види роботи.

3.3.2. Характеристика цільових груп, з якими працюють фахівці центрів соціально-психологічної реабілітації.

3.3.3. Основні напрями роботи центрів та взаємодія зі спільнотами, громадськістю.

4. Завдання, структура і напрями діяльності психологічних служб АТО.

Тема 3. Особливості діяльності психологічних служб і практичних психологів у зарубіжних країнах

  1. Сучасні системи психологічної підтримки освіти в пострадянських країнах.
  2. Зародження й сучасний стан функціонування шкільної психологічної служби системи освіти США.
  3. Діяльність шкільних психологів і психологів освіти в країнах ЄС.
  4. Модель організації психологічної служби та особливості діяльності в системі освіти Ізраїлю.

Запитання і завдання для самоконтролю

  1. Основні принципи, структура та завдання діяльності національної системи соціальних і психологічних служб.
  2. Завдання діяльності, структура і напрями роботи психологічної служби органів внутрішніх справ.
  3. Завдання діяльності, структура і напрями роботи психологічної служби Державної прикордонної служби України.
  4. Особливості життєвої ситуації різних категорій населення, що постраждало від Чорнобильської катастрофи.
  5. Завдання діяльності, структура і напрями роботи центрів соціально-психологічної реабілітації населення, що постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи.
  6. Основні принципи, структура та завдання діяльності центрів соціально-психологічної реабілітації учасників/жертв АТО.
  7. Особливості діяльності практичних психологів у закладах освіти США.
  8. Особливості діяльності практичних психологів у закладах освіти в країнах Європейського Союзу.
  9. Особливості діяльності практичних психологів у закладах освіти Ізраїлю.
  10. Особливості діяльності практичних психологів у закладах освіти Російської Федерації.

Тематика рефератів

  1. Психологічна безпека особистості в екстремальних обставинах та кризових умовах життєдіяльності.
  2. Центри соціально-психологічної реабілітації населення, що постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи і досвід подолання наслідків надзвичайних ситуацій.
  3. Соціально-психологічна робота в громаді, що проживає в зоні екологічного лиха (Чорнобильська зона відчуження, територія аварії на Фокусімі тощо).
  4. Відомчі психологічні служби України (на вибір). Особливості здійснення професійної діяльності.
  5. Психологічні служби системи освіти зарубіжних країн (на вибір).
  6. Загальні тенденції розвитку психологічної служби освіти в різних країнах світу.
  7. Роль психологічних служб у наданні соціально-психологічної допомоги внутрішньо переміщеним особам: міжнародний досвід та імплементація в Україні.
  8. Соціально-психологічна підтримка внутрішньо переміщених осіб в Україні.
  9. Психологічний супровід реалізації позитивного потенціалу вимушеної внутрішньої міграції населення.

Завдання для самостійної дослідницької роботи

  1. Порівняйте особливості психологічних аспектів профвідбору до армії, авіації, флоту та правоохоронних органів (міліція, поліція). Зазначте при цьому домінуючі психологічні та психофізіологічні критерії профвідбору.
  2. Складіть схему (Карту підпорядкування) структурних підрозділів служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України.
  3. Скомпонуйте блок психологічних і психофізіологічних критеріїв особистісного профілю кандидата на посаду співробітника МВС України (поліцейського).
  4. Опираючись на запропонований у теоретичній частині підручника комплекс заходів з подальшого розвитку та удосконалення системи психологічного забезпечення діяльності Державної прикордонної служби України розробіть авторську систему заходів, враховуючи останні соціально-політичні тенденції.
  5. Розробіть індивідуальну програму психологічної підтримки представників основних цільових груп (на вибір: за віком; соціальним статусом; приналежністю до соціальної групи) Центрів соціально- психологічної реабілітації населення, що постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
  6. Складіть ієрархічну модель основних функцій Центру соціально- психологічної реабілітації, підтримки й супроводу учасників / жертв АТО, самостійно обравши цільову групу.

ВИКОРИСТАНА І РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

  1. Борисюк О.М. Особливості професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ / О.М. Борисюк // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. — 2012. — № 2 (1). — С. 211220.
  2. Гуменюк Л.Й. Психологія професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ : навч. посібн. / Л.Й. Гуменюк, І.В. Сулятицький. — Львів : ЛьвДУВС, 2011. - 648 с.
  3. Забезпечення особистої безпеки працівників органів внутрішніх справ при виконанні службових обов’язків : науково-практичні рекомендації / Юхновець Г.О., Андросюк В.Г., Казміренко Л.І. та ін.; [під ред. М.І. Ануфрієва, Я.Ю. Кондратьєва]. — К. : НАВСУ, 1999. — 72 с.
  4. Ірхін Ю.Б. Організація та здійснення психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України : навч. посібн. / Ю.Б. Ірхін. — К. : РВЦ НАВСУ, Київський юридичний інститут, 2005. — 164 с.
  5. Когут Я.М. Професійна психологічна підготовка працівників ОВС : конспект лекцій / Я.М. Когут. — Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2006. — 184 с.
  6. Корольчук М.С. Соціально-психологічне забезпечення діяльності в звичайних та екстремальних умовах : навч. посібн. для студентів вищих навчальних закладів / М.С. Корольчук, В.М. Крайнюк. — К. : Ніка-Центр, 2006. — 580 с.
  7. Маркова А.К. Психология профессионализма / А.К. Маркова. — М. : Международный гуманитарный фонд «Знание», 1996. — 190 с.
  8. Митюрина Н.Ю. Проблемы профессиональной деформации личности сотрудников ОВД в контексте уголовно-правовых отношений / Н.Ю. Митюрина // Правовая политика и правовая жизнь. — М., Саратов, 2008. — № 4. — С. 180—186.
  9. Основи практичної психології : підручник для ВНЗ / [В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.]. — [3-тє вид., стереотип.] — К. : Либідь, 2006. — 536 с.
  10. Панок В.Г. Концепція національної соціально-психологічної служби /
  11. Г. Панок // Педагогіка і психологія. — 1994. — № 2/3. — С. 17-37.
  12. Панок В.Г. Практична психологія. Теоретико-методологічні засади розвитку : [монографія] / В.Г. Панок. — Чернівці : Технодрук, 2010. — 486 с.
  13. Панок В.Г. Психологічна феноменологія екологічної катастрофи (На матеріалах Чорнобильської катастрофи) / В.Г. Панок, В.О. Скребець,
  14. І. Яковенко. — К. : ЦСЕП, 1998. — 300 с.
  15. Скребець В.О. Екологічна психологія : підручник / В.О. Скребець, І.І. Шлімакова. — К. : Видавничий Дім «Слово», 2014. — 456 с.
  16. Хайрулін О.М. Психологія професійного вигорання військовослужбовців : [монографія] / Олег Михайлович Хайрулін; за наук. ред. А.В. Фурмана. — Тернопіль : ТНЕУ, 2015. — 220 с.
  17. Юхновець Г.О. Організація і проведення виховної і соціально-психологічної роботи з особовим складом органів внутрішніх справ / Г.О. Юхновець, Л.І. Казміренко // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. — 1996. — № 2. — С. 22-28.