Психологічна служба

3.3.3. Організація психологічної служби в системі освіти Ізраїлю

Основна одиниця психологічної служби в системі освіти Ізраїлю — це міський або районний центр (його зазвичай називають «психологічною станцією»). Організаційно і фінансово він підпорядкований муніципалітету, професійно — психологічному відділу Міністерства освіти. За співробітниками станції закріплені конкретні школи і дитячі садки. Частину свого робочого часу психолог працює безпосередньо в «своїй» школі або дитячому садку, а решту робочого часу знаходиться на станції. Там, у своєму кабінеті, він здійснює індивідуальний діагностичний і психотерапевтичний прийом дітей. Час, відведений на роботу безпосередньо у навчальному закладі, зазвичай використовується для проведення масового тестування, групової психологічної роботи з дітьми і для консультування вчителів, вихователів і адміністрації.

Ця модель організації психологічної служби нагадує нашу, так звану другу модель, яка призначена в основному для сільської місцевості і районів де є багато малокомплектних шкіл (шкіл з малою наповню- ваністю).

Як зазначає А.Л. Венгер, який детально вивчав шкільну психологічну службу Ізраїлю, незалежність психолога від шкільної адміністрації дозволяє йому ефективніше виконувати свої основні функції — відстоювати інтереси кожної окремої дитини. Крім того, концентрація психологів на станції надає можливість професійного спілкування, взаємного консультування, обговорення складних випадків з колегами, подальшої професійної освіти. Психологічна станція служить базою для проведення курсів підвищення кваліфікації, лекцій з актуальних проблем психологічної служби і т.п.

Разом з психологом, що представляє муніципальну службу, деякі школи додатково наймають психолога, що працює у них в штаті. Ця практика найбільш поширена в тих школах, де виникає багато психологічних проблем (наприклад, в школах-інтернатах), а також у приватних школах.

Щоб працювати практичним психологом, фахівець повинен мати державне свідоцтво про його реєстрацію в «книзі психологів» Міністерства охорони здоров’я. Це свідоцтво видається на підставі документів про освіту, відповідно до певних вимог (ВНЗ, що закінчив фахівець, має входити до переліку вищих навчальних закладів, зареєстрованих Міністерством освіти, загальна кількість і тривалість курсів, що про- слуховують майбутні спеціалісти з психології мають бути не менше встановленого мінімуму і т.п.). Проте реєстрація у якості практичного психолога — це лише визнання мінімально необхідного рівня кваліфікації. Вища кваліфікація підтверджується свідоцтвом про статус «фахівця». За відсутності цього статусу психолог має право працювати тільки під постійною супервізією досвідченого фахівця. Зокрема, будь-який написаний ним психологічний висновок має бути підписаний також його супервізором, інакше такий висновок не матиме законної сили.

Отримання статусу фахівця — достатньо тривалий процес. Згідно до положення, цей процес не може тривати менше двох років, а зазвичай триває не менше чотирьох років після закінчення університету. У комісію, що надає цей статус, має бути представлений підписаний супервізором звіт про проведену діагностичну і психотерапевтичну роботу (мінімальний об’єм виконаної роботи кожного виду чітко обумовлений в службовій інструкції). Крім того, психолог повинен пройти певну кількість курсів підвищення кваліфікації і, нарешті, скласти вельми складний професійний іспит. Тільки після цього він може бути визнаний достатньо кваліфікованим працівником який може працювати самостійно. Науковий ступінь не замінює статусу фахівця. Таким чином, діти виявляються досить надійно захищені від небезпеки некваліфікованого психологічного втручання (яке у нас, на жаль, надзвичайно поширено).

Не дивно, що соціальний статус психолога в ізраїльському суспільстві доволі високий. Це відображається й на вартості його послуг. Наприклад, психотерапією може займатися як психолог, так і соціальний працівник. Проте у психолога година роботи коштує значно дорожче, ніж у соціального працівника. Думка психолога зазвичай має велику вагу в рішенні різних спірних питань, що стосуються його компетенції. Наприклад: переведення дитини в іншу школу, характеристика- рекомендація для вступу в армію, переведення у клас з поглибленим вивченням окремих предметів і т.п.

Робота психолога регулюється рядом професійних норм. Найважливіша, хоч і дещо розпливчата, норма полягає в тому, що першорядну значущість для психолога мають інтереси дитини, а не якої-небудь організації (наприклад, школи), батьків або держави. Це відноситься не тільки до співробітника муніципальної психологічної служби, але і до психолога, найнятого школою. Конкретніші і чітко сформульовані норми відносяться до добровільності ухвалення психологічної допомоги і до збереження конфіденційності отримуваної психологом інформації. Порушення цих норм може тягти за собою дискваліфікацію і судове переслідування.

Основні з цих норм наступні. Жодне психологічне обстеження дитини або надання їй психотерапевтичної допомоги не може здійснюватись без письмової згоди батьків. При цьому батьки мають бути поінформовані про цілі роботи, що проводиться, і про ті організаційні форми, в яких вона проводиться. Інформація про дитину: дані психологічного обстеження, відомості про проходження психотерапії і т.п., — може бути передана психологом іншій особі або організації в усній або письмовій формі тільки з письмової згоди батьків. Зокрема, без такої згоди психолог (який навіть працює в штаті школи) не має права надавати інформацію про дитину шкільній адміністрації.

Існує невелика кількість чітко обумовлених ситуацій, що обмежують дію цих правил. Так, в тому або іншому конкретному випадку вони можуть бути відмінені рішенням суду. Інформація про психічний стан призовника може бути затребувана органами, що здійснюють призов на військову службу, з метою визначення адекватних умов її проходження (нагадаємо — служба в ізраїльській армії є обов’язковою не тільки для юнаків, але й для дівчат). Психолог зобов’язаний повідомляти про випадки, коли у нього виникає підозра, що дитина піддається насильству або що завдається шкода її психічному або фізичному здоров’ю. Як правило, подібні підозри повідомляються соціальним працівникам, які здійснюють необхідні подальші дії (аж до звернення в правоохоронні органи). Якщо психологові стає відомо про підготовлюваний або скоєний злочин, він зобов’язаний повідомити про це у відповідні органи.

Відомі випадки, коли на психолога подають до суду за моральний або матеріальний збиток, заподіяний його діями. Якщо суд визнає провину психолога, але не знаходить в його діях порушення закону, то покарання обмежується виплатою грошової компенсації (яка іноді може бути дуже велика). Тому в трудовій угоді, що укладається з психологом, майже завжди зазначаються умови професійної страховки, що покриває подібні компенсації. Без такої страховки майже ніколи не працюють також і приватні психологи.

Зупинимося більш детально на функціях практичного психолога освітнього закладу. У дошкільному дитячому закладі психолог обслуговує, в основному, підготовчу групу (її відвідини обов’язкові для всіх дітей, тому вона так і називається: «обов’язковий дитячий садок»). У завдання психолога входить виявлення дітей, що потребують додаткових занять або в особливому індивідуальному підході. Психолог може рекомендувати проведення додаткових занять в рамках того ж дитячого закладу (для цього в штаті є педагог-дефектолог) або перехід такої дитини у спеціальний заклад для дітей з особливими освітніми потребами.

Перед закінченням підготовчої групи проводиться масове обстеження для визначення готовності дітей до навчання в школі. В результаті окремим дітям може бути рекомендовано відкласти на рік початок шкільного навчання, або навчатися в школі особливого типу (наприклад, для дітей з порушеннями когнітивної сфери, або з певними вадами фізичного розвитку). Рекомендації психолога не мають обов’язкової сили. Остаточне рішення ухвалює «комісія з розподілу» муніципального відділу освіти за узгодженням з батьками дитини. У тих випадках, коли не вдається досягти згоди, вирішення цього питання передається до суду. Звичайна судова практика у таких випадках передбачає призначення незалежної психологічної експертизи, створення компетентної комплексної комісії, що включає різних фахівців.

У школі психолог займається, в першу чергу, виявленням психологічних причин неблагополуччя у дітей, що відстають в навчанні або регулярно порушують правила поведінки. Найбільш стандартний результат діагностичної роботи, що проводиться — це психологічний висновок, написаний мовою, зрозумілою педагогові і що містить рекомендації для вчителя. В окремих випадках можливі рекомендації про перехід дитини у спеціальний клас або спеціальну школу для дітей з особливими потребами. Остаточне вирішення питання про такий перехід здійснюється так само, як і при прийомі в школу. Зазвичай на обстеження до психолога дитину направляє школа. При цьому, як уже зазначалось, обов’язковою є письмова згода батьків. Разом з тим, можливе звернення і за ініціативою самих батьків.

Важливу частину діагностичної роботи ізраїльського шкільного психолога складає виявлення дітей, чиї учбові труднощі викликані локальними порушеннями окремих психічних функцій: дислексія, дис- графія, сповільнення темпу діяльності, зниження зорової або слухової пам’яті, погіршення концентрації уваги і т.п. Рекомендація про перехід у спеціальний клас або школу дається лише при особливо сильно виражених порушеннях. У легших випадках психолог обмежується рекомендаціями по забезпеченню індивідуального педагогічного підходу до учня (наприклад, при дисграфії рекомендує замінювати письмові роботи усними відповідями) і по додатковому коректувальному навчанню. За рекомендацією психолога учню можуть бути надані різні пільги при складанні іспитів на атестат зрілості: може бути збільшений час, що відводиться на виконання письмової роботи, письмове пред’явлення завдань може бути замінене їх читанням вголос і т.п.

Співробітники психологічної служби надають також психокорек- ційну і психотерапевтичну допомогу дітям, що її потребують. Проте якщо значна кількість учнів школи потребує подібної роботи, то можливостей психологічної станції виявляється недостатньо. У цих випадках необхідна наявність психолога в штаті школи. Інакше єдиною альтернативою для більшості батьків залишається звернення до приватного психолога. Відмітимо, що надавати приватну психологічну допомогу учням «своєї» школи забороняється.