• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Психологічна служба

3.3.2. Організація психологічної служби в країнах Європи

Європейською федерацією професійних психологічних асоціацій (European Federation of Professional Psychologists Associations, далі - EFPPA) з жовтня 1994 р. по березень 1997 р. спеціально вивчалося питання про підготовку і організацію роботи психологів в європейських країнах. Всім асоціаціям, що входять в EFPPA, були розіслані спеціальні опитувальники.

Спираючись на звіт EFPPA «Психологи в системі європейської освіти» (Psychologists in the Educational System in Europe. April, 1997), можна скласти загальне уявлення про особливості роботи психологів освіти в Європі.

Основним працедавцем для шкільних психологів і психологів освіти є державна або місцева влада, а також національні органи управління освітою. Психологічні служби знаходяться під патронатом держави, навіть якщо вони функціонують у приватних освітніх установах. Навантаження шкільних психологів достатньо велике; практично у всіх країнах на одного психолога доводиться більше 1000 дітей (в середньому в Європі один психолог обслуговує 4700 дітей). Психологічною допомогою забезпечуються всі діти до 18 років, незалежно від того, де вони навчаються (дитячий садок, школа, гімназія і т.п.). Цікавим для вітчизняних фахівців є досвід Бельгії, де психолого-медико-соціальні центри надають підтримку в роботі шкільної психологічної служби.

У більшості європейських країн психолог системи освіти має пройти багаторічний спеціальний курс навчання (хоча, на відміну від США, в деяких країнах Європи не вимагається спеціальної чи додаткової освіти, досить мати диплом професійного психолога). Зазвичай фахівець зобов’язаний мати ліцензію на роботу шкільним психологом (психологом у сфері освіти), пройти програму професійних тренінгів, практику у вибраній спеціалізації.

Немає жодної європейської країни, де не існує професійних психологічних співтовариств (психологічні асоціації, союзи психологів освіти і т.п.), хоча членство в них не завжди є обов’язковим. Психологічні асоціації сприяють обміну досвідом між колегами, розробляють нормативні документи, захищають інтереси клієнтів і самих психологів освіти, підтримують високий професійний стандарт діяльності фахівців-практиків.

Короткий огляд організації психологічної служби за кордоном свідчить, що в більшості країн діяльність психологічної служби строго регламентована і регулюється законодавством і різними нормативними документами, розробленими професійними співтовариствами психологів. Як правило, є перелік національних стандартів, що відносяться до практичної діяльності і освіти фахівців психологічної служби. Ефективним регулятором діяльності психологів освіти є етичні стандарти (кодекси поведінки, чітко сформульовані етичні принципи роботи з клієнтами і т.д.).

Багатоступенева освіта психолога зазвичай вимагає декількох років і обов’язково поєднується з практикою в обраній галузі спеціалізації (зазвичай з супервізією). Кожен етап навчання психолога завершується присвоєнням певної кваліфікації (ступеня) і підтверджується дипломом, сертифікатом або іншим документом. У деяких країнах (наприклад, у Великобританії) існують єдині реєстри спеціалістів у галузі практичної психології. Без приналежності до такого реєстру практична психологічна діяльність для конкретного фахівця є неможливою. Державні органи управління освітою (зазвичай — міністерства освіти) і численні професійні асоціації строго контролюють діяльність працівників психологічної служби.