Психологічна служба
3.2.3. Служба психологічного забезпечення діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ
Сучасна організаційна модель психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України ґрунтується на значних надбаннях, яким передувала плідна праця фундаторів. Серед них, зокрема, В. Г. Андросюк, В. Т. Базарний, І. Барко, С. К. Делікатний, В. М. Дорошенко, М. В. Костицький, Л. І. Казміренко, Я. Ю. Кондратьєв, М. І. Легенький, В. С. Медведєв, В. Омельченко, В. М. Синьов, О. П. Сєверов, О. В. Шаповалов, Г. О. Юхновець, С. І. Яковенко та інші.
Природно, що прикладна психологія в органах внутрішніх справ створювалась на певному ґрунті [1, 2, 4]. Таким ґрунтом для служби психологічного забезпечення органів внутрішніх справ стали фундаментальні здобутки сучасної юридичної психології у сукупності з позитивним досвідом розвитку прикладної психології в інших силових структурах.
В історії міліції Радянського Союзу професійно-психологічний відбір на службу в органах внутрішніх справ нормативно був уперше започаткований в 1971 році, коли у Москві була створена перша психофізіологічна лабораторія (ПФЛ) з функцією професійного відбору водіїв спеціального транспорту. Перші результати психофізіологічного відбору водіїв виявили беззаперечну користь цієї роботи — аварійність на службовому автотранспорті менше, ніж за рік було знижено майже на 40%.
Питання підвищення ефективності здійснення ідеологічного (читай — психологічного) впливу як на працівників органів внутрішніх справ, так і на громадян (зокрема на спецконтингент) у радянській міліції було порушено наказом МВС СРСР від 03.07.1969 № 235 «О вежливом и внимательном отношении работников милиции к гражданам», де вперше в історії міліції СРСР згадувались такі явища, як морально- психологічний вплив і морально-психологічний клімат у міліцейських колективах.
Але, на фоні успішного і ефективного застосування професійно- психологічного відбору в армії, авіації і на флоті стан справ з відбором кандидатів на службу в правоохоронних органах виглядав анахронізмом. Розрізнені, безсистемні й науково необгрунтовані дослідження в цій галузі ставили під сумнів перспективи активної боротьби зі злочинністю.
Штатні посади психологів органів внутрішніх справ станом на 1990 рік існували лише в системі виконання покарань. Навіть, існувало Положення про психологічну службу в органах виконання покарань. На психологів, зокрема, покладалося вирішення соціальних завдань та створення програм ресоціалізації і адаптації для наглядових органів.
Відтак, на початку 90-х років, з моменту створення міліції України групою вітчизняних науковців із галузі професіографії, психології та психофізіології (В. Г. Андросюк, В. І. Барко, Ю. Б. Ірхін, В. П. Каз- міренко, В. С. Медведєв, О. П. Сєвєров, В. М. Синьов, О. В. Шаповалов, Г. О. Юхновець) було вперше порушено обґрунтоване питання про актуальність запровадження в органах внутрішніх справ України чіткої системи професійно-психологічного відбору і психологічного забезпечення службової діяльності.
Таким чином запити практики обумовили необхідність створення системи диференційованого професійно-психологічного відбору кандидатів на службу в органах внутрішніх справ та навчання в навчальних закладах системи МВС України на основі визначення кількісних і якісних показників професійно-важливих властивостей і якостей особистості кандидатів та їх професійної придатності.
З 1994 року в історії розвитку системи професійної психології правоохоронних структур розпочався новий етап, який виявився в безпрецедентному створенні окремого напряму діяльності — служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України.
При розробці нових концептуальних засад створення відомчої психологічної служби в системі МВС України було взято за основу позитивний досвід становлення й функціонування аналогічних служб у системі Міністерства освіти і науки України, міністерств внутрішніх справ Болгарії та Росії. Саме на цьому ґрунті сьогодні й будується організаційно-штатна та функціональна структура Служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України.
У 1994 році устояну і напрацьовану процедуру професійного психофізіологічного відбору кандидатів на службу було нормативно закріплено в складі військово-лікарської комісії. Наказом МВС України від 07.04.1994 року №177 було створено Центри психіатричної допомоги та професійного психофізіологічного відбору відділів та служб охорони здоров’я ГУМВС, УМВС. Разом з цим, наказом МВС України від 10 червня 1994 року №303 «Про вдосконалення психіатричної допомоги та медичного психофізіологічного відбору» з метою виключення випадків прийняття на службу в органи та підрозділи внутрішніх справ осіб з психічними розладами запроваджено обов’язкове психодіагностичне (психофізіологічне) обстеження з наступним висновком спеціаліста психолога та лікаря-психіатра про стан психічного здоров’я та придатність до служби всіх осіб, які приймаються на службу та навчання. Окрім цього цим наказом запроваджено обов’язкові періодичні (щорічні) психіатричні обстеження осіб рядового і начальницького складу із застосуванням скринінг-діагностики та додаткових методів психофізіологічної діагностики.
При впровадженні професійного психофізіологічного відбору були використані наукові розробки Центральної науково-дослідної медико- психологічної лабораторії МВС СРСР та апаратно-програмний комплекс «Прогноз», розроблений НДІ фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України.
У подальшому, у 1997 році була затверджена Концепція психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України, якою передбачалося створити систему сукупної узгодженої діяльності спеціальних підрозділів психологічного забезпечення, науково-дослідних установ, навчальних закладів, практичних органів та внутрішніх військ, спрямовану на підвищення ефективності їх оперативно-службової діяльності та боєздатності шляхом цілеспрямованого застосування науково обґрунтованих форм, методів і засобів професійної психології.
З метою практичного здійснення цієї роботи на місцях наказом МВС України від 28.06.97 № 423 було затверджено Положення про службу психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України, організована система підготовки практичних психологів у вищих навчальних закладах МВС та розгорнута науково-дослідна робота з питань психологічного забезпечення [4].
Подібний підхід щодо введення посад психологів дещо відрізнявся від практики правоохоронних органів розвинутих країн світу, в яких психологи діють централізовано, спираючись на солідну методичну базу, а сама спеціальність психолога правоохоронних органів не є масовою. Вважалося, що широке введення посад психологів у системі МВС знизить соціальну напруженість, допоможе керівникам в організації заходів виховного впливу.
У відповідності до Положення про службу психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України психологічне забезпечення визначається як система організаційних та психологічних заходів, спрямованих на вдосконалення роботи з персоналом та підвищення ефективності оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України.
Дане положення регулює питання організації служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України, завдання, функції та основні методи здійснення зазначеного виду діяльності, повноваження психологів та порядок виконання покладених на них функцій.
Психологічне забезпечення здійснюють працівники служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України.
До структурних підрозділів служби психологічного забезпечення належать:
— Центр практичної психології при МВС України (далі — ЦПП при МВС України), на який покладено функції управління та координації діяльності всіх підрозділів служби психологічного забезпечення;
— центри практичної психології при головних управліннях МВС
України в АР Крим, місті Києві та Київській області, управліннях МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті;
— окремі посади практичних психологів у міських, районних, лінійних органах, стройових та спеціальних підрозділах внутрішніх справ;
— підрозділи психологічного забезпечення та окремі посади психологів Державної служби охорони при МВС України;
— підрозділи психологічного забезпечення внутрішніх військ МВС України (зараз - Нацгвардія);
— підрозділи психологічного забезпечення навчальних закладів МВС України.
Структура і штати служби психологічного забезпечення затверджуються міністром. Структурні підрозділи служби психологічного забезпечення МВС при штатній чисельності від двох до чотирьох посад психологів формуються у відділення психологічного забезпечення, а при штатній чисельності від п’яти і більше посад психологів відділення за погодженням з ЦПП при МВС України мають бути перетворені в Центр практичної психології.
Чисельність фахівців структурних підрозділів психологічного забезпечення пропорційно залежить від загальної чисельності особового складу органів внутрішніх справ України та встановлюється нормативними актами МВС України відповідно до рекомендованих норм навантаження.
Очолює службу психологічного забезпечення начальник Центру практичної психології при МВС України, який здійснює загальне керівництво і координацію діяльності підрозділів служби психологічного забезпечення, призначається на посаду і звільняється з посади наказом заступника Міністра внутрішніх справ України за поданням начальника Департаменту роботи з персоналом МВС України, якому безпосередньо підпорядковується. Інші працівники ЦПП при МВС України призначаються на посади та звільняються з посад у встановленому порядку. На посади працівників служби психологічного забезпечення призначаються фахівці, які мають вищу психологічну освіту відповідно до затверджених МВС України кваліфікаційних вимог.
Практичні психологи міських, районних, лінійних органів, стройових, спеціальних підрозділів внутрішніх справ безпосередньо підпорядковуються заступникам начальників органів, підрозділів по роботі з персоналом, а в питаннях організації професійної діяльності перебувають у прямому підпорядкуванні начальників центрів практичної психології при ГУМВС, УМВС і керуються нормативно-правовими актами МВС України, що стосуються організації діяльності служби психологічного забезпечення.
Психологи підрозділів Державної служби охорони при МВС України безпосередньо підпорядковуються керівникам центрів практичної психології при ГУМВС (УМВС), а в питаннях організації професійної діяльності перебувають у прямому підпорядкуванні керівника структурного підрозділу служби психологічного забезпечення Департаменту Державної служби охорони при МВС України.
Призначення працівників служби психологічного забезпечення на окремі посади психологів міських, районних, лінійних органів, стройових та спеціальних підрозділів внутрішніх справ та Державної служби охорони при МВС України здійснюється з обов’язковим погодженням кандидатури з начальником Центру практичної психології при ГУМВС (УМВС).
Координацію науково-дослідної і науково-методичної роботи з питань психологічного забезпечення роботи з персоналом, психологічного супроводження оперативно-службової діяльності в органах внутрішніх справ України і психолого-педагогічного супроводження навчально-виховного процесу в навчальних закладах МВС України здійснює ЦПП при МВС України.
Свою роботу служба психологічного забезпечення організовує на підставі перспективних і поточних планів з урахуванням науково-методичних рекомендацій, передового досвіду та відповідно до вимог нормативно-правових актів.
Серед численних завдань, які притаманні усім психологічним службам цивілізованого світу, психологічна служба системи МВС України в силу владних повноважень, виконує ще й специфічні завдання, серед яких найбільш типовими і основними є наступні:
— надання допомоги керівникам усіх рівнів з питань зміцнення дисципліни й законності в органах внутрішніх справ, створення ефективної системи забезпечення психологічної та психофізіологічної надійності персоналу;
— здійснення професійної орієнтації і професійно-психологічного відбору кандидатів на службу в органи внутрішніх справ України та навчання в навчальних закладах МВС України з метою визначення їх психологічної готовності до правоохоронної діяльності в органах внутрішніх справ;
— здійснення психологічного вивчення працівників, які переміщуються на іншу посаду в системі МВС України, з метою визначення їх психологічних характеристик та прогнозування психологічної готовності до виконання ними певних оперативно-службових завдань;
— психологічна підготовка працівників органів внутрішніх справ до виконання своїх функціональних обов’язків як у повсякденних, так і в екстремальних умовах;
— проведення психопрофілактичної роботи з персоналом органів та підрозділів внутрішніх справ;
— здійснення заходів щодо оптимізації соціально-психологічного клімату в колективах;
— психологічне консультування керівників а також працівників органів внутрішніх справ та членів їх сімей;
— психологічне супроводження оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ;
— упровадження досягнень сучасної психології в процес розкриття та розслідування злочинів;
— надання психологічної допомоги працівникам органів внутрішніх справ під час охорони громадського порядку та при забезпеченні переговорної діяльності;
— розробка та впровадження новітніх психологічних технологій в оперативно-службову діяльність, у тому числі із застосуванням комп’ютерної поліграфної техніки;
— психолого-педагогічний супровід навчально-виховного процесу в навчальних закладах МВС України;
— здійснення психологічної підготовки працівників органів внутрішніх справ України;
— надання психологічної допомоги особам, що були прийняті на службу, в адаптації до умов оперативно-службової діяльності;
— упровадження тренінгових технологій формування в працівників органів внутрішніх справ відповідних професійно важливих психологічних якостей, психологічної стійкості, навичок безпечної поведінки, уміння розв’язувати свої психологічні проблеми та управляти конфліктними ситуаціями з урахуванням особливостей несення служби та категорій працівників органів і підрозділів внутрішніх справ;
— виявлення за допомогою психологічних та соціологічних методів чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічних проблем в оперативно-службовій діяльності органів внутрішніх справ.
У залежності від поставлених завдань, умов служби та нагальних потреб вирізняють такі групи основних функцій служби психологічного забезпечення.
- За напрямом організації та проведення професійної орієнтації і професійно-психологічного відбору:
— здійснення психологічного діагностування, вивчення особистіс- них, інтелектуальних якостей кандидатів на службу в органах внутрішніх справ (у тому числі до складу спеціальних підрозділів), навчання в навчальних закладах МВС України, працівників, що висуваються на керівні посади або переміщуються на інші посади в системі МВС України;
— підготовка висновків щодо наявності необхідних професійно важливих якостей, ступеня інтелектуально-мотиваційної, психологічної готовності та придатності кандидатів до служби, навчання в навчальних закладах МВС України, працівників, що висуваються на керівні посади або переміщуються на інші посади в системі МВС України, а також щодо здатності виконання ними оперативно-службових завдань у різних умовах службової діяльності;
— розробка професіограм на ґрунті вивчення особливостей професійної діяльності працівників з метою вдосконалення методів і критеріїв професійно-психологічного відбору кандидатів, прогнозування їх здатності до навчання та виконання оперативно-службових завдань.
2. За напрямом здійснення психопрофілактичної роботи та психологічного супроводу служби:
— проведення психодіагностики з метою виявлення у працівників станів емоційно-психологічної напруженості, перевтоми, інших негативних психологічних станів;
— організація та проведення психопрофілактичної роботи з працівниками. Здійснення корекції психологічної напруженості, перевтоми та інших негативних психологічних станів, організація та забезпечення роботи кабінетів психологічної корекції та регуляції;
— здійснення індивідуально-психологічного консультування керівників органів і підрозділів внутрішніх справ, працівників органів внутрішніх справ та членів їх сімей під час розв’язання їх психологічних та сімейних проблем, а також надання психологічної допомоги молодим працівникам в процесі їх адаптації до умов службової діяльності;
— участь у службових розслідуваннях надзвичайних подій, пов’язаних із загибеллю та самоушкодженнями працівників, у тому числі із самогубствами;
— надання психологічної допомоги працівникам після їх перебування в екстремальних ситуаціях, пов’язаних із виконанням оперативно- службових завдань, застосуванням вогнепальної зброї і спецзасобів, отриманням значних психогенних навантажень, зниженням працездатності тощо;
— у разі застосування працівниками вогнепальної зброї на ураження, а також після їх перебування в екстремальних ситуаціях, пов’язаних із загибеллю людей, або в разі виявлення у працівника негативного психоемоційного чи психофізіологічного стану за результатами психологічної експрес-діагностики працівники служби психологічного забезпечення мають право тимчасово (терміном до 3 діб) усувати працівників від виконання службових обов’язків для надання невідкладної психологічної допомоги та здійснення заходів первинної психопрофілактики з подальшим вирішенням питання про їх допуск до самостійного несення служби;
— обґрунтоване рішення про усунення працівників від виконання ними службових обов’язків оформляється психологом у письмовому вигляді та надається керівництву органу, підрозділу внутрішніх справ з обов’язковим ознайомленням даних працівників під особистий підпис;
— аналіз причин і умов психологічного травматизму, тілесних ушкоджень чи загибелі працівників під час виконання ними службових обов’язків та поза службою, підготовка методичних рекомендацій щодо їх попередження;
— вивчення соціально-психологічного клімату в колективах, надання рекомендацій щодо його поліпшення, а також профілактика та вирішення конфліктних ситуацій;
— надання рекомендацій з питань раціонального розподілу кадрів у колективах з урахуванням індивідуально-психологічних характеристик працівників, їх психологічної сумісності з метою ефективного виконання ними оперативно-службових завдань, зміцнення дисципліни і законності;
— участь у роботі атестаційних комісій, формуванні резерву кадрів на висунення, проведенні психологічного вивчення працівників під час їх переміщення на керівні посади або зарахуванні на службу у нову поліцію;
— вивчення психологічної сумісності працівників та їх готовності до спільної професійної діяльності в складі спеціальних загонів, груп, нарядів, екіпажів тощо. Надання рекомендацій щодо комплектування цих загонів, груп, нарядів, екіпажів;
— розробка рекомендацій з питань застосування в роботі з працівниками методів соціально-психологічного, індивідуально-психологічного та реабілітаційного характеру для керівників органів і підрозділів внутрішніх справ та співробітників апарату роботи з персоналом;
- сприяння оптимізації соціально-психологічного клімату в органах і підрозділах внутрішніх справ, надання психологічної допомоги керівництву в процесі розробки та виконання управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності діяльності та зміцнення дисципліни;
- участь у службових розслідуваннях надзвичайних подій, порушень працівниками дисципліни і законності;
- надання консультативної та практичної допомоги працівникам в питаннях взаємодії з різними верствами населення, а також представниками засобів масової інформації.
3. За напрямком психологічного супроводження оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України:
- консультування працівників з психологічних аспектів оперативно-службової діяльності;
- психологічне забезпечення переговорів зі злочинцями шляхом надання консультативної допомоги працівникам оперативних служб або прийняття безпосередньої участі в їх проведенні;
- складання психологічних портретів осіб, які підозрюються в скоєнні злочинів;
- проведення психологічних експертиз та поліграфних досліджень;
- вивчення потреб органів внутрішніх справ в психологічних технологіях для різних видів оперативно-службової діяльності, формування замовлень на їх розробку відповідним навчальним закладам і науковим установам та подальше їх упровадження в практику.
4. За напрямком психолого-педагогічного супроводу навчально- виховного процесу в навчальних закладах МВС України, здійснення психологічної підготовки та впровадження новітніх психологічних технологій:
- проведення занять у системі службової підготовки працівників з психологічної тематики, що спрямовані на розвиток професійно значущих якостей особистості, підвищення психологічної стійкості під час виконання оперативно-службових завдань, особистої дисциплінованості, культури спілкування та чуйного ставлення до громадян;
- консультування керівників з питань застосування психологічних технологій у роботі з кадрами, прогнозування психологічного стану працівників органів внутрішніх справ та організації діяльності колективів в екстремальних умовах;
- організація заходів щодо формування у працівників психологічної готовності до професійної діяльності в екстремальних ситуаціях, відповідального ставлення до дотримання правил безпеки в службовій діяльності, передбачливості;
— участь у підборі наставників та надання їм рекомендацій щодо оптимальної адаптації молодих працівників органів та підрозділів внутрішніх справ до умов службової діяльності відповідно до їх індивідуальних особливостей, психологічний супровід цього процесу, у разі необхідності, надання індивідуальної психокорекційної допомоги, аналіз та узагальнення результатів адаптації до умов служби, розроблення пропозицій та рекомендацій;
— запровадження тренінгових психологічних технологій підготовки працівників до умов службової діяльності.
У 2002 році було проведено вивчення стану кадрового забезпечення психологічної служби органів внутрішніх справ (за даними Ю.Б. Ірхіна). За результатами цього вивчення у цілому в системі МВС було укомплектовано 724 посади психологів. З них працювало:
— в органах і підрозділах ГУМВС, УМВС, УМВСТ — 540 осіб (75%);
— в училищах професійної підготовки — 20 осіб (3%);
— у вищих навчальних закладах МВС — 32 особи (5%);
— у Центрах психіатричної допомоги та професійного психофізіологічного відбору — 50 осіб (7%);
— у військових формуваннях внутрішніх військ — 74 особи (10%).
Питома вага дипломованих фахівців у службі психологічного забезпечення органів та підрозділів внутрішніх справ України складала 79% від загальної чисельності працюючих.
Серед психологів органів внутрішніх справ найбільша питома вага фахівців, що мали спеціальність «практична психологія в закладах освіти» — 38%. Спеціалістів за фахом «практична психологія в органах внутрішніх справ» — 14%, за фахом «соціальна психологія в органах внутрішніх справ» — 8%, військових психологів — 5%, медичних психологів та психіатрів — 3%, мали незакінчену вищу цивільну психологічну освіту 2% працюючих [2].
Як свідчить вивчення стану справ на місцях, найбільш активно й цілеспрямовано діє переважно така ланка служби як головні (старші) психологи У(В)РОС ГУМВС, УМВС, УМВСТ, провідні психологи галузевих служб і навчальних закладів МВС України. Саме ця ланка на той період визначала обличчя й результативність діяльності служби. У 2002 році тільки у 28% територіальних міськрайлінорганів працювали психологи (295 посад).
За період з 1998 по 2001 рік психологами органів та підрозділів
внутрішніх справ було здійснено професійний психологічний відбір кандидатів на службу в органи внутрішніх справ 77327 осіб та навчання у вищих навчальних закладах МВС — 56787. За результатами відбору 10713 (14%) кандидатів не рекомендовані до прийому на службу та 5467 (10%) абітурієнтів — на навчання. Процедура відбору включала в себе соціально-психологічне вивчення кандидата та його психологічне діагностування.
У процесі психологічного супроводу проходження служби психологами органів та підрозділів внутрішніх справ, вищих навчальних закладів МВС України було підготовлено 47715 експертних висновків при атестуванні працівників, формуванні резерву на висунення, призначенні на керівні посади.
Індивідуальна психодіагностика здійснювалась стосовно 135475 осіб (56% особового складу), за її результатами виявлялися працівники, які потребували психологічної уваги та підтримки, визначалися зміст та порядок подальшої роботи з метою збереження їх психологічного благополуччя та поліпшення ефективності професійної діяльності.
Індивідуальна психологічна допомога надалася 74124 курсантам, слухачам, працівникам органів внутрішніх справ і членам їх сімей, яка здійснювалася шляхом проведення індивідуальних бесід, тренінгів навичок саморегуляції, технік психологічного розвантаження тощо.
Відносно 55799 молодих працівників органів і підрозділів внутрішніх справ було здійснено заходи психологічної підтримки з метою їх адаптації до умов службової діяльності при призначенні на посади.
Окремим напрямом роботи із психологічного забезпечення службової діяльності є вивчення й поліпшення соціально-психологічного клімату в 6621 колективах органів внутрішніх справ та навчальних закладів. Цими заходами було охоплено близько 193 165 (80% особового складу) працівників, слухачів і курсантів. За їх підсумками психологами оцінювався стан психологічного клімату в колективах, складалися прогнози успішності їх подальшого функціонування, виявлялися нагальні проблеми, визначалися засоби їх вирішення, в тому числі шляхом певних кадрових перестановок. Рекомендації за підсумками вивчення було надано керівництву апаратів по роботі з особовим складом ГУМВС, УМВС, УМВСТ, навчальних закладів. Використання цих даних є одним із нових сучасних методів роботи з персоналом.
При вивченні стану справ на місцях встановлено, що керівники підрозділів і служб не тільки підтримують, але й самі наголошують на необхідність активізації роботи психологів за цим напрямком психологічного забезпечення, зокрема, в розкритті та розслідуванні злочинів.
Одним із шляхів такої роботи є застосування поліграфів, що підтверджується вже першими результатами експерименту з їх використання, розпочатого у 1999 році фахівцями НДІ НАВСУ та позаштатного центру практичної психології ГУМВС України в м. Києві.
Проведення поліграфних опитувань мало велике позитивне значення для вирішення питань щодо причетності осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, для побудови та психологічного обґрунтування версій, планування невідкладних оперативних дій тощо.
Результати експериментальних поліграфних опитувань та відгуки посадових осіб, на замовлення яких вони проводились, свідчать про високу ефективність застосування поліграфу, особливо при виявленні з великого кола підозрюваних осіб, безпосередньо причетних до злочинів. Крім того, запропонована методика поліграфних обстежень дозволяє отримати в процесі опитування орієнтуючу інформацію щодо розподілу «ролей» між злочинцями, деталей та обставин вчинення злочину, його мотивів, можливого місця знаходження матеріальних доказів по справі, психологічних особливостей підозрюваного, корисних для вироблення рекомендації щодо здійснення відносно нього правомірного психологічного впливу [2].
Підбиваючи підсумки зазначимо:
— робота практичних психологів служби психологічного забезпечення за напрямами професійного психологічного відбору кандидатів на службу й навчання та психологічного супроводження працівників визнана корисною й необхідною як керівниками практичних підрозділів, так і, безпосередньо, особовим складом. До психологів за порадою чи допомогою почали все активніше звертатися не тільки самі працівники, але і члени їх сімей;
— існують реальні підстави стверджувати, що в період з 1997 по 2002 рік відбулося практичне функціональне становлення служби психологічного забезпечення органів внутрішніх справ та навчальних закладів у передбачених Концепцією психологічного забезпечення головних напрямках її діяльності.
Зараз, в умовах підвищеної небезпеки, робота практичних психологів органів внутрішніх справ стає все більш актуальною. З’явились нові виклики в їх професійній діяльності: відбір кандидатів у нову поліцію, реабілітація учасників бойових дій, визначення надійності персоналу, психологічна експертиза, створення і методичне забезпечення працівників психологічної служби нової по суті Національної гвардії.