Психологічна служба
2.2. Психологія в умовах соціальних потрясінь початку XX століття
Докорінні зміни основ суспільного устрою, що відбувались після Жовтневої революції 1917 р. в Російській імперії, не могли не відбитися і на стані наукового світогляду. Небагато представників, у тому числі і учені-психологи, беззастережно прийняли революційні зміни. Більшість відомих психологів зайняли нейтральну, якщо не сказати негативну, позицію відносно нової влади. При цьому основній критиці піддавалися перш за все способи управління суспільством, в першу чергу — «диктатура пролетаріату», — фактична заборона на інакомислення, на відстоювання або навіть вислів власної точки зору на події, що відбуваються. Подібна позиція не могла залишитися непоміченою і викликала роздратування в колах політичного і ідеологічного керівництва Радянської держави.
Проте вже до початку 20-х рр. ситуація в Радянській Росії принципово змінюється: до цього часу вже була вирішена проблема утримання влади, почалося формування нової «пролетарської інтелігенції». У зв’язку з цим актуальним стає завдання «наведення ладу» (тобто забезпечення єдності світогляду) у сфері культурного і наукового життя країни. І саме у цей момент репресивний апарат спрямовує свою активність на тих, хто на зорі революційних перетворень мав необережність засуджувати соціальні нововведення або дискутувати з більшовиками.
У червні 1922 р. офіційний орган більшовиків газета «Правда» публікує статтю під назвою «Диктатура, де твій хлист?», у якій вже ставиться питання про необхідність «розібратися» з тими, хто мав свою точку зору на те, що відбувається в країні. І ось 31 серпня у пресі з’являється повідомлення про висилку з країни найбільш активних «контрреволюційних елементів» з середовища професорів, юристів, лікарів, літераторів.
У їх числі були і відомі учені ідеалістичного напряму, що займалися психологічною проблематикою: С. Л. Франк, основоположник «філософської психології»; відомі релігійні філософи Л. П. Карсавін, І. А. Ільін, Н. А. Бердяєв; один з організаторів і редактор журналу «Питання філософії і психології», керівник Московського Психологічного товариства Л. М. Лопатін; соціолог П. О. Сорокін; один з провідних фахівців у галузі вивчення ірраціонального Б. П. Вишеславцев та інші.
В той же час ряд учених-психологів з ентузіазмом сприйняли соціальні перетворення, що проводилися під гаслами «соціальна справедливість», «рівність», «свобода», «братерство», «інтернаціональна пролетарська солідарність». Вони щиро вірили в те, що країна стоїть на порозі соціального і духовного відродження, що революція відкрила нові, небачені досі перспективи у розвиткові суспільства, прагнули активно долучитися до творення нового життя і, не дивлячись на складні умови пореволюційної руїни, віддавали всі сили відновленню наукового життя.
В. М. Бехтерєв говорив: «На зламі історії не можна стояти на роздоріжжі і чекати, потрібна воля до дії, до будівництва і творчої роботи, і для нас, наукових діячів, які завжди віддавали свої сили на служіння людству, не має бути коливань. Ми маємо усвідомити, чи будемо ми з народом, який, завоювавши собі свободу, хоче будувати своє майбутнє сам і зве нас брати участь в цьому будівництві. Чи може бути сумнів у відповіді на це питання? Ми повинні тому прагнути до того, щоб скоротити по можливості час руїни, віддаючи всю суму наших знань і всі уміння на творчу роботу в справжніх умовах країни і на користь народу» [2, с. 5].
Як основні об’єктивні передумови зростання інтенсивності життя психологічного співтовариства можуть бути названі дві основні групи чинників.
По-перше, це запити суспільної практики на адресу психологічної науки. Відновлення народного господарства після Першої світової і Громадянської воєн, реконструкція промисловості, що почалася у по- революційний період, і індустріальне будівництво, здійснення корінних перетворень сільського господарства ставили на порядок денний проблему всебічної активізації і ефективного використання потенціалу людини.
По-друге, — потреби самої психологічної науки, зайнятої в перші пореволюційні роки пошуком нових методологічних основ у руслі марксистської філософії.
Таким чином, саме життя об’єктивно формулювало соціальне замовлення перед комплексом наук про людину, що не могло не стати сприятливим ґрунтом для їх розвитку в перше пореволюційне десятиліття.
Важливою сферою доповнення психологічного знання були і процеси, що відбувались у сфері культурного життя. Рух за ліквідацію неписьменності, створення основ пролетарської культури, перебудова системи освіти, вирішення завдань формування «нової людини» — усе це вимагало серйозного психологічного осмислення і обґрунтування.
Важливу роль тут відігравала підтримка науки з боку держави, яка в період свого ствердження потребувала опори на інтелектуальний потенціал суспільства, в теоретичному і ідейному виправданні і обґрунтуванні суспільних перетворень. Показовим є той факт, що у важкому 1918 році ухвалюється рішення про створення в Петрограді Інституту з вивчення мозку і психічної діяльності. У тому ж році відкриваються кафедра психології і лабораторія експериментальної психології при Тбіліському університеті. У 1920 р. починається навчання на Московських вищих науково-педагогічних курсах, що готують фахівців у галузі педагогіки і психології. У 1921 р. організовано Московський науково-педагогічний інститут дитячої дефективності, що мав факультет психічної дефективності; відкрито педагогічний факультет в другому Московському державному університеті, що включав у себе відділення педології; психолого-педагогічна лабораторія була створена при Академії соціального виховання і одночасно тут же розроблялися проекти створення психологічної лабораторії на правах НДІ. У тому ж 1921 р. приймається спеціальна ухвала про допомогу лабораторії І. П. Павлова і т.д.
Бурхливого розвитку в перші пореволюційні десятиліття набувають різні прикладні дисципліни — психотехніка, педологія, психологія управління у формі руху за наукову організацію праці, психогігієна, і т.д.; здійснюється пошук нових форм зв’язку психології з практикою, зростає результативність, економічна і соціальна ефективність психологічних розробок.