Психологічна служба

1.4. Соціальні технології як методична основа діяльності психологічної служби

Трендом сучасності, що активно розробляється як методичному, так і в теоретичному аспектах є методологія соціального проектування, та її застосування до розв’язання конкретних соціальних і психологічних проблем особистості і суспільства. Основу названої методології складають поняття «проект» і «технологія». Проектно-технологічний підхід має свої переваги перед «методичним», функціональним підходом у педагогіці. Для з’ясування різниці зупинимося детальніше на їх порівнянні.

Метод на загал визначається як спосіб, інструмент, засіб наукового пізнання або практичної діяльності людини. Він передбачає застосування стандартних прийомів, процедур, дій, що забезпечують отримання результату. Скажімо, «Філософський енциклопедичний словник» [28] визначає метод як шлях дослідження, пізнання. «Метод є способом побудови і обґрунтування певного знання. Сукупність прийомів та операцій практичного й теоретичного освоєння дійсності».

Методологія складає сукупність методів. Методологія, у свою чергу, розглядається як «система принципів і способів організації та побудови теоретичної і практичної дійсності, а також вчення про цю систему...» [19].

Розглядаючи співвідношення між теорією і методом у науці в цілому, і у психології зокрема, С.Д. Максименко зазначає, що «методологія розуміється як система методів, які застосовуються в процесі пізнання в межах тієї чи іншої науки, тобто методологія розглядається як частина конкретної науки. З другого боку, методологія є сукупністю основних філософських положень, які відбивають первинні гносеологічні концепції формування й аналізу наукового знання» [16, с. 63].

Науковий метод являє собою сукупність пізнавальних процедур, що визначають умови і способи пізнання (умови одержання валідного результату) з точки зору отримання об’єктивного результату, а не процедури конструювання останнього. Науковий метод не передбачає отримання наперед заданого результату. Результат у науці має статистичні, ймовірнісні характеристики.

Розглядаючи методи психологічної практики передусім маємо відзначити, що метод тут — це сукупність певних прийомів, дій, методик, що застосовуються у конкретних життєвих умовах та у конкретній ситуації надання психологічної допомоги особистості. Специфіка методу тут полягає у застосуванні певних усталених дій до конкретних умов практичної діяльності. Метод застосовується, у першу чергу, для реалізації окремих дій (операцій) для здобуття відповідної інформації або внесення певних змін у соціальну взаємодію чи особистість конкретної людини.

Застосування методу у психологічній практиці спрямоване на відповідь на запитання «як?», «у який спосіб?». Тому й назви багатьох методів формулюються іменниками, що походять від дієслів: формування, дослідження, корегування, прищеплення, розвиток, соціалізація, навчання тощо. Іншими словами, — метод у першу чергу є процесом, технологія — сукупністю процесів, що підпорядковані конкретній меті, одержанню конкретного, наперед визначеного результату (продукту).

Останнім часом у соціальній сфері, в тому числі й у психолого- педагогічній науці, усе частіше можна зустріти поняття «технологія». Разом з тим, у багатьох випадках воно застосовується некоректно, заміняючи собою нібито застаріле поняття «методика». Ті ж інтелектуальні продукти, що пропонуються у ряді публікацій як «технології», залишаються, по суті, методиками діяльності у соціальній чи педагогічній сфері, а не власне технологіями.

«Технологія (гр. — майстерність, вміння) — сукупність прийомів і способів одержання, обробки й переробки сировини, матеріалів, інформації, що здійснюються у різних галузях виробництва. Також — наукова дисципліна, що розробляє й вдосконалює такі прийоми і способи» [5].

Технологія у всіх випадках передбачає отримання конкретного наперед заданого результату, а технологічні процедури будуються таким чином, щоб якнайточніше, найефективніше реалізувати проектні вимоги в конкретному продукті (результаті).

Технологія, як ми бачимо, є змістом, сукупністю дій і засобом реалізації проекту. Зупинимося більш детально на понятті «проект». С.Д. Бушуєв дає таке визначення проекту: «Проект — це одноразова сукупність дій і задач, що мають наступні ознаки:

Чіткі цілі, що мають бути досягнуті з одночасним дотриманням ряду технічних, економічних та інших вимог.

Внутрішні і зовнішні взаємозв’язки операцій, задач і ресурсів, що вимагають координації в процесі виконання проекту.

Конкретні терміни початку і завершення проекту.

Обмежені ресурси.

Певний ступінь унікальності цілей проекту, умов його реалізації.

Неминучість різного роду конфліктів» [5, с. 15].

Від себе зауважимо, що проект є детальним описом кінцевого продукту (результату), як правило — з описом наближень (допустимих меж) і конкретних процедур (методів, методик, прийомів), застосування яких якраз і забезпечує цей результат.

Проектування нині розглядається як окремий вид професійної діяльності і базується саме на застосуванні різних технологій. Майстерність реалізації проектів якраз і полягає в оптимальному виборі технологій і технологічних процедур, — методів, методик, прийомів. У багатьох випадках для виконання проекту необхідно сконструювати специфічну технологію.

Необхідними поняттями і водночас елементами будь-якого соціального проекту є місія, мета, завдання, цільова група (аудиторія), умови, у яких він буде виконуватися, наявні ресурси (можливості), терміни й етапи виконання проекту, проміжні результати, кінцеві результати (опис кінцевого результату), показники (критерії) ефективності виконання, система й показники моніторингу. Усі ці елементи складають єдину систему проектно-технологічного процесу і взаємно обумовлюють одне одного.

Конструювання або вибір технології (технологій) здійснюється у відповідності до технічного завдання, яке визначає основні проектні вимоги до процесу і кінцевого результату. Відтак технологія (технології) виступає як засіб реалізації соціального проекту.

У технології метод виконує другорядну, підпорядковану роль. Можна сказати, що технологія являє собою сукупність методів, які застосовуються у певній логічній послідовності. Для досягнення результату можна застосовувати різні методи і методичні прийоми. Важливим тут є застосування оптимальних методів з точки зору досягнення кінцевого результату (мети).

Психологічна технологія — це система взаємопов’язаних і взаємоо- бумовлених методів, методик і процедур, що спрямовані на внесення змін, перетворення предмету психологічної практики, досягнення конкретного кінцевого результату. Вона містить діагностичні, формуючі та оцінні складові і спрямована на розв’язання певного типу (кола) соціальних (психологічних) проблем особистості.

Основними ознаками психологічної технології, на наш погляд, є:

— психологічна технологія завжди спрямована на зміну поведінки людини, її настроїв, ставлень, мотивів, цінностей, структури особистості;

— орієнтація на вирішення (розв’язання) конкретної життєвої проблеми людини або групи людей;

— аналіз та врахування конкретного соціального і природного контексту (життєвої ситуації), в якому перебуває клієнт (об’єкт психологічної практики);

— наявність конкретної мети, деталізованого образу кінцевого результату;

— наявність цілей, що розкривають (деталізують) мету та обумовлюють планування і змістовне наповнення етапів професійної діяльності суб’єкта психологічної практики;

— структурність і системність (взаємозв’язок і взаємообумовленість складових технології);

— мультидисциплінарний характер (залучення знань, методів, прийомів із різних галузей науки і практики);

— наявність функціонуючого зворотного зв’язку та оцінка ходу й результату діяльності;

— відповідність прийомів і методик, що застосовуються в технології, сутності соціальних явищ і психологічних проблем об’єкта психологічної практики, на розв’язання яких спрямована технологія;

— взаємозв’язок та взаємообумовленість діагностичних, формуючих (коригуючих) і оцінних складових;

— гнучкий характер застосування окремих прийомів і методів для розв’язання життєвої проблеми клієнта.

Спробуємо проаналізувати співвідношення між методом, методикою і технологією за визначеними критеріями (таблиця 1.4).

Таблиця 1.4. Порівняння методу, методики і технології у психології

Критерії	Метод	Методика	Технологія
Кінцева мета, образ результату	Власної немає; відповідність меті дослідження; перелік випадків або умови (обмеження) у застосуванні	Як правило, немає; формулюється у процесуальних термінах (дієсловах)	Є Наявність чітко сформульованого конкретного кінцевого продукту, результату є обов’язковою умовою
Результат застосування	Або часткове перетворення, зміни об’єкта; або здобуття інформації	Або перетворення, або знання	Обов’язкове перетворення предмету, або одержання нового результату
Структура	Стала, стандартна	Стандартна	Гнучка, у залежності від цілей, завдань, етапів та проміжних результатів діяльності. Відповідно до проекту.
Складові	Або діагностичні, або оцінні, або перетворюючі (коригуючі)	Припускає сполучення діагностичних оцінних і перетворюючих компонентів	Діагностичні, оцінні і перетворюючі складові являють собою єдиний комплекс методів, методик, прийомів діяльності
Належність до певної наукової сфери	Моно-дисциплі- нарний характер	Моно-дисциплі- нарний характер	Полі- (мульти-) дисциплінарний характер
Цільове забезпечення	Не передбачається (є тільки умови застосування, вимоги)	Не передбачається	Цілі обумовлюють етапи і прийоми (методи, методики) роботи
Оцінка	За додержанням вимог процедури застосування	За додержанням вимог процедури застосування	За відповідністю передбачуваному результату і процедурою його досягнення (відповідність проекту)
Зворотний зв’язок	Нема. На рівні відповідності умовам процедури	Нема. На рівні відповідності умовам процедури	На рівні кінцевого результату і відповідності процедурам та етапам

Звернімо увагу на одну особливість технологій. Вона полягає в тому, що до технологічного процесу включаються методи й прийоми з різних наук або сфер професійної діяльності (міждисциплінарний характер). Психологічні технології у цьому відношенні нічим не відрізняються від інших. Для прикладу: для побудови ефективної (а не ефектної) роботи з профілактики, скажімо, наркоманії серед підлітків конкретної школи необхідно провести соціологічне дослідження, здійснити аналіз документів, провести інтерв’ю з педагогами і батьками, здійснити спостереження за поведінкою учнів, провести тестування учнів, визначити «проблемні місця» у роботі педагогів та виховній роботі батьків, визначити «групи ризику» серед учнів і тільки після цього планувати корекційно-розвивальну роботу з ними. У такому випадку стають зрозумілими і обґрунтованими ті чи інші дії педагогічного колективу, стає очевидно, що неможливо за рік повністю здолати таке явище в учнівському середовищі як наркоманія. Але стає реальним прогноз зменшення поширення цього явища, скажімо, на 20 відсотків.

Перехід від традиційних методів і методик до гнучких технологій у соціальній сфері визначає, на наш погляд, найближчі перспективи розвитку не тільки суспільних наук, а й суспільної практики. Проектно- технологічна методологія вже довела свої переваги в процесі виборів, у галузі паблік рілейшнз, реклами, соціальної і психологічної допомоги та реабілітації, окремих галузях державного управління та інших.

Якщо залишатися на позиціях старого «методичного» підходу, то маємо констатувати, що тут надзвичайно важко виокремити об’єктивні критерії оцінювання результативності і ефективності застосування корекційно-розвиткових впливів. Коли кінцевий результат представлений у вигляді побажань або просто збігається з деякими ідеологічними установками — ми стикаємося із суб’єктивізмом в оцінюванні. Інша справа — оцінка соціальних проектів.

Оцінювання проекту може описуватись двома основними поняттями: «результативність» і «ефективність».

Результативність — це відповідність одержаних результатів очікуваним результатам, які заявлялись на початку виконання проекту. За наявності чітко відпрацьованої системи критеріїв результативність можна навіть виразити у кількісному вигляді (наприклад — у відсотках).

Ефективність проекту полягає в адекватності застосованих в ході його реалізації методів, методик і витрат ресурсів. Умовно кажучи — цвяхи можна забивати молотком, а можна комп’ютером. Тому оцінювання ефективності спирається в основному на теоретичні уявлення про природу процесів, на які впливає проектна активність.

Умовно оцінювання ефективності і результативності проекту можна розділити на ряд етапів.

Перший — оцінювання загальної мети і очікуваних результатів. По суті, правильно сформульована мета проекту вповні характеризує його основний результат. На початку всякого проекту складається детальний опис того, що буде отримано в результаті його здійснення. Даний опис може бути представлений системою критеріїв або показників. Багато які з названих критеріїв можуть бути виміряні за допомогою відповідних методів.

Другий — оцінювання завдань проекту. Задачі, по суті, є конкретизацією мети, прилаштованої до цільових груп та умов реалізації проекту. Таким чином, задачі можуть бути конкретизовані у реальних показниках і виміряні з точки зору успішності і повноти їх досягнення (реалізації).

Третій етап — оцінка відповідності застосованих методів (фактично — технології) меті, завданням, цільовим групам і умовам реалізації проекту. На цьому етапі також визначається наскільки оптимально були використані наявні ресурси.

Четвертий етап — узагальнення того, що і наскільки вдалося досягти в результаті впровадження даного проекту, що і чому не вдалося. Останнє має принципове значення в оцінці проекту оскільки, фактично, визначає мету, завдання та умови розробки нових проектів у даній галузі. Зауважимо, що жоден з проектів не може бути успішним на сто відсотків. Завжди знайдуться якісь обставини, які не дозволять цього досягти.

Для вдосконалення методичної роботи у психологічній службі системи освіти запропонована наступна структура методичної розробки (програми, методики), що складається з наступних структурних елементів: Назва програми (проекту). Мета. Завдання, що будуть вирішені у процесі досягнення мети. Цільові групи на які буде спрямована проектна активність. Проблема або сукупність взаємопов’язаних проблем на вирішення яких спрямовано даний проект. Методи, методики, дії, психолого-педагогічні прийоми, що планується задіяти у процесі виконання. Терміни виконання, проведення. Опис кінцевих результатів. Критерії і показники ефективності виконання даної програми (проекту). План реалізації даного проекту. Співпраця спеціаліста з іншими фахівцями (є обов’язковим елементом). Дані про попередню апробацію проекту та можливі недоліки або обмеження у застосуванні. Структуру методичної розробки наведено у табл. 1.5.

Таблиця 1.5. Структура методичної розробки на основі проектного підходу

№	Назва структурного елементу	Пояснення
1.	Назва програми (проекту)	Відображає проблему (проблеми), на вирішення яких буде спрямовано проект та очікувані результати
2.	Проблема	Короткий опис проблеми, що потребує вирішення. Як правило наводяться статистичні дані або дані опитувань і обстежень
3.	Мета проекту	Формулювання кінцевих результатів проекту
4.	Завдання	Кроки або логічні напрями завдяки яким буде досягнуто мети
5.	Цільові групи	Коротка характеристика груп людей на які буде спрямовано проектну активність
6.	Методи, методики	Перелік методів, методик і прийомів, які будуть застосовані у процесі виконання проекту
7.	Терміни виконання	Початок і кінець проекту
8.	Кінцеві результати	Короткий опис кінцевого результату (продукту), який дається зазвичай у вимірюваних показниках
9.	Критерії ефективності	Перелік вимірюваних показників за якими можна судити про те, наскільки успішно здійснено заплановану роботу
10.	План реалізації	Детальний (покроковий) опис дій, застосування методів, методик і прийомів, узгоджених між собою у часі
11.	Ресурси (співпраця)	Короткий опис ресурсів (кадрових, матеріальних, фінансових, інформаційних) необхідних для реалізації проекту
12.	Можливі ризики і перешкоди	Короткий опис перешкод і ризиків, що можуть виникнути в ході реалізації проекту

Наведена у таблиці схема допоможе уніфікувати оформлення методик і технологій, що застосовуються практичними психологами в процесі своєї професійної діяльності. На наш погляд, усе це дозволить підвищити ефективність професійної діяльності практичних психологів зокрема, та психологічних служб, в цілому.