Психологічна служба

1.1. Психологічна служба як соціальне явище

В сучасному житті спостерігається збільшення кількості професій і спеціалістів, предметом яких є суспільне або особисте життя людини. Навіть короткий огляд професійної діяльності спеціалістів, основним предметом яких є психічне життя людини, її ставлення, переконання, почуття, комунікативні уміння та ін., свідчить про досить широкий спектр методів і прийомів їхньої роботи. Назви посад, що вони обіймають, можуть бути різними: психолог, консультант, терапевт, соціальний працівник, радник. Разом із тим, спільною основою перелічених видів професійної діяльності є прикладна (практична) психологія і психологічна практика. Тому всі ці фахівці можуть бути названі практикуючими (практичними) психологами. Тут важливо розуміти, що практичний (практикуючий) психолог — це професіонал у галузі прикладної психології який має спеціальну вищу освіту і здійснює психологічну практику (практикує), застосовуючи у своїй робот і науково обґрунтовані, перевірен і і валідні методи. Його діяльність передусім спрямована на надання допомоги людині, що переживає складні життєві обставини або утруднення в спілкуванні чи співпраці з оточуючими. Специфіка психологічної допомоги полягає передусім у зменшенні гостроти переживань, рівня психоемоційної напруги особистості; корекції її ставлень, настанов, відношень, уявлень; формуванні нових і розвиток існуючих нахилів, здібностей, умінь і компетенцій, які покращать процес адаптації людини до мінливих умов природного і соціального середовища. Уся ця робота ґрунтується на глибокому розумінні законів психічного життя людини, сутності психічних явищ і процесів, застосуванні специфічних психологічних методів впливу на іншу людину.

Практичний психолог виконує свої професійні функції за допомогою специфічних прийомів, методів і технологій, які побудовані на наукових знаннях про механізми функціонування психіки, законах людської поведінки й розвитку. Основними видами діяльності практичного психолога є практична психологічна діагностика, психотерапія, психологічна прогностика, психологічна профілактика, психологічна реабілітація, психологічна корекція індивідуальних рис, настанов, уявлень, поведінки й розвитку людини. Практикувати у галузі психології (надавати психологічні послуги) мають право тільки спеціально підготовлені професіонали.

Практикуючі психологи зараз гуртуються у численних професійних і громадських організаціях — товариствах, спілках, асоціаціях. Існує велика кількість недержавних установ (фірм, корпорацій), що надають психологічну допомогу і послуги як окремим громадянам, так і установам, у тому числі і промисловим організаціям — кадрові агенції, консалтингові компанії, реабілітаційні та консультаційні центри і кабінети.

Організаційною формою прикладної психології у тій чи іншій сфері суспільного життя і виробництва є психологічна, соціальна або соціально-психологічна служба.

Психологічна служба — це цілісна структурована сукупність закладів, установ, підрозділів і посад, що входять до єдиної субординативної системи (як частина більш загальної системи), основу якої складають фахівці у галузі прикладної (практичної) психології і яка має специфічні та єдині мету, завдання і методи роботи. Зазвичай психологічна служба являє собою сукупність методичних і практичних центрів, спеціалізованих консультативних кабінетів, спеціальних закладів соціально- психологічної реабілітації, включає посади консультантів, радників, аналітиків, психологів, соціальних працівників.

Основною метою діяльності психологічної служби є підвищення ефективності діяльності персоналу та (або) споживачів послуг (клієнтів) засобами прикладної психології і, одночасно, захист їхнього психічного здоров’я і соціального благополуччя.

Важливо наголосити, що підвищення ефективності діяльності персоналу засобами прикладної психології досягається тільки за умови збереження психічного здоров’я і благополуччя людей, шляхом оптимі- зації їх діяльності і спілкування, виявлення внутрішніх, особистісних, ресурсів і можливостей на основі гуманістичного підходу з дотриманням усіх етичних норм. Ні в якому випадку психолог не може застосовувати свої знання і методи роботи на шкоду клієнтові або для одержання власного зиску.

В цілому, поняття «служба» близьке за своїм змістом до понять «служити», «прислужувати», «забезпечувати», «допомагати». У великих соціальних системах (галузях) існує багато різноманітних служб, — медична служба, служба технічної підтримки, протокольна служба, інформаційна служба, контрольно-ревізійна служба, господарська служба і т. ін. Навіть із самих назв стає зрозумілим функція кожної з названих служб, — допомагати в реалізації основної функції організації (відомства), забезпечувати або створювати необхідні умови для виконання співробітниками основних завдань, забезпечувати діяльність основного персоналу необхідними ресурсами (матеріальними, інформаційними, кадровими, технічними і т. ін.).

Наприклад, психологічна служба системи освіти покликана надавати допомогу всім учасникам навчально-виховного процесу в їх діяльності — учінні, навчанні, вихованні, розвиткові і формуванні. Застосовуючи свої специфічні методи і прийоми працівники служби забезпечують підвищення якості викладання навчальних дисциплін учителем, підвищення ефективності виховної роботи вчителів, батьків і вихователів, покращання учбової діяльності учнів.

Сьогодні в Україні психологічні служби функціонують у ряді галузей та державних інституцій: освіта, державна служба з надзвичайних ситуацій, органи внутрішніх справ, пенітенціарна система, медицина, система працевлаштування, соціальна служба для молоді, військо та ін.

Діяльність кожної з психологічних служб вносить свою частку в розвиток психологічної практики і прикладної психології. Разом із тим не можна ототожнювати психологічну службу з конкретним напрямом прикладної психології, оскільки усяка психологічна служба є синтетичною по відношенню до напрямів прикладної психології. Вона об’єднує в собі усі чи майже усі напрями прикладної психології. Скажімо, психологічна служба системи освіти спирається не тільки педагогічну чи вікову психологію, а й на клінічну, консультативну, психологію управління, психологію навчання, психотерапію, прикладну психодіагностику та ін.

Сучасні психологічні служби в Україні відрізняються розмаїттям як структури, так і функцій та завдань, що ними виконуються. Зараз це найпопулярніші сфери професійної діяльності практичних психологів. Зупинимося на кількох найбільш розповсюджених зараз напрямах роботи психологічних служб та їхніх завданнях.

Історично першою галуззю, де сформувався суспільний запит на практичне застосування психологічних знань у нашій країні, є освіта. Тут відбуваються інтенсивні процеси становлення нової педагогіки, яка неможлива без ґрунтовного знання про індивідуальність вихованця, учня, студента та особливості міжособистісної взаємодії у навчально- виховному процесі. Необхідність гуманізації та індивідуалізації навчання, втілення в практику ідей дитиноцентризму (В.Г. Кремень) а, значить, застосування новітніх методів навчання, виховання, стимулювання саморозвитку учнів вимагає психологічного забезпечення навчально-виховного процесу. Всі його учасники — учні, батьки, і, у першу чергу — педагогічні працівники, потребують професійної психологічної допомоги для ефективного здійснення своєї основної діяльності — учіння, навчання, виховання, розвитку і саморозвитку (Г.С. Костюк [12]).

Від психолога у школі очікують розв’язання численних конфліктних ситуацій, здійснення відбору дітей для навчання у спеціалізованих класах, визначення ефективності тих чи інших педагогічних методів, адаптації дитини до нових умов навчання, нового учнівського колективу, роботи з профілактики правопорушень та неуспішності, ефективного спілкування з батьками та багато іншого. Помітні проблеми існують із діагностикою відхилень у психічному розвиткові дітей та складанням програм їх корекції, адаптації дітей, що мають особливі освітні потреби, до класного колективу. Ці і багато інших проблем є предметом діяльності психологічної служби системи освіти України (О.В. Киричук, С.Д. Максименко [14-16], В.Г. Панок [17, 19, 20]). Психологічна служба системи освіти була започаткована в Україні у 1991 році і з тих пір, вже чверть століття, невпинно розвивається збагачуючись не тільки чисельно, а й методично.

Однією з сфер суспільного життя, де відчувається потреба у кваліфікованій психологічній допомозі є система соціальних служб для молоді. Тут функціонують центри соціально-психологічної допомоги та консультативні кабінети. Основні проблеми, над якими працюють фахівці цієї сфери: профілактика схильності до правопорушень, наркоманії, алкоголізму серед неповнолітніх, безробіття, проблеми молодої сім’ї, проблеми соціального захисту і надання психологічних послуг незахищеним категоріям громадян. Іноді виникає необхідність в організації груп психотерапії або психокорекції та проведенні спеціальної роботи з молодими людьми, що мають подібні життєві проблеми. Тож психологи, котрі працюють у цій службі, іноді практикують як консультанти або керівники тренінгових груп.

Сферою суспільної практики, яка заявила про необхідність практичного застосування психологічних знань, була політика (М. Н. Кор- нєв, М. М. Слюсаревський). Спеціалісти з політичної психології, як правило, працюють в інформаційних або соціологічних центрах різних партій, політичних угруповань або командах окремих політичних лідерів. Змістом їхньої роботи є аналіз суспільних процесів, даних соціологічних та соціально-психологічних опитувань, поведінки тих чи інших лідерів або груп, формування іміджу кандидата або партії, формування основ інформаційної політики, соціально-психологічне навчання окремих функціонерів та ін. На основі отриманих даних психолог готує рекомендації з різних питань політичної діяльності: стратегія передвиборчої боротьби, імідж політичного лідера або партії, випуск друкованої продукції, — газет, листівок, агітаційних плакатів та ін. В основному робота практикуючого психолога тут — це робота консультанта або радника.

Важливим замовником психологічних послуг, особливо в сучасній соціально-політичній ситуації та ситуації, коли створюється нова поліція, є органи внутрішніх справ. У цьому відомстві ефективно функціонують психологічні служби. Створення їх було довготривалим і непростим (В. І. Барко, М. В. Костицький, В. М. Синьов, С. І. Яковенко).

Основним напрямом роботи психологів-співробітників органів внутрішніх справ є робота з персоналом. Зокрема, вирішення наступних завдань:

— здійснення професійно-психологічного відбору кандидатів на службу в органи внутрішніх справ та навчання у галузевих навчальних закладах з метою визначення їх психологічної готовності до правоохоронної діяльності;

— здійснення психологічного вивчення працівників, які переатестуються, з метою визначення їх психологічних характеристик та прогнозування психологічної готовності до виконання ними певних оперативно-службових завдань;

— психологічна підготовка працівників до виконання своїх функціональних обов’язків як у повсякденних, так і в екстремальних умовах;

— здійснення заходів щодо оптимізації соціально-психологічного клімату в колективах.

Іншим напрямом роботи фахівців психологічної служби є психологічне супроводження оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України:

— упровадження досягнень сучасної психології в процес розкриття та розслідування злочинів;

— надання психологічної допомоги працівникам органів внутрішніх справ під час охорони громадського порядку та при забезпеченні переговорної діяльності;

— розроблення та впровадження новітніх психологічних технологій в оперативно-службову діяльність.

Третій напрям — психолого-педагогічне супроводження навчально- виховного процесу в навчальних закладах МВС України, здійснення психологічної підготовки працівників органів внутрішніх справ, надання психологічної допомоги особам, прийнятим на службу, в адаптації до умов оперативно-службової діяльності.

Різноманітними є функції психологів, які працюють у Збройних Силах. Передусім — це відбір претендентів на різні армійські спеціальності; особливо це стосується пілотів, операторів радіолокаційних станцій, моряків, вояків мобільних сил та ін. Важливий напрям роботи військових психологів — соціально-психологічне забезпечення боєздатності підрозділів. Шляхом соціально-психологічного обстеження виявляються оптимальний склад та розподіл функцій між членами екіпажу або підрозділу. Основні види роботи — психодіагностика, консультування, психологічна реабілітація, включене спостереження (В.В. Ягупов).

Глибоке реформування Збройних Сил в останні роки, що було обумовлено бойовими діями на Сході країни, по-новому поставило питання про роль і значення психологічного забезпечення діяльності Армії та інших військових формувань. Основним завданням психологів зараз є формування і підтримка на належному рівні психологічної готовності військовослужбовців до бойових дій. У зв’язку з цим, психологічна служба в армії виконує наступні завдання:

— професійно-психологічний відбір кандидатів на службу та навчання у галузевих навчальних закладах з метою визначення їх психологічної готовності до різних видів військової діяльності;

— психологічна підготовка військовослужбовців до виконання своїх функціональних обов’язків як у повсякденних, так і в умовах бойових дій;

— здійснення заходів щодо оптимізації соціально-психологічного клімату в колективах, зміцнення бойового духу і військової дисципліни;

— психологічна реабілітація військовослужбовців, що брали участь у бойових діях, мають поранення і таких, що змушені адаптуватися до мирного життя.

Беззаперечно велику допомогу надають Армії психологи-волонтери, науковці, працівники психологічної служби системи освіти, клінічні психологи, уся психологічна громадськість.

Праця з сімейного консультування та сімейної терапії ведеться в основному на приватній основі. Основне завдання психолога — допомога у розв’язанні сімейних конфліктів, вирішення питань виховання дітей у сім’ї, сексуальні проблеми клієнтів, взаємини між подружжям. Сімейні проблеми є багатоаспектними і, у багатьох випадках, доволі складними. Тому в останні роки спостерігається спеціалізація психологів у тому чи іншому напрямі сімейної терапії і консультування (Т. В. Говорун, З. Г. Кісарчук).

За прикладом розвинутих країн у нас відкриваються психореабі- літаційні та соціально-реабілітаційні центри для осіб, котрі вийшли з ув’язнення, наркоманів, безробітних, безпритульних та ін. Зміст роботи психолога там — психологічна реабілітація та психокорекція особистості людини, гамування посттравматичних стресів, негативних настанов, агресії, нав’язливих станів, акцентуацій характеру, різного роду залежностей.

Ми коротко описали лише основні галузі застосування психологічних знань у діяльності психологічних служб. Разом із тим, психологічна практика дуже динамічне і багатогранне явище. Ми можемо спостерігати як прямо зараз народжуються і формуються нові її галузі — екологічна психологія, консультативна психологія, психологія здорового способу життя, психологія управління та ін. Саме життя вносить суттєві корективи у структуру сучасної психологічної практики.

Отже, основними ознаками, що характеризують психологічну службу є:

— основною метою діяльності психологічної служби є підвищення ефективності професійної діяльності персоналу та клієнтів (споживачів послуг) засобами прикладної психології;

— захист психічного здоров’я і соціального благополуччя персоналу та клієнтів (споживачів);

— застосування науково обґрунтованих психологічних методів, методик і технологій;

— предметом діяльності фахівців служби є внутрішній світ людини, її особистість (ставлення, наміри, здібності, спрямованість, емоції і т.п.) та соціально-психологічні аспекти соціальних стосунків у великих і малих групах;

— переважна більшість фахівців, що входять (працюють) в службі є дипломовані практичні психологи;

— структурна цілісність, підпорядкування і координація дій підрозділів і окремих фахівців служби;

— причетність (входження у якості окремого структурного елементу) до більш загальної організаційної структури (структура в структурі);

— методична і технологічна цілісність — застосування єдиних методик, протоколів, процедур і методів;

— скоординованість планів і програм діяльності різних структурних підрозділів служби.

Усі ці ознаки, на наш погляд, характеризують службу саме як службу а не як сукупність окремих підрозділів чи груп фахівців-психологів.

В основі діяльності фахівців психологічних служб лежить психологічна практика — професійна діяльність з надання психологічної допомоги особистості, що потребує такої допомоги.