Психологічні служби, як складові державної системи охорони психічного і соціального здоров’я громадян, покликані надавати соціальну і психологічну допомогу особистості не тільки у кризові моменти її життя, а й у процесі розвитку і саморозвитку. При цьому мова йде про кваліфіковану допомогу, допомогу, що здійснюється на наукових засадах і має на меті захист особистості, її честі і гідності, сприяння її повноцінному розвиткові і саморозвиткові.

У цьому році працівники психологічної служби системи освіти відзначають чверть століття з початку її створення. Сьогодні психологічна служба пройшла етап становлення, довівши свою необхідність для соціальної і педагогічної практики. Практичні психологи і соціальні педагоги, здійснюючи свої професійні обов’язки, вирішували актуальні завдання сучасної освітянської галузі — оновлення змісту й форм навчально-виховного процесу, психологічний супровід педагогічних інновацій, робота з обдарованими дітьми, захист психічного здоров’я учасників навчально-виховного процесу, профілактика протиправної поведінки, насильства над дітьми, підвищення психологічної культури учнів, батьків, учителів, керівників освітніх закладів, надання допомоги постраждалим від військових дій тощо.

В Україні, станом на червень 2016 року в системі освіти налічувалось 22 616 працівників. Серед них: 14780 — практичних психологів навчальних закладів, 7054 — соціальні педагоги, 782 — працівники районних (міських), обласних центрів психологічної служби системи освіти та методисти методкабінетів відповідного рівня.

Щодо забезпеченості навчальних закладів працівниками психологічної служби (у ставках), то на кінець 2015-2016 н.р. в цілому по країні усі типи навчальних закладів забезпечені практичними психологами на 57,33%. Показник забезпеченості навчальних закладів соціальними педагогами становить 48,45%.

Суттєвою проблемою залишається значний дефіцит ставок практичних психологів і соціальних педагогів відносно затверджених нормативів чисельності. Особливо гостро він відчувається у закладах освіти, які знаходяться в сільській і гірській місцевостях. Так, наприклад, якщо у містах відсоток забезпечення практичними психологами навчальних закладів складає в середньому по Україні 70-80%, то у сільській місцевості всього від 20 до 40%.

Варто відзначити позитивні тенденції в забезпеченості працівниками психологічної служби закладів професійно-технічної освіти. Забезпеченість ставками практичних психологів міських ПТНЗ у цьому році склала по системі в цілому 80,1 %, а сільських — 62,4%. Забезпеченість соціальними педагогами дещо нижча і складає загалом: по міських ПТНЗ — 53,5%, по сільських — 32,1%.

За останні роки спостерігається позитивна тенденція щодо збільшення кількості посад працівників психологічної служби у дошкільних навчальних закладах комбінованого та компенсуючого типу, спеціальних школах (інтернатах) відповідно до нормативів чисельності. Так, у ДНЗ компенсуючого, комбінованого та інтернатного типів, центрах розвитку дитини забезпеченість практичними психологами складає 73,88%, а соціальними педагогами — 52,68% (у містах відповідно 76,14% і 60,1%, у сільській місцевості 32,83% і 32,89%). У школах-інтернатах для дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку, соціальної допомоги, санаторних школах, школах соціальної реабілітації загальна забезпеченість практичними психологами складає 96,35%, а соціальними педагогами — 61,63%.

Проблемою залишається низький рівень забезпеченості вищих навчальних закладів практичним психологами і соціальними педагогами. Так, із наявних сьогодні 560 навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації посади практичних психологів уведені до штату тільки у 268, то ж відсоток забезпеченості складає 46,7%, соціальних педагогів — 12,1%. Очевидно, керівництво цих ВНЗ іще не до кінця розуміє важливість роботи працівників психологічної служби саме з цим контингентом студентів. Особливо це стосується профілактики протиправної поведінки, конфліктів, формування навичок здорового способу життя, адаптації внутрішньо переміщених осіб до умов навчання, надання допомоги дітям учасників АТО і т. ін.

Про необхідність функціонування психологічної служби свідчить статистика звернень до її працівників різних категорій учасників навчально-виховного процесу. За інформацією з областей, впродовж 2015-2016 н.р. до працівників служби надійшло 3 014 130 звернень, що становить в середньому 13,8 звернень на 1 працівника на місяць.

Серед питань, з якими батьки зверталися до практичних психологів, найбільш вагомими є: проблема стосунків дитини з однолітками та адаптація до нового колективу (21,07%), готовність до навчання та труднощі у навчанні (18,77%), вікові та індивідуальні особливості розвитку, проблеми самооцінки дитини (8,76%). Батьки зверталися до соціальних педагогів з питань допомоги дітям та сім’ям, що знаходяться у складних життєвих обставинах (СЖО) — 34,86%, проблеми стосунків дитини з однолітками та адаптації до нового колективу (11,16%), профілактики шкідливих звичок, проблем залежностей та формування навичок здорового способу життя (8,25%).

Основними причинами звернень педагогів до практичних психологів є: питання, що пов’язані з асоціальними проявами у поведінці учнів (13,36%), готовність до навчання та труднощі у навчанні (11,68%) і вікові та індивідуальні особливості розвитку, проблеми самооцінки дитини (11,25%). Основними проблемами звернень педагогів до соціальних педагогів є: питання допомоги дітям та сім’ям у СЖО (26,21%), питання, які пов’язані з асоціальними проявами у поведінці учнів (13,65%) і психологічний клімат педагогічного колективу (10,11%).

Перші позиції серед звернень учнів (студентів) до практичних психологів обіймають: проблема самовдосконалення, розвитку власних здібностей і компетенцій (21,65%), проблема професійного самовизначення (12,47%) та проблема стосунків з однолітками (12,41%). Щодо звернень до соціальних педагогів, то найбільш актуальними проблемами тут є: проблема самовдосконалення, розвитку власних здібностей та компе- тенцій (22,84%), питання допомоги дітям та сім’ям у СЖО (12,40%) та проблема професійного самовизначення (11,20%).

Найбільш вагомими питаннями з якими звертаються до фахівців психологічної служби громадські організації та державні установи, є: питання допомоги дітям та сім’ям у СЖО (51,04%), проблема професійного самовизначення (13,58%), проблема самовдосконалення, розвитку здібностей та компетенцій учнів (12,6%).

В умовах неоголошеної війни, переміщення більше як півтора мільйона українських громадян керівництвом освітою, працівниками психологічної служби у стислі терміни було організовано надання відповідної допомоги постраждалим. Українським НМЦ практичної психології і соціальної роботи НАПН України, разом з багатьма іншими заходами, у цьому році здійснено всеукраїнський моніторинг «Діяльність працівників психологічної служби з надання допомоги постраждалим внаслідок окупації Криму і бойових дій на Сході України».

За даними моніторингу, найбільша кількість психологів і соціальних педагогів зосередили свою увагу на роботі з дітьми і сім’ями учасників АТО — більше як 40% від загальної чисельності працюючих у службі. Робота з дітьми — внутрішньо переміщеними особами — більше 33%, робота з батьками ВПО — більше 30%.

Основними цільовими групами у цьому році стали: діти і сім’ї учасників АТО — більше як 48 тисяч, що складає 33,1% від загальної кількості тих, хто звернулись за допомогою; учні і студенти ВПО — більше 43 тисяч, що складає 29,7%; батьки учнів ВПО — майже 31 тисяча (21,2 %).

Загальна кількість осіб, що отримали допомогу від практичних психологів і соціальних педагогів, склала більше як 145 тисяч. Зараз на перше місце у цьому році вийшли проблеми «роботи з дітьми і сім’ями учасників АТО» у зрівнянні з проблемами «адаптації переселених» у минулому році. Таким чином, працівники психологічної служби системи освіти вносять свій вагомий внесок у надання допомоги постраждалим, активно впливаючи на соціальні процеси не тільки в освіті, а в цілому в державі.

Наведені дані свідчать про те, що створення і діяльність психологічної служби стало одним з найбільш успішних проектів реформування системи освіти за роки незалежності. Психологічна служба стала органічною частиною освітньої галузі, а її працівники — необхідною умовою реформування навчально-виховного процесу. Головним підсумком діяльності служби за останню чверть століття слід вважати психологізацію широких верств громадськості і українського суспільства в цілому.

Разом з цим, існує низка проблем, що ускладнюють подальший розвиток психологічної служби на сучасному етапі її розвитку. Назвемо тільки основні.

Стихійна децентралізація. В умовах невизначеності адміністративних функцій на різних щаблях управління освітою спостерігається певна неузгодженість у методичному супроводі психологічної служби. Психологи закладів освіти новостворених об’єднаних територіальних громад іноді залишаються без належної методичної підтримки, поза межами процесу підвищення кваліфікації, міжкурсової підготовки і атестації. Руйнуються роками налагоджені зв’язки між працівниками служби і районними чи обласними центами. Передача на місцевий баланс закладів профтехосвіти теж не додає визначеності в діяльності практичних психологів і соціальних педагогів цих закладів.

Проблема методичного забезпечення та дотримання вимог застосування психологічних методик. Сьогодні, нажаль, методичне забезпечення роботи працівника психологічної служби не можна назвати системним і науково обґрунтованим. Методичний арсенал практичного психолога часто складають неперевірені й невалідні методики. Більш того, ці методики не складають якусь усталену систему а, зазвичай, випадковий набір. До того ж не усі працівники психологічної служби вміють коректно застосовувати психодіагностичні і психокорекційні методики у своїй практичній роботі. Професійне вдосконалення психологів часто відбувається на «курсах» і «школах», що, фактично, не є психологічними, а тільки використовують психологічну термінологію. Методична література видається часто без належного науково-методичного рецензування, без належних грифів і відповідної експертизи.

Комерціалізація. Логічно випливає зі сказаного вище. Останніми роками в Україні з’явилось доволі багато видавництв, громадських організацій, приватних інститутів, філій міжнародних (європейських) психологічних (і не тільки) структур, які активно змагаються за ринок. Чим торгують: журнали, методична література, програмне забезпечення (тести), робочі документи для працівників служби (протоколи консультацій, журнали обліку роботи і т.п.). Окремий вид бізнесу — тренінги. Сучасну ситуацію можна зхарактеризувати так: «тренують усі, хто хоче, тренують усіх, хто бажає». Видаються всеукраїнські і міжнародні сертифікати, тренінги проводяться вже не тільки на курортах України, а й на курортах європейських країн (у сертифікаті часто зазначають місце проведення). Дуже часто за гучними назвами ховається невисокий рівень професіоналізму і технології мережевого маркетингу.

Великий ринок психологічних послуг зараз сегментується. Представники зазначених організацій «виходять» на місцевих керівників, відкривають свої філії, представництва, відділення. Вже сьогодні можна назвати регіони, де панують представники гештальттерапії, когнітивно- поведінкової терапії, арт-терапії, тих чи інших видань і видавництв. Боротьба на цьому ринку іде серйозна: залучаються відомі й авторитетні психологи, керівники, такі інституції як МОН, НАПН, університети. В цілому позитивна тенденція до диверсифікації підвищення кваліфікації психологів має зворотний бік — низьку якість змісту методичних матеріалів і тренінгів. Фактично ніхто не несе відповідальності за якість роботи таких «навчених» спеціалістів.

Звідси виникає наступна проблема — проблема дотримання етичних норм і стандартів у професійній діяльності практичних психологів. Сьогодні доволі розповсюдженими є випадки, коли спеціалісти своїми діями дискредитують професію — беруться виконувати функції, що не відповідають професійним стандартам, розголошують інформацію про клієнта, ставляться до нього упереджено або зверхньо, не дотримуються вимог методики чи технології, у практичній діяльності застосовують непсихологічні методи (астрологія, нумерологія, соціоніка і т.п.), використовують психологічні методи та методики на власну користь. Принцип «не зашкодь» часто не наповнюється конкретним змістом у практиці надання психологічної допомоги, застосуванні конкретної методики, професійних діях психолога і в процесі його професійної підготовки.

Проблема професійної підготовки практичних психологів у вищих навчальних закладах. Вона, як і десяток років тому, залишається доволі гострою. Майбутні фахівці майже не одержують практичної підготовки у ВНЗ, не мають навичок практичної роботи з клієнтами, виявляються непідготовленими до розв’язання актуальних життєвих проблем особистості клієнта. Теоретична підготовка випускників є несистематичною, почасти — еклектичною. Деякі випускники не знають класичних психологічних робіт Л.С. Виготського, Г.С. Костюка, С.Л. Рубінштейна. Тут, як і в практиці, можна відмітити проникнення ненаукових, містичних концепцій і теорій.

Проблема координації діяльності відомчих психологічних служб. Недостатня координація суттєво знижує вплив психологів на суспільні процеси, утруднює взаєморозуміння фахівців у наданні системної допомоги. Методична неузгодженість, відсутність системи ліцензування та фактична відсутність потужних професійних спілок знижують ефективність впливу представників нашої професії на усі сфери суспільного життя.

Психологічні служби функціонують зараз у багатьох державних і недержавних інституціях. Фахівці цих служб — практичні психологи, психотерапевти, консультанти, соціальні працівники, коучери, соціальні педагоги забезпечують індивідуальний підхід у роботі з персоналом, беруть участь у плануванні та розробці стратегій розвитку як окремих підприємств, так і цілих галузей.

Методичною і метрологічною основою діяльності психологічних служб є прикладна психологія (Л.С. Виготський). Підвалини цього напряму психології були закладені поколіннями вітчизняних і зарубіжних психологів. Зокрема роботами Г. С. Абрамової, Б. Г. Ананьєва, О. Ф. Бондаренка, Л. С. Виготського, В. В. Давидова, І. В. Дубровіної, Л. М. Карамушки, О.В. Киричука, Є. О. Климова, Г. С. Костюка, М. В. Костицького, О. М. Леонтьєва, С. Д. Максименка, В. С. Мерліна, В. О. Моляко, В. Ф. Моргуна, Н. І. Пов’якель, В. В. Рибалки, С. Л. Рубінштейна, В. М. Синьова, В. О. Татенка, Т. М. Титаренко, О. Я. Че- бикіна, Н. В. Чепелєвої, Ю. М. Швалба, С. І. Яковенка, Т. С. Яценко та ін.

Викладання предмету «психологічна служба» зараз у багатьох вищих навчальних закладах є почасти формальним і безсистемним. Іноді викладачі не дають собі раду для того, щоб хоча б ознайомитись з роботою психологічної служби системи освіти та організувати студентів на проходження практики у школі. Хоча тут, в школі, накопичено великий досвід практичного застосування психологічних знань і методик. Практика для справжнього вченого завжди була джерелом натхнення і творчих знахідок.

Ця книжка є підручником для студентів спеціальності «психологія» і викладачів вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку практичних психологів. Вона є логічним продовженням процесу теоретичного осмислення феноменів психологічної практики, який був започаткований підручником «Основи практичної психології» (1999, 2001, 2006), монографією «Практична психологія. Теоретико-методологічні засади розвитку» (2010) і навчальним посібником «Психологічна служба» (2012, 2013).

Підручник розроблено у відповідності до Галузевого стандарту вищої освіти з підготовки бакалаврів за спеціальністю 6.010100 — «практична психологія» напряму підготовки 0101 — «педагогічна освіта» (керівник авторського колективу — Т.С. Яценко), К.: МОНУ, 2005.