Лідерство
8.4. Організаційний успіх. Поліпшення виконання через зміну поведінки
Успіх - це сума правильних рішень. Організаційна діяльність менеджера передбачає перш за все самоорганізацію його дій. Він повинен сам показувати зразок виконавчої дисципліни і вимогливості, прагнути до того, щоб його рішення були чіткі, конкретні і реальні. Враховувати, що спільна діяльність людей, які організовані в колективи, дає більший ефект спільних зусиль, ніж корисний результат окремих працівників.
Спочатку поняття «успіх» означало винятково загальний результат, наслідок, конклюзію (лат. сопеіизіо - кінець, закінчення, те саме, що й висновки) або ефект дій. Часом цим словом описують тільки досягнення чи, можливо, фатальний хід подій. Лише згодом, особливо з індустріалізацією, успіх
отримав нейтральне значення - «результат, без емоційного забарвлення».
Складниками успіху організації вважають:
- виживання;
- результативність та ефективність;
- продуктивність;
- практичну придатність.
Для успішного функціонування протягом тривалого часу, виживання та досягнення мети організація має бути як ефективна, так і результативна. За словами одного із найвпливовіших теоретиків менеджменту ХХ сторіччя Пітера- Фердінанда Друкера (Peter Ferdinand Drucker), результативність є наслідком того, що «роблять потрібні та правильні речі», а ефективність - «правильно створюють ці самі речі». І перше, і друге однаково важливе. Результативність - щось невідчутне, його важко визначити, особливо якщо організація внутрішньо неефективна; ефективність встановлюють та передають кількісно, оскільки можна визначити грошову оцінку її входів і виходів.
Відносна ефективність організації називається продуктивністю, вона передається у кількісних показниках. Продуктивність - це відношення кількості одиниць на виході до кількості одиниць на вході. Що ефективніша організація, то більша її продуктивність. Продуктивність на всіх рівнях організації є важливим фактором для того, щоб організація була здатна вижити та досягти успіху в умовах конкуренції.
Організаційний ефект колективної діяльності сприяє:
- вдосконаленню управління;
- поліпшенню морально-психологічного клімату в колективі;
- виявленню нових резервів підвищення ефективності праці завдяки оптимізації взаємовідносин між працівниками;
- вдосконаленню стилю і методів роботи керівника;
- підвищенню рівня організаторської роботи з координування і концентрації практичної діяльності членів колективу, спрямованої на виконання загальних завдань, що стоять перед працівниками.
Для успішної організаторської діяльності керівнику необхідно мати особливі якості, властивості та здібності як керівника колективу. Якщо їх немає від природи, їх слід розвивати, формуючи лідера, який має особливі якості особистості, що забезпечують успішне оволодіння мистецтвом керівництва.
Всезагальними тепер вважаються такі критичні фактори успіху:
а) методи стратегічного планування, покликання і перспективи підприємства;
б) бенчмаркінг, сукупність критичних факторів, визначає мету для всіх компонентів;
в) реінженерія, в сучасній формі вирішує поєднання між менеджерськими процесами і технологією.
Важливо підтримувати інші компоненти. Кожен метод (інструмент, прийом, техніка) розв’язує часткову проблему, яку визначено. Визначеним є синергічний ефект (від грец. оиуєрукх Synergos - (зуп) разом; (е^оз) діючий, дія), ефективність та успіх якого залежать від гармонійної інтеграції окремих дій до єдиного цілого. Ключовою концепцією сучасного менеджменту для підвищення синергічного ефекту є так звана «організація, яка навчає». її завданням є створити таке середовище і взаємозв’язки на підприємстві, щоб ціле означало більше, ніж сума його окремих частин.
Розрізняють тверді і м’які фактори успіху.
Тверді фактори успіху - це ті, які можна запропонувати, формально визначити, запровадити в організацію і забезпечити їхню реалізацію (організаційна структура, зв’язки компетентності і відповідальності, вироблення стратегії, системи планування, оперативного керівництва та контролю, процедури і процеси, інформаційні системи, бухгалтерія тощо).
М’які фактори успіху стосуються людського чинника і соціальних зв’язків у межах організації (стиль керівництва, спосіб поведінки менеджменту, кваліфікація, спритність тощо).
Навчання поведінки - це досить усталений у часі процес зміни поведінки людини на основі досвіду, що відображає дії людини та реакцію оточення на ці дії. Навчання поведінки відбувається на власному досвіді та досвіді оточення, стосується змін не лише в поточній поведінці, а й у майбутніх діях, зміни в поведінці базуються на змінах самої людини.
Управління поведінкою - це різновид управлінської діяльності, в якій використовують спеціальні інструменти впливу на творчу активність працівника, групи, організації загалом і яка дозволяє підвищити надійність досягнення особистих, групових та організаційних цілей. Для забезпечення ефективних змін у технології управління персоналом розроблено систему заходів з управління його поведінкою та послідовність їх реалізації.
Складовими елементами цієї системи є:
- діагностика поведінки персоналу, що дає змогу визначити проблеми в поведінці, що існують;
- навчання менеджерів для створення повноцінної системи управління поведінкою персоналу або запрошення зовнішніх консультантів для здійснення специфічних змін у поведінці працівників;
- діагностика організаційної культури й оцінка керівника- лідера;
- обрання стратегії та інструментарію впливу на поведінку персоналу;
- оцінка готовності персоналу до впровадження змін; реалізація функцій з управління поведінкою персоналу та розроблення рекомендацій щодо потрібних першочергових змін.
Найкращий час для зменшення опору змінам - це період до їх виникнення. Коли послідовність дій при проведенні стратегічних змін - «зміни поведінки персоналу - нарощування підприємницьких зусиль - стратегічні дії», опір буде якнайменший. Тут перш за все розуміється зміна поведінки персоналу щодо змін того, як вони торкнуться організаційних змін. Формуючи першочергово добре ставлення у персоналу до змін, а потім проводячи зміни організаційного характеру, зокрема й компетенції керівників, можна очікувати, що впровадження стратегії пройде практично без опору.