Криміналістика
4.9. Особливості розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами
У підсумковому документі 8-го Конгресу ООН з попередження злочинності й поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня — 7 вересня 1990 р.) констатовано, що уніфіковане визначення організованої злочинності досі відсутнє, водночас, під організованою злочинністю розуміється відносно масова група стійких керованих співтовариств злочинців, які займаються злочинами як промислом і створюють систему захисту від соціального контролю з використанням таких протиправних засобів, як насильство, залякування, корупція і великомасштабні розкрадання.
Розрізняють два шляхи розвитку організованої злочинності: заборонені види діяльності (незаконний обіг наркотиків, відмивання грошей, проституція, азартні ігри тощо) та злочинна діяльність у сфері економіки (пряма або із застосуванням таких засобів, як вимагання). Базовим елементом організованої злочинної діяльності є злочинні діяння, що є головним засобом досягнення злочинної мети організованого злочинного формування. До них належать найбільш доступні, відносно безпечні для даного формування діяння, які приносять йому найбільшу матеріальну чи іншу вигоду у певний час їх вчинення на відповідному територіальному просторі. Як правило, це тільки корислива чи корисливо-насильницька діяльність, яка забезпечує отримання угрупованнями максимальних прибутків і є постійним злочинним бізнесом.
Закон наводить різні класифікації форм співучасті: вчинення злочину групою осіб без попередньої змови або за попередньою змовою; організованою групою або злочинною організацією. Відповідно до ч. З ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його приготуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об´єднання для вчинення цього або іншого (інших) злочинів, об´єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.
Таким чином, до обставин, що підлягають з´ясуванню під час розслідування кримінальних справ про злочини, які вчиняються організованими злочинними групами (ОЗГ), крім доказування, зокрема, хто саме ініціював, організував злочин, хто відібрав виконавців, треба також одержати відповіді на такі питання: чи є група ефемерною, ситуаційною, чи її треба розглядати як організовану (або як злочинну організацію)? Для цього під час слідства необхідно довести, що група відповідає таким критеріям:
• за кількісним та якісним складом — група з трьох і більше осіб (як виконавців, так і співучасників іншого виду, в тому числі організаторів);
• наявна попередня зорганізованість, тобто є домовленості про вчинення злочину, а учасники групи згуртувалися ще до початку вчинення злочину;
• злочинна група є стійкою, тобто вона створена для вчинення злочинів неодноразово або одного злочину, якщо він потребує ретельної тривалої підготовки;
• наявний єдиний план, розроблений хоча б у загальних рисах, і учасники групи погоджуються його виконати;
• наявний розподіл функцій учасників групи відповідно до плану вчинення злочину, і всі учасники групи поінформовані щодо нього.
Криміналістична характеристика організованої злочинної діяльності, незалежно від її конкретного виду, близька до типової структури криміналістичної характеристики, але має свої особливості. Зокрема, можна виділити такі чотири блоки:
• предметно-технологічний, якій включає інформацію щодо сфери діяльності, предмета посягання, базової спрямованості та особливостей здійснення злочинній діяльності;
• організаційно-управлінській, який включає інформацію щодо відповідного устрою злочинної групи (в тому числі ієрархічної побудови);
• суб´єктно-особистісний, який включає дані щодо типологічних рис членів організованої групи, психологічної атмосфери та особистих стосунків у групі;
• організаційно-корупційний, який характеризує особливості ко- рушійних зв´язків організованої злочинної групи.
Якщо організована злочинна група, за наявності ієрархічної побудови, набуває ще й ознак зовнішньої стійкості, до яких можна віднести наявність корупційних зв´язків в органах влади, каналів обміну інформацією щодо діяльності конкурентів по злочинному середовищу та створення нелегальних (тіньових) страхових фондів, то це свідчить, що організована злочинна група трансформувалася у злочинну організацію, а за умови її озброєння вона набуває ознак банди.
Способи вчинення злочинів зазначеними групами різні (вимагання, розповсюдження наркотиків, контроль за проституцією тощо), але всі злочини ретельно готуються і плануються, передбачають достатньо високій рівень професійного виконання з чіткім розподілом ролей виконавців і належним технічним забезпеченням. Безпосередньо спосіб вчинення злочину залежить від базової спрямованості діяльності ОЗГ.
Обстановка вчинення злочинів обирається в кожному конкретному випадку з урахуванням часу, місця, особливостей соціально-економічних умов, наявності корумпованих зв´язків з владно-управлінськими структурами в регіоні та базової спрямованості діяльності групи, що гарантує максимальні злочинні прибутки та відносну безпеку їх отримання.
У кожній групі може бути кілька ланок або рівнів. На нижчому рівні — виконавці, які безпосередньо вчиняють злочини. На середньому рівні — члени групи, які здійснюють організаційно-контрольні або посередницькі функції, що забезпечують реалізацію злочинних намірів, легалізують отримані злочинним шляхом кошти, вирішують спори тощо. Вищій рівень — це керівники ОЗГ і наближені до них особи (наприклад радники).
На нижньому рівні багато раніше судимих осіб. На більш високому рівні відсоток раніше судимих нижчий.
Особа потерпілого. Потерпілі у справах зазначеної категорії — це переважно особи, які займаються бізнесом, представники комерційних структур, банків; громадяни, які мають великі кошти, часто отримані незаконним шляхом.
Початковий етап розслідування. При розслідуванні справ зазначеної категорії треба мати на увазі, що організована злочинна діяльність добре маскується: внутрішній захист здійснюється переважно за рахунок дисципліни, зовнішній — за допомогою корумпованих зв´язків, а обрана базова спрямованість діяльності організованих злочинних груп гарантує безпеку для виконавців цих злочинів.
За таких обставин відразу важко пов´язати виявлені факти злочинної діяльності з конкретною організованою кримінальною групою, оскільки традиційні кримінально-правові методи для виявлення організованих груп є малоефективними. Виявлення діяльності кримінального формування можливе, коли його члени вчиняють злочини, які не є злочинами базової спрямованості і виконуються на невисокому професійному рівні. Наприклад, вбивства, що вчиняються у процесі протистояння організованих злочинних угруповань, зґвалтування та вчинення деяких інших злочинів є ситуативними.
Тому велике значення для успішного розслідування зазначених справ має діяльність суб´єктів Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».
У процесі оперативно-розшукової діяльності збираються дані щодо конкретної організованої групи, проводиться аналіз отриманої інформації та обирається оптимальний момент для її реалізації шляхом передачі досудовому слідству.
До найбільш поширених ситуацій, за яких порушуються кримінальні справи, можна віднести такі:
• порушення кримінальної справи безпосередньо на підставі оперативно- розшукової розробки організованої злочинної групи;
• порушення справи на підставі даних дослідчої перевірки матеріалів, отриманих у результаті проведення оперативно-розшукової діяльності;
• порушення кримінальної справи безпосередньо за фактом вчинення злочину (який часто не входить до злочинів базової спрямованості конкретної ОЗГ).
До загальних методичних вимог, яким мають відповідати окремі методики розслідування організованої злочинної діяльності, можна, зокрема, віднести такі.
1. Кожна окрема методика повинна забезпечувати швидке виявлення ознак діяльності ОЗГ. Про діяльність ОЗГ може свідчити, наприклад, наявність кількох виконавців, висока технічна оснащеність злочинців, ретельний вибір об´єкта злочину тощо.
Уже під час проведення початкових слідчих дій слідство може отримати дані, які дають підстави для обґрунтованого припущення, що злочин вчинений членами злочинного угруповання. Зокрема, на прикладі розслідування вбивств, вчинених в умовах протистояння організованих злочинних угруповань, до ознак прояву діяльності ОЗГ можна віднести:
• наявність слідів дії кількох виконавців із чітким розподілом рольових функцій, а також наявність інших матеріальних наслідків скоєного, що вказують на високу технічну оснащеність і озброєність злочинців, доступних лише ОЗГ, яке володіє великими матеріальними коштами;
• зухвалість діяння (наприклад стрілянина «серед білого дня», у присутності багатьох людей);
• ретельне готування нападу щодо місця і часу вчинення;
• особа потерпілого, який входить до складу ОЗГ як лідер або її активний член;
• наявність оперативних даних, що вказують на зв´язок вчиненого нападу з діяльністю злочинного угруповання.
Після встановлення, що злочин вчинений ОЗГ, застосовані методики розслідування повинні бути скореговані. Створюється слідчо- оперативна група, і розслідування справи проводиться у тісному контакті слідчого з оперативними підрозділами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю (багато в чому ситуація залежить від того, чи перебувала ОЗГ під оперативним контролем, чи ні).
1. Одне із завдань досудового слідства на початковому етапі розслідування — виявлення базової спрямованості діяльності ОЗГ. Це дає підстави для припущення, що виявлений злочин не є ситуативним: членами ОЗГ вчинені ще інші, аналогічні, злочини.
2. Розслідування справ зазначеної категорії має проводитися оперативно, швидко, з використанням наступальної тактики. Треба встановити чисельність ОЗГ, її склад, структуру та роль, яку відіграють у діяльності ОЗГ особи, затримані за підозрою у вчиненні злочинів.
Тактичні особливості проведення слідчих дій при розслідуванні справ про злочини, які вчинені ОЗГ (огляд місця події, допит потерпілих, свідків, учасників організованої групи; обшуки, пред´явлення Для впізнання, призначення судових експертиз тощо), пов´язані з врахуванням активної протидії слідству з боку членів ОЗГ, які залишилися на волі, — це широке застосування відео-, звукозапису; вжиття стосовно свідків, потерпілих і деяких учасників ОЗГ заходів безпеки тощо.