Криміналістика
4.6.3. Розслідування фіктивного підприємництва
Фіктивне підприємництво використовується переважно у механізмі такої злочинної діяльності: легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом; ухилення від сплати податків; незаконні дії з документами для доступу до банківських рахунків, шахрайства, порушення порядку випуску та обігу цінних паперів, зокрема, шляхом підроблення документів, печаток, тощо.
Фактично фіктивні комерційні структури виконують посередницькі функції, приймаючи на себе всі види відповідальності, не маючи при цьому власних матеріальних цінностей і фінансових ресурсів.
Особливістю цих злочинів є те, що їх фактичне вчинення здійснюється у короткі терміни, організатори злочину, які поставили перед собою конкретні цілі, припиняють злочинні дії відразу по досягненні к результату. Після вчинення злочину, зокрема, здійснюються активні дії, спрямовані на його приховування: ліквідація фіктивних підприємств; їх фіктивне банкрутство; знищення документів; викривлення бухгалтерської, статистичної та іншої звітності; звільненням осіб, яким було відомо про злочинні дії організаторів злочину.
Джерело первинної інформації, яка є підставою для порушення кримінальної справи, — це матеріали, отримані переважно від керівників спецпідрозділів органів внутрішніх справ, податкової міліції, служби безпеки під час проведення оперативно-розшукових заходів, а також матеріали документальних ревізій, аудиторської перевірки тощо.
Порушенню кримінальних справ про фіктивне підприємництво, як правило, передує дослідча перевірка, у процесі якої мають бути отримані дані, що свідчать про наявність злочину. Доказами фіктивності конкретного підприємства, зокрема, можуть бути: реєстрація підприємства на «підставну» особу за підробленими, втраченими, позиченими або викраденими документами, документами померлих осіб, за вигаданою юридичною адресою; внесення до установчих документів неправдивих даних про засновників і керівників підприємства; залучення до протиправної діяльності шляхом призначення на посаду керівника людини з особливим соціальним статусом (наприклад психічно хворої); відсутність ознак діяльності фірми, яка зазначена в її установчих документах; короткий термін функціонування підприємства (наприклад, він не перевищує одного податкового періоду, що зводить нанівець можливість контролю за його діяльністю, — так звані фірми-одноденки); відсутність руху коштів на банківських рахунках підприємства або, навпаки, занадто великий обсяг фінансових операцій нещодавно зареєстрованого підприємства.
Криміналістична характеристика фіктивного підприємництва складається з визначення предмета злочинного посягання, способів вчинення та приховування злочинів, обстановки вчинення злочину, типових слідів фіктивного підприємництва та характеристики особи злочинця.
Предметом злочинного посягання є перш за все гроші, матеріальні цінності, майно, оскільки створення фіктивного підприємства передбачає насамперед умови для посягання на встановлений законом порядок здійснення підприємницької діяльності, оподаткування, отримання кредитів, на добросовісну конкуренцію з кінцевою метою — розкрадання, ухилення від сплати податків, незаконне отримання і використання кредитів та інші дії з корисливою мотивацією.
Спосіб вчинення і приховування злочину. Це дії зі створення суб´єкта підприємницької діяльності — юридичної особи (шляхом державної реєстрації, перереєстрації) або придбання суб´єкта підприємницької діяльності (набуття будь-яким способом права власності повністю або частково). Об´єкти підприємницької діяльності при цьому створюються з метою або прикриття незаконної діяльності, або здійснення заборонених видів діяльності.
Прикриття незаконної діяльності — це її приховування, утаювання від контролюючих органів (наприклад легалізація коштів і майна, здобутих злочинним шляхом); одержання кредитів нібито для здійснення підприємницької діяльності; діяльність, не передбачена установчими документами, тощо. Здійснення видів діяльності, щодо яких є заборони, — це діяльність, наприклад, яка підлягає ліцензуванню (виробництво підакцизних товарів, наркотичних засобів тощо), але здійснюється без одержання такої ліцензії.
Вчиненню розглядуваних злочинів звичайно передує ретельна підготовка, яка, зокрема, передбачає: створення умов для швидкої ліквідації фіктивного підприємства після досягнення поставленої мети; знищення документів фінансово-господарської діяльності; викривлення бухгалтерської звітності; інші дії з приховування вчиненого злочину; відсутність даних щодо фактичних організаторів фіктивних підприємств, які не входять до числа керівників, засновників та інших працівників.
Обстановка вчинення злочину. Оскільки найчастіше суб´єктом цього злочину є юридична особа, то місцем вчинення злочину, як правило, є приміщення фіктивного підприємства, установи. Вчинення злочину пов´язано з часом існування фіктивного підприємства: починаючи з підготовки документів та реєстрації (придбання) підприємства і до його ліквідації.
До типових слідів фіктивного підприємництва відносяться: документи з реєстрації, перереєстрації підприємства на особу за підробленими документами; документи бухгалтерського обліку з внесеними до них неправдивими даними щодо фінансово- господарській діяльності підприємства, виконаних робіт, комерційних операцій, виконання угод тощо; показання свідків про справжню діяльність підприємства або про відсутність відповідної діяльності.
Особа злочинця. Переважно це — груповий злочин, і для всіх учасників злочину характерна наявність домінуючої установки до здирництва, жага наживи, прагнення до швидкого накопичення багатства будь-якою ціною. Для організаторів і більшості учасників вчинення зазначених злочинів характерним є досить високий рівень освіти (середня спеціальна або вища) та досвід роботи в окремій сфері діяльності, в якій діє фіктивне підприємство. Наприклад, знання технологій проведення банківських операцій дозволяє отримати доступ до грошових коштів та уникнути швидкого викриття незаконних операцій.
До поширених слідчих дій, які проводяться при розслідуванні справ зазначеної категорії, можна віднести: допит, слідчий огляд, обшук, виїмку, призначення судових експертиз. За ініціативою слідства проводиться ревізія фінансово-господарської діяльності підприємства.
Допиту при розслідуванні, зокрема, підлягають: засновники і керівники фіктивного підприємства; головний бухгалтер та інші працівники бухгалтерії; працівники нотаріальної контори, які посвідчували установчі документи; представники органів державної реєстрації, державної податкової служби, державної статистики, працівники державних цільових фондів, дозвільної системи; працівники банківської установи, які відкривали та обслуговували рахунки фіктивного підприємства, надавали йому кредити; особи, зазначені в документах як партнери по бізнесу (договірні контрагенти); особи, які постраждали від злочину; інші особи, які можуть мати інформацію, в отриманні якої зацікавлене слідство: секретарі, водії службового автотранспорту, колеги по роботі, родичі та друзі.
Питання, які ставляться на допиті: обставини, що стосуються підготовки документів, реєстрації, перереєстрації, придбання підприємства; діяльність або відсутність діяльності, передбаченої установчими документами підприємництва тощо. Для викриття організаторів злочину, які формально не мають відношення до фіктивного підприємства і не є його працівниками, під час допиту треба встановити:
1. Хто саме проводив перемовини з партнерами стосовно договорів?
2. Хто надавав вказівку щодо оформлення працівниками підприємств, установ та організацій різних документів, пов´язаних з фінансово-господарською діяльністю підприємства?
3. Хто проводив виплату заробітної плати?
4. У кого перебували на зберіганні печатки, штампи підприємства тощо?
Виїмка документів, які стосуються фіктивного підприємства, проводиться в органах державної реєстрації, державній податковій службі, банківських установах, на підприємствах- контрагентах, у засновників і керівників фіктивних підприємств.
Після виїмки документів за участю спеціаліста проводиться їх огляд з наступними аналізом, дослідженням і порівнянням даних, що містяться в них, з даними інших документів, наприклад вилучених у банківських установах, податковій інспекції, інших підприємствах (контрагентах); зіставленням відомостей про рух грошових коштів на рахунку тощо.
Обшук переважно проводиться у приміщеннях за юридичною адресою підприємства, за місцем проживання засновників, керівників та інших працівників фіктивного підприємства. Під час обшуку проводяться пошук і вилучення документів бухгалтерського обліку, установчих документів; документації про осіб, які працювали на підприємстві, у фірмах-контрагентах, та ін.
При розслідуванні кримінальних справ зазначеної категорії важлива роль відводиться судовим експертизам. До них відносяться, зокрема: криміналістичні експертизи (почеркознавча, дактилоскопічна, техніко- криміналістична документів тощо); поліграфічна; судово-економічна; експертизи в галузі комп´ютерних інформаційних технологій тощо. Експерти досліджують документи з метою виявлення в них різного роду підробок; сутність, достовірність і реальність відповідних фінансових операцій тощо.