Криміналістика
4.5.4. Початкові слідчі дії
Розглядаючи це питання, доцільно спочатку зробити кілька зауважень загального характеру, а потім висвітлити деякі особливості окремих деліктів.
Проведення початкових слідчих дій у розслідуванні службових злочинів у плані їх послідовності, терміновості і змісту значною мірою залежить від: виду службового злочину, що розслідується, а також від ситуації, тобто від обставин, за яких було порушено кримінальну справу, характеру матеріалів, які перебувають у розпорядженні слідчого, обізнаності щодо джерел одержання доказової інформації; відомостей про виконану оперативну роботу та її результати, відомостей про те, які із запланованих слідчих дій і оперативно-розшукових заходів ще не проведено і чому, даних, що характеризують поведінку підозрюваних, потерпілих, свідків, наявності у даний момент у розпорядженні слідчого необхідних сил, засобів, часу і можливостей для проведення роботи оптимальним чином.
Якщо кримінальна справа порушується на підставі матеріалів ревізії або перевірки, найкраще почати розслідування з допиту особи, яка проводила ревізію або перевірку. Це дасть можливість ознайомитись із структурою, характером роботи, рухом документів і матеріалів, процедурними питаннями управління, термінологією, а також уточнити неясні питання з акта ревізії та матеріалів перевірки.
Зрозуміло, що коли справа порушується у зв´язку із заявами та повідомленнями окремих громадян або службових осіб, а також на підставі виступів засобів масової інформації, розслідування бажано почати з допиту заявника або автора опублікованих матеріалів. Багато з того, що написано у заяві чи повідомленні або опубліковано, має невизначений характер, наповнено скоріше емоціями, ніж фактами, тим не менше, слідчий може почерпнути у бесідах з авторами сигналів багато додаткової неоціненної інформації, якій автори раніше не надавали особливого значення.
У тих випадках, коли службовий злочин пов´язаний з подіями або явищами, що залишають після себе матеріальні сліди, почати слідство доцільно з огляду місця події з ретельною фіксацією за допомогою науково- технічних засобів обстановки, слідів і з вилученням речових доказів.
Система початкових слідчих дій у розслідуванні службових злочинів має такий вигляд: а) огляд і вилучення документів, б) допит свідків, в) огляд місця події г) обшук, ґ) допит підозрюваного.
Дамо більш розгорнуту характеристику цих початкових слідчих дій, в основному, загальних у розслідуванні всіх службових злочинів.
Огляд і вилучення документів. Документи, які можуть мати відношення до справи, повинні бути зібрані слідчим повністю і якомога скоріше. Слід робити саме огляд і вилучення документів, а не їх витребування, оскільки останній варіант позбавляє слідчого можливості ознайомитись на місці з умовами їх зберігання, внутрішнього обігу тощо, а також не виключає намагань зацікавлених осіб знищити і фальсифікувати потрібні для слідства документи.
Під час огляду документів у всякому разі треба звернути увагу, а за необхідності—і вилучити ті, з яких встановлюється коло службових осіб, відповідальних за ділянку роботи, на якій було вчинено правопорушення або виявились шкідливі наслідки, коло службових обов´язків цих осіб, причому підставою для їх визначення можуть бути не лише накази, інструкції, положення, правила тощо, а й резолюції, записки, помітки, телеграми, телефонограми, повідомлення електронної пошти, рішення нарад, зборів, зміст службових дій або бездіяльності, у зв´язку з якими порушено кримінальну справу.
Оглядаючи документи, не слід ігнорувати чернетки, копії, другі екземпляри. Зіставлення чернеток і чистовиків, перших і наступних екземплярів, копій і оригіналів дозволить легко встановити розбіжності в тексті, статистичних та інших даних і взагалі будь-яких змін, внесених до офіційного документа. Тактично грамотним є огляд безпосередньо в установі із залученням спеціалістів, знайомих з характером документації, що підлягає перевірці, і спеціалістів-криміналістів — для встановлення на місці за допомогою спеціальних прийомів огляду і науково- технічних засобів автентичності документів та їх фрагментів. При цьому не слід обмежуватись технічною стороною огляду. Текст документів аналізується за логікою, у зіставленні з іншими документами та матеріалами справи. За необхідності можна застосувати зустрічну перевірку документів у тих установах, з яких їх було одержано, і у тих, до яких їх було направлено.
Ні в якому разі не слід обмежуватись тією документацією, яку на вимогу слідчого подає службова особа. У результаті огляду може бути здійснена виїмка документів, а в окремих випадках, за необхідності, документи вилучаються під час обшуку в службових приміщеннях і в місцях проживання підозрюваних та інших осіб.
Допит свідків. За характером одержуваної інформації свідків можна поділити на кілька груп, допит кожної з яких має свої тактичні особливості та завдання. По-перше, це можуть бути співробітники, які: а) залежні по службі від підозрюваного, б) є його керівниками або начальниками, в) рівні з ним у службових відносинах. По-друге, це особи, які мають з ним ті чи інші стосунки на тлі побутових відносин, а саме: а) родичі та близькі, б) сусіди по будинку, дачі, гаражу, в) шкільні, вузівські та інші товариші, г) знайомі на основі однакових уподобань і захоплень (філателія, рибальство, шахи, уболівання за спортивну команду тощо).
Вирішальним фактором в одержанні правдивих і повних показань, особливо під час допиту свідків першої групи, є попереднє встановлення службових і чисто життєвих відносин підозрюваного з особами, яких передбачається допитувати, а також з´ясування, хоча б у загальних рисах, психологічних і моральних якостей допитуваних осіб. Приміром, допит начальника підозрюваної особи може дати крім, звичайно, деякої кількості об´єктивних даних цілком протилежні з суб´єктивних причин відомості. В одному випадку керівник, щоб якомога зменшити свої промахи у підборі кадрів, безпринципність, відсутність службової проникливості і тим самим уникнути адміністративної та громадської відповідальності, збільшує провину підлеглого, розповідає про неодноразові бесіди з ним і усні зауваження, виставляючи себе у найкращому світлі. В іншому випадку, з тих самих причин, рятуючи «честь мундира», допитуваний буде намагатись «виручити» свого підлеглого. Легко передбачити елементи необ´єктивності в показаннях сусідів, родичів та інших осіб, які перебувають у дружніх або, навпаки, неприязних стосунках з підозрюваним.
Враховуючи ці обставини, а також позбавляючи несумлінних свідків можливості домовитись між собою (а іноді й сумлінних, які спотворено розуміють у даному випадку людську солідарність), допити свідків-співробітників, а також і деяких інших залежно від конкретних обставин, слід проводити, не гаючись, для чого доцільно за можливості застосувати тактичний прийом одночасного допиту свідків групою слідчих (оперативних працівників) за чітко погодженим із слідчим, котрий веде справу, планом.
Особливо ретельно, детально і конкретно, із зазначенням точних джерел інформованості, слід допитувати свідків, які повідомили про факти незаконних дій службових осіб.
Огляд місця події. У випадках наявності матеріальних слідів злочину, для фіксації обстановки і результатів злочинної дії (бездіяльності), а також з метою одержання зорового уявлення про характер і розміри заподіяної шкоди, необхідно як початкову і невідкладну слідчу дію провести огляд місця події.
Звичайно на практиці ця слідча дія проводиться у розслідуванні злочинної недбалості або у тих випадках, коли злочинці, щоб приховати службовий злочин, знищують його сліди шляхом підпалу, вибуху, затоплення тощо. Огляд проводиться за тими рекомендаціями, що ´їх дає слідча тактика, без якихось надзвичайних особливостей.
Обшук. У більшості випадків у ході розслідування службових злочинів виникає потреба у проведенні обшуку. Він проводиться не лише у підозрюваних осіб за місцями їх служби, проживання та іншими місцями, до яких вони мають відношення, а також у родичів і знайомих, якщо є достатні підстави вважати, що у них зберігаються предмети, цінності або документи, які можуть мати істотне значення для справи. Серед документів можуть мати значення не лише службові папери, а й особисте листування, записні книжки з адресами й телефонами, електронні носії інформації, нотатки, зашифровані записи, написи на шпалерах, стінах.
Метою обшуку є не лише одержання доказів, а й забезпечення відшкодування заподіяних збитків, а також можливої конфіскації майна. Тому слід шукати гроші, цінності, цінні папери, банківські картки. Разом з обшуком робиться опис майна і на нього накладається арешт.
Допит підозрюваних. Велике значення для розробки обґрунтованих версій у справі і переходу до розгорнутого планування її розслідування мають вичерпні пояснення службових осіб, стосовно яких є підозра у вчиненні ними або причетності к до злочину, про всі відомі слідчому обставини, а також про такі факти, які знає лише підозрюваний.
Слід підкреслити, що допит цих осіб з приводу к службового становища, виконуваних функцій, окремих службових операцій, порушення інструкцій та наказів, причин і характеру бездіяльності, безгосподарності, мотивів поведінки тощо має бути вичерпним, детальним і максимально конкретним, з посиланням на цілком визначені й конкретні документи, накази, обставини, дати, цифри тощо. У цих показаннях мають бути наведені всі доводи службових осіб, посилання на конкретні причини к неналежної діяльності або бездіяльності. Тим самим слідчий отримує широку і всебічну інформацію про розслідувані події, а, з іншого боку, за умови цілком можливої зміни показань підозрюваним (обвинуваченим) повністю або в окремих частинах у слідчого буде солідний «запас міцності» для спростування неправдивих показань обвинуваченого і побудови цільної тактичної системи доведення окремих важливих обставин на суперечностях у показаннях і на основі логічного аналізу суперечностей.
У справах про корисливі службові злочини допит підозрюваних найдоцільніше проводити не відразу, а коли зібрано досить доказів їхньої вини.
Велике значення для розслідування службових злочинів має проведення органами міліції оперативно-розшукових дій, які заздалегідь плануються і погоджуються із слідчими діями на базі постійного взаємного обміну інформацією. Застосовуючи негласні методи оперативної роботи, працівники органів міліції можуть інформувати слідчого про способи зловживань, предмет і обставини передачі хабара, про злочинні зв´язки підозрюваних, про коло свідків, яких доцільно допитати з конкретних питань. Неабияку допомогу слідчому можуть надати оперативні працівники під час проведення обшуків на квартирах, обшуків затриманих осіб з метою відшукання грошей, цінностей, документів, записок та інших речових доказів, а також у одноразових допитах багатьох свідків, особливо якщо вони проживають у кількох населених пунктах.
Початкові слідчі дії у розслідуванні окремих видів службових злочинів і навіть окремих справ можуть змінювати свої послідовність, характер порівняно із загальним уявленням про систему початкових слідчих дій, яку ми розглянули. Крім того, зміст цих дій значно конкретизується .
У розслідуванні хабарництва початкові слідчі дії, в основному, розвиваються так:
а) ретельно допитується заявник з метою одержання конкретних відомостей про предмет хабара, його особливості, характер тих дій, які здійснив хабарник, про те, хто може прямо чи побічно підтвердити повністю або частково показання заявника;
б) проводяться обшуки у хабарника і хабародавця, якщо є відомості про передачу хабара, з метою виявлення предмета хабара, його частин, одна з яких знаходиться у хабарника, а інша — у хабародавця, частин упаковки тощо;
в) хабарник з переданим хабаром затримується на місці злочину і проводиться його обшук;
г) оглядається предмет хабара, що дає можливість встановити його індивідуальні особливості, належність його певній особі. Не слід ігнорувати ретельне описання грошових купюр, вилучених у підозрюваного; навіть якщо заздалегідь не переписані к номери, купюри, маючи низку групових та індивідуальних ознак (номінал купюр, к зовнішній вигляд, різні позначки, характер та індивідуальні особливості упаковки), можуть допомогти встановити факт їх передачі конкретною особою саме підозрюваному. Сучасна криміналістична техніка, зокрема метод вакуумного напилювання, дозволяє виявити навіть відбитки пальців на купюрах, що давно перебувають в обігу;
ґ) проводиться огляд місця події з метою з´ясування обстановки, в якій відбувалися зустрічі учасників злочину, а також для виявлення матеріальних слідів, які свідчили б про перебування на даному місці певних осіб: сліди рук, взуття, зубів, залишені особисті предмети та їх частини;
д) пред´являється для впізнання предмет хабара особам, які раніше бачили цей предмет, перш за все — хабародавцю.
Складніше завдання постає перед слідчим, коли немає вказівки на конкретні факти давання хабара і немає заявника, а про наявність хабарництва свідчать побічні дані. У таких випадках слідство треба починати з огляду документів з метою встановлення деяких, хоча б і незначних, відхилень від встановленого порядку виконання певних службових дій. Такими відхиленнями є: порушення існуючого порядку проходження документації; незаконність виконання службової дії; неправомірність утримання від виконання якоїсь законної дії; недотримання діючих правил оформлення документів; спрощений порядок вирішення питань; порушення звичайної черговості розгляду питань; прискорені, проти встановлених або звичайних, строки виконання службових дій; підробленість документів.
У такому аналізі важливу роль можуть відіграти спеціалісти, а потім — експерт у галузі бухгалтерських і планово-економічних питань. Велика роль у цей період належить також працівникам оперативних органів.
Результати роботи з документами та взаємодії із спеціалістами і працівниками оперативних органів залежно від конкретної ситуації зумовлюють проведення наступних початкових слідчих дій, серед яких у першу чергу рекомендуються: проведення обшуку у підозрюваних хабарника і хабародавця з метою виявлення предмета хабара і матеріалів, що свідчать про нього; допит підозрюваного в хабарництві про обставини виконання ним за точно встановленими даними службових дій з певними відхиленнями від норми, про причини порушення закону, про обставини придбання майна, цінностей і грошей, які, можливо, були предметом хабара; допит хабародавців про всі обставини, що випливають з конкретних умов розслідуваної справи; всі інші дії, перелічені для першого варіанта розслідування хабарництва.
Складною для розслідування є ситуація, коли йдеться про вимагання хабара. Вирішується ця проблема шляхом розробки спеціальної тактичної операції, яка поєднує такий комплекс початкових слідчих дій: фіксація індивідуальних ознак предмета хабара шляхом детального допиту заявника; затримання хабарника з переданими йому грошима або цінностями; його особистий обшук і обшук на місці передачі хабара; огляд знайдених під час здійснення цих дій документів і цінностей, що стосуються справи. Щоб перелічені слідчі дії дали позитивні результати, потрібне відповідне забезпечення їх оперативно-розшуковими заходами. Як свідчить практика, основна мета цих заходів — встановити момент початку тактичної операції. Справа в тому, що особа, яка взяла хабара, в момент затримання може заявити, що вона хотіла повідомити про факт дачі їй хабара, але не встигла цього зробити, або за іншого варіанта захисту особа стверджує (якщо гроші або цінності лежать у шухляді столу, на столі, серед паперів, у відімкнутій шафі тощо), що не помітила, хто і як залишив у неї ці предмети.
Практика виробила найбільш ефективні тактичні й технічні засоби спростування наведених варіантів захисту підозрюваного у вимаганні хабара. У першому випадку доцільно зачекати, коли хабарник виконає якийсь мінімум з обумовлених дій в інтересах хабародавця. Якщо до того ж він після виконання цих дій відразу буде спійманий «на гарячому» з предметом хабара, то справу в доказовому аспекті можна вважати майже безспірною. Для спростування другого варіанта захисту є сенс використати спеціальні хімічні пастки або оперативну фото- чи відеозйомку та звукозапис. Якщо ці оперативні заходи будуть здійснюватись за участю помічників, яких можна допитати як свідків на слідстві і в суді, то матеріали фото- або відеозйомки та звукозапису такого роду можуть бути використані, у разі к належного документального оформлення, як джерела доказів, передбачені кримінально-процесуальним законодавством.
Під час розслідування зловживань службовим становищем найбільш типовою послідовністю початкових слідчих дій є: огляд і виїмка документів; допити свідків; огляд і виїмка зразків продукції та матеріалів; огляд місця події; обшук; допити підозрюваних.
Огляд документів і допити свідків дають, як правило, найбільш інформативний матеріал щодо зловживання службовим становищем. Обов´язкове зіставлення: первинних документів і даних звітності про виробництво за різними показниками; наказів про преміювання і табельних документів; асортименту товарів, які одержав магазин за накладними, і асортименту товарів, які фактично реалізуються; штатного розпису та офіційних обов´язків службових осіб і фактично виконаної ними роботи; характеру використання транспортних засобів за документами і фактично; розподілу житла за законом і фактично; причому важливо детально вивчити кожну з осіб, яким були надані шляхом зловживання різні блага.
Якщо зловживання пов´язане з порушенням технологічного процесу, випуском бракованої продукції, псуванням матеріалів, особливо — з незавершенням будівництва, треба провести огляд місця події, а також вилучення проб і зразків, детально зафіксувавши фотографічним шляхом загальну обстановку, вузли і деталі, склавши плани і схеми. Огляд документів і місця події доцільно провести із залученням відповідних спеціалістів.
Решта початкових слідчих дій не має істотних відмінностей.
Розслідування злочинів про перевищення влади, пов´язане з вчиненням насильницьких дій, може зумовити потребу в судово-медичному освідуванні потерпілого, а також і самого підозрюваного. За таких обставин істотне значення можуть мати огляд одягу, місця вчинення насильницьких дій, огляд і вилучення як речових доказів зброї, різних предметів, слідів.
Взагалі ж розслідування злочинів про перевищення влади, передбачене ч. 1 ст. 365 КК, починається з огляду та виїмки документів і допиту свідків, а у ч. 2 ст. 365 — з допиту та освідування потерпілого і допиту підозрюваного, а далі — залежно від ситуації — за загальною методикою розслідування службових злочинів, а у другому випадку до того ж — за методикою розслідування відповідних злочинів проти здоров´я та гідності особи.
Розслідування злочинної недбалості починається, як правило, з огляду зіпсованого майна і місця його зберігання з метою встановлення кількості зіпсованого майна, характеру і ступеня зіпсованості, умов зберігання. Одночасно слід відразу ж призначити відповідну експертизу для з´ясування причин псування майна. Зрозуміло, що під час огляду місця події необхідна присутність спеціаліста, який допоможе кваліфіковано провести огляд, правильно сформулювати питання на експертизу, відібрати відповідні зразки і проби.
Треба ретельно перевірити заяви службових осіб, які повідомляють, що офіційно ставили питання про неналежні умови зберігання майна перед відповідними інстанціями.
Для об´єктивності розслідування необхідно якомога точніше встановити період, до якого продукція ще не була зіпсованою. До справи слід приєднати виписки з нормативів щодо умов зберігання даного виду майна і норми природного убутку.