Криміналістика
4.5.3. Порушення кримінальної справи
Кримінальні справи про службові злочини, оскільки вони, як правило, стосуються досить тривалої злочинної діяльності службової особи або групи осіб, пов´язаної з обігом документів, порушуються, головним чином, за матеріалами ревізій чи інших перевірок та обстежень роботи підприємств, установ, організацій або окремих службових осіб. Крім того справи цієї категорії можуть порушуватись на підставі матеріалів оперативно-розшукових заходів і за скаргами та заявами окремих громадян, у зв´язку з публікаціями в засобах масової інформації.
Нерідко, особливо у першому випадку, первинний матеріал, що надходить у розпорядження органів прокуратури, містить необхідні, надійні і досить повні дані, які дозволяють встановити ознаки складу злочину і вирішити питання про порушення кримінальної справи, направивши її слідчому для проведення досудового слідства.
З іншого боку, також нерідко трапляються випадки, коли з матеріалів, що надійшли, хоч і вбачається протиправність дій службової особи, але її дії уявляються вимушеними, спрямованими на запобігання набагато більшій шкоді приватним чи державним інтересам, або ці дії були результатом недостатньої кваліфікації особи, недосвідченості. За таких умов кримінальні справи не порушуються, а всі винні у тих чи інших проступках особи притягаються до дисциплінарної відповідальності.
Можна вважати, що для порушення кримінальної справи про службовий злочин є достатньо підстав тоді, коли у первинних матеріалах містяться досить надійні дані про: характер і обставини події та її наслідки; службових осіб, на яких офіційно покладено обов´язки забезпечувати нормальне функціонування тієї сфери, де сталася протиправна подія; мотиви, за поясненнями службової особи та за об´єктивними обставинами, якими керувалась ця особа, вчиняючи ту чи іншу дію або допускаючи бездіяльність.
Якщо ж даних у представлених первинних матеріалах виявляється недостатньо для встановлення факту з ознаками службового злочину або якщо ці дані викликають сумнів у їх достовірності, то, щоб уникнути безпідставного порушення кримінальної справи, необхідно провести перевірку заяви або повідомлення шляхом відібрання пояснень від окремих громадян або службових осіб, витребування необхідних документів, призначення додаткової ревізії. Іноді проведення перевірки слід доручати оперативним органам, щоб особи, причетні до злочину, не знали про перевірку і не змогли знищити або замінити доказові матеріали чи сховатися від слідства. Результати оперативної перевірки мають бути ретельно задокументовані.
Безпідставне порушення кримінальної справи є безумовним недоліком у роботі, але не можна перевіркою первинних матеріалів замінювати розслідування, повно і точно встановлювати всі обставини, що підлягають доказуванню, оскільки це є завданням досудового, а потім і судового слідства. Категорично забороняється під час перевірки проводити слідчі дії — експертизи, обшуки, допити тощо.
Деякою своєрідністю відзначаються умови порушення кримінальної справи за підозри у хабарництві. У переважній більшості випадків ці справи порушуються за заявами і листами громадян, у яких вони повідомляють про факти хабарництва або про свої підозри стосовно вчинення цього злочину. Можуть також надійти заяви про наступне давання хабара. Як правило, надійні підстави для порушення справ про хабарництво дають оперативні відділи органів МВС і СБУ, які проводять відповідні оперативні розробки за власною ініціативою, а також виконують доручення прокурорів щодо перевірки заяв про хабарництво.
Досить часто справи про хабарництво порушуються в результаті явки з повинною, коли хабародавець звертається до органів прокуратури або дізнання із заявою про дачу ним хабара, знаючи, що особа, яка дала хабара, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно цієї особи мало місце вимагання хабара і після дачі хабара вона добровільно заявила про це до порушення кримінальної справи щодо неї У таких випадках кримінальна справа щодо інших учасників хабарництва, як правило, порушується негайно.
Перевірку, якщо в ній є потреба, слід проводити з максимальною обережністю з двох причин: заява може бути наклепницькою, і тоді її широка гласна перевірка скомпрометує службову особу; у разі достовірності викладених у заяві фактів перевірка може насторожити винних і пов´язаних з ними осіб і призвести до значних ускладнень у майбутньому розслідуванні. До витребування документів або одержання певних відомостей також слід підходити з великою обережністю, використовуючи для цього, як правило, можливості оперативних органів.
До одержання пояснень запідозрених осіб слід вдаватись у виняткових випадках і лише під кінець перевірки з таким розрахунком, щоб відразу ж після цього порушити кримінальну справу і приступити до виконання початкових слідчих дій, зокрема допиту підозрюваного.