Криміналістика
4.5.1. Родова криміналістична характеристика службових злочинів
Основні методичні напрями розслідування службових злочинів можуть дати позитивні результати за умови досконалого знання слідчим у першу чергу криміналістичної характеристики цих злочинів взагалі і кожної групи та виду зокрема.
Поняття криміналістичної характеристики злочину розглядалося у спеціальній главі, присвяченій цьому питанню. Для визначення криміналістичної категорії службових злочинів застосовуються загальні теоретичні засади, але специфіка розглядуваних деліктів потребує більш конкретних й особливих методів.
Найбільш прийнятним є віднесення до криміналістичної характеристики системи даних про способи вчинення й приховування злочину і його типові наслідки, матеріально й ідеально зафіксовані у навколишньому середовищі сліди, які слугують первісною основою та інформаційним джерелом на всіх етапах розслідування, про найбільш ймовірні і типові особи злочинців.
Розкриємо криміналістичну характеристику службових злочинів, поділивши її у навчально- методичних цілях на окремі елементи, які на практиці утворюють необхідним чином взаємопов´язану і взаємо- обумовлену систему і окремо існують у дуже обмежених випадках.
А. Спосіб вчинення злочину. Для навмисних злочинів спосіб вчинення є основним елементом криміналістичної характеристики. Це цілком зрозуміло, оскільки спосіб злочинної діяльності, як правило, заздалегідь ретельно продумується і готується, злочинне діяння цим способом вчинюється, залишаючи закономірні, типові для даного способу або групи способів матеріальні сліди та відомості ідеального характеру.
Особливістю службових злочинів, у контексті способу їх вчинення, є те, що вони являють собою не одну чи кілька дій, які здійснюються одноразово або протягом короткого часу, а, як правило, — систему різнопланових і численних дій, що тривають значні періоди, навіть роки, і в яких нерідко беруть участь великі групи осіб. Другою загальною особливістю способу вчинення службових злочинів є взаємний зв´язок кількох службових осіб різного рангу і, нерідко, керівництва підприємств, установ і організацій одного або різних відомств, без чого досягнення злочинного результату унеможливлюється. Тому відшукання цих зв´язків і взаємозалежностей є для слідчих органів найнадійнішим шляхом і стрижневою проблемою повного розслідування службових злочинів.
Водночас, службові злочини можуть бути одноразові, спеціально не зорганізовані і вчинювані окремими особами. Криміналістична характеристика, тактика розслідування і профілактика таких злочинів є окремим, спрощеним, випадком відносно тих, які ми розглядаємо, і тому к можна легко визначити, вичленивши з більш складного матеріалу.
Треба також мати на увазі, що в окремих видах службових злочинів спосіб вчинення може бути спрощеним, позбавленим деяких його структурних складових. Наприклад, передача хабара за виконання певної незаконної дії може бути здійснена без попередніх домовленості та підготовки.
Усі, крім недбалості, службові злочини здійснюються одним загальним способом: навмисне виконання певних незаконних дій для одержання виконавцем або іншими особами бажаних результатів. Цей загальний спосіб, що полягає у виконанні незаконних дій, може реалізовуватись у найрізноманітніших формах: усних розпорядженнях і наказах, усних і письмових дорученнях, дозволах і погодженнях, у вигляді резолюцій і позначок на документах. Такого роду дії можуть бути й більш завуальованими — у вигляді розпоряджень і постанов колегіальних органів, частина членів яких була дезінформована або переконана демагогічними та безпідставними аргументами злочинця (злочинців).
Способами вчинення службових підроблень є просте внесення заздалегідь неправдивих відомостей до документів, які відображають діяльність установи (організації, підприємства) або даної службової особи, — інтелектуальне підроблення, та внесення певних змін до справжніх документів — технічне підроблення.
Хабарництво крім виконання певних розпорядчих дій у вказаних формах може реалізовуватись у вигляді підроблення. Що ж стосується одержання «винагороди» хабарником, то тут слід мати на увазі, що вона може бути не лише грошовою сумою, переданою напряму або через співучасника, а й мати вигляд «позички», картярського програшу, дорогоцінних подарунків, іноді, навіть, юридично оформлених, наприклад будівлі, автомобіля тощо. Хабар також може бути одержаний за виконання законних дій службовими особами, що значно утруднює розкриття цього злочину. Характерною рисою об´єктивної сторони передачі хабара є й те, що цей акт майже завжди здійснюється без свідків.
Дещо по-іншому вирішується питання про спосіб вчинення службової недбалості. У літературі існує думка, що необережні злочини не характеризуються способом здійснення. Проте є підстави вважати, що спосіб як елемент криміналістичної характеристики злочину притаманний і необережним злочинам, у тому числі й недбалості. У цілому недбалість передбачає наявність мотиву і певного вольового змісту, які визначають не наслідки злочину, а самі дії або бездіяльність суб´єкта. Спосіб вчинення недбалості можна охарактеризувати як безініціативне, недбале виконання своїх службових обов´язків, ігнорування й некваліфіковане (за наявності належної кваліфікації) виконання директивних та інструктивних постанов і розпоряджень керівних органів, службових осіб, статутних і договірних зобов´язань.
Б. Спосіб приховання злочину, маскування. Спосіб приховання у навмисних злочинах, як правило, є частиною, елементом усієї злочинної діяльності, що полягає у підготовці, здійсненні і прихованні злочину, які чиняться за єдиним задумом і пов´язані між собою в єдину систему. У таких випадках виділяти спосіб приховання злочину як елемент його криміналістичної характеристики недоцільно — навіть з академічною метою. Така обставина спостерігається майже в усіх справах про хабарництво і зловживання, розслідування яких виявляє, що приховання заздалегідь планується і є органічним елементом усього злочину.
Проте дії зі вчинення і приховання службових злочинів можуть бути розмежовані стосовно їх суб´єкта, коли приховання злочину здійснюється не виконавцем, а іншими особами без відома суб´єкта злочину, який не вживав ніяких заходів щодо приховання злочину. Дії щодо вчинення і приховання злочину можуть бути розмежовані також і свідомо, коли мета приховання спочатку не ставилась, а потім виникла вже після вчинення злочину в зв´язку з непередбаченими обставинами або зі зміною обстановки. Наприклад, зловживаючи своїм службовим становищем, особа використала бригаду робітників на будівництві власної дачі, а потім через деякий час у зв´язку з перевіркою, що раптово розпочалася, стала умовляти цих робітників дати неправдиві свідчення про факт роботи на будівництві дачі і виготовила самостійно або з підлеглими працівниками фіктивні документи на проведення якихось робіт у відповідному обсязі.
Приховання службової недбалості, природно, ніколи не планується і може здійснюватись після завершення злочину або після появи перших істотних наслідків цієї злочинної бездіяльності, хоча такі дії на практиці трапляються не часто.
Основними способами приховання службових злочинів, які входять до запланованої системи злочинних дій чи здійснюються самостійно, можна назвати такі: а) заплутаність обліку і звітності; б) внесення змін до документів; в) заміна дійсного документа на фіктивний; г) виготовлення фіктивних документів; ґ) знищення документів;
д) звільнення окремих працівників; е) організація завідомо неправдивих показань, завідомо неправдивого доносу; є) організація знищення (або самостійне знищення) матеріальних слідів шляхом підпалу, викрадення тощо. Якщо службові злочини пов´язані з одержанням великих грошових сум, то способи приховання, в основному, мають таку саму криміналістичну характеристику, як і у вчиненні розкрадань майна шляхом зловживанням службовим становищем.
Треба мати на увазі, що конкретний спосіб приховання злочину може бути використаний як окремо, так і, що трапляється значно частіше, у комбінації з іншими. Такий поширений спосіб приховання злочинів, як інсценування, при вчиненні службових злочинів майже не застосовується, за винятком випадків, передбачених пунктом «є» нашого переліку.
В. Типові матеріальні сліди та інші джерела відомостей про злочин і ймовірні місця їх знаходження. Цей елемент криміналістичної характеристики службових злочинів найтіснішим чином пов´язаний зі способами к вчинення та приховання. Найцінніша інформація про зловживання службовим становищем, перевищення влади, службове підроблення, хабарництво і до деякої міри — про недбалість міститься у документах, в яких відбивається вся службова офіційна діяльність персоналу, що може дати повну картину керівництва даною організацією (установою, підприємством) на всіх рівнях і в усіх ланках, допомогти усвідомити характер організаційно-розпорядчої діяльності, виявити нормальний порядок, звичну і оптимальну технологію (процедуру) і віднайти алогізми, збої, відчути ненормальності. Забігаючи трохи наперед, зазначимо, що така аналітична робота може дати істотні результати, якщо буде проводитись разом із спеціалістом, а окремі елементи будуть вивчені і витлумачені шляхом відповідного експертного дослідження.
Невичерпним джерелом інформації про будь- які обставини вчинення службових злочинів є відомості, якими тією чи іншою мірою володіють співробітники, домочадці, знайомі, родичі, клієнти, відвідувачі, а також інші свідки і, безумовно, співучасники злочинців і самі злочинці.
Важливим інформативним елементом є особисте життя підозрюваних, а також матеріальні та ідеальні сліди, які залишаються від контактів злочинного характеру і контактів, що можуть побічно свідчити про окремі обставини злочину. Під час розслідування справ про хабарництво докази може бути виявлено за місцями роботи і проживання хабарника, за місцями проживання і роботи хабародавця. Слід надавати особливого значення інформації, часто завуальованій, яка міститься у записних, телефонних книжках, щоденниках, листуванні, комп´ютерних файлах тощо, певну роль можуть відіграти квитанції на відправлення телеграм, цінних листів, бандеролей, відправлень електронною поштою.
Цілком реальні та надійні висновки можуть дати матеріали зіставлення та розрахунків добробуту сім´ї підозрюваного та його зафіксованих і підтверджених прибутків.
Джерелом доказової інформації у розслідуванні службових підроблень крім аналітичних даних загального характеру, які одержуються в ході розслідування службових злочинів, у першу чергу є документи — об´єкти безпосереднього підроблення.
Що ж стосується недбалості, то сліди злочинницької бездіяльності, поряд з документальними і тими, що містяться у показаннях учасників процесу, як правило, досить чітко простежуються у наявних матеріальних результатах недбайливого ставлення до своїх службових обов´язків у вигляді зіпсованої продукції, порушення технологічного процесу тощо.
Матеріальні сліди у вигляді різного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень або сліди побоїв і мордування можуть мати місце при злочинному перевищенні влади і службових повноважень і встановлюються судово-медичною експертизою.
Г. Характеристика особи злочинця.
Характеристика типової для даного виду злочинів особи можливого злочинця, в принципі, безумовно, може мати криміналістичне значення. Але стосовно службових злочинів цей елемент криміналістичної характеристики має досить обмежене значення. Кадри службових осіб добираються, як правило, з числа авторитетних, чесних, ініціативних працівників, які мають певну професійну підготовку і кваліфікацію. Проте у доборі і розстановці кадрів, як показує практика, через відсутність пильності і принциповості з боку адміністрації, завдяки невиправданій доброзичливості з боку окремих керівників до різного роду протеже, «земляків», «свояків» та ін., до державного апарату, на різні посади проникають особи з непевним минулим, з вельми негативними моральними якостями, некваліфіковані або недосвідчені фахівці.
Ретельне вивчення слідчим і працівниками оперативно-розшукових органів біографічних даних і послужного списку осіб, які перевіряються, їх особистих якостей, звичок, способу життя дозволить одержати у розпорядження цінну доказову інформацію.
Побічно може характеризувати особу злочинця механізм вчинення даного конкретного злочину, коли без участі певної службової особи його здійснити просто неможливо. Але у таких випадках не слід поспішати з висновками, адже необхідну операцію причетні до злочину особи можуть здійснити у відсутності даного службовця, фальсифікувати його діяльність або переконати його здійснити дану операцію обманним шляхом.
Обставини, що підлягають встановленню у розслідуванні службових злочинів, логічно випливають з криміналістичної характеристики, предмета доказування та кримінально-правових характеристик даних злочинів. Кожен злочин має цілком визначені і суворо встановлені законом об´єктивні й суб´єктивні риси — елементи складу злочину та деякі інші обставини, які входять до предмета доказування в кримінальному процесі. Поряд з цим — і це, мабуть, найважливіше з позицій криміналістичної теорії і практики — кожна категорія злочинів, як ми вже встановили, має цілком визначену криміналістичну характеристику. Нарешті, кожен злочин, навіть з числа однотипних, має, як і всякі явища реальної дійсності, суто конкретні, індивідуальні особливості. Ось такого роду кримінально- правові та криміналістичні загальні, окремі й одиничні ознаки і складають систему обставин, які треба встановити у ході розслідування кожного службового злочину з метою встановлення об´єктивної істини у справі.
Можна виділити групу обставин, які потребують встановлення у розслідуванні будь- якого службового злочину:
1. Умови роботи підприємства, установи чи організації, в яких вчинено злочин.
2. Коло службових прав і обов´язків підозрюваних осіб.
3. У чому конкретно полягали неправильні дії (або бездіяльність) службової особи?
4. Час, місце і спосіб цих дій (або бездіяльності).
5. Обов´язки і функції, які фактично виконує дана службова особа.
6. Чи були неправильні дії (бездіяльність) службової особи пов´язані з використанням її службового становища всупереч інтересам служби?
7. Чи була заподіяна шкода неправильними діями (бездіяльністю) службової особи?
8. Чи існує причинний зв´язок між діями (бездіяльністю) службової особи і шкідливими наслідками, що настали?
9. Розмір шкоди, яка заподіяна злочинними діями (бездіяльністю) службових осіб, і ступінь її небезпечності.
10. Форма вини, а за наявності умислу — мотиви і цілі злочину.
11. Вичерпні відомості про особу підозрюваного (обвинуваченого), характер його відповідальності.
12. Наявність зв´язку з іншими злочинами — розкраданням майна, випуском недоброякісної продукції, ухиленням від сплати податків тощо.
13. Обставини, що обтяжують відповідальність учасників злочину або звільняють їх від кримінальної відповідальності.
14. Які обставини сприяли вчиненню службових злочинів?
15. Одноразово чи систематично вчинялись службові злочини?
З´ясування цих загальних обставин має конкретизуватись при розслідуванні окремих категорій службових злочинів і навіть окремих справ. Так, у розслідуванні хабарництва слід ретельно вивчити і належним чином зафіксувати:
а) Які обставини (час, місце тощо) передачі службовій особі хабара особою, зацікавленою у виконанні або невиконанні певної дії?
б) Якою була мета дачі хабара?
в) Яка дія була або не була виконана службовою особою, котра одержала хабара?
г) Який предмет хабара, його ознаки, джерела отримання засобів для дачі хабара?
ґ) Чи були дії, виконані службовою особою, законними?
д) Яким способом передано хабара?
е) Яким є коло осіб, котрі брали участь в одержанні і передачі хабара?
є) Хто був присутній під час передачі хабара, хто міг спостерігати спілкування хабарника і хабародавця у момент передачі хабара?
ж) Які обставини передували передачі хабара і мали місце під час цієї акції;
з) Чи мало місце вимагання хабара?
и) Чи мала місце провокація хабара?
і) Які взаємовідносини між особами, причетними до одержання або дачі хабара?
ї) Якщо хабародавець зробив заяву про дачу хабара, то чи було це зроблено добровільно і своєчасно?
У розслідуванні зловживання владою або службовим становищем перелік обставин може бути доповнений такими:
а) Яка конкретна мета зловживання?
б) Яка конкретна форма зловживання владою або службовим становищем?
в) У чиїх інтересах це зловживання було вчинено?
г) Чи було зловживання пов´язане з порушенням фінансової дисципліни?
ґ) Як реагували керівні органи на сигнали про факти зловживань?
Останній пункт слід обов´язково додатково з´ясувати у розслідуванні перевищення влади і службових повноважень, оскільки значне місце серед мотивів цих злочинів посідають негідні спонукання, користь, інша особиста зацікавленість, помста, заздрість, кар´єризм тощо, які взагалі не повинні залишатися поза увагою керівників і підлеглих.
Необхідно також з´ясувати:
а) Чи розуміла службова особа, що виходить за рамки своїх повноважень?
б) Чи було зрозуміло для оточуючих, що службова особа виходить за рамки своїх повноважень?
в) Який характер ушкоджень у випадку кваліфікуючих обставин перевищення влади?
г) Чи мав місце віктимологічний аспект у діях потерпілого?
У розслідуванні службових підроблень неодмінно треба зафіксувати у матеріалах справи факт свідомого внесення до документів неправильних відомостей, складання і видачу свідомо неправильних документів, а також конкретні факти підробки документів.
Злочинна недбалість є необережним злочином, тому в її розслідуванні слід додатково встановити:
а) факт недбалості, а не навмисного небажання виконувати певні обов´язки з передбаченням наслідків такого невиконання;
б) освіту, кваліфікацію і досвід обвинуваченого;
в) можливість службової особи передбачити настання певних наслідків у результаті своєї бездіяльності;
г) мотиви і підстави призначення на цю посаду даної особи;
ґ) характер і найменування зіпсованого майна;
д) норми природних втрат даної продукції;
е) конкретні умови зберігання майна та їх відповідність інструктивним нормам;
є) можливість вжиття обвинуваченим необхідних заходів для усунення або запобігання певним наслідкам.