Криміналістика
3.9. Санкціоноване зняття інформації з каналів зв`язку та її використання в розслідуванні
При вчиненні злочинів, переважно тяжких, таких як вимагання, захоплення заручників, хабарництво, пов´язані з діяльністю злочинних, організованих злочинних угруповань та деякі інші злочинці часто використовують для зв´язку із співучасниками телефонні та інші перемовини із застосуванням каналів зв´язку. У цих розмовах можуть міститися дані, які мають доказове або інше важливе значення для кримінальної справи: про обставини події, що розслідується, та її учасників; про місцезнаходження осіб, які розшукуються слідством, або осіб, які незаконно утримуються злочинцями; про місця, де зберігаються зброя, вкрадене майно та інші предмети, які мають значення для справи; про незаконний тиск на свідків і потерпілих тощо.
Стаття 31 Конституції України гарантує кожному таємницю листування, телефонних розмов та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом: з метою запобігти злочину чи з´ясувати істину під час розслідування кримінальної справи. У КПК передбачено порядок накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв´язку.
3.9.1. Поняття і процедура зняття інформації з каналів зв´язку
Зняття інформації з каналів зв´язку — це слідча дія, яка являє собою проведення з дозволу суду технічного і електронно- то стеження за обміном інформацією, який здійснюється усно, за допомогою телефону, радіо, електронних каналів зв´язку, а також відбір і процесуальну фіксацію даних, які мають значення для кримінальній справи.
Основний її зміст — встановлення за допомогою спеціальних засобів технічного і електронного контролю за перемовинами та їх фіксація.
Зняття інформації з каналів зв´язку полягає у застосуванні технічного обладнання, яке дає можливість прослуховувати, фіксувати та відтворювати інформацію, яка передавалася цим каналом зв´язку. Така інформація, зокрема, може включати дані як про факт взаємоз´єднання телекомунікаційних мереж, так і власне інформацію, передану каналом зв´язку.
Під каналами зв´язку відповідно до Закону України «Про телекомунікації» розуміються передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень і звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах. Телекомунікаційна мережа — комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень і звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням.
Перелік дій слідчого з підготовки до зняття інформації з каналів зв´язку включає:
• аналіз та оцінку слідчої ситуації, що склалася і яка потребує проведення зазначеної слідчої дії;
• ретельне вивчення інформації про особу, стосовно якої передбачається зняття інформації з каналів зв´язку;
• уточнення даних про телефонні номери абонента (абонентів) або інших каналів зв´язку, за допомогою яких підозрювані можуть вести перемовини між собою або з особами, якими цікавиться слідство;
• вирішення питання про час, тривалість, способи зняття інформації з каналів зв´язку та їх запису, застосовування відповідних способів і засобів їх фіксації та про орган, якому буде доручено її технічне виконання;
• отримання дозволу суду на проведення цієї слідчої дії відповідно до вимог КПК.
Важливим для слідства є вибір часу, з якого починається зняття інформації з каналів зв´язку. Для результативності даної слідчої дії цей час пов´язується з початком проведення активних слідчих дій, спрямованих на створення ситуацій, коли підозрювані, обвинувачені та інші особи будуть вимушені за допомогою каналів зв´язку вступати в активні перемовини, під час яких слідство може отримати важливу для розслідування інформацію. Це, зокрема, може бути раптовий виклик підозрюваних та інших осіб на допит, проведення очних ставок, обшуків (у тому числі групових), виїмок або обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або затримання особи за підозрою у вчиненні злочину тощо. Саме це примушує підозрюваних нервувати, припускатися помилок — шукати можливості для негайних перемовин із зацікавленими особами для обговорення ситуації, яка склалася, нехтуючи при цьому правилами безпеки ведення таких розмов із застосуванням каналів зв´язку.
Велике значення має отримання інформації про взаємоз´єднання телекомунікаційних мереж.
Йдеться про отримання інформації про події, які мали місце у минулому, і яка містить дані щодо: факту телефонної розмови; абонентів розмов; часу, тривалості розмов; а також місця, де перебували абоненти. Для слідства це, по- перше, є підтвердженням певних відносин між особами, а по-друге, це може дати інформацію щодо місця, з якого особа телефонувала у визначений час: оператори телекомунікацій, на вимогу суду, визначають ретранслятори, що обслуговували на той час певного абонента мобільного зв´язку, і за допомогою азимуту визначають місце, де перебували абоненти під час розмови між собою. Остання обставина може використовуватися або як алібі (захистом) або на підтвердження перебування особи у визначений час у конкретному місці, де був вчинений злочин. Це також може допомогти у встановленні місцезнаходження особи, яка ухиляється від слідства чи перебуває у розшуку, або отримати інформацію про речові докази.
У березні 2005 р. в м. Києві було вбито колишнього народного депутата України Б. Від операторів мобільного зв´язку на підставі постанови суду слідством отримано інформацію про взаємоз´єднання телекомунікаційної мережі: два абоненти протягом 13 секунд мали розмову, коли вони перебували неподалік від місця події відразу ж після вбивства Б. Інше взаємоз´єднання одного з вказаних абонентів мало місце через кілька хвилин у Києві, біля готелю «Славутич». У подальшому слідством встановлено, що відразу після вбивства його виконавець зателефонував водію і повідомив про місце зустрічі, а наступна його розмова відбулася біля готелю, де він після розмови з організатором вбивства позбавився зброї — викинув пістолет у воду. Пістолет у подальшому був знайдений під час огляду каналу — поряд з місцем, з якого він телефонував. Саме за допомогою інформації з каналів зв´язку цей злочин був розкритий по гарячих слідах.
За наявністю достатніх підстав вважати, що в інформації, якою підозрюваний чи обвинувачений обмінюються за допомогою засобів зв´язку, містяться дані про вчинений злочин або про документи і предмети, що мають доказове значення, якщо іншими способами одержати ці дані неможливо, слідчий, за погодженням з прокурором, Готує до суду відповідне подання або за його дорученням таке подання готується відповідними суб´єктами Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Подання слідчого про зняття інформації з каналів зв´язку розглядається судом лише у порушеній кримінальній справі, яка перебуває у провадженні цього слідчого.
У поданні зазначаються відомості: про особу, яка вносить подання, про погодження подання з прокурором, про те, коли і проти кого порушено кримінальну справу, а також повні відомості про особу підозрюваного або обвинуваченого (зняття інформації з каналів зв’язку щодо осіб, особливий статус яких визначений певними законами, відбувається відповідно до КПК з урахуванням конкретних положень цих законів). У поданні обов´язково вказуються види технічних каналів зв´язку, з яких буде зніматись інформація (телефони, рухомі (мобільні) засоби телефонного, електронного чи радіозв´язку, комп´ютерна мережа зв´язку тощо).
Під достатніми даними, які необхідні для отримання дозволу на зняття інформації з каналів зв´язку, розуміються відомості, які містяться у показаннях свідків, потерпілих, обвинувачених, заявах громадян; отримані у результаті обшуків, виїмок тощо; отримані у результаті проведення оперативно-розшукової діяльності. Ці дані мають свідчити, що інформація, якою підозрювані або обвинувачені обмінюються за допомогою засобів зв´язку, містить відомості про вчинений злочин або документи і предмети, що мають доказове значення, і що іншими способами одержати ці відомості неможливо.
Зазначене подання розглядає голова або заступник голови апеляційного суду. Цей розгляд здійснюється суддею невідкладно в режимі, що забезпечує нерозголошення даних, які містяться у поданні та відповідних матеріалах справи.
Під час розгляду подання суддя вивчає кримінальну справу, де повинні міститися певні матеріали (протоколи допиту потерпілих, свідків, підозрюваних; дані про використання особою конкретних каналів зв´язку; інформація, яку слідство отримало в результаті оперативно-розшукової діяльності, тощо), на підставі яких може дійти висновку про достатність підстав для дачі дозволу на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини.
У постанові про зняття інформації з каналів зв´язку, яку приймає суддя, зазначаються: види каналів, з яких буде зніматись інформація; номер каналу зв´язку; строк, протягом якого інформація буде зніматись, та його обґрунтування; назва установи, на яку покладається обов´язок знімати інформацію. Постанова оформлюється за правилами таємного діловодства.
3.9.2. Технологія прослуховування і запису розмов
Після отримання постанови про зняття інформації з каналів зв´язку слідчий направляє її начальнику відповідної установи, для якого вона є обов´язковою для негайного виконання.
Законодавством України визначено, що оператори телекомунікацій зобов´язані за власні кошти встановлювати на своїх телекомунікаційних мережах технічні засоби, необхідні для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів, і забезпечувати функціонування цих технічних засобів, а також, у межах своїх повноважень, сприяти проведенню оперативно-розшукових заходів та недопущенню розголошення організаційних і тактичних прийомів їх проведення. Оператори телекомунікацій зобов´язані забезпечувати захист зазначених технічних засобів від несанкціонованого доступу.
Конкретні засоби і прийоми технічного забезпечення зняття інформації з каналів зв´язку залежать від технічних характеристик каналів зв´язку, які використовуються у перемовинах.
У разі зняття інформації з каналу зв´язку начальник відповідної установи протягом доби повідомляє про це слідчого.
Дослідження інформації, знятої з каналів зв´язку, переважно проводиться за участю спеціаліста. Слідчий у присутності понятих складає протокол про прослуховування чи про вивчення змісту інформації, знятої іншим способом. Якщо це фонограма (диск, касета), слідчий перевіряє упаковку та записи, які є на ній. У протоколі обов´язково зазначаються початок запису перемовин з каналу зв´язку (дата, година, хвилина), прізвище, ім´я та по батькові абонента. Якщо в отриманій інформації, на думку слідчого, є дані, які мають значення для справи, то у протоколі відтворюється або дослівний зміст розмови абонентів, або відповідна частина запису. В подальшому слідчий своєю постановою визнає носій знятої інформації доказом і приєднує його до справи.
З метою викриття осіб, які розмовляли, слідчим може бути призначена судова експертиза матеріалів і засобів звукозапису для проведення ідентифікаційних та діагностичних досліджень на основі фонограми.
3.9.3. Експертиза матеріалів відеозвукозапису
Предметом експертизи матеріалів і засобів відеозвукозапису є фактичні дані, що відображаються у відеофонограмі — речовому доказі і мають відношення до справи. Вони пов´язані з технікою виконання відеофонограми та дикторами, мова яких зафіксована на ній; встановлюються за допомогою спеціальних знань у галузях криміналістичної ідентифікації, акустики, лінгвістики та інших наукових дисциплін. Одним з основних елементів предмета експертного дослідження є індивідуальність мови диктора, обумовлена як анатомо-фізіологічною будовою мовоутворюючих органів, так і свідомою та підсвідомою діяльністю вищої нервової системи, що відображає інтелектуальний та навичковий рівень мовного розвитку диктора. Сукупність дій усіх факторів при мовотворенні створює індивідуальний динамічний мовний стереотип диктора, що і дозволяє розпізнавати диктора за голосом і мовою. Під час фіксації звуку, в тому числі і мови, сигнали піддаються трансформації та залежно від пристрою фіксації можуть спотворюватись. Встановлення даних, що відносяться до техніки виконання відеофонограм, також становить предмет даної експертизи, базується на фізичних і технічних закономірностях відображення слідової інформації у відеофонограмах.
На сучасному етапі експертиза матеріалів і засобів відеозвукозапису має чотири самостійні спеціальності, а саме: а) технічне дослідження матеріалів і засобів відеозвукозапису; б) дослідження акустичних сигналів і середовищ; в) дослідження усної мови людини за її фізичними ознаками; г) мовознавче дослідження усної мови людини. Сукупність цих спеціальностей охоплює предмет даної експертизи і дозволяє компетентно вирішувати ідентифікаційні, класифікаційні та діагностичні завдання.
Ідентифікаційні завдання полягають у визначенні диктора за голосом і мовою, що зафіксовані на відеофонограмі, встановленні окремих елементів звукового середовища. Наприклад, можна встановити, чи брав участь гр. М. у розмові, записаній на даній компакт- касеті, та які слова і фрази належать саме йому, або чи з одного джерела походять звукові сигнали автомобільної сирени, зафіксовані в даній фонограмі.
Діагностичні завдання складаються із: встановлення змісту розмов і придатності мови дикторів для ідентифікації; визначення джерел звуку та звукового середовища; визначення емоційного стану диктора, комунікативного статусу співбесідників у розмові, їх соціально- психологічного портрета, діалектних та інших лінгвістичних особливостей мови дикторів тощо. Зокрема, можна вирішувати питання про кількість осіб, що брали участь у розмові; які з розмов на представлених фонограмах є телефонними; чи є мова, записана на фонограмі, завченою, прочитаною або вільною.
У практиці оперативного зняття звукової інформації трапляються випадки, коли ця інформація надходить не з живих джерел звуку безпосередньо, а у вигляді звукових сигналів, відтворених з магнітних носіїв. Тут виникають завдання класифікаційного роду, а саме: який вид носія використовувався для запису фонограми; які вид і клас засобів запису застосовувалися для фіксації фонограми; до якого класу звукових джерел належить пристрій, звуковий ряд якого зафіксовано у фонограмі, тощо.
Об´єктами експертного дослідження є звукова і мовна інформація, зафіксована на відеофонограмі, носії та технічні засоби знімання й фіксації інформації. В основному, на експертизу надходять відеофонограми, отримані в результаті оперативно-розшукової діяльності правоохоронних органів і документування розмови одним з її учасників. Крім цих об´єктів експерту надаються порівняльні зразки мови громадян, які, ймовірно, брали участь у досліджуваних розмовах. Фонограми із зразками мови можуть бути як експериментальними, отриманими в результаті проведення спеціальних слідчих дій по відбору зразків мови, так і вільними або умовно вільними —у випадках, коли запис проводився без попередження диктора про відбір зразків, наприклад при використанні звукозапису, зробленого під час проведення допиту даної особи.
Основними методами дослідження матеріалів відеозвукозапису є: органолептичний, мікроскопічний, магнітооптичний, спектроскопічний (акустичний) та мовознавчий (лінгвістичний).
Органолептичний метод дозволяє сприйняти візуально чи аутивно зафіксовану на досліджуваних відеофонограмах інформацію при її відтворенні технічними засобами. Цим методом встановлюється зміст розмов і відеозображень. Ефективність використання цього методу залежить як від фізіологічного стану органів слуху та зору експерта в момент проведення дослідження, так і від його кваліфікації, практичних навичок і досвіду, а також технічних можливостей аудіовідеовідтворюючої апаратури.
Мікроскопічний метод застосовується для дослідження носія запису при встановленні його тип)´, трас, які утворюються під час запису інформації в результаті механічного контакту з окремими частинами фіксуючої апаратури, для ідентифікації записуючих пристроїв.
Магнітооптичний метод ґрунтується на візуалізації зафіксованих на носії магнітних полів і дослідженні їх топографічних характерне- тик. Він застосовується при ідентифікації апаратури запису для визначення, оригіналом чи копією є відеофонограма, наявності змін чи монтажу первинної інформації.
Спектроскопічний метод дозволяє встановити спектральну структуру сигналу, тобто його амплітудно-частотні параметри у конкретний момент часу, енергетичні ознаки мовного сигналу, часові та ритмічні ознаки мови тощо. За комплексом цих ознак і результатів їх статистичної обробки при зіставленні з аналогічними ознаками зразків мови формується висновок про належність мови конкретній особі. Застосування методу потребує спеціального апаратно-програмного забезпечення.
Мовознавчий (лінгвістичний) метод дослідження ґрунтується на визначенні в мові диктора комплексу лінгвістичних особливостей (фонетичних, просодичних, синтаксичних, стилістичних, діалектних тощо) та ознак, вивчення яких є предметом суміжних з лінгвістикою наукових дисциплін, таких як психолінгвістика, соціолінгвістика, етнолінгвістика тощо. Це дозволяє виявляти не тільки мовленнєві навички, а й соціально- психологічні властивості диктора. Незважаючи на елементи суб´єктивності методу його застосування є досить ефективним, а результати достовірними.
Перед призначенням експертизи слідчий чи суддя повинні провести відтворення відеофонограм і конкретно визначити об´єкт експертного дослідження. Як правило, це здійснюється в рамках огляду і прослуховування відеофонограми та оформляється відповідним протоколом.
Встановлення належності мови на фонограмі конкретній особі неможливе без якісних порівняльних зразків мови, що мають відповідати таким вимогам:
• мова в зразках має збігатися з мовою, якою проводилась зафіксована у фонограмі розмова (українська, російська, англійська, інша);
• мова зразків має відповідати мові досліджуваної фонограми за формою (діалог, монолог), рівню підготовленості (спонтанна мова, прочитаний або завчений текст);
• емоційний стан диктора, чия мова зафіксована в зразках, має відповідати емоційному стану диктора, зафіксованому в досліджуваній фонограмі;
• зміст зразків мови необов´язково пов´язувати із змістом досліджуваних розмов;
• експерту необхідно надати достатній об´єм мовного матеріалу зразків (не менше 10 хвилин мови конкретного диктора);
• обов´язковою є висока якість запису фонограми зразків мови.
На експертизу крім речових доказів (відеофонограм, пристроїв відеозвукозапису та інших засобів, які використовувались при фіксації інформації) направляються і протоколи огляду та прослуховування відеофонограм. Оскільки у більшості випадків відбір зразків мови потребує значного часу, їх можна направляти додатково після призначення експертизи.
При оцінці висновку експертизи матеріалів відеозвукозапису перш за все звертають увагу на його формальні сторони: компетенцію і кваліфікацію експертів, структуру та повноту досліджень. Висновки кожного члена експертної комісії мають відповідати його спеціальності і бути логічно обумовлені встановленими фактами. У висновках не повинно бути суперечностей та юридичних оцінок, наприклад формулювань на кшталт: «навмисне стирання первинної фонограми», «фонограма є підробленою» тощо.
При встановленні особи за мовою експерти дають висновки у таких формах:
категоричні — коли встановлена сукупність ознак мови є індивідуальною для конкретного диктора. Достовірність даного висновку оцінюється слідчим чи суддею на основі аналізу наведених експертом ознак за к значущістю в установленій сукупності — переконанні в к достатності.
Ймовірні — коли встановлені ознаки є лише частиною індивідуальної сукупності і недостатні для категоричного висновку. В більшості випадків це обумовлено недостатньою якістю досліджуваних і порівняльних мовних матеріалів. Оцінка і використання цього висновку мають бути взаємопов´язані з іншими матеріалами справи. Необхідно зауважити, що при використанні спеціальних програмних засобів експертного дослідження мови може зазначатися конкретний рівень ймовірності належності мови певній особі. Але, здебільшого, це є критерієм лише для експерта при прийнятті конкретного рішення і формулюванні висновку.
Твердження про неможливість експертного встановлення особи — це третя форма експертного висновку. Така неможливість обумовлена, як правило, низькою якістю досліджуваного та порівняльного матеріалів. При цьому спостерігаються як збіг частини ознак, так і к розбіжності. Також може бути виявлена сукупність загальних ознак мови, що збігаються, яка не є індивідуалізуючою і достатньою для висновку про її належність конкретній особі.