Криміналістика
3.8.3. Вибір експерта. Альтернативна експертиза
Одним із важливих елементів підготовки та проведення судової експертизи є вибір експерта. При виборі експерта слідчий (суд), керуючись законом, у першу чергу — відповідними приписами КПК і Закону «Про судову експертизу», повинен врахувати вид експертизи, її мету, об´єкт дослідження, характер питань, які підлягають вирішенню, думки учасників процесу, в тому числі — обвинуваченого і його захисника.
Проведення експертиз може доручатися судовим експертам державних спеціалізованих установ і судовим експертам, ліцензованим Міністерством юстиції і внесеним до державного реєстру судових експертів, а також іншим фахівцям у відповідних галузях знань. Криміналістичні, судово-медичні та судово- психіатричні експертизи здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, до яких належать науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров´я і експертні служби Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони, Служби безпеки та Державної прикордонної служби. Усі інші види експертиз можуть здійснюватись ліцензованими судовими експертами з певної спеціальності та фахівцями у певних галузях знань.
Врахувавши це та з´ясувавши наявність спеціальної освіти, компетентність майбутнього експерта, стаж його наукової роботи і роботи за спеціальністю, слідчий (суд) має переконатися в особі експерта.
Крім його прізвища, імені та по батькові він повинен з´ясувати, чи немає визначених законом перешкод для доручення проведення експертизи даному експерту, зокрема щодо його дієздатності, судимості та наявності підстав для відводу, які є такими самими, як і ті, що виключають участь у розгляді справи судді. Проте попередня участь у цій справі особи як спеціаліста чи експерта не може бути підставою для її відводу. Необхідно врахувати і те, що у разі призначення повторної експертизи через визнання висновку експерта необґрунтованим, або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або інакше викликає сумніви в його правильності, вона повинна доручатися іншому експерту або іншим експертам.
Слідчий (суд), доручаючи проведення експертизи експертам спеціалізованої установи, можуть не вказувати прізвища конкретного експерта, а лише назву експертної установи. У цих випадках, враховуючи вид експертизи, об´єкт дослідження, особу експерта тощо, виконання постанови слідчого (ухвали суду) про проведення експертизи конкретному експерту чи експертам доручає керівник експертної установи.
Згідно із законом експертом може бути будь- яка особа, що не заінтересована у справі та має відповідні спеціальні знання. Але в тих випадках, коли конкретний вид експертизи проводиться в експертній установі, слідчий (суд) не повинен залучати як експертів осіб, котрі не працюють у даній установі. Крім усього іншого слідчого тут має стримувати і проблема оплати праці експерта.
Незалежно від того, призначається проведення експертизи конкретному експерту чи експертній установі, просити про призначення експерта з числа вказаних ним осіб вправі обвинувачений (підозрюваний), а у справах про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру — і адвокат- захисник. Як свідчить практика, у виборі пропонованого ними експерта вони керуються тими самими підставами, що й слідчий і керівник експертної установи, і крім того популярністю даного експерта, основаною на його об´єктивності та високому професіоналізмі. Слідчий повинен врахувати їхнє прохання, а у разі відмови — винести постанову про відмову в задоволенні прохання (клопотання), належним чином її вмотивувавши.
Закон не забороняє обвинуваченому (підозрюваному) та захиснику, незалежно від того, призначена експертиза конкретному експерту чи експертній установі, клопотати про призначення паралельної, альтернативної, експертизи, крім криміналістичної, судово- медичної та судово-психіатричної експертиз, та про призначення експертів Для експертизи з числа недержавних експертних установ або фахівців у відповідних галузях знань. Слідчий (суд) у разі обґрунтованості заявленого клопотання про призначення альтернативної експертизи, а така обґрунтованість у даному випадку визначатиметься роллю такої експертизи у справі, науковим авторитетом пропонованого експерта та об´єктивною можливістю альтернативного дослідження, — не вправі відмовити у цьому.
Захист може протиставити висновку експертизи, виконаної на підставі постанови слідчого (ухвали суду), висновок аналогічної альтернативної експертизи, виконаної в іншому порядку та іншій фор- мі. Захиснику-адвокату законом надано право одержувати за запитом письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань (ст. 6 Закону «Про адвокатуру»). На практиці адвокати у кримінальних справах, в яких вони беруть участь, використовують це право, звертаючись до фахівців у відповідних галузях знань, у тому числі до ліцензованих експертів державних експертних установ (щодо експертних установ Міністерства юстиції — на підставі п. З Інструкції про призначення та проведення судових експертиз від З листопада 1998 p.), з проханням провести відповідне дослідження і дати письмовий висновок, надаючи їм для цього як об´єкти дослідження почерпнуті із справи та особисто зібрані матеріали. У літературі, а також у практиці досудового слідства і суду такі письмові висновки фахівців розглядаються як передбачені законом джерела доказів — інші документи. Однак така постановка питання не є правильною, оскільки гносеологічна природа письмових висновків фахівців з питань, потребують спеціальних знань, які отримані за запитом адвоката і подані слідчому (суду) як докази, аналогічна гносеологічній природі висновків експертів, даних на виконання рішення слідчого (суду). Відмінність тут лише правова і полягає у тому, що серед прав захисника збирання ним вказаних висновків і право подання їх як доказів законом передбачено, а к процесуальна форма — ні, оскільки в переліку джерел кримінально- процесуальних доказів висновок спеціаліста не зазначений. Відтак, вказані висновки сьогодні є ерзац-експертизами, що виступають як докази, альтернативні висновкам судовим експертизам, хоча мають статус документів. Тим не менше, такі конкуруючі «експертизи» в арсеналі захисту мають важливе значення, оскільки в таких випадках висновок експерта, який фігурує як обвинувальний доказ, оцінюється у змаганні з рівним у пізнавальному сенсі джерелом фактичних даних.