Економічна дипломатія та економічна безпека України
8.2. Європейський вибір: проблеми і перспективи розвитку економічної дипломатії
Виступ Президента України В. Ющенка у Європейському Парламенті у лютому 2005 р. показав, що як і Україна, так і ЄС прагнуть якнайшвидше зосередити свої думки над реалі-зацією вступу України до ЄС. Він наголосив, що Україні ще треба багато зробити, щоб стати повноправним членом європейської сім’ї націй. Але головного ми досягли. Нас об’єднують спільні цінності і спільні цілі, усвідомлення спільної історії та відданість ідеї побудови спільного майбутнього. І це відчуття єдності є набагато сильнішим за будь-які слова, декларації та риторику [8].
Протягом останніх років уже зроблено чимало для започаткування європейської інтеграції України. Вступ до ЄС визначений головним завданням органів державної влади, стратегічним зовнішньополітичним курсом України. Але попри певні зрушення, декларації щодо інтеграції в Європу так і залишилися переважно словами. На перешкоді стояли авто-ритаризм, порушення демократичних прав, норм, утиски ЗМІ і свободи слова, переслідування опозиції, корупція і зловживання владою.
Створені сприятливі умови як для внутрішніх реформ, так і для прогресу стосунків з Європейським Союзом. І Україна, і ЄС не мають права втратити цей унікальний шанс.
Позитивним фактом розширення плану дій Україна – ЄС, що підписаний напередодні, Україна вітає будь-які дії, спрямовані на розширення нашого співробітництва відповідно до нових політичних реалій. Виконання плану є важливим етапом нашого співробітництва. Українська сторона має наполегливо і неухильно виконувати прийняті зауваження, щоб до кінця 2007 р. завершити переговори щодо термінів вступу України до Європейського Союзу [8].
Високі цілі європейської інтеграції вимагають проведення адміністративної реформи та посилення інституційної спроможності органів державної влади в Україні. Вона має бути здійснена у максимально стислі терміни і адаптувати апарат управління до сучасних вимог і викликів. Це повинно забезпечити ефективність влади у проведенні своєї політики, підви-щенні відповідальності за результати її впровадження і, зрештою, відновлення довіри з боку народу. Слід робити усе можливе, щоб дії влади були прозорими і зрозумілими, а політика передбачуваною і послідовною. Іншою складовою є всеохоплюючі соціальні реформи: пен-сійна, охорони здоров’я та освіти. Безумовний пріоритет – створення безпечних умов для жит-тя людей: реформа правоохоронних органів, армії, боротьба з контрабандою, наркоторгівлею, торгівлею людьми та людськими органами, нелегальною еміграцією.
Європейська та євроатлантична інтеграція як фактор, який найбільш повною мірою сприяє внутрішнім реформам, зміцненню демократії, верховенства права, громадянського сус-пільства, поваги до національних меншин та регіонів, посилення місцевого самоврядування, має бути і надалі ключовим зовнішньополітичним пріоритетом. Рух до об’єднаної Європи, яким би швидким він не був, не є проблемою для Росії. Він лише сприятиме подальшому зближенню ЄС та РФ. І ніхто не може, і не має права вважати, що інтеграція України до ЄС та розвиток тіснішого співробітництва з Росією є несумісними.
Історія учить: наші спільні цінності ніде і ніколи не можуть вважатися утвердженими назавжди.
На сьогодні основною метою є захист національних інтересів України та прав співвітчизників за кордоном.
Європейська інтеграція стане пріоритетом міжнародної діяльності уряду. Уряд пе-рейде від декларативності до конкретних кроків, які виведуть взаємини з ЄС на рівень перспективи членства. Буде прискорено процес входження України до світової економічної системи. Це забезпечить сталий розвиток та підвищення ефективності національної економіки.
Водночас ці питання мають стати у центрі уваги економічної дипломатії.
З цією метою планується [132]:
а) у сфері захисту національних інтересів, прав та інтересів громадян України за кордоном:
– розробити і внести на розгляд Верховної Ради основні засади зовнішньої політики України;
– затвердити комплексний план заходів із захисту прав та інтересів громадян України за кордоном;
– активізувати переговорний процес із спрощення режиму перетинання громадянами України кордону з країнами ЄС та сусідніми країнами;
– використовувати механізми ООН та інших міжнародних і регіональних організацій з метою поглиблення міжнародного правового співробітництва;
– задіяти наявний потенціал торговельно-економічного та науково-технічного співро-бітництва України з країнами Азії та Тихоокеанського регіону;
– активізувати зовнішньоекономічні зв’язки з країнами Африки та Латинської Америки;
– посилити роботу з формування позитивного міжнародного іміджу України;
б) у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції:
– ухвалити оновлену національну стратегію європейської інтеграції України;
– створити засадничу базу для набуття Україною повноправного членства в Європей-ському Союзі та сформувати в суспільстві стійку проєвропейську більшість;
– активізувати роботу з виконання положень угоди про партнерство та співробіт-ництво з ЄС;
– реалізувати заходи у рамках плану дій Україна – ЄС;
– адаптувати у взаємодії з Верховною Радою законодавство України до законодавства ЄС; забезпечити експертну та фінансову підтримку цього процесу з боку ЄС;
– розробити разом з ЄС нову стратегію відносин Україна – ЄС, яка передбачала б перспективу членства України в ЄС; поширити на Україну окремі елементи передвступної стратегії ЄС;
– активізувати діалог високого рівня з питань енергетики;
– розпочати з ЄС роботу з метою створення зони вільної торгівлі;
– надати нових імпульсів роботі з новими членами ЄС, особливо країнами Балтії та Центрально-Східної Європи, з метою прискорення інтеграції до ЄС;
– активізувати співробітництво з Європейським інвестиційним банком з метою за-лучення його коштів для реалізації масштабних загальнонаціональних проектів;
– забезпечити підготовку висококваліфікованих кадрів для роботи на євроінтегра-ційному напрямі;
– сприяти поінформованості суспільства з питань європейської та євроатлантичної інтеграції;
– активізувати дипломатичні зусилля у сфері співробітництва з країнами Європи та Північної Америки з метою поглиблення євроатлантичної інтеграції України;
– продовжувати участь у заходах в рамках програми “Партнерство заради миру” та Ради євроатлантичного партнерства;
в) у сфері інтеграції до світової економіки та розвитку рівноправних, взаємовигідних та прогнозованих відносин з Російською Федерацією:
– встановити регулярний та активний діалог на рівні урядів;
– визначити перелік актуальних питань та проектів двостороннього співробітництва на 2006–2010 рр.;
– забезпечити функціонування зони вільної торгівлі без вилучень та обмежень;
– активізувати роботу з реалізації програм довгострокового економічного та науково-технічного співробітництва;
– налагодити взаємовигідне співробітництво в енергетичному секторі;
– розширити міжрегіональне та транскордонне співробітництво;
г) у сфері забезпечення регіональної стабільності та співробітництва:
– укласти угоди про вільну торгівлю як на двосторонньому рівні, так і в рамках регіональних об’єднань;
– визначити ступінь співробітництва України в рамках єдиного економічного простору;
– оптимізувати участь України в СНД з урахуванням пріоритетів зовнішньої політики;
– активізувати співробітництво в усіх сферах в рамках об’єднання ГУАМ;
– активізувати переговорний процес з питань договірного оформлення державного кордону України по всьому його периметру;
– визначити пріоритети транскордонного співробітництва з новими країнами-членами ЄС, реалізувати спільні проекти за рахунок програм технічної допомоги ЄС, розвивати існуючі та створювати нові єврорегіони;
– активізувати участь України у врегулюванні “заморожених” конфліктів у Придніст-ров’ї та на Південному Кавказі [133].