Криміналістика
3.8.2. Підстави та організаційні питання проведення судових експертиз
Судова експертиза призначається слідчим або судом, які приймають рішення на власний розсуд залежно від обставин справи, коли встановлення певних фактичних даних не може відбутись без застосування наукових, технічних або інших спеціальних знань. Водночас, в окремих, точно визначених у КПК випадках, судова експертиза повинна призначатись обов´язково, а саме: для встановлення причин смерті; для встановлення тяжкості й характеру тілесних ушкоджень; для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого за наявності у справі даних, які викликають сумнів у його осудності; для встановлення статевої зрілості потерпілої у кримінальних справах про статеві злочини щодо особи, яка не досягла статевої зрілості; для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність, за відсутності відповідних документів про вік або за неможливості їх отримання.
Експертиза проводиться у період розслідування або судового розгляду справи на підставі відповідного процесуального документа (постанови слідчого або ухвали суду). Призначення експертизи є процесуальною дією, а тому її проведення можливе лише у порушеній справі.
Юристи, які офіційно повинні діяти лише у правових межах, мають знати, що подекуди в літературі і у деяких практичних працівників існує думка, окремі види експертиз можна проводити до винесення постанови про порушення кримінальної справи. Однак за такого порядку будуть відсутні реальні гарантії вірогідності експертного висновку та істотно ускладнена реалізація права обвинуваченого на захист. Ця точка зору не має наукового підґрунтя і суперечить принципам кримінального процесу.
Не можуть також бути виправдані окремі спроби підмінити експертизу дослідженнями, які проводяться до порушення кримінальної справи, а потім у вигляді довідок, складених спеціалістом за результатами проведеного ним дослідження, приєднуються до справи. На основі положень доказового права експертне дослідження може бути проведено лише особою, призначеною експертом у встановленому законом порядку, а акти або довідки про результати відомчого дослідження якої-небудь обставини не можуть розглядатись як висновок експерта, оскільки мають процесуальний статус інших документів у разі приєднання к до порушеної кримінальної справи.
Слідчий зобов´язаний своєчасно ознайомити обвинуваченого (підозрюваного) з постановою про призначення експертизи (постанова про призначення судово-психіатричної експертизи не оголошується, якщо психічний стан обвинуваченого не дозволяє це зробити) і роз´яснити права, надані йому законом. Обвинувачений має право просити про призначення експерта з числа вказаних ним осіб, про постановку перед експертом додаткових питань, про призначення нової або додаткової експертизи. Він також має право давати пояснення експерту, надавати додаткові документи. Реалізація цих прав обвинуваченим може сприяти більш повному і об´єктивному встановленню обставин справи за допомогою такого засобу доказування, як висновок експерта.
Після закінчення експертизи її матеріали мають бути пред´явлені обвинуваченому, про що складається протокол. Під час ознайомлення з висновком він може давати пояснення, висловлювати зауваження, заперечення і заявляти клопотання, які заносяться до протоколу.
Проведення судової експертизи має бути адекватно організовано в результаті його правильної підготовки, від якої залежать і повнота, і якість експертного дослідження, і, зрештою, надійність результатів, котрі виступають доказами у справі. Підготовка проведення експертизи складається з кількох пов´язаних між собою етапів, визначальними з яких є збирання необхідних матеріалів, визначення предмета і завдань даної експертизи, формулювання питань експерту, вибір експертної установи або конкретного експерта, оформлення призначення експертизи постановою (ухвалою).
Найпильнішу увагу слідчий повинен приділити збиранню і підготовці до направлення на експертизу тих об´єктів, стосовно яких у нього виникли питання, для відповіді на які необхідні спеціальні знання. Об´єктами, що підлягають експертному дослідженню і є незамінними у справі, виступають живі особи, трупи або частини трупа, трупи тварин, речові докази. Досліджувані об´єкти виявляються і з дотриманням відповідної процедури залучаються до справи під час оглядів, обшуків, виїмок, затримань.
Крім того у багатьох випадках на експертизу направляються спеціальні зразки для порівняння, які дозволяють у ході експертного дослідження ідентифікувати, класифікувати або діагностувати досліджувані об´єкти. Типовими видами зразків є зразки почерку, відбитків пальців рук, ніг і взуття, літер знакодрукуючих машин і пристроїв, проби органічних виділень живих організмів, нафтопродуктів, виробів харчової промисловості, ґрунту тощо.
Отримання зразків є дуже відповідальною слідчою дією, від якості проведення якої іноді можуть залежати результати експертного дослідження. Тому для вилучення або відібрання зразків, наприклад Для відібрання відбитків пальців рук, вилучення зразків ґрунту, нафтопродуктів, слідчий повинен користуватись допомогою спеціаліста.
Зразки бувають двох видів: вільні та експериментальні. Перші вилучаються під час обшуку, виїмки, огляду (рукописи, друковані тексти, відбитки печаток тощо), вони характеризуються тим, що існують, як правило, до порушення даної кримінальної справи і не пов´язані з нею.
Другі спеціально створюються або вилучаються для даної експертизи (зразки почерку, підписів, зліпки зубів, відбитки пальців, проби крові, слини тощо).
Своєчасність і повнота експертного дослідження багато в чому залежать від правильного визначення слідчим предмета судової експертизи, тобто обставин, які можуть бути з´ясовані в ході експертного дослідження, і фактів, що мають бути встановлені на основі спеціальних знань у конкретній галузі науки, техніки, мистецтва в результаті дослідження наявних матеріалів справи. Визначення предмета судової експертизи, конкретної галузі спеціальних знань обумовлюють правильне і повне визначення завдань судовому експерту у вигляді точно сформульованих питань.
У посібниках із судової експертизи, у відповідних розділах підручників з криміналістики, судової медицини, судової психіатрії тощо наводяться типові переліки питань, які можуть бути поставлені експертам — фахівцям у найрізноманітніших галузях знань.
Однак ці переліки не можуть бути повними, а к формулювання не завжди точно відповідають змісту конкретної ситуації та особливостям наявних об´єктів, які треба дослідити. Тому слідчий, обов´язково, використовуючи типові переліки питань, повинен зосередити всі свої професійні знання і творчі зусилля, щоб питання на експертизу були сформульовані не шаблонно і знеособлено, а конкретно визначено, предметно, повно і логічно. За таких умов можна сподіватися на найбільш ефективні результати експертного дослідження і вагомий вплив його результатів на процес доказування у даній справі.