Криміналістика
3.8.1. Поняття судової експертизи та її види
Наукові й технічні досягнення істотно впливають на всі сфери діяльності людини. Фундаментальні відкриття все ширше втілюються в практику, створюючи додаткові передумови удосконалення прикладних досліджень.
Процес впровадження даних науки і техніки у виробництво, споживання і побут неминуче зачіпає і таку специфічну область людської діяльності, як кримінальне судочинство, оскільки розслідування злочинів, а потім судовий розгляд справ — це, головним чином, процес доказування, який відбувається на основі все більш глибокого проникнення у сутність речей. Зрозуміло, що, оскільки доказування в судочинстві спрямоване на встановлення фактів минулого, відомості про які потрапляють слідчому у вигляді інформації, що потребує спеціального виявлення, фіксації, дослідження і витлумачення, то встановлення цих фактів є практично неможливим без використання даних природничих і технічних наук. Залучення на службу правосуддю цих даних має здійснюватись головним чином через експертизу, яка дозволяє впроваджувати в судочинство досягнення науки і техніки і, водночас, є засобом наукового пояснення, витлумачення фактів. Експертиза значною мірою підвищує надійність і доказову силу зібраних у справі матеріалів, а висновки експертів як джерело доказів забезпечують встановлення об´єктивної істини.
Судова експертиза є однією з процесуальних дій у системі засобів розслідування і в Законі України «Про судову експертизу» визначається як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об´єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
Як видно з наведеного визначення, експертизи призначаються, якщо для встановлення певних фактів у справі є потреба у спеціальних знаннях, котрі дозволяють дослідити матеріальні об´єкти, явища або процеси, виявити деякі специфічні ознаки, висловити щодо них оціночне судження і сформулювати висновок, який безпосередньо не випливає з проведеного дослідження. Слідчий, суд, адвокат користуються цим опосередкованим джерелом доказів як вмістилищем вивідного знання, спираючись на його високий науковий авторитет. Разом з тим, цей авторитет не надає висновку експерта наперед встановленої сили і переваги над іншими джерелами доказів. Закон передбачає, що цінність доказів визначається не к походженням, а внутрішнім переконанням судді, прокурора, адвоката, слідчого, особи, яка проводить дізнання, що ґрунтується на всебічному, повному й об´єктивному розгляді всіх обставин справи та їх сукупності.
Звертаючись за допомогою до експерта і користуючись матеріалами експертизи у процесі доказування, працівники правоохоронних органів, судді, адвокати повинні мати чітке уявлення про види експертиз, що класифікуються за організаційними та предметними критеріями. Незнання цих питань призводить на практиці до необґрунтованих відмов у виконанні постанов слідчого, ухвал суду, звуження кола можливих джерел одержання доказів. Експертизи можуть бути первинними (призначаються у даній справі і щодо даних питань вперше) і повторними (проводяться стосовно тих самих питань у разі незгоди суб´єкта, який призначив експертизу, з її висновками); основними (вирішують коло питань, яке на етапі призначення експертизи уявляється повним) і додатковими (призначаються залежно від ситуації для вирішення окремих питань, які не увійшли до переліку питань основної експертизи, а також у випадках неповноти дослідження, або неповних відповідей на поставлені питання, або нечіткості, невизначеності і неконкретності викладу ходу дослідження та висновків основної експертизи).
Залежно від предметності та кількості фахівців, які беруть участь у дослідженні, експертизи можуть бути одноосібними (дослідження проводиться одним експертом) і комісійними (дослідження проводиться групою експертів). У свою чергу, остання може бути однопредметиою (в її проведенні беруть участь експерти однієї спеціальності, наприклад судові медики) і багатопредметною, комплексною (дослідження проводять експерти різних спеціальностей, наприклад криміналіст і судовий медик).
У теорії судової експертизи виділяють предмет і об´єкт експертизи, які, в свою чергу, слугують підставою для розмежування судових експертиз за видами. Предмет експертизи повністю визначається питаннями, поставленими слідчим, судом, адвокатом. Це означає, предметом кожного виду судової експертизи є факти, які можна встановити за допомогою спеціальних знань у конкретній галузі науки, техніки, мистецтва. Об´єктом експертизи є матеріальні носії доказової інформації, зібрані й надані експерту слідчим, судом, адвокатом. Вони є джерелом висновку експерта в результаті використання спеціальних знань.
Судові експертизи за ступенем індивідуалізації висновків щодо досліджуваних об´єктів можуть бути ідентифікаційними і класифікаційними. Ідентифікаційні — це, головним чином, криміналістичні експертизи, за допомогою яких встановлюється або може встановлюватися конкретний об´єкт, що відобразився у матеріальному середовищі. Класифікаційні експертизи (експертизи матеріалів, речовин і виробів з них, товарознавча, ґрунтознавча, судово-біологічна, фармацевтична експертизи) встановлюють належність об´єкта до якого- небудь класу (групова належність), причому, з використанням специфічних ознак, клас може бути визначено у дуже вузьких межах. Однак індивідуальність об´єкта ці експертизи не встановлюють.
Серед судових експертиз за характером вирішуваних завдань можна виділити групу так званих діагностичних експертиз, які встановлюють певні процеси, стани і залежності. До них належать планово- економічна, екологічна, фармакологічна, автотехнічна, психіатрична, психологічна експертизи. Отримані за к допомогою висновки можна розглядати як індивідуально встановлений факт або можливість (неможливість) настання певного результату.
Певне місце серед експертиз за ознакою вирішуваних завдань посідає так звана ситуаційна експертиза, яка встановлює механізм події або її елементів шляхом вивчення характеру слідів та інших об´єктів матеріального середовища (місця події).
Особливе місце серед загальних понять судової експертизи посідають «висновки експертів», які класифікуються за ступенем їх визначеності. Висновки можуть бути категоричними (позитивними або негативними) та ймовірними (позитивними або негативними). Перші використовуються в доказуванні як встановлені факти, другі — мають пошукове, гіпотетичне значення і не можуть застосовуватися в процесі доказування його учасниками. Існує також своєрідний варіант відповіді на поставлене запитання, коли експерт обґрунтовує неможливість його вирішення. Якщо підґрунтя такої відповіді — принципова неможливість вирішення питання через відсутність розробленої наукової методики, то цим дослідження питання експертним шляхом вичерпується і слідчому необхідно відшукувати інші шляхи для встановлення факту, що його цікавить. У тих же випадках, коли зазначена відповідь обумовлена неякісною підготовкою матеріалів на експертизу або відсутністю необхідного обладнання чи спеціаліста в експертній установі, вирішення питання має бути доведено до кінця експертним шляхом. Для цього треба вжити певних організаційних заходів.