Криміналістика

3.7.6.Типові помилки відтворення обстановки і обставин події та оцінка адвокатом його результатів

Помилки при відтворенні обстановки й обставин події та фіксації його результатів трапляються внаслідок порушення норм кримінально-процесуального законодавства або ігнорування перевірених практикою тактико- криміналістичних рекомендацій. Такі недоліки слідчої роботи у кращому випадку потребують чимало додаткових зусиль, щоб виправити становище і спрямувати слідство в належне русло, а в гіршому — позбавляють судочинство важливих доказів, що іноді взагалі призводить до втрати можливості завершити розслідування однозначним обґрунтованим юридичним рішенням.

Як уже зазначалось, відтворення обстановки й обставин події може здійснюватись у двох формах — перевірки показань на місці та слідчого експерименту. Ці дві фактично самостійні слідчі дії крім деяких спільних рис мають багато відмінностей, а тому й помилки, що трапляються при їх проведенні, багато в чому специфічні.

1. Перевірка показань на місці супроводжується іноді такими типовими помилками:

• особа, чиї показання перевіряються, не має можливості вільно обрати напрямок руху, ділянки й предмети, які потребують певних пояснень;

• учасники слідчої дії ставлять особі, чиї показання перевіряються, навідні запитання;

• на фотознімках або відеоплівці фіксуються підозрювані чи обвинувачені, які вказують рукою на якесь не зовсім визначене місце, Де, за ´їх висловом, відбулась та чи інша подія;

• демонстрація певних дій особою, чиї показання перевіряються, проводиться не в тих місцях, де вони відбувались, а будь-де;

• показання на місці не відповідають результатам дослідження місць, які вивчались під час огляду місця події і були зафіксовані у відповідному протоколі, коли на ці місця в ході перевірки вказує підозрюваний (обвинувачений);

• на відеострічці видно, що попереду групи учасників перевірки на маршруті пішого пересування рухався слідчий або хтось інший з групи, але не той, чиї показання перевіряються;

• у разі необхідності перевірки показань кількох осіб щодо тих самих обставин перевірка проводилась з усіма цими особами разом, а не послідовно з кожним окремо;

• для участі у перевірці показань на місці запрошувались заборонені законом поняті;

• протокол цієї слідчої дії не підписав хто- небудь з її учасників.

2. Помилки, допущені у ході проведення слідчого експерименту, які можуть істотно вплинути на достовірність його результатів і зашкодити правильному вирішенню справи в цілому:

• не змодельовано ті умови перебігу експерименту, які можуть суттєво вплинути на хід дослідів та об´єктивність очікуваних результатів;

• експеримент проводився не в тому

місці, де відбулася подія, якщо перевіряється можливість бачити якийсь об´єкт з певної позиції, чути звуки з певного місця, здійснити певні дії в даних умовах або за певний час;

• не відтворені досконало умови освітленості (видимості), коли перевіряється можливість бачити щось за таких умов чи орієнтуватися в просторі;

• у випадках перевірки особливостей роботи даних приладів чи механізмів для експерименту використовуються не ці самі прилади чи механізми, а аналогічні;

• порушено правило відтворюваності, коли експеримент проводився не шляхом неодноразового повторення дослідів (можливо, з варіюванням умов), а у вигляді одиночного досліду;

• використані для експерименту макети не відповідали за своїми параметрами (розміри, вага, форма тощо) оригіналам, які були елементами події, що перевіряється;

• для проведення експерименту, пов´язаного з перевіркою функціонування технічних засобів, не були запрошені відповідні спеціалісти;

• опис ходу й результатів експерименту в протоколі цієї слідчої дії не збігається зі змістом доданої до протоколу відеострічки;

• протокол слідчого експерименту підписано не всіма його учасниками.

Оцінка результатів слідчого експерименту складається з оцінки умов його проведення та достовірності одержаних висновків і можливості к використання як фактичних даних у подальшому розслідуванні й доказуванні.

Цілком зрозуміло, що, коли слідчий експеримент проведено в належних для кожного випадку умовах з дотриманням процесуальних приписів і тактико-криміналістичних рекомендацій, його результати слід вважати достовірними фактами, а протокол експерименту з додатками — належним джерелом доказів. Встановлені експериментом дані залежно від їх змісту можуть використовуватись як для обвинувачення, так і для захисту.

Оцінюючи результати експерименту, слід пам´ятати, що к треба поділити на ті, які встановлюють можливість того чи іншого факту, і ті, які встановлюють зміст самого факту або процес його походження.

Якщо шляхом експерименту встановлена можливість виконання певної дії, існування факту або події, то це означає, що дія могла бути виконана подібним чином, а подія могла відбутись, проте, чи була вона виконана саме так і чи відбулася вона в дійсності, — треба ще доводити іншими засобами. Адвокату слід завжди пам´ятати цю обставину.

Водночас, на відміну від позитивного результату слідчого експерименту його негативний результат має категоричний характер, тобто дозволяє дійти вірогідного висновку, що даного факту в дійсності не було.

Коли проводяться експерименти, щоб встановити зміст факту або процес його походження, вирішується питання не про можливість або неможливість певної події, а про те, як відбулась та чи інша подія, як утворились сліди цієї події, зафіксовані в ході розслідування. Якщо експеримент встановлює єдину можливість на підставі слідів настання чи розвитку даної події, то цей висновок слід сприйняти як вірогідний факт. Якщо ж виникнення слідів і розвиток події могли мати цілком реальні варіанти, то висновки будуть лише ймовірними.

Адвокат, який бере участь у слідчому експерименті чи ознайомлюється з матеріалами експерименту, в разі допущення слідчим істотних помилок чи процесуальних порушень повинен реагувати на це, заявляючи зауваження з вимогою занесення к до протоколу чи висуваючи клопотання щодо усунення помилок, наприклад, шляхом проведення повторного слідчого експерименту.

Необхідно розуміти, що не всі порушення і помилки, допущені в ході слідчого експерименту, слід вважати підставою для визнання протоколу та встановлених фактичних даних недопустимими у доказуванні. Коли незважаючи на порушення однозначно й категорично встановлена, наприклад, неможливість настання якогось факту або перебігу певним чином якогось процесу, і це, тим більше, збігається з позицією захисту, то такий протокол не повинен оспорюватись адвокатом, а дані, що містяться у ньому, мають використовуватись у належній процесуальній формі як виправдувальні докази.