Надзвичайні ситуації та цивільний захист населення
5.5. Медичний захист та перша медична допомога
Медичний захист населення є складовою частиною комплексу медичних заходів цивільного захисту. Він має за мету на основі прогнозування можливої небезпеки для здоров´я людей запобігти або послабити дію факторів ураження на них іонізуючого випромінювання, отруйних речовин і бактеріальних засобів шляхом проведення спеціальних профілактичних заходів із застосуванням медичних засобів захисту, надання першої медичної допомоги, а також організації санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів.
Застосування медичних засобів захисту може знизити або запобігти вплив на людей окремих факторів ураження надзвичайних ситуацій, особливо при знаходженні їх в осередках ураження (зараження). За певних умов застосування цих засобів може підвищити ефективність інших способів захисту (в ході розосередження й евакуації населення, при укритті в захисних спорудах тощо).
Разом з тим не можна орієнтуватися лише на один спосіб захисту, яким би надійним він не був. У кожному конкретному випадку перевагу слід надавати тому з них, який найбільше відповідає обстановці, що склалася. Завдання полягає у тому, щоб підготувати й у випадку необхідності застосувати будь-який або одночасно усі у комплексі способи захисту і досягти тим самим найбільш надійного захисту населення.
Медичні засоби захисту призначені для профілактики і надання допомоги населенню, що потерпіло від надзвичайних ситуацій. За їх допомогою можна врятувати життя більшій кількості людей, повністю запобігти або значно знизити розвиток уражень у них, підвищити стійкість організму людини до дії ураження радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами.
Для профілактики ураження сильнодіючими отруйними речовинами та надання першої медичної допомоги у надзвичайних ситуаціях використовуються табельні засоби - індивідуальна аптечка АІ-2 (та її аналоги), індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8 та індивідуальний перев´язувальний пакет ІПП.
До медичних засобів захисту АІ-2 належать: знеболюючі; радіозахисні препарати; антидоти - засоби захисту від дії отруйних речовин; протибактеріальні засоби.
Радіозахисні препарати призначені для профілактики уражень іонізуючим випромінюванням і послаблення проявів променевої хвороби.
Антидоти - специфічні протиотрути; використовуються для профілактики ураження людей отруйними речовинами, у випадку їх раннього застосування можна досягти значного ефекту.
Протибактеріальні препарати - засоби профілактики інфекційних захворювань та інфекційних ускладнень.
Вищевказані медичні засоби захисту включаються в основному до аптечок індивідуальних (АІ). Вони містять препарати: радіозахисні - засоби №1 і 2; засіб, що використовують при отруєнні фосфорорганічними речовинами (ФОР); засіб проти блювання; протибактеріальні засоби №1 і №2. Передбачено включення і протибольового засобу. В АІ-2 вкладена інструкція щодо порядку застосування медичних засобів.
До медичних засобів захисту відносять: пакет перев´язувальний медичний (ІПП), що складається зі стерильної пов´язки для надання допомоги при пораненнях та опіках; індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8), призначений для надання само- і взаємодопомоги при ураженні отруйними речовинами. За його допомогою проводять часткову спеціальну обробку безпосередньо після ураження сильнодіючими отруйними речовинами.
Профілактика ураження населення, надання першої медичної допомоги в осередках ураження, а після цього і лікарської допомоги з використанням усіх медичних засобів захисту покладають на формування і заклади медичної служби цивільного захисту. У той же час враховують необхідність у будь-якій складній обстановці надавати першу допомогу в осередках ураження, як правило, у найкоротші строки, що вимірюються хвилинами. Цього можна досягти лише за активної участі самого населення через само- і взаємодопомогу, з урахуванням цього все населення навчають відповідним прийомам надання медичної допомоги. Варто відзначити, що якими б ефективними не були медичні засоби захисту, все ж першорядного значення набуває запобігання потраплянню радіоактивних та отруйних речовин, а також бактеріальних засобів в організм людини. Застосування індивідуальних засобів медичного захисту запобігає ураженню людини, послаблює вплив на неї деяких факторів. Наприклад, дотримування правил особистої гігієни і застосування антибактеріальних засобів (антибіотиків, вакцин тощо) запобігає інфекційним захворюванням.
Своєчасно накладена на рану або місце опіку стерильна пов´язка - це не лише надання медичної допомоги, але й засіб попередження ускладнень. У першу чергу медичними засобами захисту забезпечують особовий склад Формувань, робітники і службовці об´єктів, що розташовані в категорійних містах, а також населення міст та інших населених пунктів, які потрапляють У зони ураження хімічно небезпечних об´єктів та АЕС. У другу чергу засобами медичного захисту забезпечують інше населення категорійних Міст, жителів населених пунктів, що розташовані у зонах можливого Руйнування і все населення міст та інших населених пунктів, на території **их розташовані категорійні об´єкти народного господарства. У третю чергу медичними засобами захисту забезпечують усе інше населення, включаючи жителів сільських населених пунктів.
Медичні засоби захисту видають населенню при загрозі виникнення надзвичайних ситуацій, для цього треба знати, хто і де їх буде отримувати. Після отримання аптечки необхідно перевірити її комплектність і вивчити правила користування нею за інструкцією. Не рекомендується розкривати аптечку без необхідності, перекладати і розкривати пенали з таблетками, не можна порушувати герметичність упаковки перев´язувального і протихімічного пакетів.
Отримані медичні засоби населення зберігає до особливого розпорядження, а невикористані пакети і аптечки повертають на склад у встановленому порядку. При загрозі надзвичайних ситуацій медичні засоби індивідуального захисту повинні завжди перебувати у готовності до використання у будь-яку хвилину. Медичні засоби захисту зберігають як безпосередньо на об´єктах господарської діяльності, так і на складах резерву у позаміській зоні. Найважливішою вимогою, що ставиться до організації використання цих засобів, є забезпечення можливості найшвидшого їх застосування у випадку необхідності.
Для цього засоби, що зберігають безпосередньо на об´єктах, закріплюються за тими особами, для яких вони призначені, і повинні знаходитися у постійній готовності до видачі у мінімальні строки як у мирний час, під час аварій і катастроф, так і при загрозі нападу ворога. Пакет перев´язувальний медичний (ІПП) промисловість випускає трьох типів: індивідуальний, звичайний, першої допомоги з однією подушечкою і першої допомоги з двома подушечками. Розрізняються вони за способом упакування, кількістю подушечок і розмірами.
Індивідуальними перев’язувальний пакет складається з бинта, двох ватно-марлевих подушечок, чохла і шпильки. Розкривши пакет, виймають бинт і стерильні подушечки так, щоб не торкатися їх внутрішнього боку руками. Подушечки накладають внутрішньою стороною на поранену поверхню, у разі наскрізних поранень - на вхідний і вихідний отвори і прибинтовують, кінець бинта закріплюють шпилькою. Аптечка індивідуальна містить медичні засоби захисту і призначена для надання допомоги, самодопомоги, взаємодопомоги при пораненнях, опіках і запобігання або послаблення уражень фосфорорганічними отруйними речовинами, бактеріальними засобами і радіоактивними речовинами.
Протибольовий засіб знаходиться у гнізді № 1 у вигляді шприца-тюбика (на наш час це гніздо резервне). Шприц-тюбик застосовують при переломах, значних ранах і опіках. Під час його застосування додержуються наступних правил: правою рукою беруть за корпус шприца-тюбика, а лівою - за ребристий обідок корпусу; обертальним рухом правої руки Повертають корпус проти годинникової стрілки; лівою рукою знімають з голки ковпачок; тримаючи, шприц-тюбик голкою догори до появи першої краплі на кінчику голки; не торкаючись голки руками, вводять її у м´які тканини стегна або руки, у верхню частину сідниці; не розтискаючи пальців витягають голку та прикріплюють шприц-тюбик до одягу на грудях (в екстрених випадках укол треба робити через одяг). Засіб для попередження отруєння фосфорорганічними ОР (антидот) знаходиться у гнізді № 2 у круглому пеналі червоного кольору. Приймають його за сигналом аварії на хімічно небезпечному об´єкті або загрозі хімічного зараження - 1 таблетку. Після цього одразу ж одягають протигаз. При появі і наростанні ознак отруєння слід прийняти ще одну таблетку, повторно приймати препарат рекомендується не раніше ніж за 5-6 годин.
Протибактеріальний засіб № 1 розміщується у гнізді № 5 у двох однакових чотиригранних пеналах без пофарбування. Приймати слід у випадку загрози ураження бактеріальними засобами, при інфекційному захворюванні, а також при пораненнях і опіках. Спочатку приймають вміст одного пеналу (одразу 5 таблеток), потім через 6 годин приймають вміст другого пеналу (також 5 таблеток).
Протибактеріальний засіб №2 знаходиться у гнізді №3 у великому круглому пеналі без пофарбування. Використовувати його слід при шлунково-кишкових розладах, що виникають після опромінення. У першу добу приймають 7 таблеток (за один прийом), у наступні дві доби - по 4 таблетки.
Радіозахисний засіб №1 знаходиться у гнізді №4 у двох восьмигранних пеналах рожевого кольору. Цей препарат приймають за сигналом "Аварія на АЕС" та загрозі радіоактивного зараження по 6 таблеток за 30-40 хвилин До входу на територію, заражену радіо активними речовинами. Якщо тривалість перебування на території, зараженій радіоактивними речовинами, перевищує 5 годин, прийняти вміст ще одного пеналу (6 таблеток) тому, що тривалість дії ліків - 5-6 годин.
Радіоактивний засіб № 2 знаходиться у гнізді № 6 у чотиригранному пеналі. Приймати його треба по одній таблетці щоденно протягом 10 днів після випадіння радіоактивних опадів за умови вживання в їжу свіжого молока, у першу чергу препарат давати дітям.
Засіб проти блювання знаходиться у гнізді № 7 у круглому пеналі блакитного кольору. Одразу ж після опромінення, а також при появі ^УДоти, після травм голови рекомендується приймати по одній таблетці Через 3-4 години.
^ деяких випадках виникає потреба приймати одночасно декілька медичних засобів. Так, при перших ознаках гострої променевої хвороби потрібно приймати радіозахисні засоби, протибактеріальні засоби, а у випадку появи нудоти ще й засіб проти блювання. А при загрозі виникнення осередків комбінованого ураження фосфорорганічними отруйними речовинами і бактеріальними засобами виникає необхідність прийому у профілактичних цілях антидоту проти ФОР і протибактеріального засобу № 1. Можуть бути й інші варіанти прийому медичних засобів аптечки залежно від конкретної обстановки.
Індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8) призначений для знезараження краплиннорідкими отруйними речовинами, що потрапили на шкіру, одяг і спорядження.
Пакет складається з флакону з розчином для дегазації і чотирьох ватно-марлевих тампонів. Коли необхідно, тампони змочують рідиною із флакону, у першу чергу обробляють відкриті ділянки шкіри, а потім краї коміру і манжети одягу, засоби індивідуального захисту. Під час обробки рідиною може виникнути відчуття печії шкіри, яке швидко зникає і не впливає на самопочуття і працездатність. Рідина пакету отруйна - вона не повинна потрапити в очі. Також ця рідина здатна вбивати мікроби, тобто має дезинфікуючі властивості, отже пакет може використовуватись і при зараженні бактеріальними засобами. Однак цільове його призначення - це проведення часткової санітарної обробки при заражені отруйними речовинами.
За відсутності індивідуального протихімічного пакету знезаражувати краплиннорідкі отруйні речовини можна побутовими хімічними засобами. Щоб обробити шкіру дорослої людини, необхідно завчасно підготувати 1 л 3%-го перекису водню і 30 г гідроокису натрію, їх змішують безпосередньо перед використанням. Гідроокис натра можна замінити силікатним клеєм (150 г клею на 1 л 3%-го перекису водню). Спосіб застосування такий самий, як і рідини з протихімічного пакету. Під час роботи із сухим натром уникайте потрапляння в очі і на шкіру.
Стихійні лиха, аварії і катастрофи можуть викликати масові ураження. Унаслідок цього можливі різні травми - струси, переломи, стискання окремих частин тіла, поранення живота, грудної клітини, голови тощо. Пожежі можуть викликати опіки всіх ступенів разом з травмами.
Травмування людей може бути викликане уламками зруйнованих ударною хвилею споруд, склом, грудками землі, тобто у більшості випадків ураження людей комбіновані - поєднання поранень, переломів, опіків. Тому перша медична допомога - найпростіші, термінові і доцільні заходи для порятунку життя людини і запобігання ускладнень при надзвичайних ситуаціях, проводяться до прибуття медичного працівника або доставки постраждалого в лікувальний заклад.
Своєчасне і правильне виконання найпростіших прийомів медичної допомоги при травматичних пошкодженнях, опіках, обмороженнях і нещасних випадках, радіоактивному опромінюванні, отруєнні сильнодіючими отруйними речовинами та зараженні бактеріологічними засобами допоможе зберегти здоров´я та життя потерпілому. Негайне надання першої допомоги особливо необхідне при станах, які гостро розвиваються, загрожують життю і здоров´ю людини, (наприклад зараження, отруєння, кровотеча, утоплення, шок, електротравма й інші). Від правильного надання першої допомоги нерідко залежить успіх подальшої медичної кваліфікованої допомоги. Наприклад, швидке і правильне накладення пов’язки і шини при відкритому переломі кістки нерідко запобігає небезпечним ускладненням (шок, інфекція тощо.); положення хворого в несвідомому стані на животі з поверненою убік головою, перешкоджає потраплянню блювотних мас і крові в трахею, бронхи та спричиненню задухи.
Перша допомога складається із трьох груп заходів:
- негайне припинення дії зовнішніх чинників ураження або евакуація постраждалого з несприятливих умов.
- надання першої допомоги в залежності від характеру ушкоджень постраждалого.
- якнайшвидше звертання за медичною допомогою в найближчу лікарню та поліклініку.
У разі раптових захворювань, тяжких ушкоджень унаслідок нещасних випадків, наприклад на транспорті, при пожежах, необхідно негайно викликати лікаря швидкої допомоги. У цих випадках не тільки на місці події, але й під час наступного транспортування постраждалого в лікувальний заклад можуть виникнути загрозливі для життя ускладнення. Ліквідувати їх може тільки лікар, у розпорядженні якого є спеціальне оснащення в автомобілі (або літаку) швидкої допомога. За відсутності такої можливості необхідно використовувати види транспорту, які призначені Для перевезення хворих і травмованих. Подібні транспортні засоби, по можливості, пристосовують для перевезення, наприклад, підстилають у кузов вантажівки прошарок хмизу, соломи або сіна, на який ставлять носилки, кладуть матраци тощо. Для перенесення постраждалого використовують носилки, а при їхній відсутності застосовують інші засоби.
Основними причинами загибелі постраждалих є: невміння надати самовзаємодопомогу при ураженнях, надмірна втрата крові внаслідок поранень, отруєння значними дозами сильнодіючих отруйних речовин, високі рівні опромінювання радіоактивними речовинами, значні опіки тіла ПРИ пожежах, некваліфікована перша допомога при ураженнях, Неправильне транспортування та інші.
Під час надання само - і взаємодопомоги найбільш типовими помилками, які негативно впливають на життя і здоров´я постраждалих, є:
- неправильна зупинка кровотечі пальцевим притисканням;
- неправильне накладання джгута (закрутки) при зупинці кровотечі;
- неправильне накладання пов´язок на різні ділянки тіла при ураженнях;
- неправильна іммобілізація місць вивихів, переломів кісток;
- невміле надання першої допомоги при побутових травмах і нещасних випадках та ін.
Для правильного надання першої допомоги, необхідне постійне удосконалювання медичних знань і навичок. У належному порядку повинні утримуватися аптечки на підприємствах, в автомашинах і вдома.
Серед травм, які виникають в осередках ураження надзвичайних ситуацій, може бути велика кількість ран - ударів, розтрощувань, різаних, колотих, рваних та інших.
Раною називають всяке порушення цілісності шкірні слизових оболонок, при цьому можуть ушкоджуваться - м´язи, кості, внутрішні органи.
Перша допомога під час поранень повинна забезпечувати зупинку кровотечі, закриття рани пов´язкою, нерухомість (іммобілізацію) пошкодженої частини тіла.
Для захисту рани від можливого ураження бактеріями, отруйними або радіоактивними речовинами на неї накладають пов´язку; пов´язка також сприяє зупинці кровотечі й утримує пошкоджений орган у зручному спокійному стані.
На рану звичайно кладуть клапоть стерильної марлі або бинта, потім шар вати і закріпляють пов´язку за допомогою бинта. Бинт, як правило, розмотують зліва направо так, щоби кожний шар щільно лягав на попередній, прикриваючи половину ширини нижнього шару. Щоб бинт не сповзав і не розмотувався, на початку і в кінці бинтування роблять закріплювальні ходи, бинтування проводять від вужчої до ширшої частини тіла (знизу вгору); щоби не було кишень, під час бинтування кінцівок роблять перегинання бинта після одного або декількох шарів.
Для накладання пов´язок, закруток і створення покою пошкодженій кінцівці може бути також використана косинка. Якщо відсутня зовнішня кровотеча, а потерпілий відчуває різку слабкість, головокружіння, втрачає свідомість, шкіряні покрови у нього бліді, то це все може свідчити Про можливу внутрішню кровотечу. При такій кровотечі необхідна термінова лікарняна допомога, для забезпечення її проводиться доставка потерпілого в медичний заклад. Щоби не допустити при цьому знекровлення мозку потерпілого, рекомендується покласти його на носилки з піднятими догори кінцівками. При наданні першої допомоги в осередку ураження не дозволяється промивати рану, виймати з неї чужорідні тіла і торкатися руками, оскільки цим можна ускладнити пошкодження і викликати зараження рани. З метою боротьби з інфекцією пораненим дають протибактеріальний засіб № 1 із аптечки - 5 таблеток, які запиваються водою, через 6 годин ще 5 таблеток.
При бинтуванні області суглобів стопи і кисті використовують вісімкоподібні пов´язки (називаються так тому, що при їх накладанні бинт весь час немов обрамовує цифру 8).
Під час бинтування рани, на грудях або на спині, використовують так звану хрестоподібну пов´язку, а при пораненні плечового суглоба треба використовувати колосоподібну пов´язку.
На підборіддя, ніс, потилицю і лоб накладають пов´язку подібну на пращу. Для її виготовлення беруть стрічку широкого бинта довжиною біля 1 м і з кожного кінця розрізають по довжині, середню частину залишають цілою. При невеликих ранах замість пов´язок можна використовувати наклейки.
Під час накладання пов´язки потерпілого слід посадити або класти, тому що навіть при невеликих пошкодженнях, під впливом нервового збудження, болі, може наступити короткочасна втрата свідомості - запаморочення.
Накладання пов´язок при проникаючих ранах живота і грудей має деякі особливості. Так, при проникаючій рані живота із рани можуть випадати нутрощі. Вправляти їх заборонено, це може зробити тільки хірург під час операції. Таку рану слід закрити стерильною марлевою салфеткою і забинтувати живіт, але не сильно, щоб не стискати нутрощі, які випали.
При проникаючій рані грудної клітини, повітря зі свистом засмоктується в рану, а при видиху - з шумом виходить із неї. Таку рану необхідно закрити якнайшвидше. Для цього на рану кладуть декілька шарів марлі, товстий шар вати і закривають її клаптем клейонки, компресним папером, прогумованою оболонкою індивідуального пакету або чимось іншим, що не пропускає повітря, матеріалом, після цього туго забинтовують. Зміна пов´язки вдома, як правило, неприпустима через небезпеку додаткового інфікування рани. Тому кожен постраждалий повинен обережно поводитися з пов´язкою, стежити за тим, щоб вона не сповзала, а якщо це відбулося - зробити додаткове бинтування; пов´язка постійно повинна бути чистою.
Для захисту рани від можливого ураження бактеріями, отруйними або Радіоактивними речовинами на неї накладають пов´язку; пов´язка також сприяє зупинці кровотечі і утримує пошкоджений орган в зручному спокійному стані.
Тимчасова зупинка кровотечі є одним із самих найважливіших завдань при рятуванні уражених і при значних кровотечах проводиться у першу чергу.
Розрізняють наступні види кровотечі і способи тимчасової зупинки:
- капілярна кровотеча, коли кров повільно сочиться із пошкоджених судин; зупиняють накладанням стискуючої пов´язки;
- венозна кровотеча, коли із рани витікає безперервно струмінь темно-червоної крові; зупиняють її шляхом придання підвищеного стану пошкодженій частині тіла і накладання тугої стискуючої пов´язки; при пошкодженні великих вен кровотечу зупиняють накладанням джгута;
- артеріальна кровотеча, коли із рани витікає червона кров; зупиняють її пальцевим притискуванням артерії до прилягаючої кістки, накладанням стискуючої пов´язки, джгута або закрутки. Кровотеча з малих артерій може бути зупинена накладанням стискуючої пов´язки; на рану накладають декілька шарів стерильної марлі або бинта, потім шар вати, і все це щільно прибинтовують.
Найшвидше зупинити кровотечу можна за допомогою пальцевого притискування пошкодженої судини до прилеглої кістки. При кровотечах з ран голови притискують скроневу артерію перед вухом, на рівні брів; при кровотечах із ран обличчя або губ притискують нижню щелепну артерію посередині нижньої щелепи навпроти малого корінного зуба; кровотечу з ран голови і обличчя можна зупинити, крім того, притискуванням однієї із сонних артерій збоку від гортані до шийних хребців.
Кровотечу із плечової артерії можна зупинити вдавлюванням тугого валика з вати до підпахової впадини. Кровотечу з ран на нозі зупиняють шляхом притискування стегнової артерії всередині пахового згину. Сильну артеріальну кровотечу з ран на кінцівках зупиняють також накладанням вище рани джгута або закрутки. Пальцеве притискування при цьому використовують тільки як допоміжний спосіб при накладанні джгута (закрутки) або при зміні його положення.
Джгут може бути гумовим або тканинним. Гумовий джгут це товста еластична гумова трубка або стрічка довжиною до 1,5 м з ланцюжком і крючком на кінцях або без них. Перед накладанням такого джгута під нього обов´язково підкладається м´яка підстилка з тканини, вати або марлі. Джгут беруть за середину, трошки розтягують і обертають ним кінцівку так, щоб наступні оберти лягали поряд з першими і з´являлася широка стискуюча поверхня; кінці джгута скріплюють за допомогою крючка і ланцюжка, за їх відсутності зав´язують.
Джгут з тканини - бавовняно-паперова стрічка шириною 3-4 см і довжиною біля 1 м з приєднаними до одного її кінця закрутки і пряжки, накладають на кінцівку своєю подвійною частиною, у декілька шарів намотують на кінцівку (шари стрічки повинні лежати один на одному), можливе туге натягування і закріплення за допомогою закрутки. За відсутності джгута можна використовувати підручні засоби (мотузка, косинка, бинт та інше), за допомогою яких накладається закрутка. Вони повинні кільцем охопити кінцівку гак, щоби під нею вільно проходили чотири пальці; після чого треба підсунути паличку під закрутку, та закрутити її до зупинки кровотечі.
Важливо правильно накладати джгут і закрутку. При правильному їх положенні кінцівка нижче коліна блідшає, пульс зникає і зупиняється кровотеча. Недостатньо туго накладений джгут (закрутка) не зупиняє кровотечу; від стискування вен створюється застій крові, від чого кінцівка синіє і набрякає, а кровотеча збільшується. Однак не можна джгут (закрутку) накладати надто туго: сильне перетягування кінцівки викликає стійке порушення чутливості і рухливості кінцівок відразу після накладання його і може привести до омертвіння кінцівки.
Необхідно особливо зазначити те, що джгут або закрутку накладають не більше ніж на 1,5-2 г, а у холодну пору року і при променевих (радіаційних) ураженнях - не більше ж на 1 г, інакше можливе омертвіння кінцівки. Час накладання джгута або закрутки обов´язково повинен бути вказаний на папірці, який підкладають під джгут (закрутку), або на самій пов´язці.
Якщо з моменту накладання джгута або закрутки пройшло більше 1-2 годин, то необхідно послабити джгут (закрутку) - до появи рожевого Кольору і відновлення чутливості кінцівки. Роблять це повільно, щоб у випадку відновлення кровотечі тік крові не виштовхнув кров´яний згусток, який з´явився у рані. Якщо через 5-10 хвилин після повного розслаблення джгута (закрутки) витікання крові не відновлюється, кровотеча зупинена. При цьому, однак, розслаблений джгут (закрутку) не знімають. При відновленні кровотечі використовують пальцеве притискування судини або підняття кінцівки; можна також використати знову джгут (закрутку), але накладати його слід на нове місце.
Зупинка кровотечі з ран кінцівок їх згинанням у суглобах з наступною фіксацією є другим надійним способом. В область суглобного згинання попередньо кладуть валик з марлі або вати. Транспортування хворих із зупиненою кровотечею необхідно проводити обережно без поштовхів і різких рухів, щоб не викликати наступну кровотечу.
Переломами називають порушення цілісності кісток. При переломах кісток кінцівок змінюється їх форма у порівнянні зі здоровою, з´являється різкий біль у місці перелому, особливо під час рухів. Переломи бувають відкриті і закриті; відкритий перелом характеризується порушенням шкіряного покриву.
При переломах потерпілому необхідно забезпечити спокій і нерухомість поламаної кістки. Це зменшить біль, який може бути причиною шоку і допоможе уникнути можливих ускладнень за рахунок вторинного поранення кровоносних судин і м´яких тканин. При відкритих переломах на рану спочатку накладають пов´язку. Одяг і взуття при переломах знімають, для цього їх іноді розрізають по швах.
Іммобілізацію поламаної кінцівки, як правило, проводять за допомогою стандартних шин, які накладають на зовнішню і внутрішню поверхні. Шини повинні обов´язково охоплювати два сусідніх суглоба, між якими знаходиться ушкоджена кістка.
Під час накладання шин на оголену поверхню їх необхідно обкласти ватою або іншим м´яким підручним матеріалом, після чого закріпити бинтом, рушником, косинками, ремінцями та ін. За відсутності стандартних шин можна використовувати підручні тверді предмети (дошки, куски фанери, палиці тощо) або прибинтовувати зламану ногу до здорової, а поламану руку, зігнуту у лікті - до тулуба. Після іммобілізації ушкодженій кінцівці необхідно забезпечити найбільш зручне положення; руку після накладання шини підвішують на косинці.
У разі забоїв їх обробляють настойкою йоду і накладають стискуючі пов´язки. Кінцівку після забою необхідно закріпити у піднятому положенні і забезпечити повний спокій.
Ураженим, у яких є забої з розтрощеними м´язами і великими крововиливами у м´які тканини кінцівок, обов´язково проводять шинування кінцівок (для полегшення евакуації).
При вивихах необхідно накласти тугу пов´язку або шину. У випадку ушкодження хребта ураженого необхідно обережно покласти на щит, двері, дошку і терміново відвести у лікувальний медичний заклад.
У постраждалих, що знаходяться під завалами, можуть бути стиснуті кінцівки або інші частини тіла. Після того як уражених визволять з-під завалу, вони деякий час можуть почувати себе задовільно, але потім на стиснутих місцях починається набряк, шкіра стає синюшною, і на ній з´являються пухирі, наповнені кров´янистою рідиною; загальний стан ураженого значно погіршується, порушується обмін крові і функціонування нирок (майже до повного припинення виділення сечі), відбувається омертвіння ушкоджених тканин, з´являються великі рани. Такого роду потерпілих з самого початку необхідно вважати важко пораненими (незважаючи на задовільний стан та відсутність скарг одразу після визволення з-під завалу), після накладання потерпілим пов´язок і шин їх необхідно доправити у лікувальні медичні заклади.
В осередках ураження внаслідок надзвичайних ситуацій велика кількість людей може отримати опіки, відмороження, шок, втратити свідомість.
Опіки - це ушкодження, які викликані дією високої температури (полум´я, гаряча пара, кип´яток, напалм) або їдких хімічних сполук (кислоти, луги та інші).
Розпізнають опіки наступних ступенів:
I ступеня, коли на місці опіку є почервоніння і відчувається біль;
II ступеня, коли на місці опіку з´явилися пухирі;
III ступеня, який характеризується омертвінням усіх шарів шкіри;
IV ступеня, коли уражена не тільки шкіра, але і інші тканини: м´язи, кістки. Опіки площею більше 1/3 поверхні тіла небезпечні для життя людини.
Надання першої медичної допомога полягає, насамперед, у гасінні одягу на потерпілому (облити водою, а якщо її нема, накинути на потерпілого ковдру, або пальто, щоби припинити доступ кисню). Потім частину тіла, яка має опіки, звільнити від одягу. Якщо потрібно, одяг розрізають, частини одягу, які прилипли до тіла, не зривають, а обрізають навколо і залишають на місці. Зрізати і розривати пухирі не можна, при значних опіках після зняття одягу потерпілого найкраще обгорнути чистою білизною, провести протишокові заходи і доправити в лікувальний заклад.
При опіках окремих частин тіла шкіру навколо опіку необхідно протерти спиртом, одеколоном, водою, а на місце опіку накласти суху стерильну Пов´язку.
При невеликих опіках 1 ступеню на почервонілу шкіру необхідно Накласти марлеву салфетку, змочену спиртом. На перший час печія і біль Дещо посилюється, але біль швидко стихне, а почервоніння зменшиться.
При опіках II, а тим паче III і IV ступенів потерпілого, після надання йому першої допомоги, необхідно терміново відправити у лікувальний заклад. Перша медична допомога при опіках від світлового випромінювання проводиться таким чином, як і при звичайних опіках.
При великих опіках часто розвивається шок. При таких опіках обов´язково проводять протишокові заходи, а потім для боротьби з інфекцією використовують антибіотики (протибактеріальний засіб № 1 із аптечки АІ-2, біоміцин, пеніцилін та інші). Всім потерпілим необхідно у великій кількості давати рідин}´ - 4-5 л у перші дві доби. Для цього готують підсолену воду (1-0,5 чайної ложки повареної солі і стільки ж харчової соди на 1 л води), дають її теплою або гарячою, невеликими порціями.
Відмороження - це ушкодження тканин внаслідок дії низьких температур.
Найчастіше відморожують обличчя, ніс, вуха, кисті рук і стопи. Розрізняють 4 ступені відмороження.
Відмороження першого ступеня характеризується онімінням, шкіра стає блідою з відтінком синюшності. Допомога - розтерти побілілу ділянку чистим сукном чи хустинкою, змоченою у горілці, спирті, одеколоні та накласти пов´язку.
При відмороженні другого ступеня шкіра має багровий колір з пухирями. Допомога - накладання сухої стерильної пов´язки, розтирання заборонено.
При відмороженні третього і четвертого ступенів настає поверхневе та глибинне омертвіння тканин, тому необхідна термінова медична допомога.
Замерзання настає при тривалій дії холоду на весь організм. Надавати допомогу слід обігріванням, розтиранням тіла, наданням ванни з температурою води до 20 градусів, повільно збільшуючи її до 30-35 градусів, дають теплий чай, каву, вино або горілку.
Шок - складна реакція організму на больові подразнення від різних травм.
Виникає, головним чином, при тяжких ранах, переломах та опіках, які супроводжуються кровотечею і великою втратою крові.
Травматичний шок може розвинутися і через деякий час після ушкодження, якщо потерпілому не надали своєчасно першої допомоги або коли він одержав додаткову травму під час невмілого транспортування.
Розрізняють дві фази шоку. Перша фаза збудження: уражений неспокійний, стогне, кидається, пульс у нього напружений. Ця фаза коротка і швидко переходить у другу - пригнічення: блідість, холодний піт, дихання поверхневе, кров´яний тиск падає, наступає стан заціпеніти (уражений може і не втрачати свідомість, але реакції загальмовані).
Для профілактики шоку або коли він настав необхідно:
- зупинити кровотечу; накласти шину (якщо поламана кінцівка);
- використати знеболюючий засіб з аптечки АІ-2;
- м´язи, у невідкладних випадках через одяг) або дати морфін, анальгін, у крайньому випадку;
- дати 100-150 г горілки; тепло накрити потерпілого, дати теплої (гарячої), краще трохи підсоленої води (0,5 чайної ложки повареної солі і стільки ж харчової соди на 1 л води), напоїти чаєм або кавою якнайобережніше поправити у медичний заклад.
Нерідко у надзвичайних ситуаціях відбуваються місцеві ураження людей електричним струмом. Іноді це може статися під час проведення пошуково-рятувальних і невідкладних аварійно відновлювальних робіт.
Людину, яка потрапила під напругу, необхідно якнайшвидше звільнити від джерела струму - вимкнути струм вимикачем, зняти запобіжники або перерубати провід, наприклад, сокирою з сухою дерев´яною ручкою.
Якщо потерпілий лежить на землі, то його можна відкинути від електричного дроту сухою палицею, дошкою; іноді потерпілого можна відтягнути від джерела струму, схопивши його за сухий одяг, не торкаючись при цьому тіла потерпілого. Якщо струм проходить через тіло потерпілого в землю, необхідно перервати подавання струму.
Після того, як потерпілого буде звільнено від джерела струму, йому негайно надають допомогу; роблять, якщо це необхідно - штучне дихання, на місця опіків накладають пов´язки, потерпілого доправляють в лікарню.
Утопленику, якого витягли з води, якщо у нього відсутнє дихання, необхідно зробити штучне. Перед тим спочатку звільняють дихальні шляхи від води: потерпілого кладуть грудьми собі на коліно так, щоб голова звисала униз, і декілька разів тиснуть на грудну клітину долонями, що сприяє швидкому видаленню води.
Якщо у роті є слиз, блювотні маси, пісок, потрібно очистити порожнину рота. Коли вода перестає виділятися з рота і носа, потерпілого кладуть на спину і починають робити штучне дихання до появи ознак життя.
Штучне дихання виконують у поєднанні з непрямим масажем серця при всіх нещасних випадках: ураженнях електрострумом, тяжких травмах, отруєннях, при утопленні або інших станах, якщо настала клінічна смерть. Найбільш ефективними способами штучного дихання вважаються способи Р°т до рота" та "рот до носа".
Головним показником необхідності надання допомоги є реакція зіниці °ка на світло. При настанні біологічної смерті - зіниця розширена на величину райдужної оболонки і не реагує на світло. Штучне дихання підтримують довго, інколи протягом декількох годин. Припиняють його, коли Потерпілий починає дихати самостійно, ритмічно, безперервно. Якщо після відновлення природне дихання знову припиняється, штучне дихання необхідно відновити.
Якщо у потерпілого нема пульсу і розширені зіниці, то це означає, що призупинилася серцева діяльність, її можна відновити за допомогою непрямого масажу серця. Масаж серця роблять так: ритмічно, різкими поштовхами, натискають м´якими частинами долоні обох рук на нижню третину груді; вдавлюючи груди на 3-4 см, руки швидко знімають, щоби груди випрямилися. Ритм таких дій -60-80 натискувань за хвилину. Штучне дихання необхідно проводити через кожні 5-6 стискувань грудної клітини. Обидві процедури зручно виконувати разом з іншою людиною: виконуються вони до відновлення серцевої діяльності і природного дихання у потерпілого.
Надавати першу допомогу потерпілому можна не тільки там, де сталося ураження, а також в автомобілі (поїзді і т.д.) під час доставки потерпілого у лікувальний медичний заклад. Тільки за явних прикмет біологічної смерті - трупних плям, дубіння м´язів (спочатку дубіють м´язи нижньої щелепи, потім все з більшим трудом розгинаються суглоби) - припиняють надання допомоги.
При проведенні штучного дихання насамперед первіряють порожнину рота. Для цього вказівним пальцем, обмотаним бинтом чи носовою хусточкою, звільняють рот від блювотних мас, слизу, згустків крові, виймають зйомні зубні протези.
Потім кладуть спиною на жорстку поверхню, підмостивши під лопатки зроблений з одягу валик. Голову максимально відводять назад, розстіскають одяг, що утруднює дихання.
Далі той, хто надає допомогу, стає на коліна біля голови потерпілого, краще з правого боку, і кладе ліву руку на його лоб, затискаючи при цьому пальцями ніс; прикривши рот потерпілого марлею або носовою хусточкою, робить глибокий вдих, а потім, притиснувши рот до рота потерпілого, вдуває в нього повітря, роблячи енергійний видих. Згодом завдяки еластичності легеневої тканини і грудної клітки настає пасивний видих. При цьому рот потерпілого повинен бути відктритий. Вдувати повітря СЛІД ритмічно, з однаковим інтервалом 16-20 разів за хвилину.
Так само роблять штучне дихання способом "рот до носа", тільки повітря вдувають через ніс, а рот потерпілого закривають. Ефективність штучного дихання підвищується, при застосовуванні S-подібних повітроводів.
Штучне дихання слід виконувати до тих пір, поки у потерпілого не відновиться самостійне дихання. Іноді воно відновлюється через годину або більше.
Роблячи непрямий масаж серця, потрібно покласти кисті рук одна на одну в нижній частині груднини та робити енергійний поштовх, натискуючи на груднину так, щоб вона зміщувалася приблизно на 4-5 см у напрямі до хребта. При цьому стискується серце між грудниною і хребтом. Поштовхи слід робити ритмічно, близько 60 разів на хвилину.
Дітям особливо молодшого віку, непрямий масаж серця можна робити однією рукою або навіть двома пальцями, але частоту поштовхів треба збільшити до 100-120 разів на хвилину.
Іноді непрямий масаж поєднують зі штучним диханням. Бажано, щоб таку допомогу надавали двоє: один робить непрямий масаж серця, другий - штучне дихання. Після кожного вдування повітря в легені потерпілого чотири раза натискують на груднину. Під час вдування повітря не можна стискувати грудну клітку.
Непрямий масаж серця і штучне дихання може робити одна людина. При цьому після кожного вдування повітря в рот або в ніс натискують чотири рази на груднину.
Показником ефективності непрямого масажу серця і штучного дихання є порожевіння шкіри, звуження зіниць, поява на великих артеріях пульсу. Непрямий масаж серця і штучне дихання слід проводити до відновлення серцевої діяльності і дихання.
Щодо фізичних ушкоджень, які отримують постраждалі під час різнопланових надзвичайних ситуацій, то як ми бачили, існує певний комплекс надання першої медичної допомоги. Але відомо, що навіть робота рятівника, людини мужньої та досвідченої, пов´язана з постійними емоційними стресами та нервовим напруженням. Що стосується емоційних порушень потерпілих, то наявність небезпеки, що створює загрозу життю, незвичність умов середовища, емоційний шок від втрати близьких, майна теж сприяють виникненню стресів на фізіологічному, психологічному та в поведінковому рівні і в більшості випадків ці реакції негативні.
Тому рятівники повинні мати навички першої психологічної допомоги потерпілим в умовах виникнення НС.
Якщо у людини виникає нервове тремтіння, то потрібно:
- взяти потерпілого за плечі і досить різко та сильно потрясти протягом Ю-15 секунд;
- впродовж цієї маніпуляції потрібно розмовляти з потерпілим інакше він може сприйняти це як напад;
- потім забезпечити потерпілому відпочинок.
Якщо виникає емоційна реакція типу "ступор", тобто людина заклякає від емоційного напруження, то потрібно:
- зігнути потерпілому пальці на обох руках і притиснути їх до долонь;
~ кінчиками великого та вказівного пальця проводити масаж точок акупунктури, розташованих на лобі, над очима між лінією росту волосся та бровами, чітко над рівнем зіниць;
- долоню вільної руки покласти на груди потерпілому;
- слід говорити на вухо тихо, повільно і чітко те, що може викликати сильні емоції (краще негативні), бажано щоб потерпіла людина почала плакати ("виливати" своє горе).
Якщо у потерпілого емоційна реакція по типу "рухове збудження" (людина багато говорить, сміється всупереч негативній ситуації, бігає, не може всидіти на місці, тобто неадекватно реагує на ситуацію, що склалася) то потрібно:
- знаходячись позаду, просунути руки потерпілому під пахви, притиснути та злегка потягти на себе (прийом "захват");
- ізолювати потерпілого від оточуючих;
- зненацька щось зробити, щоб сильно здивувати потерпілого (облити водою, чимось сильно грюкнути, дати ляпаса, щоб відвернути увагу від складної емоційної ситуації, тобто "привести до тями");
- не вступати у суперечку з потерпілим, не задавати зайвих питань, у розмові уникати слів з часткою "не", що відносяться до небажаних дій (наприклад: "не біжи", "не плач", "не кричи" тощо).
У грудні 2004 року відбувся Перший національний конгрес із соціальної психіатрії під назвою "Психологія здоров´я і безпеки в суспільстві". Учасники конгресу звертали увагу на те, що несприятливі соціальні ситуації (тероризм, воєнні конфлікти, техногенні аварії, стихійні лиха) носять характер суспільного стресу, що чинить патологічний вплив на здоров´я людей. Зараз розробляють розділи соціальних, психологічних надзвичайних ситуацій. Основними питаннями, які розглядались на Конгресі були: організація психіатричної допомоги у надзвичайних ситуаціях, лікування тривожних розладів, психічний тероризм як масова форма нелегальної зброї, психічні розлади у заручників, отруєних газами тощо.