Надзвичайні ситуації та цивільний захист населення

5.2. Евакуаційні заходи та основи життєзабезпечення населення

В умовах недостатнього забезпечення захисними спорудами в населеннях пунктах, де розташовані об´єкти підвищеної небезпеки, а також в особливий період основним способом захисту населення є його евакуація і Розміщення у зонах, безпечних для проживання.

Таким чином, евакуація населення здійснюється з метою завчасного виводу (вивозу) населення із районів стихійних лих, аварій, катастроф, зон радіаційного забруднення місцевості і хімічного зараження та катастрофічного затоплення як одного із засобів захисту від можливих факторів ураження, якщо житпо і здоров´ю людей буде загрожувати небезпека.

Евакуація - це організоване вивезення і виведення працівників підприємств та організацій, які припиняють або переносять свою діяльність у заміську зону, а також непрацездатного і незайнятого у виробництві населення.

Розосередження - організоване вивезення, виведення, і розміщення у позаміській зоні робітників, які продовжують працювати на важливих об´єктах та працівників комунального господарства.

У разі виникнення надзвичайної ситуації проводять загальну або часткову евакуацію населення тимчасового або безповоротного характеру.

Загальну евакуацію населення в особливий період проводять в окремих регіонах за рішенням Кабінету Міністрів України у разі:

небезпеки радіоактивного забруднення навколо АЕС (якщо втикає безпосередня загроза життю та здоров´ю населення, яке проживає в зоні ураження);
загрози катастрофічного затоплення місцевості з менш ніж чотирьохгодинним добіганням проривної хвилі;
виникнення загрози життю та здоров´ю населення, яке проживає в зоні виникнення НС військового характеру.

Часткову евакуацію населення у разі виникнення або загрози виникнення НС на відповідній території проводять за рішенням КМУ, якщо інше не встановлено законом.

Для планування підготовки і проведення евакуації існують евакокомісії - збірні, проміжні та приймальні.

Евакуацію проводять у найкоротші строки після її оголошення. Для здійснення цього заходу використовують усі види громадського транспорту (залізничний, автомобільний, водний і навіть авіаційний), що не зайняті невідкладними виробничими і господарськими перевезеннями, а також транспорт індивідуального користування. Певна частина населення, що підлягає евакуації, може виводитися пішим порядком (колоші не більше 1000 чоловік).

Під час аварії на підприємствах або катастроф на транспорті силами керівників підприємств та місцевих органів здійснюється евакуація робітників і службовців, а у необхідних випадках і місцевого населення, що проживає поблизу аварії або катастрофи, що сталася, а також потерпілих. Під час евакуації можуть бути внесені корективи у попередні розрахунки у зв´язку з обстановкою, що склалася. Події на Чорнобильській АЕС показали, що евакуацію пішки, з огляду на обстановку, що склалася, довелося відмінити іі евакуювати населення автомобільним транспортом, а невелику частину населення - залізницею. Автотранспорт подавали просто до під´їздів будинків. Завантаження людей і необхідного майна йшло швидко, але без метушні. Брали з собою лише найнеобхідніше - документи, гроші, продукти, одяг, фотографії рідних і близьких. Всі евакуйовані були вивезені у безпечні райони і за допомогою місцевих органів були забезпечені житлом, харчуванням, одягом, роботою, дошкільними закладами.

При катастрофі на ст. Армавір, де вибухнули декілька вагонів із вибуховими речовинами, евакуація місцевого населення не проводилася, оскільки не було зараження території і повітря, але евакуювали із зони руйнування людей, що потерпіли від вибуху. їх виносили у безпечне місце і звідти вивозили автотранспортом у найближчі лікувальні заклади.

При виникненні аварії на хімічно або радіаційно небезпечному об´єкті евакуація проводиться у два етапи.

Про евакуацію на випадок катастрофічного затоплення (повені), як правило, населення повідомляють спеціальним розпорядженням комісії по боротьбі з паводком (повінню, катастрофічним затопленням) через органи цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій. Розпорядження про початок і порядок евакуації передається по всіх каналах зв´язку, телебачення для всього населення, а працюючих, крім того, оповіщають через адміністрацію підприємств, установ, навчальних закладів. Населення, що не зайняте у сфері виробництва і обслуговування, сповіщають через житлово-експлуатаційні контори і домоуправління. Населенню повідомляють місця розгортання збірних евакопунктів, строки явки на ці пункти, маршрути проходження під час евакуації пішим порядком, а також інші відомості, що узгоджуються із місцевою обстановкою, очікуваним масштабом лиха, часом його ліквідацій.

Коли часу достатньо населення із загрожуваних районів евакуюють разом з майном. З цією метою кожній сім´ї надають автомобільний або інший транспорт із зазначенням часу його подачі.

Евакуацію проводять у найближчі населені пункти, що знаходяться поза зоною затоплення. Розселяють населення у громадських будівлях або на житловій площі місцевого населення.

У зонах можливого затоплення тимчасово припиняють роботу школи і Дошкільні дитячі заклади. Дітей переводять у школи і дитячі заклади, які знаходяться у безпечному місці.

У випадку раптової повені (катастрофічного затоплення) попередження Населення проводять усіма наявними засобами оповіщення, у тому числі і Пересувними гучномовними установками.

Пошук людей на затопленій території здійснюють й організовують негайно, для цього залучають екіпажі плаваючих засобів формувань цивільного захисту і всі інші наявні сили і засоби, у тому числі гелікоптери. Під час рятувальних робіт необхідно виявляти витримку і розважливість, суворо додержуватись вимог рятівників.

Успіх евакуації багато у чому буде залежати від самого населення (персоналу об´єктів), що підлягає евакуації, від його організованості і дисциплінованості під час здійснення цих заходів.

Дізнавшись про наступну евакуацію, громадяни, яких стосується цей захід, негайно готуються до виїзду (виходу) з осередку (зони) ураження (зараження, затоплення): збирають необхідні речі, готують засоби індивідуального захисту (обов´язково засоби захисту органів дихання), документи і гроші; у квартирі (будинку) знімають гардини з вікон, прибирають у тіньові місця легкозаймисті речі, безпосередньо перед залишенням квартири (будинку) вимикають електроприлади і газ, зачиняють кватирки, вікна і двері.

Із речей беруть найнеобхідніше - одяг, взуття, білизну. У комплекті одягу бажано мати плащ і спортивний костюм; взуття переважно має бути гумовим або на гумовій основі. Ці види одягу та взуття найбільш придатні для використання їх як засобів захисту шкіри у випадку радіоактивного, хімічного або бактеріологічного зараження. Обов´язково слід взяти теплі (вовняні) речі, навіть якщо евакуація провадиться улітку.

Необхідно також узяти з собою продукти харчування і трохи питної води. Продукти харчування беруть на 2-3 доби: краще брати продукти, що не швидко псуються, зручно зберігаються і не потребують тривалого приготування перед вживанням: консерви, концентрати, галети, сухарі тощо. Воду доцільно зберігати у флязі.

Найнеобхідніше, що треба узяти з собою під час евакуації: паспорт, військовий квиток, трудову книжку або пенсійне посвідчення, диплом (атестат) про закінчення навчального закладу, свідоцтво про шлюб та народження дітей.

Кількість речей і продуктів харчування має бути розрахована на те, що людині доведеться нести їх власноруч. Під час евакуації транспортними засобами загальна маса речей і продуктів харчування має складати приблизно 50 кг на дорослу людину, під час евакуації пішки вона має бути значно меншою, у відповідності з фізичною витривалістю кожної людини.

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, прогнозованого виникнення локальних збройних конфліктів у 50-кілометровій прикордонній смузі, в районах виникнення стихійного лиха, великих аварій і катастроф (якщо виникає пряма загроза життю та заподіяння шкоди здоров´ю людини).

У мирний час практичні заходи евакуації населення, як організованого його вивезення та виведення із районів можливого впливу наслідків НС (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров´ю людини), планують у випадках:

загальної аварії на АЕС;
всіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин, внаслідок яких виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров´ю людей, що проживають у зоні можливого ураження;
загрози катастрофічного затоплення місцевості;
масових лісових і торф´яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.

План евакуації населення уточнюють один раз на рік, безпечний район визначає виконавча влада.

План проведення евакозаходів в надзвичайних ситуаціях суб´єкту господарської діяльності складається з пояснювальної записки і плану у вигляді таблиці. Його розробляє евакуаційна комісія за видами надзвичайних ситуацій. План містить:

найменування надзвичайних ситуацій, які можуть бути на території суб´єкту господарської діяльності, та в які осередки ураження потрапляє об´єкт при стихійних лихах і аваріях (катастрофах) на сусідніх техногенно небезпечних об´єктах, що загрожують життю і здоров´ю персоналу і населення, яке мешкає у відомчому житловому фонді;
чисельність населення (персоналу), що підлягає евакуації або відселенню;
терміни виконання евакозаходів;
транспорт, що залучають для проведення евакозаходів;
-матеріально-технічне та інші види забезпечення евакуаційних заходів;
порядок приведення в готовність евакоорганів суб´єкта господарської діяльності.

Для кожного суб´єкта господарської діяльності роблять виписку з районного (міста обласного підпорядкування) плану проведення евакозаходів за видами НС.

Життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях здійснюється з метою збереження життя і здоров´я людей, потерпілих внаслідок надзвичайних ситуацій, на маршрутах евакуації та в містах їх відселення і повинно забезпечувати створення умов для виживання в умовах надзвичайних ситуацій населення на основі задоволення його першочергових потреб за встановленими нормами і нормативами у життєво необхідних видах матеріальних засобів і послуг.

Заходами життєзабезпечення населення, спрямованими на задоволення мінімуму життєвих потреб громадян, які потерпіли (можуть потерпіти) від Наслідків надзвичайних ситуацій, надання їм побутових послуг і реалізацію соціальних гарантій на період проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, є:

- тимчасове розміщення громадян у безпечних районах;

- організація харчування у районах лиха і тимчасового розселення;

- організація забезпечення населення, що потерпіло, одягом, взуттям і товарами першої необхідності;

- організація надання фінансової допомоги потерпілим;

- забезпечення медичного обслуговування та санітарно-епідемічного нагляду в районах тимчасового розселення;

- відновлення функціонування сфери соціального захисту населення, яке потерпіло внаслідок наслідків надзвичайних ситуацій.

При створенні і підтриманні умов життєзабезпечення потерпілого внаслідок надзвичайних ситуацій населення повинні виконуватися наступні його основні принципи:

- пріоритетність функції держави в підготовці і проведенні всього комплексу заходів життєзабезпечення в НС;

- раціональний розподіл функцій з життєзабезпечення вНС між центральними, регіональними, місцевими та відомчими органами управління у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій;

-територіально-галузева організація життєзабезпечення в надзвичайних ситуаціях;

- персональна відповідальність посадових осіб за виконання законодавчих, нормативних і правових актів з життєзабезпечення в НС;

- завчасність підготовки держави (регіону, території) до життєзабезпечення в НС ;

- забезпечення соціальної захищеності і психологічної підтримки громадян в зонах НС;

- забезпечення фізіологічної та енергетичної достатності норм життєзабезпечення в НС;

- першочергове орієнтування системи життєзабезпечення в НС на місцеві ресурси і можливості з наступним використання державних ресурсів;

- відкритість процесу життєзабезпечення за рахунок використання ресурсів від непотерпілих регіонів держави та закордонної допомоги;

- здатність до швидкого відновлення системи життєзабезпечення після дії на неї дестабілізуючих факторів природних та техногенних НС.

Задоволення першочергових потреб населення у життєво важливих видах матеріальних засобів і послуг здійснюють:

- забезпеченням водою, продуктами харчування, житлом, предметами першої необхідності;

- інформаційним, медичним і санітарно-епідемічним, транспортним та комунально-побутовим забезпеченням.

Забезпечення продуктами харчування потерпілого населення в НС повинно передбачити задоволення потреб у зерні, борошні, хлібобулочних і макаронних виробах, м´ясі і м´ясопродуктах (консервах), молоці і дитячому харчуванні, рибі і рибопродуктах (консервах), картоплі і овочах, солі, цукру і чаю, а також фуражу для тваринництва.

Забезпечення житлом потерпілого населення в НС повинно передбачати розгортання та спорудження за необхідності в зоні НС тимчасового / житла (наметів, землянок, збірних та рухомих будинків тощо), а також використання житлового фонду, що зберігся (будинки відпочинку, санаторії, пансіонати, табори відпочинку, житлові будинки тощо) для розміщення потерпілого населення в місцях його відселення й евакуації.

Забезпечення предметами першої необхідності потерпілого в НС населення повинно передбачати задоволення його потреб у верхньому одязі, взутті, головних уборах, постільній білизні, простому побутовому посуді, мінімумі товарів галантереї і парфумерії (нитки, голки, мило тощо) та інших товарах (тютюнові вироби, сірники, примуси, гас тощо).

Інформаційне забезпечення населення в НС має передбачати своєчасне оповіщення його і органів управління всіх рівнів про можливості, факт виникнення НС, можливі його наслідки, правила поведінки в зонах НС.

Медичне і санітарно-епідемічне забезпечення населення в НС повинне передбачати надання першої допомоги потерпілому в зоні НС населенню, забезпечення його простішими медикаментами і медичним майном, сортування поранених і надання їм кваліфікованої й елементів спеціалізованої медичної допомоги рухомими формуваннями Служби медицини катастроф у зоні НС з наступною (за необхідності) евакуацією потерпілих в лікувальні заклади для стаціонарного лікування, а також виконання санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів.

Транспортне забезпечення населення в НС має передбачати проведення заходів із задоволення потреб в транспортних засобах для вирішення задач евакуації (перевезення) потерпілих із зони НС в райони відселення і підвозу матеріально-технічних ресурсів життєзабезпечення в зони НС.

Забезпечення комунально-побутовими послугами населення, потерпілого в НС, має передбачати проведення заходів щодо задоволення мінімально необхідних потреб населення у теплі, освітленні, санітарній очистці території, банно-пральному, ритуальному обслуговуванні.

Забезпечення безпеки населення та його функціонування в умовах надзвичайних ситуацій, обумовлених стихійним лихом, техногенними аваріями і катастрофами, а також використання сучасної зброї (воєнні надзвичайні ситуації) є загальнодержавною задачею, обов´язковою для вирішення всіма територіальними, відомчими і функціональними органами управління і регулювання, службами і формуваннями та суб´єктами господарювання.

Об´єми і терміни проведення заходів щодо завчасної підготовки системи захисту населення визначають виходячи з принципу розумної достатності в забезпеченні безпеки населення в умовах надзвичайних ситуацій мирного часу.