Надзвичайні ситуації та цивільний захист населення

3.4. Пожежо- та вибухонебезпечні об`єкти на виробництві та у побуті

Горіння це процес окиснення, який супроводжується інтенсивним виділенням тепла і променевої енергії.

Самозаймання - явище різкого збільшення швидкості екзотермічних реакцій, які призводять до виникнення горіння речовини за відсутності підпалення.

Вибух - це швидке перетворення речовин (вибухове горінняJ, яке супроводжується виділенням енергії та утворенням ударної хвилі.

Слово "Пожежа" завжди викликає у людини велику тривогу і хвилювання, і це зрозуміло, бо вогнем нерідко знищується майно, руйнуються і згорають житлові будинки, школи, і громадські будівлі, об´єкти господарської діяльності, завдається значної шкоди навколишньому природному середовищу, страждають і гинуть люди, зазнаючи опіків і травм. Щоденно вогонь призводить до значних матеріальних втрат і загибелі людей.

На території України існують десятки тисяч промислових, енергетичних, транспортних, сільськогосподарських та лісогосподарських об´єктів, які мають значний знос основних фондів (від 60 до 85 %), часті відключення від енергоносіїв, незадовільний стан пожежної безпеки; відсутність резервів матеріально-технічних ресурсів, незадовільний стан комунального господарства, недотримання вимог техніки безпеки виробництва і санітарного стану. Все це призводить до виникнення значної кількості аварій (катастроф), які передують пожежам (вибухам), від яких потерпають працюючий персонал і населення. Це призводить до великих екологічних катастроф, що охоплюють значні території в усіх регіонах держави.

Всі пожежі (вибухи) відбуваються у спорудах, на комунікаціях та технологічному обладнанні промислових об´єктів; на об´єктах розвідки, видобування, переробки, транспортування та зберігання легкозаймистих, горючих, а також вибухових речовин; на транспорті; в шахтах, підземних та гірничих виробках; в будівлях та спорудах громадського призначення; на радіаційно, хімічно та біологічно небезпечних об´єктах.

Згідно зі статистикою за останні п´ять років в Україні виникло понад 230 тис. пожеж, в яких загинуло 10,8 тис. чоловік, знищено вогнем 11,2 тис. будівель, 6,2 тис. одиниць техніки. Показник загибелі людей на пожежах у розрахунку на 1 млн населення в Україні перевищує цей показник у провідних країнах світу у 2-8 разів.

Гігантська пожежа виникла 6 травня 2004 року на артилерійських складах військової частини А 2985 Міністерства оборони, розташованих неподалік села Новобогданівка Мелітопольського району. Надпотужний вогонь, за висновками експертів, здійняв у повітря п´ять тисяч вагонів боєприпасів - мільйони бойових зарядів, що злітали в небо, підкинуті вибуховою хвилею спрацьованих поруч боєприпасів, виштовхнуті силою власного палива, приведеного в дію високою температурою. Не те що наблизитися, а навіть здалеку спостерігати пожежу було вкрай ризиковано. Вибухова хвиля розкидала боєприпаси на кілометри, загрожуючи сусіднім селам, перетворивши автомагістралі, залізничні шляхи на смертельно небезпечну територію. Якщо від жару запускалися реактивні снаряди, радіус розльоту снарядів сягав десятки кілометрів. Це вже створювало стратегічну небезпеку - у зоні досяжності була атомна електростанція.

В Україні існує 1500 об´єктів, де зберігається близько 13 мільйонів тонн вибухо і пожежонебезпечних речовин. За інформацією Головного оперативного управління Генерального штабу Збройних Сил України в країні на десятках сховищ та складів зберігається понад два мільйони тонн боєприпасів та вибухонебезпечних матеріалів: на Одещині (міста Ізмаїл, Бєлгород-Дністровський, Балта) - 6000 вагонів, у Житомирській області (місто Чуднів) - 330 вагонів, у Хмельницькій області (місто Славута) - 1000 вагонів. І це ще не найбільші вітчизняні сховища.

Техногенні пожежі і вибухи, які виникають на об´єктах, призводять до виникнення таких факторів ураження як повітряна ударна хвиля і теплове випромінювання. На характер і масштаби таких аварій суттєво впливають кількість, тип і категорія вибухових і пожежонебезпечних речовин; вогнестійкість будівель і споруд; пожежна небезпека виробництва; стан систем з гасіння пожеж на об´єктах; метеоумови та інші.

Ступінь ураження об´єктів господарської діяльності під час пожеж і вибухів може бути мінімальним, якщо дотримуватись обґрунтованих вимог з обмеження запасів пожежо- і вибуховонебезпечних речовин на об´єкті, які не повинні перебільшувати для: займистих газів - 200 тонн, високотоксичних речовин - 20 тонн, токсичних речовин - 500-200 тонн, окислювачів - 500-200 тонн, вибухових речовин - 200-50 тонн, займистих рідин - 200 тонн, речовин, що небезпечні для навколишнього природного середовища - 200 тонн.

За вибуховою, вибухово-пожежною і пожежною небезпекою всі виробництва поділяються на шість категорій: А, Б, В, Г, Д і Є.

Категорія виробництва А (вибухові і пожежонебезпечні) - горючі гази, нижня межа вибуховості яких не більше 10% від об´єму повітря; рідини з температурою займання до 28 °С за умови, що ці гази і рідини здатні утворювати вибухонебезпечні суміші; горючі гази, нижня межа вибуховості, яких не більше 10 % від об´єму повітря; рідини з температурою займання до 28 °С за умови, що ці гази і рідини здатні утворювати вибухонебезпечні суміші в об´ємі, який перевищує 5 % об´єму приміщення; речовини, що здатні вибухати і горіти під час взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним.

Категорія виробництва Б (вибухові і пожежонебезпечні) - горючі гази, нижня межа вибуховості, яких не більше 10 % від об´єму повітря; рідини з температурою займання від 28 до 61 °С включно; рідини, які в умовах виробництва нагріваються до температури займання і вище; горючий пил або волокна, нижня межа вибуховості яких 65 г/м³ і менше об´єму повітря, при умові, що вказані гази, рідини і пил можуть утворювати вибухонебезпечні суміші в об´ємі, що перевищує 5 % об´єму приміщення.

Категорія виробництва В (пожежонебезпечні) - рідини з температурою займання вище 61 °С; горючий пил або волокна, нижня межа вибуховості яких понад 65 г/м³ об´єму повітря; речовини, які здатні лише горіти під час взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним; тверді горючі речовини і матеріали.

Категорія виробництва Г (пожежонебезпечні) - не горючі речовини і матеріали у гарячому, розжареному чи розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променевого тепла, жарин і полум´я; тверді, рідкі і газоподібні речовини, які згорають чи утилізуються в якості палива.

Категорія виробництва Д (пожежонебезпечні) - не горючі речовини і матеріали в холодному стані.

Категорія виробництва Є (вибухонебезпечні) - горючі гази без рідкої фази і вибухонебезпечний пил в кількості, що може утворювати вибухонебезпечні суміші в об´ємі, що перевищує 5 % об´єму приміщення, і в якому за умов технологічного процесу можливий тільки вибух (без наступного горіння). Речовини, здатні вибухати (без наступного горіння) під час взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним.

Вибуховими речовинами називають хімічні сполуки або суміші, що під впливом зовнішніх дій здатні до швидкого хімічного саморозповсюджуваного перетворення з виникненням сильно нагрітих і з великим тиском газів, що проводять механічну роботу розширенням.

Вибухові перетворення у залежності від властивостей вибухових речовин і виду дії на нього можуть протікати у формі горіння або вибуху.

Під пожежною обстановкою треба розуміти масштаби і щільність ураження пожежами населених пунктів, об´єктів і прилеглих до них лісових масивів, що впливають на роботу об´єктів господарської діяльності, життєдіяльність населення, а також на організацію і проведення рятувальних та невідкладних робіт.

Попередня оцінка пожежної обстановки має на меті виявити можливі осередки виникнення суцільних пожеж і вогневих штормів та спланувати проведення запобіжних пожежних заходів, а також розробити план ліквідації суцільних пожеж та вогневих штормів на випадок їх виникнення.

Під час оперативної оцінки пожежної обстановки визначають зони суцільних пожеж, протяжність фронту вогню в осередках ураження і кількість протипожежних сил, необхідних для ліквідації пожеж. Всі розрахунки проводять у залежності від ступеню ураження міста (населеного пункту) та їх площі.

Пожежі і вибухи на об´єктах господарської діяльності з ураженням житлової зони можуть виникати не тільки в результаті виникнення осередків полум´я, але і при руйнуванні елементів об´єктів, а також при раптовому припиненні подання електричної енергії, води, газу, пари і т.д.

Вірогідність перетворення осередків полум´я на окремі або суцільні пожежі у значній мірі залежить від вогнестійкості будинків і споруд, щільності забудови і ступеню руйнування. Тривалість суцільної пожежі може змінюватися в широких межах.

Для того, щоб звести до мінімуму кількість пожеж після надзвичайної ситуації, обмежити їх поширення і забезпечити необхідні умови для ліквідації, необхідно завчасно провести відповідні пожежо-профілактичні заходи.

Основними інженерно-технічними заходами цивільного захисту для підвищення протипожежної безпеки об´єктів господарської діяльності є:

підвищення вогнетривкості нових будівель, а також будівель, що реконструюються та розширюються;
знос малоцінних легкозаймистих будівель;
обробка вогненебезпечних конструкцій вогнезахисними речовинами; зниження пожежонебезпечних властивостей оздоблювальних матеріалів і покриттів;
розробка безперервних технологічних процесів виробництва, що виключають наявність проміжних ємностей з пожежовибухонебезпечними продуктами;
зниження місткості виробничої апаратури і складів пожежо- вибухонебезпечнихречовин, а також віддалення цих складів від технологічних установок на безпечні відстані;
захист ємностей і комунікацій від розливу речовин (прокладка на низьких опорах, в землі, обвалування, підземне зберігання, установка зворотних клапанів самозачинювання, піддонів, пасток і резервуарів з направленим стоком);
захист технологічного устаткування, апаратів, ємностей від дії надзвичайних ситуацій (фарбування у білий колір, установка екранів);
розробка і впровадження автоматичних систем виявлення і гасіння пожеж на найбільш важливих об´єктах та ін.

Кожній людині необхідно знати елементарні правила гасіння пожеж. Крім знання правил гасіння пожеж, потрібно користуватися правилами запобігання їх виникненню. Це включає насамперед виконання загальних правил поводження з електронагрівальними приладами, газовими і електричними плитами.

В осінньо-зимовий період підвищене навантаження несуть електропроводи, електрообладнання, електронагрівальні прилади. І там, де це не враховується і не приділяється потрібна увага питанням пожежної безпеки, нерідко виникають пожежі.

Щоб уникнути пожеж з цієї причини, електропроводку та електричні прилади необхідно завжди тримати неушкодженими. Старі електропроводи слід заміниш новими, провислі - натягнути на ролики, оголені місця проводів - ізолювати. Несправні лампові патрони, штепселі, вимикачі - відремонтувати.

З метою пожежної безпеки все населення у повсякденному житті повинно виконувати певні профілактичні протипожежні правила:

- обережно поводитися із газовими і електронагрівальними приладами;

- не користуватися несправними газовими апаратами і електронагрівальними приладами;

- не залишати працюючі газові і електронагрівальні прилади на тривалий ⁴⁽¹ с без нагляду;

- не дозволяти користуватися газовими і нагрівальними приладами дітям і особам, що не знайомі з правилами користування;

- не розбирати і не ремонтувати газові і електронагрівальні прилади власними силами і засобами;

- під час користування електронагрівальними приладами - прасками, чайниками, плитками - їх слід встановлювати на вогнетривкі підставки (керамічні, бетонні, цегляні);

- виходячи з дому, вимкнути електричні прилади, газові плити, примуси, гасівки і печі;

- не зберігайте легкозаймисті засоби для чищення там, де є джерело тепла.

Існує ще одна причина виникнення пожеж - це феєрверк навколо ялинки або на інших святах.

Але якщо лихо з якихось причин все ж таки прийде в дім, і трапиться пожежа, треба негайно викликати пожежну команду по встановленому для даної місцевості номеру телефону. Найчастіше - це телефон 01. Коротко, виразно і спокійно повідомити: де виникла пожежа, що горить і хто повідомляє про пожежу.

Для повідомлення про пожежу необхідно розбити скло кнопкового повідомлювача спеціальної пожежної сигналізації будь-яким предметом, після чого сильно натиснути пускову кнопку. Не очікуючи прибуття пожежної команди, одразу ж розпочинайте гасіння пожежі, використовуючи для цього первинні засоби гасіння - вогнегасники: воду, пісок, цупке покривало та ін.; зволікання із викликом пожежної команди і невміле користування первинними засобами пожежогасіння може призвести до великих пожеж.

На початковій стадії пожежі вогонь, як правило, поширюється досить повільно, і осередок його може бути ліквідований за короткий час обмеженими силами і засобами населення, робітниками і службовцями без залучення пожежних команд.

Під час рятування потерпілих із палаючих будинків, при гасінні пожежі, дотримуйтесь наступних правил:

- перш ніж увійти у палаюче приміщення, накрийтеся мокрим покривалом, плащем, щільною тканиною;

- двері в задимлене приміщення відкривайте обережно, щоб уникнути займання вогню від великого притоку свіжого повітря; у дуже задимленому приміщенні рухайтесь навколішки або пригнувшись; для захисту від чадного газу необхідно дихати через зволожену тканину.

- якщо на вас загорівся одяг, лягайте на землю і перевертайтесь, щоб збити полум´я; бігти неможна - це ще більше роздуває вогонь;

- побачивши людину в одязі, що горить, накиньте на нього пальто, плащ, будь-яке покривало і щільно притисніть його. На місце опіків накладіть пов´язки і відправте потерпілого до медичного закладу;

- при гасінні пожежі використовуйте вогнегасники, пожежні крани, а також воду, пісок, землю, інші засоби;

- речовини, що гасять вогонь, спрямовуйте в місця найбільш інтенсивного горіння і не на полум´я, а на поверхню яка горить;

- якщо горить вертикальна поверхня, воду подавайте у верхню її частину; _ту задимленому приміщенні використовуйте розтлений струмінь, який сприяє осадженню диму і пониженню температури;

- горючі рідини гасіть пінними сумішами, засипайте піском або ґрунтом, а також накривайте невеликі осередки одягом і брезентом;

- якщо горить електродріт, спочатку вимкніть електрику, а потім починайте гасити вогонь;

- виходити із зони пожежі необхідно в навітряний бік, туди звідки дує вітер.

Найдоступнішими засобами гасіння займань і пожеж є вода, пісок, або грунт, ручні вогнегасники, азбестові і брезентові покривала, гілки дерев або одяг.

Пожежний пост обладнується пожежним щитом, на якому розміщуються: вогнегасники - 2 шт; лопати - 2 шт; ломи - 2 шт; відра - 2 шт; сокири - 2 шт; багри - 2 шт; кошма - 1 шт. Крім того, біля щита встановлюють діжку з водою місткістю не менш як 200 л і ящик з піском місткістю не менш як 0,5 м³.

Вогнегасники - надійний засіб гасіння займань до прибуття пожежних підрозділів. Випускають наступні типи вогнегасників: вуглецевокислотні, пінні, порошкові та аерозольні. Вогнегасник - сталева тонкостінна посудина, у верхній частині якої приварена бобижка, у яку угвинчують вентиль з насадкою для створення струменя і ручкою для перенесення. У середині балону є сифонна трубка.

Пінний вогнегасник ОП-5 призначений для гасіння початкових вогнищ пожежі на площі до 1 м². Він представляє собою сталевий зварний балон. До верхньої частини приварена горловина, закрита чавунною кришкою із запірним пристроєм, що складається з гумового клапана, укріпленого на Штоку, пружини, що притискає клапан до горловини кисневого стакану при закритому положенні рукоятки. За допомогою цієї рукоятки здійснюється піднімання та опускання клапана. Сприск вогнегасника Розташований на горловині і закритий спеціальною мембраною. Лугова частина заряду розчинена у 8,5 л води і залита у корпус вогнегасника, кислотна частина також розчинена у воді і залита у поліетиленовий кислотний стакан об´ємом 0,15 л. Під час застосування забезпечує подачу Повітряно-механічної піни чим досягається велика ефективність гасіння.

Порошковий вогнегасник ОП-1 ("Супутник-1") застосовують для гасіння невеликих займань автомобілів, лужних металів, електроустановок, що знаходяться під напругою, легкозаймистих і горючих рідин. Вогнегасник складається з циліндричного корпусу з похилою горловиною, що забезпечує розпилення порошку. Заряд складається із порошків ПСБ і ПС- 1, що видаляють кисень із зони горіння; порошки не електропровідні. Під час гасіння відкривають кришку вогнегасника і енергійним струшуванням висипають порошок на вогонь так, щоб він утворив хмаринку над полум´ям.

Аерозольні бромметилові вогнегасники типу О А і ОУБ застосовують для гасіння горючих і тліючих матеріалів (бавовни, текстилю), а також електроустановок, що знаходяться під напругою до 380 В. Промисловість випускає вуглецевокислотно-бромметилові вогнегасники ОУБ-3 і ОУБ-7, що аналогічні за конструкцією, але відрізняються за розмірами.

Для приготування вогнегасника до роботи необхідно:

1. Звільнити запор кронштейна від пломби і піднести вогнегасник до вогнища пожежі.

2. Узявшись лівою рукою за рукоятку вогнегасника, правою рукою відкрити вентиль, обертаючи маховичок проти годинникової стрілки до кінця.

3. Спрямувати струмінь на місце найбільш інтенсивного горіння.

Вогнегасник вуглецевокислотний типу ОУ-2, ОУ-5 або ОУ-8: повернути

маховичок вентиля проти годинникової стрілки до кінця: розтруб спрямувати на палаючий предмет ще до відкриття вентиля.

Пінний вогнегасник ОП-5: рукоятку клапану повернути на 180°, перевернути вогнегасник догори дном, струмінь спрямувати на місце горіння.

Порошковий вогнегасник ОП-1: відкрити кришку вогнегасника, обертаючи у напрямку стрілки, нанесеної на кришці; узяти вогнегасник за нижню частину корпусу та енергійно струшувати, спрямовуючи порошок у вогонь.

Аерозольний вогнегасник типу ОУБ: звільнити запор кронштейну і піднести вогнегасник до вогнища пожежі; узятися лівою рукою за рукоятку вогнегасника, правою відкрити вентиль, обертаючи маховичок проти годинникової стрілки до відмови; спрямувати струмінь на місце найбільш інтенсивного горіння.

Гасіння легкозаймистих і горючих речовин, що зберігаються на складах у резервуарах різної місткості і будови, а також у тарі - залізних діжках, на об´єктах господарської діяльності можливі випадки зберігання їх у різній тарі (діжках, бідонах і т.д.), у побутових умовах зберігаються у металевій і пластмасовій тарі (бідонах, каністрах тощо), має ряд особливостей і включає два періоди: період локалізації і період ліквідації.

У перший період основною задачею є обмеження поширення вогню на інші ємності. На другому етапі здійснюються заходи по безпосередній ліквідації горіння.

Невеликі вогнища горіння розлитої рідини чи займання рідини в окремій тарі можна ліквідувати первинними засобами пожежегасіння, а саме:

- ізоляцією шляхом засипання вогнища піском (ґрунтом);

- ізоляцією вогнища шляхом накриття його кошмою (брезентом);

- гасінням горючої рідини за допомогою пінних і порошкоподібних вогнегасників.

Для гасіння займань не завжди можна користуватися водою або піною. Небезпечно спрямовувати водний струмінь на палаючу електропроводку чи на електроустановки, що знаходяться під напругою, тому що при цьому людина може бути уражена струмом, оскільки вода є гарним провідником. Тому перед початком гасіння необхідно вимкнути напругу із палаючих електромереж.

У разі виявлення вибухонебезпечних предметів (авіабомби, артилерійські і мінометні боєприпаси, протитанкові і протипіхотні міни, ручні гранати, вибухівку та підозрілі вибухові пристрої тощо) виконуйте такі правила:

не піднімайте і не розбирайте вибухонебезпечні предмети;
відгородіть місце знаходження вибухонебезпечних предметів;
забезпечте при можливості охорону місця знаходження вибухонебезпечних предметів;
повідомте про знахідку органи місцевої виконавчої влади, військкомат, міліцію, відділ з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення рай (міськ) адміністрації.

Також треба дотримуватися певних правил безпеки при поводженні з газом.

У нашій країні як паливо широко використовуються природний і зріджений гази (вуглеводневі). Майже в кожній квартирі встановлено газові плити, водонагрівачі, опалювальні печі чи котли.

Зріджені гази в резервуарах та балонах знаходяться у рідкому стані під тиском власної пари. При підвищенні температури вони переходять в газоподібний стан. Природний газ майже вдвічі легший за повітря і при витоку з приладів і газопроводів піднімається, скупчуючись у верхніх зонах приміщень. Природний і зріджений гази не мають кольору і запаху. Щоб газам надати запаху, їх одорують, тобто додають домішки, у результати чого з´являється запах гнилої капусти. Газ, яким користуються у побуті, є горючою речовиною, і порушення правил користування ним може призвести до виникнення пожежі.

Для запобігання виникненню пожежонебезпечиої ситуації потрібно правильно користуватися побутовим газовим устаткуванням:

- під час експлуатації газового устаткування не дозволяється підігрівати балони зі зрідженім газом, встановлювати їх поблизу опалювальних приладів, виявляти витікання газу за допомогою запаленого сірника, користуватися несправними газовими приладами чи використовувати їх не за призначенням;

- не можна залишати без нагляду працюючі газові прилади, бо на випадок затухання одного з пальників у приміщення починає надходити газ, він накопичується та, змішуючись із повітрям, утворює вибухонебезпечну суміш. Необхідно стежити, щоб рідина, що кипить, не залила вогонь пальника, протяг не загасив полум´я;

- якщо газ потрапив у повітря приміщення, негайно слід закрутити кран подачі газу і провітрити приміщення;

- категорично забороняється сушити білизну чи волосся над плитою із запаленими пальниками;

- не можна розміщувати біля газової плити речовини, що можуть легко займатися: папір, тканини тощо.

При виявленні запаху газу в приміщенні необхідно:

- уникати будь-яких дій, які можуть викликати іскру;

- закрутити крани перед газовими приладами та на приладах, при газобалонному устаткуванні - вентиль на балоні та крани на плиті;

- відчинити вікно і двері, створивши протяг для провітрювання приміщення; X не допускати в приміщенні відкритого вогню, не вмикати і не вимикати електроприлади та освітлення, щоб запобігти утворенню іскор, що можуть призвести до загорання газу та вибуху;

- повідомити про витікання газу в аварійно-диспетчерську службу газового господарства за телефоном 04 і залишити приміщення.