На території України розміщено біля двох тисяч хімічно небезпечних об´єктів; їх діяльність пов´язана з виробництвом, використанням, зберіганням і транспортуванням сильнодіючих отруйних речовин, а в зонах їх розміщення проживає понад 22,0 млн чоловік.

Небезпека функціонування цих об´єктів господарської діяльності пов´язана з ймовірністю аварійних викидів (виливів) великої кількості сильнодіючих отруйних речовин за межі об´єктів, оскільки на багатьох із них зберігається 3-15 добовий запас хімічних речовин.

У країнах ЄС теж основними критеріями ідентифікації небезпечних виробництв є наявність на об’єкті певної кількості хімічних речовин. Кількість небезпечних речовин на виробництві розглядається як основний, але не єдиний критерій небезпечності об´єкта. Істотну роль під час визначення статусу конкретного виробництва відіграють такі показники, ж зношеність основних промислово-виробничих фондів, зона можливого ураження, кількість непорогових значень небезпечних речовин більше двох. Вихідною величною є кількість населення, яке проживає в зоні можливого масового ураження внаслідок техногенних аварій, характеру дії небезпек. Індикатором віднесення адміністративно-територіальних одиниць до потенційно небезпечних територій може слугувати рівень масового ураження території на випадок аварії. Якщо на території адміністративно-територіальної одиниці більше 10 % населення потрапляє у зону масового ураження, таку територію можна вважати потенційно небезпечною. Для міст і міських районів ступінь техногенної небезпеки доцільно оцінювати за часткою території можливого ураження внаслідок промислової аварії, при цьому вважається, що населення в межах міста розподілено рівномірно.

Під час ідентифікації потенційно небезпечних хімічних виробництв необхідно враховувати сукупність факторів, що збільшують або зменшують ймовірність реалізації потенційної небезпеки, та її наслідки. Суттєвою обставиною, яка збільшує ризик від промислової діяльності, є збільшення щільності різнорідних об´єктів та виробництв, їх взаємодія в аварійних ситуаціях.

Сьогодні в народному господарстві України використовуються десятки тисяч різних хімічних сполук, причому щорічно ця кількість поповнюється новими речовинами на 200-1000 одиниць.

За ступенем токсичності при інгаляційному (через органи дихання) і пероральному (через шлунково-кишковий тракт) шляхах потрапляння в організм хімічні речовини можна поділити на шість груп, а за ступенем дії на організм людини на чотири класи.

До найбільш небезпечних (надзвичайно і високо токсичних) хімічних речовин відносяться:

  • деякі сполуки металів (органічні і неорганічні похідні миш´яку, ртуті, кадмію, свинцю, талію, цинку та інших);
  • карбоніли металів (тетракарбоніл нікелю, пентакарбоніл заліза та інші);
  • речовини, що мають ціанисту групу (синильна кислота та її солі, нітрили, органічні ізоціанати);
  • сполуки фосфору (фосфорорганічні сполуки, хлорид фосфору, фосфін, фосфідин);
  • фторорганічні сполуки (фтороцтова кислота та її ефіри, фторетанол та in.); хлоргідрони (етиленхлоргідрон, епіхлоргідрон);
  • галогени (хлор, бром);
  • інші сполуки (етиленоксид, аліловий спирт, метил бромід, фосген, інші).

До сильно токсичних хімічних речовин відносяться:

  • мінеральні й органічні кислоти (сірчана, азотна, фосфорна, оцтова, інші);
  • луги (аміак, натронне вапно, їдкий калій та інші);
  • сполуки сірки (диметилсульфат, розчинні сульфіди, сірковуглець, розчинні тіоціанати, хлорид і фторид сірки);
  • хлор- і бромзаміщені похідні вуглеводню (хлористий і бромистий метил);
  • деякі спирти та альдегіди кислот;
  • органічні і неорганічні нітро- і аміносполуки (гідроксиламін, гідрозин, анілін, толуїдин, нітробензол, динітрофенол);
  • феноли, крезоли та їх похідні; гетероциклічні сполуки.

Таблиця 3.2.1. Характеристика СДОР за ступенем токсичності

Клас токсичності

ГДК в повітрі,

мг/м3

Середні смертельні

Концентрація, мг/л

Доза при внутрішньому надходженні, мг/ кг

Надзвичайно токсичні

0.1

< 1

<

Високо токсичні

0,1-1

1-5

1-50

Сильно токсичні

1,1-10

6-20

51-500

Помірно токсичні

Теж

21-80

501-5000

Мало токсичні

>10

81-160

5001-15000

Практично не токсичні

>160

>15000

До помірно токсичних, мало токсичних і практично не токсичних хімічних речовин, які не представляють собою хімічної небезпеки, відноситься вся основна маса хімічних сполук.

Більшість із наведених вище хімічних речовин, у тому числі і слабко токсичні (помірно, мало токсичні і практично не токсичні), можуть стати причиною тяжкого ураження людини. Водночас призвести до масових санітарних втрат внаслідок аварій (катастроф), що супроводжуються викидами (виливами) хімічних речовин, можуть не всі хімічні сполуки, включаючи навіть надзвичайно, високо і сильно токсичні.

Тільки частина хімічних сполук при поєднанні визначених токсичних і фізико-хімічних властивостей, таких, як висока токсичність при дії через органи дихання, шкіряні покрови, велика тоннажність виробництва, використання, зберігання і перевезення, а також можливість легко переходити в аварійних ситуаціях у головний фактор ураження (пару або тонко дисперсний аерозоль), може стати причиною ураження людей. Ці хімічні сполуки відносяться до групи сильнодіючих отруйних речовин (СДОР).

Таким чином, СДОР - це обертання у великих кількостях у промисловості, сільському господарстві і на транспорті токсичних хімічних сполук, що можуть під час руйнування (аварії) на об´єктах легко переходити в повітря і викликати масові ураження людей.

До хімічно небезпечних об´єктів відносяться:

  • заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі установки і агрегати, які виробляють або використовують СДОР;
  • заводи або їх комплекси з переробки нафтопродуктів;
  • виробництва інших галузей промисловості, які використовують СДОР;
  • підприємства, які мають на оснащенні холодильні установки, водогінні станції і очисні споруди, які використовують хлор або аміак;
  • транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові і морські танкери, що перевозять хімічні продукти;
  • склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства.

Хімічні речовини, які можуть викликати масові ураження населення під час аварій з викидом (виливом) в повітря, можна поділити на групи:

  • перша група - речовини з переважною дією удушення:

- з вираженою дією припікання (хлор, трихлористий фосфор, оксихлорид фосфору);

- - зі слабкою дією припікання (фосген, хлорпікрин, хлорид сірки);

  • друга група - речовини переважно загальної отруйної дії (оксид вуглецю, синильна кислота, динітрофенол, динітроортокрезол, етиленхлоргідрин, етиленфторгідрин);
  • третя група - речовини, які мають дією удушення та загальну отруйну дію:

- з вираженою дією припікання (акрилонітрил);

- зі слабкою дією припікання (сірчаний ангідрид, сірководень, окисли азоту);

  • четверта група - нейротропні отрути, речовини, що діють на генерацію, проведення і передачу нервового імпульсу (сірковуглець, фосфорорганічні сполуки);
  • п´ята група - речовини, що мають дію удушення і нейротропну дію (аміак);
  • шоста група - метаболічні отрути (етиленоксид, метил-бромид, метилхлорид, діметил сульфат);

сьома група - речовини, що порушують обмін речовин (діоксин). Усього в Україні функціонує 1810 об´єктів, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності більше 283 тис. тонн СДОР, у тому числі - 9,8 тис. тонн хлору, 178,4 тис. тонн аміаку.

Ці об´єкти поділяють за ступенями хімічної небезпеки:

- перший ступінь (у зонах можливого хімічного зараження від кожного об´єкту мешкає більше 75 тис. чол.) -76 об’єктів;

- другий ступінь (у зонах можливого хімічного зараження від кожного об´єкту мешкає від 40 до 75 тис. чол.) - 60 об´єктів;

- третій ступінь (у зонах можливого хімічного зараження від кожного об´єкту мешкає менше 40 тис. чол.) - 1134 об´єктів;

- четвертий ступінь (зони можливого хімічного зараження від кожного не виходить за межі об´єкту) - 540 об´єктів.

Всього у зонах можливого хімічного зараження від цих об´єктів мешкає близько 22 млн. чол. 321 адміністративно-територіальна одиниця (АТО) має об´єкти різного ступеню хімічної небезпеки, з них до 1 ступеня (в зоні хімічного ураження знаходиться понад 50% мешканців) віднесено 154 АТО, до 2 ступеня (від ЗО до 50% мешканців) - 47 АТО; до 3 ступеня (від 10 до 30%)-108 АТО.

На короткі відстані сильнодіючі отруйні речовини перевозять автотранспортом в балонах, контейнерах та автоцистернах. Із широкого спектра балонів середнього об´єму для зберігання і перевезення рідких СДОР використовуються, як правило, балони об´ємом від 0,016 до 0,05 м3. Об´єм контейнерів коливається в межах від 0,1 до 0,8 м3. Автоцистерни використовують для перевезення аміаку, хлору, гептилу і амілу. Стандартний аміаковоз має вантажопідйомність 3,2; 10 і 16 тн. Рідкий хлор транспортують в автоцистернах місткістю до 20 т, аміл до 40 т і гептил до 30 т.

На кожен з таких небезпечних вантажів повинна бути аварійна картка, яка б мала вичерпні дані про властивості речовини, засоби захисту та першу Допомогу (додаток 1.).

Безпека функціонування хімічно небезпечних об´єктів залежить від багатьох факторів: фізико-хімічних властивостей сировини, напівпродуктів 1 продуктів, від характеру технологічного процесу і надійності обладнання, Умов зберігання і транспортування хімічних речовин, стану контрольно-вимірювальних приладів і засобів автоматизації, ефективності засобів протиаварійного захисту тощо. Крім того, безпека виробництва, використання, зберігання і перевезення СДОР значно залежить від рівня організації профілактичної роботи, своєчасності та якості планових попереджувальних робіт, підготовленості і практичних навичок персоналу, системи нагляду за станом технічних засобів протиаварійного захисту.

Наявність великої кількості факторів, від яких залежить безпека функціонування хімічно небезпечних об´єктів, перетворює цю проблему на надто складну. Як показує аналіз причин виникнення великих хімічних аварій, що супроводжуються викидом (виливом) СДОР, на сьогоднішній день неможливо виключити вірогідність виникнення аварій, які призведуть до ураження виробничого персоналу і населення в районі функціонування хімічно небезпечного об´єкту.

Аналіз структури підприємств, що виробляють або використовують СДОР, показує, що в їх технологічних лініях використовується, як правило, незначна кількість токсичних хімічних продуктів. Значно більша кількість СДОР за об´ємом знаходиться на складах підприємств. Це призводить до того, що під час аварій у цехах підприємств у більшості випадків відбувається локальне зараження повітря, обладнання цехів, території підприємств. При цьому ураження в таких випадках може отримати в основному персонал підприємства.

При аваріях на складах підприємств, коли руйнуються ємності, СДОР розповсюджується за межі підприємства, що призводить до масового ураження не тільки персоналу підприємства, але і населення, в зоні ураження суб´єкта господарювання.

Місткість складів СДОР на підприємстві визначають в залежності від необхідного запасу, що забезпечує безперервну роботу підприємства, а також від доцільно допустимого накопичення на виробничій площадці товарної продукції, яка підлягає відправці споживачам. У зв´язку з цим СДОР на кожному підприємстві визначають з розрахунком умов їх споживання, вироблення, транспортування, попередження аварійних ситуацій, профілактичних зупинок, сезонних надходжень, а також токсичності, пожежної і вибухової безпеки.

У середньому на підприємствах мінімальні (не понижені) запаси хімічних продуктів створюють на три доби, а для заводів з виробництва окремих хімічних речовин і мінеральних добрив - на 10-15 діб.

На великих хімічних підприємствах, а також на складах в деяких портах і на транспорті, що перевозить СДОР, можуть одночасно зберігатися тисячі тонн різних сильнодіючих отруйних речовин.

Аналіз аварійних ситуацій, які мали місце, і проведені розрахунки показують, що об´єкти з хімічними небезпечними компонентами можуть бути джерелом:

  • залпових викидів СДОР в атмосферу, водойми;
  • хімічної пожежі з викидом токсичних речовин у довкілля;
  • руйнівних вибухів;
  • зараження об´єктів і місцевості в осередках аварії і на сліді розповсюдження хмари;
  • широких зон задимлення у поєднанні з токсичними продуктами.

Для кожної аварії характерні стадії виникнення, розвитку і зниження рівня небезпеки. На хімічно небезпечному об´єкті в розпалі аварії можуть діяти, як правило, декілька факторів ураження: пожежа, вибухи, хімічне зараження повітря і місцевості та інші, а за межами об´єктів - зараження довкілля.

Дія СДОР найчастіше через органи дихання призводить до ураження людей, реалізується на великих відстанях і площах зі швидкістю вітрового переносу. Для багатьох СДОР характерною є тривалість зараження навколишнього середовища, а також прояв віддалених ефектів ураження людей і об´єктів біосфери.

Масштаби ураження під час хімічно небезпечних аварій залежать від метеорологічних обставин і умов зберігання СДОР. Так іноді сильний викид може не спричинити значної шкоди, в той же час менший викид в інших умовах може завдати більшої шкоди.

Виходячи із цих особливостей хімічно небезпечних аварій варто пам´ятати, що захисні заходи і, понад усе, прогнозування, виявлення і періодичний контроль за змінами хімічної обстановки, оповіщення персоналу підприємства і населення мають проводитися із надзвичайно високою оперативністю. Населення і сили цивільного захисту, що знаходяться в зонах розповсюдження СДОР, можуть бути уражені, тому для їх обстеження і надання медичної допомоги знадобляться значні сили і засоби. Локалізація джерела потрапляння СДОР у довкілля має визначну роль у запобіганні масовому ураженню людей. Швидке виконання цієї задачі допоможе контролювати аварійну ситуацію, зменшити викиди СДОР і мінімізувати наслідки.

Захист людей від сильнодіючих отруйних речовин - це комплекс організаційних, оперативних, попереджувальних та інших заходів, що здійснюються з метою виключення або максимального послаблення дії Ураження СДОР.

Комплекс заходів захисту від наслідків хімічної НС включає:

- організаційні та оперативні заходи з організації, планування і проведення захисту населення на прилеглій території;

- інженерно-технічні заходи для дотримання умов безпеки під час використання, зберігання, транспортування СДОР;

- підготовку сил і засобів для ліквідації наслідків хімічних надзвичайних ситуацій;

- навчання населення порядку і правилам поведінки в умовах хімічних надзвичайних ситуацій;

- забезпечення безпеки населення і використання засобів індивідуального і колективного захисту;

- повсякденний хімічний контроль;

- проведення запобіжних і профілактичних заходів на хімічно небезпечних об´єктах;

- прогнозування можливих наслідків хімічної НС;

- попередження (оповіщення) про безпосередню небезпеку ураження СДОР;

- тимчасову евакуацію (відселення) населення із небезпечних районів; хімічну розвідку району аварії;

- знаходження і надання медичної допомоги потерпілим;

- локалізацію і ліквідацію наслідків хімічної надзвичайної ситуації.

Обсяги і порядок здійснення заходів для захисту населення і сил цивільної оборони залежать від певної обстановки, що склалася у результаті хімічної надзвичайної аварії (катастрофи), наявності часу, сил і засобів для проведення цих заходів та інших факторів.

Великі хімічно небезпечні аварії (катастрофи), особливо з викидом (виливом) сильнодіючих отруйних речовин можуть завдати значної шкоди народному господарству і призвести до людських жертв.

Захист від СДОР першочергово організується і здійснюється безпосередньо на хімічно небезпечних об´єктах, де головна увага приділяється заходам запобігання виникнення можливих НС. Вони мають як організаційний, так і інженерно-технічний характер і спрямовані на виявлення й усунення причин аварій (катастроф), максимальне зменшення можливих руйнувань і втрат, а також створення умов для своєчасного проведення робіт з локалізації і ліквідації можливих наслідків хімічної небезпечної ситуації.

У зв´язку з труднощами здійснення в короткі строки евакуації (відселення) великих мас населення, потрібно передбачати можливість тимчасового їх укриття у сховищах, що обладнані фільтровентиляційними установками. Разом з тим, перебування людей у сховищах навіть протягом 1-2 діб може призвести до виникнення медичних, гігієнічних та інших проблем.

За відсутності сховищ або інших герметичних укриттів можна тимчасово рекомендувати населенню залишатися у своїх житлових і службових приміщеннях, виконавши роботи з їх герметизації (закриття і ущільнення дверей, вікон, вентиляційних отворів І Т.Д.).

Під час організації укриття населення в сховищах (укриттях), розташованих, як правило, в підвалах та заглиблених приміщеннях, варто враховувати, що більшість СДОР важча за повітря і може накопичуватися в низинах і затікати у підвальні приміщення. Крім того, ряд сильнодіючих отруйних речовин не затримується фільтрами фільтровентиляційних установок сховищ. В таких випадках сховища (укриття) можуть використовуватися тільки в режимі повної ізоляції.

Населению необхідно знати деякі особливості отруєння найбільш поширеними отруйними речовинами та надання першої медичної допомога. Загальні принципи надання медичної та долікарської допомога при отруєннях СДОР включають: припинення дії отрути на організм людини; виведення отрути, яка всмокталася; знешкодження отрути в організмі за допомогою медикаментозних засобів; усунення деяких проявів отруєння організму людини.

Клінічні ознаки отруєння аміаком NH3:

Він небезпечний при вдиханні парів, потраплянні на шкіру та слизові оболонки.

1. Легкий ступінь отруєння - подразнення слизової оболонки очей (сльозотеча), ураження верхніх дихальних шляхів (чихання, першіння та печія у горлі під час ковтання).

2. Середній ступінь отруєння - задуха, нудота, блювання, головний біль.

3. Тяжкий ступінь отруєння - порушення дихання, діяльності серцево-судинної системи, клінічна смерть.

Долікарська і перша медична допомога:

  1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.
  2. Винести на свіже повітря.
  3. Забезпечити спокій, зігрівання тіла.
  4. При потраплянні на шкіру та слизові оболонки очей - промивати 2% розчином борної кислоти, при болях очей закапати по 1-2 краплі 1% розчину новокаїну.
  5. При утрудненні дихання закапати в ніс 2-3% розчин ефедрину (4-5 крапель), гірчичники на шию, папаверин 2% - 2,0 в/м.
  6. Пиття лужної мінеральної води типу "Поляна Квасова", теплого молока.
  7. При клінічній смерті проведення легенево-серцевої реанімації.
  8. Термінова госпіталізація.

Клінічні ознаки отруєння бензолом С6Н6

Можливе проникнення бензолу до організму через неушкоджену шкіру, а також небезпечний при вдиханні парів.

1 Легкий ступінь отруєння - збудження, запаморочення, стан сп´яніння.

2. Середній ступінь отруєння - загальна слабкість, сонливість, нудота, блювання.

3. Тяжкий ступінь отруєння - задуха, порушення ритму дихання, втрата відомості, можлива кровотеча з носа та ясен, судоми.

Долікарська і перша медична допомога:

  1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.
  2. Винести на свіже повітря.
  3. Звільнити від одягу, який перешкоджає вільному диханню.
  4. Шкіру промити з милом, викликати блювоту.
  5. У важких випадках - інгаляція кисню з карбогеном.
  6. Прийняти внутрішньо ентеросорбенти "Ентеросгель", "Сілард".
  7. Не давати пити молоко, спирт, касторову олію.
  8. Термінова госпіталізація.

Клінічні ознаки отруєння соляною кислотою НСІ:

Ця речовина небезпечна при вдиханні парів, потраплянні на шкіру, слизові оболонки.

1. Легкий ступінь отруєння - першіння у горлі, сухий кашель, різь в очах та носі.

2. Середній ступінь отруєння - відчуття задухи, утруднення дихання.

3. Тяжкий ступінь отруєння - спазм та набряк гортані, розлад дихання, кривава блювота.

Долікарська і перша медична допомога:

  1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.
  2. Винести на свіже повітря і зняти одяг.
  3. Промити шкіру великою кількістю води, 2% розчином харчової соди.
  4. Промити ротову і носову порожнини великою кількістю води, 2% розчином харчової соди.
  5. При потраплянні внутрішньо - вживати велику кількість рідини, молока (бажано з кількома збовтаними яйцями).
  6. Термінова госпіталізація.

Клінічні ознаки отруєння синильною кислотою HCN:

Речовина відноситься до класу дуже отруйних, можливе проникнення до організму через неушкоджену шкіру, небезпечна при вдиханні парів, отруйна при проникненні через шлунково-кишковий тракт.

  1. Легкий ступінь отруєння - відчуття жару, запаморочення, нестача повітря, почервоніння шкіри.
  2. Середній ступінь отруєння - шум у вухах, розлад зору, головний біль, загальна слабкість, розлад ходи, нудота, блювання, серцебиття, судоми.
  3. Тяжкий ступінь отруєння - майже миттєво судоми, втрата свідомості, смерть від зупинки дихання та гострої серцевої недостатності.

Долікарська і перша медична допомога:

  1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.
  2. Винести на свіже повітря, зняти одяг.
  3. Промити шкіру великою кількістю води з милом.
  4. Не допускати переохолодження тіла.
  5. Дати випити розчин харчової солі (1 столова ложка на склянку води). Викликати блювоту.
  6. Промити шлунок 0,1%розчином перманганату калію чи 5%розчином тіосульфату натрію, 0,1% розчином перекису водню.
  7. Внутрішньовенно ввести 20 мг 10% розчину тіосульфату натрію.
  8. Прийняти внутрішньо ентеросорбенти, активоване вугілля.
  9. Термінова госпіталізація.

Клінічні ознаки отруєння сірководнем H1S:

Сірководень потрапляє до організму через дихання, при великій концентрації можлива миттєва смерть.

1. Легкий ступінь отруєння - подразнення слизових оболонок очей (сльозотеча), ураження верхніх дихальних шляхів (чихання, першіння та печіння у горлі), біль у горлі під час ковтання та у грудній клітині.

2. Середній ступінь отруєння - головний біль, загальна слабкість, запаморочення, порушення ходи, нудота, блювання, серцебиття, судоми.

3. Тяжкий ступінь отруєння - майже миттєво: судоми, втрата свідомості, смерть від зупинки дихання та паралічу серця.

Долікарська і перша медична допомога:

  1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.
  2. Винести на свіже повітря, зняти одяг.
  3. Шкіру промити великою кількістю води, 2% розчином харчової соди.
  4. Зігрівання тіла.
  5. Інгаляція киснем.
  6. При отруєнні легкого ступеню - міцна кава, чай, вдихання нашатирю, при болях очей закапати по 1-2 краплі розчину новокаїну.
  7. При нудоті та блюванні- внутрішньо 0,5% розчин новокаїну чайними ложками.

В. При отруєнні середнього ступеня -внутрішньом´язове введення 10% розчину кофеїну, кордіаміну.

  1. При зупинці дихання та діяльності серця провести легенево-серцеву реанімацію.
  2. Термінова госпіталізація.

Клінічні ознаки отруєння сірчаним ангідридом:

1. Легкий ступінь отруєння - подразнення слизової оболонки очей (сльозотеча), ураження верхніх дихальних шляхів (чихання, пердіння тa печія у горлі), біль у грудній клітині.

2. Середній ступінь отруєння - головна біль, загальна слабкість, запаморочення, нудота, блювання, серцебиття.

3. Тяжкий ступінь отруєння - напади задухи, втрата свідомості, смерть.

Долікарська і перша медична допомога:

  1. Винести на свіже повітря, забезпечити спокій.
  2. При потраплянні на шкіру та слизові оболонки промити їх 2% розчином харчової соди.
  3. Зігрівання тіла.
  4. При нападах задухи, спазмах голосової щілини - інгаляції з 2% розчином харчової соди, тепло на шию, папаверин 2% - 2,0 в/м.
  5. При отруєннях середнього та важкого ступеня - інгаляції з киснем, кордіамін, сульфакамфокаїн.
  6. Термінова госпіталізація.

Клінічні ознаки отруєння фосгеном Є одним з найбільш отруйних газів під час вдихання, після вдихання фосгену можуть бути відсутні клінічні прояви протягом деякого часу.

1. Легкий ступінь отруєння - неприємний присмак у роті, різь в очах, першіння в горлі, стискання в грудній клітині, слабкість, запаморочення, слинотеча, кашель.

2. Середній ступінь отруєння - часте дихання, задишка, кашель з великою кількістю пінистого червоно-коричневого харкотиння.

3. Тяжкий ступінь отруєння - набряк легенів. Смерть від задухи, серцевої недостатності.

Долікарська і перша медична допомога:

  1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.
  2. Винести на свіже повітря, зняти одяг.
  3. Промити шкіру 2-5% розчином харчової соди.
  4. Повний спокій, зігрівання тіла.
  5. Інгаляція зволоженим киснем.
  6. Термінова госпіталізація.

Клінічні ознаки отруєння хлором С12 Отруєння хлором відносять до найбільш розповсюджених, можливе проникнення до організму через неушкоджену шкіру, дуже небезпечний під час вдихання парів.

1. Легкий ступінь отруєння - почервоніння та свербіж шкіри, подразнення слизових оболонок очей (сльозотеча), ураження верхніх дихальних шляхів (чихання, першіння та печіння у горлі, сухий кашель), біль у грудній клітині.

2. Середній ступінь отруєння-утруднене дихання, задуха, збудження, серцебиття.

3. Тяжкий ступінь отруєння - не координовані рухи, пульс ниткопобідний, втрата свідомості, дихання поверхневе, судоми, обличчя синюшне, зупинка дихання. За наявності високих концентрацій миттєва смерть.

Долікарська і перша медична допомога:

  1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.
  2. Винести на свіже повітря.
  3. Промивання слизових оболонок і шкіри 2% розчином харчової соди.
  4. При ушкодженні очей закапати 1% розчином новокаїну.
  5. Забезпечення спокою, зігрівання тіла.
  6. При отруєнні середнього ступеня - інгаляції з 2% розчином харчової соди, питгя лужної мінеральної води типу "Свалява Квасова", теплого молока, зігрівання шиї.
  7. При отруєнні середнього та тяжкого ступеня - тривалі інгаляції з киснем.
  8. Термінова госпіталізація.

У наш час у побуті використовуються різноманітні хімічні засоби для прання, миття посуду, виведення плям, догляду за меблями, дезінфекції, препарати для боротьби з комахами та тарганами, засоби підживлення рослин тощо. У разі правильного використання препарати побутової хімії безпечні. Але невміле користування ними може стати джерелом лиха.

За ступенем небезпеки для людини засоби побутової хімії можуть бути розділені на чотири групи:

- безпечні (на упаковці відсутній застережний напис, це синтетичні засоби для прання, підсинення, підфарбування, чистки посуду тощо);

- відносно безпечні (на упаковці є застережний напис, наприклад, "Уникати потрапляння в очі");

- отруйні (на упаковці є напис "Отруйно", "Отрута" тощо); вогненебезпечні (на упаковці є напис "Вогненебезпечно", "Нерозпилювати біля відкритого вогню").

Крім засобів побутової хімії у будинках, квартирах, на дачах зберігають та використовують також інші хімічні речовини: ацетон, бензин, лимонна кислота, скипидар тощо. Усі воші вимагають дуже обережного користування.

Джерелами забруднення осель можуть бутпаласи, лінолеум, синтетичні миючі засоби, різні поліетиленові та полімерні матеріали, що виділяють формальдегід, дибущилфталam, метанол, аміак, бензоломісткіречовини. З повітрям увесь цей набір потрапляє до організму людини, руйнує імунну систему.

До складу миючих речовин різного призначення (наприклад, "Антинакип", "Персоль") входять розчини кислот і лугів. Якщо помилково прийняти їх всередину, неминуче виникне опік травного тракту, а в деяких випадках і дихальних шляхів. Препарати для видалення плям також можуть стати причиною дуже тяжких отруєнь, бо у більшості своїй вони мають мурашину і щавельну кислоти. Усі лакофарбні препарати містять спиртові сполуки та інші токсичні речовини, що шкідливо впливають насамперед на печінку. При отруєнні аніліновим барвником, кров втрачає здатність транспортувати кисень до органів і тканин, що може призвести до смерті через кисневу недостатність організму.

Препарати, які використовуються проти комах, містять диметилфталат, який в організмі перетворюється на метиловий спирт, який, у свою чергу, розкладається на досить токсичні для центральної нервової системи мурашину кислоту та формальдегід.

Тяжкі отруєння викликають широко поширені у побуті кислоти: 80% розчин оцтової кислоти (оцтова есенція), соляна кислота, що міститься у рідині для миття ванн, карболова та щавелева кислоти, що входять до складу засобів для знищення плям іржі. З лугів найбільш небезпечна каустична сода, нашатирний спирт (водний розчин аміаку).

Серед гострих побутових отруєнь часто трапляються отруєння алкоголем та його сурогатами.

Алкоголь - отрута наркотичної дії, яка може спричинити у людини не тільки сп´яніння, а й гостре отруєння, нерідко небезпечне для життя.

До сурогатів алкоголю належать хімічні препарати, що іноді приймають всередину з метою сп´яніння як заміну етилового алкоголю. Вони представлені у вигляді двох основних груп:

  • технічні рідини, до складу яких не входить етиловий алкоголь (етиленгліколь, ацетон, метиловий спирт, дихлоретан);
  • різні препарати, що містять етиловий спирт;
  • медикаменти (настойка заманихи та чемериці, розтирання тощо);
  • парфюмерно-косметичні засоби (одеколони, лосьйони, еліксири).

Гострі отруєння чадним газом у побуті виникають внаслідок порушення правил використання пічного опалення (рано закрита затулка труби), при зіпсованій печі, при пожежі, при витоку газу тощо. Найчастіше це трапляється в сільській місцевості. Почастішали випадки гострих отруєнь вихлопними газами при працюючому двигуні автомашини у гаражі та за умови тривалого перебування у закритій кабіні автомашини чи автобуса, де створюється висока концентрація газу.

Необхідно відмітити, що особливу групу хімічно небезпечних речовин складають пестициди-препарати, які призначені для боротьби зі шкідниками сільськогосподарського виробництва, бур´янами і т.д. Більшість із них дуже токсична для людини.

За хімічним складом пестициди можна розділити на групи:

- фосфорорганічні сполуки (паратіон, диметоксидихлор-вінілфосфат, карбофос, хлорофос та ін..);

- карбомати (севін, карботіон та ін..);

- хлорорганічні сполуки (ДДТ, дильдрін, гексахлоран таін..);

- ртутьорганічні сполуки (метилртуть, ацетатметоксіетил-ртутіта ін..);

- похідні фенікси оцтової кислоти (2, 4-дихлорфенікс-оцтова кислота- 2, 4-Д; 2, 4, 5- трихлорфеніксоцтова кислота - 2, 4, 5-Т);

- похідні дипиридила (паракват, дикват та ін..);

- органічні нітросполуки (динітроортокрезол -ДНОК, динітрофенол - ДНФ); інші.

Отрутохімікати з групи фосфорорганічних сполук (карбофос, тиофос, хлорофос, дихлофос тощо), потрапляючи в організм, можуть перетворюватися на ще більш токсичні сполуки. При цьому у початковій стадії отруєння у постраждалих з´являється збудження, відчуття стискання у грудях, задишка, спітнілість, підвищується артеріальний тиск. Якщо не вжити необхідних заходів, стан потерпілого погіршується, спостерігається порушення дихання, уповільнення пульсу, посмикування м´язів, спазматичний біль у животі. У важких випадках можуть настати втрата свідомості, судоми, утруднення дихання тощо.

Отрутохімікати з групи хлорорганічних сполук (гексахлоран) при потраплянні в організм чи на шкіру швидко всмоктуються, накопичуються у жировій тканині, повільно виводяться з організму через шлунково-кишковий тракт. У потерпілого з´являються біль у животі, загальна слабість, підвищення температури, остуда, судоми в ікроножних м´язах.

Засоби, що віднаджують комах і кліщів, у більшості випадків містять диметилфталат. У разі неправильного використання препарату і з надмірним його потраплянням в організм може статися важке ураження центральної нервової системи.

За будь-яких отруєнь слід негайно звернутися до лікаря. Але ще до його появи треба надати потерпілому першу допомогу. Головне завдання надання першої допомоги - вивести з організму отруйний продукт або знешкодити його.

Часто ефективним засобом для виведення отрути є промітання шлунку. Потерпілому необхідно дати випити кілька склянок води та викликати блювання. У воду можна додати сіль чи суху гірчицю (2 чайні ложки на склянку води) при отруєнні фосфорорганічними речовинами, а також Метиловим спиртом, у воду додають питну соду (1 чайна ложка на склянку води), а при отруєнні рослинами - перманганат калію (розчин має слабкий рожевий колір). Необхідно зробити 3-4 промивання шлунка, а потім дати Потерпілому проносне.

У разі отруєння нашатирним спиртом, каустичною содою та препаратами, що містять її, кислотами, оцтовою есенцією, препаратами із сильнодіючих кислот, а також органічними розчинниками, засобами для видалення плям потерпілому слід випити 2-3 склянки води. Добре діє розведений у воді розчин яєчних білків (шість білків на 0,5 л води), а також кисіль, желе, рисовий і вівсяний відвари. Молоко рекомендується тільки при отруєнні кислотами чи препаратами, що їх містять.