На 2005 рік Державний реєстр потенційно небезпечних об´єктів (ПНО) містить відомості про 9000 об´єктів, до числа яких входять промислові підприємства, шахти, кар’єри, магістральні газо-, нафто- і продуктопроводи, гідротехнічні споруди, вузлові залізничні станції, мости, тунелі, накопичувачі та полігони промислових відходів, місця збереження небезпечних речовин тощо. База данихреєстру постійно поповнюється та оновлюється.

Основна частина ПНО становить пожежну (6460) або вибухопожежну небезпеку (5771). Серед інших: радіаційно небезпечних - 355, хімічно небезпечних - 1177, біологічно небезпечних - 291.

У Дніпропетровській області розміщені сотні об´єктів, аварії на яких можуть спричинити катастрофи національного масштабу. За оцінкою експертів, комплексне техногенне навантаження в регіоні одне з найвищих у світі. У залежності від характеру і масштабу надзвичайних ситуацій, роботи з їх ліквідації покладаються на МНС України.

Аналіз інформації про надзвичайні ситуації засвідчує, що понад 60% аварій, а на сьогодні цей показник значно вищий, виникає через помилки персоналу. Навчання довели, що насиченість народного господарства Дніпропетровщини потенційно аварійними виробництвами вимагає якісно нового підходу до проблеми забезпечення безпеки.

Проведення паспортизації потенційно небезпечних об´єктів і територій щодо ризиків виникнення на них надзвичайних ситуацій техногенного характеру, ставить метою виявлення, оцінку та прогнозування виникнення надзвичайних ситуацій, розроблення планів першочергових запобіжних заходів та відповідних комплексних цільових програм їх захисту.

Ефективність державного системного регулювання безпеки доведена позитивним досвідом країн Європи, де справа була започаткована ще два десятиліття тому. Впровадження превентивних заходів значно знизило кількість техногенних надзвичайних ситуацій та зменшило збитки від надзвичайних ситуацій природного характеру.

Збільшення потенційної небезпеки виникнення, можливі тяжкі наслідки обумовлюють актуальність захисту населення і ліквідації наслідків хімічних НС на території України.

Прагнення до безпечного для суспільства і довкілля виробництва завжди було позитивною мотивацією людської діяльності, а проблеми власної захищеності є визначальними для індивідуума. Разом з розвитком суспільства змінювалося значення різних причин, що загрожували ритмічній життєдіяльності людини. На сьогоднішній день одними з найгостріших є проблеми екологічного характеру, що обумовлено збільшенням кількості аварійних ситуацій на об´єктах виробництв; масштабності їх економічних, соціальних та екологічних наслідків.

Збільшення масштабів та кількості промислових підприємств спричинило накопичення джерел екологічної небезпеки і підвищення ризику аварій, катастроф. Постало питання ідентифікації небезпечних виробництв, які в процесі свого функціонування становлять потенційну та (або) постійну загрозу негативного впливу на населення та довкілля.

Ідентифікація потенційно небезпечного об´єкта - це визначення його властивостей з погляду можливого небезпечного впливу на виробництво, населення й оточуюче природне середовище.

Уже більше 20 років у розвинених країнах при прийнятті рішень використовуються різні методи розрахунку ризику. Надзвичайні ситуації техногенного характеру за характеристиками явищ, що визначають особливості дії факторів ураження на людей, довкілля та суб´єкти господарської діяльності, поділяють на аварії (катастрофи), які супроводжуються викидами (виливами) небезпечних речовин, пожежами, вибухами, затопленнями, аваріями в інженерних мережах і системах життєзабезпечення, руйнуванням будівель і споруд, аваріями транспортних засобів та ін.

Аварії (катастрофи), що пов´язані з викидом небезпечних речовин, додатково поділяються на радіаційні, хімічні, біологічні і, крім цього, поділяються ще за видами розповсюдження речовин в навколишньому природному середовищі. Серед багатьох техногенних небезпек найбільші руйнівні наслідки мають саме радіаційні.