Природна пожежа - неконтрольований процес горіння, що стихійно виникає і розповсюджується в довкіллі.

Він супроводжується інтенсивним виділенням тепла, диму та світловим випромінюванням, що створює небезпеку для людей і завдає шкоду об´єктам господарської діяльності та навколишньому середовищу.

Щорічно в суху, жарку погоду небезпека від лісових та торф´яних пожеж різко зростає. Лісові пожежі виникають, головним чином, з вини людини та внаслідок дії деяких природних чинників. Причиною пожеж буває виробнича діяльність людини (спалювання відходів на прилеглих до лісу територіях) та її необережність (вогнища, недопалки, сірники). Найбільш небезпечними бувають жаркі та сухі літні дні з відносною вологістю повітря 30-40%.

Залежно від характеру горіння, швидкості розповсюдження вогню та обсягів пошкодження лісу розрізняють чотири категорії лісових пожеж: низові (або низинні); верхові (або повальні); підземні (торф´яні або ґрунтові); пожежі дуплистих дерев.

Найбільш розповсюджені низові пожежі, частка яких складає близько 80% усіх випадків можливих пожеж.

Верхові лісові пожежі розвиваються із низових, і відмінність їх у тому, що згорає НС тільки надґрунтовий покрив, але її нижні яруси дерев та крони жердняків. Можуть бути ще й верхові пожежі, коли вогнем знищуються лише крони дерев. Але без супроводу низинної пожежі вони довго тривати не можуть. Під час верхових пожеж виділяється багато тепла. Висота полум´я при цьому становить 100 і більше метрів. У таких випадках вогонь перекидається на значні відстані, іноді на декілька сотень кілометрів, тому що швидкість пожежі зростає до 8-25 км за годину.

Підземні (ґрунтові ado торф´яні) пожежі виникають частіше наприкінці літа, як продовження низових або верхових. Однак торф´яні пожежі можуть і не бути наслідком лісових. Пожежі часто охоплюють величезні простори і їх дуже важко подолати. Небезпека їх у тому, що горіння виникає під землею, створюючи порожнини у торфі, який уже згорів. Задимлюються великі райони, що подразнююче діє на людей та ускладнює боротьбу з пожежею, обмежує видимість, негативно психологічно впливає на населення. Найчастіше за все пожежонебезпечні умови складаються у Степовій, Поліській та Лісостеповій зонах, в горах Криму.

Найбільш поширеними є лісові та торф´яні пожежі, бо ліси і торфовища займають більше 10 мли га території України. Ліси України в більшості її регіонів неспроможні витримати зростаючого потоку відпочиваючих, оскільки площа їх значно менша від науково обґрунтованих норм. Така ситуація найбільш характерна дня Херсонської, Миколаївської, Луганської, Донецької, Полтавської областей, Автономної Республіки Крим, що вважаються найбільш пожежонебезпечнимн. В середньому за рік, в залежності від погодних умов, виникає близько 3,5 тисяч пожеж, якими знищується більше 5 тисяч гектарів лісу. Найбільш пожежонебезпечнимн є північний та східний регіони, де щорічно виникає в середньому відповідно 37 і 40% усіх лісових пожеж.

Відповідно до "Класифікаційних ознак НС ", що затверджені наказом МНС України за № 119 від 2003 року, лісова пожежа ідентифікується як надзвичайна ситуація, коли її площа перевищує 25 га для верхової пожежі та 50 га для низової, а для заповідних територій та об´єктів особливого природоохоронного значення - відповідно 5 га та 10 га. Торф´яна пожежа ідентифікується як надзвичайна ситуація, коли її площа переищу є 50 га, а для заповідних територій та об´єктів особливого природоохоронного значення - 5 га. Але у кожному конкретному випадку необхідно також враховувати місцеві фактори: наближенність до населенних пунктів та об´єктів підвшценної небезпеки, швидкість поширення тощо. Якщо пожежа має місце на радіаційно забрудненій території, то такі пожежі повинні бути віднесені, на думку фахівців, до надзвичайних ситуацій незалежно від їхньої площі.

Дії населення у разі виникнення пожежі

Потрібно дотримуватися таких правил поведінки, якщо ви опинилися в осередку пожежі:

  • не панікувати та не приймати поспішних, необдуманих рішень;
  • не тікати від полум´я, що швидко наближається у протилежний від вогню бік, а діставатися краю вогню проти вітру закривши голову й обличчя одягом;
  • з небезпечної зони, до якої наближається полум´я, виходити швидко, перпендикулярно напряму поширення вогню;
  • якщо втекти від пожежі неможливо, то треба вийти на відкриту місцевість, накритися мокрим одягом і дихати повітрям над самою поверхнею землі - воно тут менше задимлене, рот і ніс при цьому треба прикривати одягом чи шматком будь-якої тканини;
  • гасити полум´я невеликих низових пожеж можна збиваючи його гілками листяних порід дерев, заливаючи водою, закидаючи вологим ґрунтом та затопчуючи ногами;
  • під час гасіння пожежі не відходити далеко від шляхів та просік, примати зоровий контакт з іншими учасниками гасіння пожежі, підтримувати з ними зв´язок за допомогою голосу;
  • бути обережними в місцях горіння високих дерев, вони можуть впасти та травмувати вас;
  • особливо будьте обережні у місцях торф´яних пожеж, пам´ятайте, що там можуть створюватися глибокі ями, тому рухайтеся, за можливості, перевіряючи палицею глибину вигорівшого шару;
  • після виходу з осередку пожежі повідомити місцеву адміністрацію та пожежну службу про місце, розміри та характер пожежі.

Якщо людина знає правила поводження під час пожежі, то вона у змозі не лише вистояти за будь-яких обставин і врятувати своє життя, а й надати допомогу у рятуванні інших людей та зберегти матеріальні цінності.