Антропогенне навантаження на довкілля в Україні призвело до значного підвищення ризику виникнення надзвичайних ситуацій (НС) різного характеру та походження. Шляхом кардинальної зміни політики у сфері управління безпекою життєдіяльності є її переорієнтація на виявлення потенційних джерел надзвичайних ситуацій, їх прогнозування та запобігання.
Розраховані інтегральні показники техногенних та природних небезпек регіонів України, які враховують потенційну загрозу, реальні матеріальні збитки та ризики смертності населення від НС. Вони досить великі у порівнянні з іншими країнами та ще, на жаль, мають щорічну тенденцію до зростання.
Ризик виникнення надзвичайних ситуацій в Україні у кілька разів вищий, ніж у сусідніх країнах. Це зумовлено її географічними особливостями, надмірною концентрацією екологічно небезпечних виробництв, великою щільністю населення поблизу них і катастрофічним старінням основних виробничих фондів.
Актуалізація проблеми тероризму реально висвітила вузькість техногенно-природного виміру безпеки і додала інші чинники небезпеки. Існує й така група небезпек, як соціальні та соціально-політичні. Вона постійно поповнюється новими видами небезпек, а вже існуючі поширюються.
Тому зростання зацікавленості проблемою безпеки, в першу чергу через всебічне та досконале вивчення надзвичайних ситуацій, не лише данина сьогоденню.
Починаючи з 90-років XX століття ООН виступає організуючою та спрямовуючою силою у розв´язанні проблем безпеки. Це відображено у Концепції про сталий людський розвиток, яку активно підтримує Україна, розглядаючи Концепцію ООН як програму дій на XXI століття. Основна мета освіти в цій сфері - це підготовка студентів до активної участі в забезпеченні тривалого та повноцінного життя в динамічно розвинутому суспільстві. Це не тільки набуття певних навичок і знань, а й формування моральних цінностей та якостей особистості.
Будемо сподіватися, що цивільний захист населення - не зміна назви системи, а нова сфера діяльності, яка має реалізувати цільові та науково-технічні регіональні програми щодо питань безпеки населення у різних сферах його існування.
В цілому сам предмет цивільної оборони (ЦО), або більш осучасненого цивільного захисту (ЦЗ), який вивчає різноманітні НС, на сьогоднішній день ще не відбувся як цілісна система знань - певною мірою це набір знань. Тому цілком природно, що навчальна література теж перебуває у стані становлення та розвитку. Наша спроба розробки подібного навчального посібника відображає тільки деякі аспекти такої складної та всебічної дисципліни, як "Безпека життєдіяльності", введеної у навчальні плани підготовки спеціалістів-економістів згідно з вимогами Болонської конвенції.