• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Інвестознавство

9.8. Організація проектування та ліцензування

З введенням у дію Закону України «Про підприємства в Україні» та в результаті роздержавлення істотно збільшилась кількість малих підприємств, персональних творчих майстерень, госпрозрахункових груп, що займаються проектуванням.

Багато таких підприємств не мають стабільної структури й постійного технічного керівництва, а їх виробничий персонал в основному працює за сумісництвом. Якість проектної документації таких підприємств перебуває на дуже низькому рівні.

Нерідко такі підприємства, майстерні, ГШ, ГАП розроблюють проекти на свій розсуд без обґрунтованих технічних рішень і техніко-економічних показників, не дотримуючись державних норм щодо погодження та затвердження проектної документації. Часто не виконуються інженерно-технічні дослідження, у проектах відсутні заходи для захисту підземних частин будівель і споруд від підтоплення, пальові фундаменти проектуються без передпроектного попереднього випробування паль.

Саме тому відповідними законами України передбачено ліцензування окремих видів будівельної діяльності.

Проте слід підкреслити, що ліцензування в будівництві має суто кваліфікаційний характер - ліцензію можуть отримати тільки підприємства або фізичні особи, які технічно й професійно спроможні виконувати заявлені види робіт. Виконати ж таку оцінку на підставі документів, які заявник відповідно до нового положення має подати до органу з ліцензування, просто неможливо. До того ж фактично її нікому проводити: один-два фахівці це в кращому разі те, на що можуть розраховувати місцеві органи за умови утримання їх на державному чи місцевому бюджеті.

Протягом 1996-1998 років Держбуд України спільно з Держстандартом України створили Систему сертифікації продукції будівельного комплексу (УкрСЕПРО), у якій акредитовано близько 20 органів з сертифікації та понад 100 випробувальних лабораторій.

Практика роботи із сертифікації показала, що вона дає змогу постійно здійснювати кроки в напрямку поліпшення якості й технічного рівня продукції, захисту вітчизняного виробника за рахунок деякого обмеження імпорту товарів, для виробництва яких Україна має власний потенціал.

З огляду на викладене Держбуд України підтримав ініціативу Держстандарту України щодо необхідності детального роз´яснення п. 12 відомого Указу Президента України з дерегулювання підприємницької діяльності, який встановлює, що «товари (продукція), крім продуктів харчування, якість та відповідність яких підтверджена сертифікатами, що видані за межами України згідно з міжнародними стандартами ISO та іншими міжнародними стандартами, не потребують повторної сертифікації в Україні».

Така редакція п. 12 Указу Президента України обмежує можливості вітчизняного виробника, не враховує вимоги законодавства України щодо безпеки конкретної продукції, робить неконтрольованими шляхи надходження в Україну неякісної чи навіть небезпечної (за нашими вимогами) продукції.

Усе сказане стосується розвитку структури будівництва, підприємницької діяльності, яка не може здійснюватися без капітальних вкладень. Для цього необхідні бюджетні кошти й іноземні інвестиції. Зрозуміло, що проблема пошуку такого додаткового подвійного імпульсу розвитку економіки через будівельні інвестиції заслуговує на вирішення. Аналітичний принцип будівельних інвестицій можна сформулювати так: первинне збільшення доходу, що спричинене їх зростанням, призводить до піднесення квоти споживання, що сприяє наступному прирощенню доходу й черговому повторному зростанню добробуту. Множниковий ефект впливає не тільки на зростання доходу, а й на нарощування додаткових інвестицій будівельних організацій з метою задоволення зростаючого споживчого попиту. За допомогою реалізації інвестицій і підприємництва на розвиненій інфраструктурі Україна підноситиме власну економіку.

В економічно розвинених країнах понад три чверті капітальних вкладень становлять будівельні інвестиції в нові споруди, реконструкцію та розширення виробничих потужностей. Завдяки їх реалізації самоінвестується специфічна будівельна галузь. Одноразовий характер будівельних інвестицій сприяє піднесенню ринкової кон´юнктури та стабілізації економічного циклу.