Інвестознавство

4.4. Основні завдання формування інвестиційної стратегії

«Основна мета стратегії макроекономічної політики - забезпечення умов стійкого довгострокового зростання, яке сприяло б структурно-інноваційній та соціальній переорієнтації економіки, формування сприятливого інвестиційного середовища» зазначає Президент України у своєму Посланні до Верховної Ради України, Європейський вибір. Концептуальні засади стратегій економічного та соціального розвитку України на 2002 - 2011 роки». Виходячи з цього, основою економічної та соціальної стратегії країни є сьогодні державна інвестиційна політика, завданням якої є розвиток інвестиційної діяльності спрямований на створення привабливого інвестиційного середовища та суттєве нарощування обсягів інвестицій.
Основними принципами державної інвестиційної стратегії є:

орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України;
визначення державних пріоритетів інвестиційного розвитку України;
формування нормативно-правової бази інвестиційної діяльності;
створення умов для збереження, розвитку й використання науково-технічного та інноваційного потенціалу;
забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інвестиційної діяльності;
ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інвестиційної діяльності, підтримка підприємства у науково-технічній сфері;
здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;
фінансова підтримка, здіснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інвестиційної діяльності;
сприяння розвитку інвестиційної інфраструктури;
інформаційне забезпечення суб´єктів інвестиційної діяльності;
підготовка кадрів у сфері інвестиційної діяльності.
Єдину державну стратегію у сфері інвестиційної діяльності визначає Верховна Рада України, яка:
створює законодавчу базу для сфери інвестиційної діяльності;
затверджує пріоритетні напрями інвестиційної діяльності як окрему загальнодержавну програму у складі Програми діяльності Кабінету Міністрів України, загальнодержавних програм економічного, науково — технічного, соціального розвитку, охорони довкілля;
в межах Державного бюджету України визначає обсяг асигнування для фінансової підтримки інвестиційної діяльності.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим й обласні ради відповідно до їх компетенції затверджують регіональні інвестиційні програми, що кредитуються з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів; визначають кошти бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів для фінансової підтримки регіональних інвестиційних програм.
Реалізацію державної політики у сфері інвестиційної діяльності забезпечує Кабінет Міністрів України, а саме:

готує та подає до Верховної Ради України пропозиції щодо пріоритетних напрямів інвестиційної діяльності як окрему загальнодержавну програму або в рамках Програми діяльності Кабінету Міністрів України, загальнодержавних програмно-культурного розвитку, охорони довкілля;
здійснює заходи щодо реалізації пріоритетних напрямів інвестиційної діяльності;
сприяє створенню ефективної інфраструктури у сфері інвестиційної діяльності;
готує та подає до Верховної Ради України як складову частину проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік пропозиції щодо обсягів бюджетних коштів для фінансової підтримки виконання інвестиційних проектів;
затверджує положення про порядок державної реєстрації інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інвестиційних проектів;
інформує Верховну Раду України про виконання інвестиційних проектів, які кредитувалися за кошти Державного бюджету України, і про проведення до бюджету наданих раніше кредитів.

Центральні органи виконавчої влади: здійснюють підготовку пропозицій щодо реалізації інвестиційної політики у відповідній галузі економіки, створюють організаційно-економічні механізми підтримки її реалізації.
Нажаль, кризові процеси призвели сьогодні до порушення оптимальних співвідношень між національними заощадженнями та інвестиціями в народне господарство: щороку значна частина заощаджень залишилася неконвертованою в інвестиції. Як наслідок, не повністю використовуються можливості нарощування інвестиційного потенціалу національної економіки. Особливо давалися в знаки такі негативні чинники:

низька дієздатність банківсько-кредитної системи, її фактична неспроможність акумулювати достатньо високий інвестиційний потенціал населення, відсутність розвиненої мережі інвестиційних інвесторів (пенсійних фондів та страхових компаній);
неефективне й безсистемне використання амортизаційних фондів;
низький рівень капіталізації прибутків підприємств та відсутність економічних та (податкових) стимулів;
спрямування інвестиційного потенціалу приватизації переважно на цілі бюджетного споживання;
розпорошування інвестиційних бюджетних коштів;
відсутність необхідної системи страхування інвестиційних ризиків, нерозвиненість фондового ринку та іпотечних відносин, лізингу та інших інститутів фінансування;
тіньового бізнесу як основного джерела нелегального накопичення та вивезення капіталу.

Визначним завданням державної політики в інвестиційній діяльності є сьогодні створення рівних умов для ведення бізнесу та інвестування економіки України суб´єктами господарювання різної форми власності, здійснення процесу інвестування на прозорих та цивілізованих засадах, поліпшення структури інвестиційних джерел. У зв´язку з цим політика держави повинна бути сконцентрована на:

прискоренні темпів економічного зростання на власній відтво-рювальній (інвестиційній) базі та на достатній ринковій основі;
запровадження відкритих консультацій органів виконавчої влади з представниками суб´єктів господарювання, поширення інформації про реальну економічну ситуацію, внутрішні та зовнішні ринки, кон´юнктурні процеси, нормативну базу;
значному зниженні рівня тонізації вітчизняної економіки;
створення рівних умов для діяльності суб´єктів господарювання незалежно від форми власності та походження капіталу;
формування ефективного конкурентного середовища;
зміцнення фондового ринку, розвитку інститутів інвестування, страхового та пенсійного фондів, ринку корпоративних цінних паперів, його інтегрування у міжнародні ринки капіталу;
створення додаткових економічних стимулів для залучення інвестицій у пріоритетні галузі економіки;
створення ефективної системи інтелектуальної власності.

З метою створення привабливого інвестиційного клімату та розвитку інфраструктури інвестиційної діяльності для забезпечення сталого економічного зростання та підвищення життєвого рівня населения Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Про затвердження Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002 - 2010 роки» від 28 грудня 2001р. № 1801.
Основним завданням програми є:
1. У сфері створення привабливого інвестиційного середовища для приватного капіталу:

дерегулювання підприємницької діяльності та лібералізації ділової активності;
завершення формування стабільної нормативно-правової бази, яка б ґрунтувалася на принципах рівності всіх інвесторів;
забезпечення прозорості процедур прийняття рішень центральними та місцевими органами виконавчої влади;
удосконалення механізмів управління корпоративними правами, в тому числі тими, що належать державі, посилення захисту прав дрібних акціонерів;
підвищення ефективності процедур банкрутства;
забезпечення подальшого реформування податкової системи, в тому числі шляхом зниження податкового навантаження, оптимізації та підвищення прозорості процедури адміністрування податків, безумовного додержання прав платників податків;
підвищення інвестиційної привабливості об´єктів приватизації;
подальше проведення адміністративної реформи з метою вдосконалення та підвищення ефективності державного управління, усунення бюрократизму та проявів корупції;
зміцнення банківської системи України, сприяння концентрації банківського капіталу, практичне запровадження іпотечних механізмів;
пожвавлення інвестиційної діяльності у спеціальних економічних зонах;
сприяння судовій реформі та безумовному виконанню судових рішень;
створення додаткових стимулів для залучення інвестицій у пріоритетні галузі української економіки;

2. У сфері розвитку інвестиційної діяльності держави:

усунення структурних деформацій в економіці України шляхом випереджаючого нарощення темпів розвитку споживчих галузей та сфери послуг;
розширення і модернізація транспортної інфраструктури, зокрема, газотранспортної системи, створення умов для зростання обсягів транзитних перевезень, створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів на основі залучення інвестицій у розвиток транспортної інфраструктури, дорожнього господарства, із використанням механізмів концесії та лізингу;
сприяння збільшенню обсягу інвестицій у галузі зв´язку та телекомунікаційних послуг;
стимулювання залучення інвестицій у науку, науково-технічну та інноваційну діяльність.

Програма розвитку інвестиції діяльності в Україні виконуватиметься у два етапи:

На першому етапі (2002 - 2004 роки) основна увага приділялася лібералізації підприємницької діяльності, створення оптимального правового середовища, гармонізації національного законодавства з європейським та світовим законодавством, забезпеченню політичної стабільності консолідованих дій усіх гілок влади, розширенню внутрішнього купівельно-споживчого попиту, активізації інвестиційно-інноваційного впливу на вітчизняне виробництво, послабленню податкового тиску, переорієнтації з суто фіскальних цілей на стимулювання економічного зростання, збільшенню припливу іноземного приватного капіталу, інформуванню ділових кіл України та іноземних держав про конкретні залучення інвестицій та найбільш привабливі можливості їх вкладення.
На другому етапі (2005 - 2010 роки) передбачається продовжити виконання завдань з оптимізації структури економіки та промислового виробництва, ефективного використання енергетичних та матеріальних ресурсів; оздоровлення екологічного середовища; розвитку експорту наукоємкої, високотехнологічної із високим ступенем переробки продукції; забезпечення зміцнення фондового ринку; розвитку інститутів інвестування, страхових, пенсійних фондів, ринку корпоративних цінних паперів, його інтегрування у міжнародні ринки капіталів; реалізації конкурентних переваг галузей національної економіки; презентації інвестиційних проектів, вітчизняних товарів та послуг на міжнародних виставках і ярмарках.

Виконання Програми розвитку інвестиційної діяльності забезпечить створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні, поліпшить її для іноземних інвесторів. Крім того, збільшення привабливості інвестиційних ресурсів передбачається досягти шляхом ефективного використання державних інвестицій, збільшення обсягів довготермінового кредитування реального сектора економіки, іноземних інвестицій.

Надходження прямих іноземних інвестицій за період до 2010 року очікується у розмірі майже 10 млрд. доларів США. Реалізація механізму концесії сприятиме залученню інвесторів до модернізації об´єктів інфраструктури, а використання у науково-технічній та інноваційній сфері - створенню нових робочих місць

Забезпечення комплексного підходу до формування сприятливого інвестиційного клімату в Україні, активізація інвестиційної діяльності дадуть змогу досягти у 2005 році прогнозованого обсягу інвестицій в основний капітал (капітальні вкладення) за рахунок усіх джерел фінансування у сумі 55,8 млрд. гривень (15% ВВП) порівняно з 23,6 млрд. гривень, фактично вкладених в економіку в 2000 році (13,7%). До 2010 року обсяг інвестицій зросте до 122,1 млрд. гривень (18,8% ВВП).

Розвиток небанківських фінансових установ, системи страхування вкладів, запровадження механізмів іпотечного кредитування спрямовано на збільшення обсягів залучення коштів населення в інвестиції в основний капітал у 7 разів порівняно з 2001 роком.
У наслідок реалізації стратегії довгострокового економічного розвитку держави прогнозується збільшення видатків державного й місцевих бюджетів на інвестиції у виробничу та соціальну сферу, обсяг яких визначатиметься бюджетами відповідного рівня.

Контроль за виконанням Програми розвитку інвестиційної діяльності в Україні здійснюється Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції, яке кожного півріччя інформує Кабінет Міністрів України про стан справ із внесенням, у разі потреби, пропозицій щодо її коригування.

Результати фундаментальних досліджень українських і іноземних вчених однозначно свідчать про те, що процеси економічного відновлення і росту визначаються розмірами і структурою інвестицій, якістю і швидкістю їхнього здійснення. Більш того, дослідники фіксують, що без інвестиційних нагромаджень і відповідних матеріальних ресурсів в інвестуванні взагалі ніяких позитивних зрушень не відбувається.

Без інвестицій неможливе сучасне створення капіталу, забезпечення конкурентноздатності товаровиробників на зовнішніх і внутрішніх ринках. Процеси структурного і якісного відновлення світового товаровиробництва і ринкової інфраструктури відбуваються винятково шляхом і за рахунок інвестування. Чим інтенсивніше воно здійснюється, тим швидше відбувається відтворювальний процес, тим активніше відбуваються ефективні ринкові перетворення.

В даний час, як ніколи, багато країн світу поставлені перед об´єктивною необхідністю активізації інвестиційної діяльності на створення конкурентноздатних господарських систем, модернізацію і реконструкцію діючих структур, забезпечення диверсифікації капіталу в напрямку соціально орієнтованих структурних перетворень.
Іноземні інвестиції стають одним з вирішальних факторів усієї економічної політики багатьох держав. Без них не можливо швидко переборювати економічні кризи і виходити на рубежі економічного росту, забезпечувати приріст соціального ефекту, збалансованість макроструктури, підвищення оплати праці до рівня стимулювання його високої продуктивності і ринковій платоспроможності, що виступає могутнім каталізатором загальноекономічного підйому і прогресивних зрушень.

У стратегії інвестиційної діяльності важливу роль грає обгрунтований вибір напрямків інвестування - наскільки воно буде відповідати майбутнім національним інтересам визначеної держави. Реалізація довгострокових інвестиційних проектів, як відомо, формує перспективну макроекономічну структуру країни, зміни у внутрішньому (регіональному і галузевому) і зовнішньому поділі праці, визначення відповідної ніші країни у світовій ринковій структурі.

Майбутній економічний розвиток країн світу варто розглядати в контексті тенденцій розвитку світової економіки. Епоха вступу народів в нове століття характеризується тектонічними зрушеннями в соціально-економічній і технологічної структурі з відповідною трансформацією інституціональних основ усієї сучасної економіки. Локальні економіки окремих країн поступово втрачають позиції саморозвитку, інтегруючи в спільно планетарний економічний організм з універсальною системою регулювання.

Уже тепер вирішальну роль у світовому розвитку грають транснаціональні корпорації (ТНК) і інші могутні господарські структури. За свідченням іноземних дослідників, сукупність 37 тисяч ТНК із 200 тисячами їхніх філій охопила майже всю планету. Це своєрідна економічно стабільна і динамічна господарська система планетарного типу, що зосереджує в собі третину всіх виробничих фондів планети, виробляє близько 40% загальнопланетарного продукту, здійснює більше половини зовнішньоторговельного обороту, понад 80% торгівлі новітніми технологіями і контролює більш 90% вивозу капіталу.

Якщо додати до цього національні форми великого бізнесу кожної економічно розвиненої країни, то стає цілком зрозумілим, на чому тримається і що рухає швидкими темпами сучасну світову економіку. Це - не малий і навіть не середній бізнес, що займає свої ринкові ніші, але не є ні вагомими інвесторами, ні спостерігачами великого капіталу.
Слід також відзначити, що тепер активно формуються глобальні світові ринки замкненого типу, що охоплюють групи країн величезних регіонів світу. Серед них — єдиний ринок ЄС, ринки країн Американського континенту на чолі зі США і країн Тихоокеанського басейну на чолі з Японією і Китаєм.

При цьому визначальним фактором прогресу є технологічне лідерство. По даних оціночних критеріях країни можна розділити на групи:

а) швидко прогресуючі, продуктивність праці в яких найвища;

б) країни із середнім рівнем технологічного розвитку і продуктивності праці;

в) країни технологічно відсталі з низьким науково-технічним розвитком і продуктивністю праці. Вони в більшості випадків і виступають сировинними придатками економічно розвинених країн, випадаючи з перспектив лідерства, а іноді і з регіональних світових ринків кінцевих продуктів споживання внаслідок не конкурентоздатності.

У такий спосіб капітали переважно концентруються в економічно розвинених країнах з високою продуктивністю праці. Саме сюди надходить і значна частина фінансового капіталу економічно відсталих країн, їхніх природних ресурсів і талантів.