Конкурентне право України
3. Адміністративна відповідальність
Згідно з ч. 2 ст. 54 Закона про захист економічної конкуренції за правопорушення, передбачені п. 4, 13—16 ст. 50 Закону, а саме невиконання рішення, попереднього рішення органів АМКУ або їх виконання не в повному обсязі; неподання інформації у встановлені антимонопольними органами або нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі; подання недостовірної інформації; створення перешкод працівникам АМКУ в проведенні перевірок, огляду, вилученні або накладенні арешту на майно, документи, предмети або інші носії інформації посадовці органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю несуть адміністративну відповідальність згідно з Законом.
За правопорушення, передбаченій. 16 ст. 50 зазначеного Закону працівники суб´єктів господарювання, об´єднань несуть адміністративну відповідальність згідно із Законом.
Нині залучення посадових і інших осіб, вказаних в ст. 54 Закону про захист економічної конкуренції, до адміністративної відповідальності важко, а по деяких правопорушеннях неможливо взагалі, що пояснюється наступним.
Статтею 92 Конституції України (п. 22) визначено, що виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями, і відповідальність за них.
Нині чинні положення ст. 54 згаданого вище закону передбачають, що посадовці органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю несуть адміністративну відповідальність за правопорушення, передбачені пунктами 4.13— 16 ст. 50 цього закону; а працівники суб´єктів господарювання, об´єднань — за правопорушення, передбачені п. 16 ст. 50 Закону.
Розмір відповідальності (у вигляді штрафів або іншого) вказаних осіб за дані правопорушення Законом про захист економічної конкуренції не передбачений, а чинні положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не містять норм, що передбачають адмінвідповідальність посадових і інших осіб за такі правопорушення, як створення перешкод співробітникам АМКУ, його територіальних відділень у проведенні перевірок, огляді, вилученні або накладенні арешту на майно, документи, предмети або інші носії інформації (п. 16ст. 50 Закону про захист економічної конкуренції), що виключає можливість реалізації на практиці згаданої раніше ст. 54 Закону про захист економічної конкуренції, в частині притягнення посадових і інших осіб до адмінвідповідальності за передбачені п. 16 ст. 50 цього Закону порушення.
Крім того, КпАП передбачена адмінвідповідальність керівників підприємств за ст. 166і «Зловживання монопольним становищем на ринку» і ст. 1662 «Неправомірні угоди між підприємцями». Проте склад правопорушень по ст. 166і Кодексу не збігається з складом правопорушень по аналогічних порушеннях, передбачених ст. 13 Закону про захист економічної конкуренції; склад правопорушень по ст. 1662 Кодексу лише частково збігається з кваліфікаціями подібних дій за ст. 6 відповідного Закону.
Так, і склад правопорушень, передбачений ст. 1663 КпАП «Дискримінація підприємців органами влади і управління» частково збігається із складом відповідних правопорушень передбачених ст. 15 Закону про захист економічної конкуренції, що також виключає можливість залучення керівників підприємств і посадовців органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління і контролю до адміністративної відповідальності Вирішення проблеми можливе лише шляхом приведення відповідних норм КпАП у відповідність із ст. 54 Закону про захист економічної конкуренції.
Необхідно відзначити незначну кількість накладених судом штрафів за результатами розгляду протоколів про адміністративні правопорушення, складені антимонопольними органами.
Проблема полягає перш за все в несумісності строків розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (3—6 місяців) і притягнення до адміністративної відповідальності (2 місяці). Крім того, органи АМКУ і суди по-різному тлумачать ст. 38 КпАП. Для органів АМКУ моментом встановлення порушення вважається дата прийняття рішення у справі, в якому ті або інші дії визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Суди обчислюють двомісячний строк з моменту здійснення дій, які ще тільки кваліфікуються як ознаки порушення конкурентного законодавства при початку розгляду справ антимонопольними органами.
Постановою від 13 грудня 2004 р. суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області, розглянувши матеріали, що надійшли з територіального відділення АМКУ в Донецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності І. В. Іванової, 1948 р. народження, що працює директором ЖКП «Домовик-4», проживає в м. Маріуполі за ст. 1664 ч. 1 КпАП, встановив наступне.
І. В. Іванова, працюючи директором ЖКП «Домовик-4», будучи службовою особою, порушила порядок надання інформації територіальному відділенню АМКУ в Донецькій області, що виявилося в тому, що на запит, що надійшов на адресу підприємства, своєчасно не була надана інформація. На повторний запит від 28.09.2004 р. інформація надійшла 01.10.2004 р. не в повному обсязі.
Викладене підтверджене протоколом про адміністративне правопорушення, матеріалами справи.
Суддя встановив, що провадження у даній адміністративній справі підлягає припиненню у зв´язку із закінченням до моменту надходження справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КпАП, оскільки з дня виявлення правопорушення минуло більше двох місяців.
На підставі викладеного, керуючись статтями 38, ч. 1 ст. 1664, 284, 247КпАП, суддя постановив провадження про адміністративне правопорушення стосовно І. В. Іванової по ст. 1664 ч. 1 КпАП припинити у зв´язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Постанова оскарженню не підлягає.