Конкурентне право України
2. Примусовий поділ
Згідно з ст. 53 Закону про захист економічної конкуренції, якщо суб´єкт господарювання зловживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку, органи АМКУ мають право ухвалити рішення про примусовий поділ суб´єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище. Рішення органів АМКУ про примусовий поділ суб´єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище, підлягає виконанню в зазначений строк, який не може бути менше шести місяців.
Примусовий поділ монопольних утворень в літературі називають специфічною санкцією за порушення антимонопольного законодавства [46, с. 124], видом господарсько-організаційних санкцій за порушення законодавства про захист економічної конкуренції [46, с 224; 47, с. 204] або адміністративною санкцією [48, с. 134].
Уявляється, що примусовий поділ суб´єктів господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище, можна вважати мірою господарсько-правової відповідальності та адміністративно-управлінською санкцією.
Застосування цієї санкції на відміну від багатьох інших господарсько-правових санкцій має деякі особливості. Виходячи з сенсу ст. 53 Закону про захист економічної конкуренції слід вказати, що специфічність примусового поділу монопольних утворень полягає в наступних аспектах Перш за все, поділ застосовується не за всі порушення конкурентного законодавства, а лише за одне з них — зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.
Застосування примусового поділу органами АМКУ не є обов´язковим за вказане правопорушення, що підтверджується нормами закону про те, що органи АМКУ мають право ухвалювати рішення про примусовий поділ. Проте такі рішення застосовуються не у всіх випадках.
Застосування примусового поділу зв´язується не з відсутністю яких-небудь елементів складу правопорушення або обліком врахування систематичності або грубості порушення, ступеня вини правопорушника, а з певними організаційно-технічними причинами. Примусовий поділ не застосовується у випадках неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів або структурних одиниць або наявності тісного технологічного зв´язку підприємств, структурних підрозділів або структурних одиниць (якщо обсяг продукції, споживаної суб´єктом господарювання, перевищує тридцять відсотків валового обсягу продукції підприємства, структурного підрозділу або структурної одиниці).
Рішення про примусовий поділ ухвалюють органи АМКУ, проте виконує рішення, тобто реалізує його, сам правопорушник. Пунктом 4 ст. 53 Закону про захист економічної конкуренції передбачено, що реорганізація суб´єкта господарювання, який підлягає примусовому поділу, здійснюється на його розсуд за умови усунення монопольного (домінуючого) становища цього суб´єкта господарювання на ринку.
У даному випадку примусовий поділ як різновид примусової реорганізації має на меті захист публічних інтересів і процес реалізації цієї мети опосередкований спеціальним правовим регулюванням.
У конкурентному законодавстві ціль примусового поділу цілком визначена — створення конкурентного середовища на ринку для збільшення обсягів виробництва, підвищення якості товарів і послуг, зниження цін на них, що і зумовило вибір конкретної форми демонополізації, пов´язаної з появою на ринку декількох суб´єктів господарювання — конкурентів.
У діяльності вітчизняних і зарубіжних антимонопольних органів примусовий поділ суб´єкта господарювання — юридичної особи використовується як виняткова міра.
Одним з прикладів примусового поділу монопольного утворення є поділ ЗАТ «Донмолпром», яке мало частку на ринку молочної продукції 84,6 відсотка, і був здійснений АМКУ за ініціативою Донецького територіального відділення в 1996 році. Із складу ЗАТ «Донмолпром» було виділене 18 структурних підрозділів, на базі яких були створені акціонерні товариства.
Даний приклад демонополізації шляхом примусового поділу на момент його здійснення був прецедентом, оскільки інших випадків не було як в Україні, так і в країнах СНД.