Конкурентне право України
2. Антиконкурентні узгоджені дії
Держава гарантує всім суб´єктам господарювання, незалежно від їх організаційних форм діяльності або форми власності, рівні права і створює їм рівні можливості при користуванні природними, матеріально-технічними, трудовими, фінансовими та іншими ресурсами.
Разом з тим будь-яка змагальність суб´єктів господарювання на товарних ринках несе в собі ризик мати негативні фінансові результати. Тому іноді на практиці суб´єкти ринку здійснюють таку координацію своєї діяльності (узгоджені дії), завдяки якій виключають ризики, пов´язані з конкуренцією, координацією своєї економічної поведінки в різних сферах господарської діяльності.
Координація (узгоджені дії) суб´єктів господарювання може здійснюватися в будь-якій узгодженій поведінці (дія, бездіяльність) суб´єктів ринку, зокрема при укладенні ними угод в якій-небудь формі; прийнятті об´єднанням рішень в якій-небудь формі; створенні суб´єкта господарювання, ціллю або наслідком якого є координація конкурентної поведінки між суб´єктами господарювання, які створили вказаний суб´єкт, або між ними і новоствореним суб´єктом господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону про захист економічної конкуренції антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення або обмеження конкуренції. Ця частина є генеральною забороною на всі узгоджені дії, які мали або можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
Оскільки узгоджені дії визнаються антиконкурентними за умови, що вони можуть призвести до недопущення, усунення або обмеження конкуренції, тобто за умови можливого настання цих наслідків, для визначення цих дій не має значення, чи відбулося недопущення, усунення або обмеження конкуренції фактично.
Недопущення конкуренції передбачає створення такої ситуації, коли підвищуються бар´єри входження на ринок потенційних конкурентів або створюються умови, відповідно до яких суб´єкти господарювання, що працюють на одному ринку з об´єктивних причин, не конкурують. У цьому випадку недопущення конкуренції може мати місце на тому ринку, на якому конкуренції не було.
Під усуненням конкуренції необхідно розуміти повне або суттєве припинення змагальності між конкурентами, внаслідок чого покупці (продавці) позбавляються можливості вибирати між продавцями (покупцями).
Обмеження конкуренції відбувається у разі зменшення впливу визначених для конкуренції чинників, внаслідок виникнення або посилення у відповідних суб´єктів господарювання ринкової влади, яке характеризується у кожному конкретному випадку відповідними якісними і кількісними показниками.
Частиною 2 ст. 6 Закону про захист економічної конкуренції визначено конкретний перелік заборонених видів антиконкурентних узгоджених дій між суб´єктами господарювання, які стосуються:
—встановлення цін або інших умов придбання або реалізації товарів;
—обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;
—розподіл ринків або джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації або придбання, за колом продавців, покупців або споживачів або за іншими ознаками;
—спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;
—усунення з ринку або обмеження доступу на ринок інших суб´єктів господарювання, покупців, продавців;
—застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб´єктами господарювання, що ставить останніх в невигідне становище в конкуренції;
—укладення угод за умови прийняття іншими суб´єктами господарювання додаткових зобов´язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншим чесними традиціями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;
—суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб´єктів господарювання на ринку без об´єктивно виправданих на те причин.
Необхідно відзначити, що цей перелік не є вичерпним, оскільки загальна заборонна норма, що міститься в ч. 1 ст. б, стосується будь-яких узгоджених дій, які можуть призвести або призвели до недопущення, усунення або обмеження конкуренції.
У практиці застосування законодавства про захист економічної конкуренції розрізняють види антиконкурентних узгоджених дій залежно від цілі, яку ставлять перед собою учасники дій, а також від їх місця на ринку.
Залежно від структури ринку і місця суб´єктів господарювання на ньому виділяють три основні види антиконкурентних узгоджених дій: горизонтальні, вертикальні і конгломерантні.
Горизонтальними антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії (угоди), які здійснюються (укладаються) на одному і тому ж товарному ринку, де його учасники фактично є конкурентами, проте внаслідок здійснення дій, передбачених ст. 6 Закону про захист економічної конкуренції, обмежують конкуренцію між собою.
Здійснення таких узгоджених дій перш за все передбачає встановлення монопольно високих цін, розділ ринку або усунення з нього. Прикладом може слугувати справа про антиконкурентні узгоджені дії на ринку фотопослуг, коли учасники ринку, затвердивши єдиний прейскурант цін, фактично усунули конкуренцію (див. опис справ). Такий вид узгоджених дій становить найбільшу загрозу конкуренції.
Горизонтальні антиконкурентні узгоджені дії можуть також передбачати спільний продаж товарів (включаючи експорт), спільні закупівлі (зокрема, імпорт товарів), спеціалізацію виробництва, обмеження інвестицій, спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів або тендерів.
Вертикальними антиконкурентними узгодженими діями є дії, які здійснюються суб´єктами господарювання на різних товарних ринках, учасники яких перебувають у відносинах «продавець — покупець», і такі узгоджені дії передбачають обмеження підприємницької діяльності хоч б одного з учасників дій в його відносинах з третіми особами, а самі дії призводять або можуть призвести до недопущення, усунення або обмеження конкуренції.
Найбільш поширеним прикладом вертикальних антиконкурентних узгоджених дій є узгоджені дії щодо ціни перепродажу, коли між постачальником конкретного товару та його розповсюджувачем досягається домовленість про рівень ціни, по якій цей товар може продаватися його розповсюджувачем іншим підприємцям або споживачам. У цьому випадку ціна перепродажу може встановлюватися як на високому, так і на низькому рівні щодо конкурентної ціни. Проте порушенням являється не сам рівень ціни, а наслідки узгоджених дій у вигляді встановлення цієї ціни розповсюджувачем не самостійно в конкуренції з іншими розповсюджувачами, а за узгодженням з постачальником, який являється монопольним утворенням або має велику ринкову владу.
Іншим прикладом вертикальних антиконкурентних узгоджених дій можуть слугувати узгоджені дії щодо виняткового або вибіркового розповсюдження товару, щодо використання прав інтелектуальної власності.
Конгломерантними антиконкурентними узгодженими діями (угодами) є узгоджені дії (угоди), які відповідають наступним умовам: учасники дій не являються конкурентами і не перебувають у відносинах «продавець — покупець» ; узгодження дій, передбачає обмеження в діяльності хоч би одного з його учасників в його відносинах з третіми особами, а також вказані обмеження призводять або можуть призвести до негативних наслідків для конкуренції.
Необхідно відзначити, що на практиці одні і ті ж узгоджені дії (угоди) можуть містити одночасно елементи різних видів антиконкурентних узгоджених дій.
Залежно від бажаного фінансового результату, до якого прагнуть суб´єкти господарювання, виділяють такі види антиконкурентних узгоджених дій, як щодо ціни на свої товари; дії направлені проти своїх конкурентів; маніпуляції умовами, за якими здійснюється конкуренція; диференціація продукції та ін.
Суть антиконкурентних узгоджених дій щодо ціни полягає в тому, що суб´єкти господарювання беруть в них участь з метою отримання можливості діяти із значною ринковою владою або стати монополією. Монопольні ознаки і наслідки антиконкурентних узгоджених дій — це підвищення цін або розподіл ринків.
Існують наступні види антиконкурентних узгоджених дій щодо цін: встановлення (фіксація) певного розміру або розмірів цін (тарифів); спотворення торгів (пропозиції цін).
Цінові антиконкурентні узгоджені дії можуть полягати в узгодженні інших, чим ціна умов діяльності учасників ринку, які, проте, безпосередньо або опосередковано впливають на неї. Наприклад, суб´єкти господарювання можуть домовитися змінити характеристики товару, уповільнити або скасувати впровадження інновацій з метою скорочення витрат або підвищення прибутку, які зрештою відіб´ються на ціні товару учасників узгоджених дій.
Антиконкурентні узгоджені дії проти конкурентів передбачають здійснення спільних дій з метою завдання збитку або перешкод своїм конкурентам, які не входять до групи учасників. Такі антиконкурентні узгоджені дії дозволяють підвищувати ціни суб´єктам господарювання, які являються учасниками антиконкурентних узгоджених дій, після того як компанії, проти яких були здійснені антиконкурентні узгоджені дії, опинилися в неконкурентоспроможному становищі.
До таких антиконкурентних узгоджених дій можуть відноситися ситуації, коли суб´єкти господарювання знижують доходи своїх конкурентів шляхом здійснення бойкотів і «хижацького» ціноутворення (встановлення цін нижчих за витрати).
Ці дії примушують конкурентів залишати ринок або обмежують їх конкурентоспроможність.
Окрім цього, суб´єкти господарювання можуть домовитися підвищувати витрати конкурентів і у такий спосіб примушувати їх встановлювати високі ціни. Це, у свою чергу, дозволяє учасникам змови підвищувати ціни до рівня цін конкурентів (ефект «парасольки»).
Суб´єкти господарювання можуть домовитися заважати здійснювати господарську діяльність як існуючим, так і потенційним конкурентам. Що, у свою чергу, дозволяє або підвищувати ціни, або утруднює вступ на ринок і, таким чином, поступово руйнує конкурентні ціни. Антиконкурен-тна поведінка в цьому випадку вважається особливо вірогідною, коли наявне державне регулювання.
Антиконкурентні узгоджені дії щодо маніпуляцій умовами, за допомогою яких здійснюється конкуренція, відбуваються шляхом укладення угод щодо обмеження виробництва, ринків товару, техніко-технологічного розвитку, інвестицій і диференціації продукції з метою руйнування конкурентних цін. Крім того, це може відбуватися за допомогою спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, тобто через непряме встановлення неконкурентних цін, як це було при розгляді справи стосовно анти конкурентних узгоджених дій державного гірничодобувного підприємства і приватної компанії (див. «Опис справ»).
Важливою умовою ефективної конкуренції являється повна і об´єктивна інформованість споживачів про товари, роботи і послуги. З метою усунення або обмеження цього чинника суб´єктами ринку можуть укладатися угоди щодо диференціації продукції.
Принцип диференціації полягає в тому, що суб´єкти господарювання прагнуть диференціювати свої товари з метою зниження конкуренції на даному ринку. Споживачі, які мають постійну зацікавленість в унікальних характеристиках продукції даного суб´єкта господарювання, незалежно від того, є вони реальними або ілюзорними, спроможні заплатити додаткову надбавку до ціни, яка залежить від важливості цієї зацікавленості. Якщо існують покупці, які більше, ніж інші схильні перейти до споживання продукції конкурентів, суб´єкт господарювання прагнутиме ізолювати їх серед всіх своїх клієнтів, запропонувавши їм спеціальні умови, які не даються лояльним покупцям.
Аналогічні наслідки можуть мати антиконкурентні угоди, в результаті яких збільшуються «витрати пошуку» споживачів: угоди, які обумовлюють ненадання повної інформації; обмеження для тих, хто надає професійні послуги, в праві діяти під торговою маркою відомої фірми, яка продає супутні товари або послуги; угоди щодо ненадання консультаційної інформації по діяльності конкурентів; угоди, які підвищують можливість цінової дискримінації і надання знижок певним групам споживачів.
Реклама як спосіб диференціації продукції зазвичай робить м´якшою конкуренцію. З іншого боку, реклама може містити інформацію щодо характеристик продукції, зокрема цінову, яка створює стимули до порівняльного аналізу споживачами товарів або послуг даного типу і, як наслідок, робить жорсткішою конкуренцію. Цінова реклама, на відміну від просувань на ринок торгової марки, таким чином, працює проти принципу диференціації, підвищуючи спроможність споживачів порівнювати різні варіанти товару за ціною. Тому угода щодо обмеження цінової реклами серед учасників ринку підвищує складність здійснення порівняння споживачами, яке, у свою чергу, означає, що, діючи відносно незалежно, виробники одержать велику цінову свободу і можливість встановлювати вищу ціну на товари, ніж у нормальних умовах конкуренції.
Таким чином, проста угода, яка забороняє цінову рекламу серед суб´єктів господарювання, що надають професійні послуги, таких як адвокати, медичні працівники, фармацевти, бухгалтери, може вважатися незаконною і мати відчутний негативний ефект для кінцевих споживачів.
Види антиконкурентних узгоджених дій розрізняють також залежно від форми взаємодії учасників ринку. Частиною першої ст. 5 Закону про захист економічної конкуренції передбачені наступні форми здійснення узгоджених дій: укладення суб´єктами господарювання угод в будь-якій формі; прийняття об´єднаннями рішень в будь-якій формі; будь-яка узгоджена конкурентна поведінка; створення суб´єкта господарювання, ціллю і результатом створення якого являється координація конкурентної поведінки між суб´єктами господарювання, що створили вказаний суб´єкт господарювання, або між ними і новоствореним суб´єктом господарювання.
Згідно з чинним законодавством про захист економічної конкуренції антиконкурентні узгоджені дії заборонені і тягнуть за собою відповідальність відповідно до закону.