Конкурентне право України
4. Визначення стану конкуренції на ринку
Вивчення структури ринку, його типології безпосередньо пов´язано з визначенням стану конкурентного середовища, її оцінкою і дослідженням можливостей обмеження або розвитку конкуренції.
При визначенні основних типів ринків використовується Методика визначення монопольного становища і Рекомендації за основними типами ринків. Загальна послідовність проведення етапів дослідження представлена на схемі 3.7.
Дослідження починається з визначення товару, щодо якого здійснюватиметься пошук товарів-замінників і його оцінка щодо споживчих властивостей, умов споживання і умов реалізації товару, яке завершується формуванням попереднього списку товарів-замінників.
Визначення взаємозамінності товарів здійснюється за результатами спостережень. Для визначення товарних меж ринку можуть бути використані дані проведених спостережень щодо запитів покупців, можливостей продавців (виробників), динаміки цін і попиту (обсягу реалізації) на товарну групу за певний проміжок часу.
Основою визначення товарних меж ринку є експертна оцінка покупців щодо рівнозначності або взаємозамінності товарів, які складають певну товарну групу. Така оцінка може визначатися шляхом вибіркового опитування покупців (продавців) та інформацією щодо товарознавчої експертизи.
При проведенні дослідження необхідно враховувати, що істотне значення має незначне, але значуще підвищення ціни, оскільки лише воно може визначити реальні товари-замінники. Значне підвищення ціни виявляє більш далекі товари-замінники, тобто до товарного ринку можуть бути включені дуже віддалені товари-замінники, що приведе до помилки при визначенні товарних меж ринку, крім цього для покупця перехід на товар-замінник може бути складним і він не реагуватиме на незначну зміну ціни.
Для визначення товарних меж ринку необхідно враховувати, що не істотним вважається підвищення ціни менш ніж на п´ять відсотків, як правило, за проміжок часу не менше ніж один рік.
При окреслюванні товарних меж ринку взаємозамінність товарів (товарної групи) визначається за такими ознаками, як подібність споживчих властивостей і їх замінників, які можна встановити при порівнянні фізичних, технічних, експлуатаційних, цінових характеристик товарів і їх замінників; функціональна замінність товарів (товарної групи), яка встановлюється шляхом зіставлення цілі споживання товару та його товарних замінників.
У процесі аналізу необхідно враховувати наявність бар´єрів взаємозамінності, оскільки товар має переваги перед замінником у системі розподілу (торгівля з доставкою додому, по каталогах і т. ін.), або товар має переваги перед замінником в умовах продажу (без навантаження, із запчастинами і т. ін.) і експлуатації (забезпеченні обслуговування після продажу).
Для визначення взаємозамінності товарів також може використовуватися інформація на базі опитувань серед підприємств, які діють на аналогічному ринку або виробляють взаємозамінні товари. Крім того, для вирішення питання щодо взаємозамінності товарів можуть проводитися опитування експертів, що володіють відповідною інформацією.
При визначенні групи взаємозамінних товарів можуть враховуватися товари, які не виробляються певний час, але є вільні виробничі потужності та існує досвід їх виробництва.
Територіальні (географічні) межі ринку певного товару визначаються шляхом встановлення мінімальної території, за межами якої з погляду споживача придбання товарів, які належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.
При цьому пороговим показником для визначення територіальних (географічних) меж ринку є п´ятивідсоткова зміна ціни за проміжок часу не менше ніж один рік. Зокрема, якщо покупці певного товару в одному регіоні у відповідь на не істотне, але постійне ( а певний проміжок часу) підвищення цін, почнуть купувати такий товар в іншому регіоні, тоді ці регіони знаходяться в межах одного географічного ринку цього товару. Якщо покупці не вважають, що товар, який продається в одному регіоні, замінює товар, який продається в іншому регіоні, то ці два регіони належать до різних географічних меж ринків по відношенню до цього товару.
Визначальним для територіальних (географічних) меж ринку є менша здібність до переміщення або попиту, або пропозиції.
Для визначення стану конкуренції на ринку в світовій практиці використовуються декілька показників, найтісніше пов´язаних з нею: коефіцієнт ринкової концентрації (СК); індекс ринкової концентрації Герфіндаля-Гіршмана (ННІ); ступінь (рівень) монополізації ринку; індекс Лінда; індекс Лернера (ІЛ)
Коефіцієнт ринкової концентрації (СК) розраховується як процентне співвідношення суми продажу (обсягів реалізації) певного товару значущими суб´єктами господарювання (продавцями) до загального обсягу ринку за формулою:
Для аналізу ринку використовується рівень концентрації трьох (п´яти, семи) значущих суб´єктів господарювання (CR-3, CR-5, CR-7). Недоліком цього показника є відсутність урахування всіх суб´єктів господарювання, що діють на цьому ринку, оскільки для аналізу ринку може мати велике значення кількість суб´єктів господарювання, на яких залишається решта обсягу ринку цього товару. Крім того, значний вплив на структуру ринку має можливість протидії «аутсайдерів» ринкової влади значущих суб´єктів ринку, яке може мати місце при певній структурі ринку.
Подолати цей недолік дозволяє використання індексу ринкової концентрації Герфіндаля-Гіршмана (ННІ), який враховує загальну кількість суб´єктів господарювання, що діють на даному ринку.
Індекс ринкової концентрації Герфіндаля-Гіршмана показує, яку частку на певному ринку займають дрібніші суб´єкти. Розраховується ННІ як сума квадратів часток (вказаних у відсотках) кожного з суб´єктів господарювання, які діють на товарному ринку, за формулою:
Показники ринкової концентрації дозволяють оцінити ступінь монополізації ринку. Сукупна часка монопольних утворень на цьому ж ринку визначає ступінь (рівень) монополізації ринку, і розраховується за формулою:
Використання вказаних коефіцієнтів у практиці роботи антимонопольних органів подано в додатку при аналізі ринку хліба і соняшнику.
«розпливчата олігополія» — 6—7 суб´єктів господарювання охоплюють 70—80 відсотків ринку.
Для оцінки стану конкурентного середовища на ринку необхідно також здійснити порівняння часток на ринку значущих суб´єктів господарювання, яке здійснюється з використанням індексу Лінда (L). Він визначається за формулою:
де: k — кількість значущих суб´єктів господарювання (від 2 до п);
Qt — співвідношення між середніми частками ринку і суб´єктів господарювання і «r+1» суб´єктів господарювання;
і — кількість провідних суб´єктів господарювання серед «к» значущих суб´єктів господарювання;
k — кількість значущих суб´єктів господарювання.
де: А — загальна частина ринку, що припадає на «і» суб´єктів господарювання;
Ак — частка ринку, що припадає на «/г» значущих суб´єктів господарювання.
Індекс Лінда використовується для аналізу конкурентного середовища на ринку в умовах олігополії і визначення «межі» олігополії.
Для цього з суб´єктів господарювання, які мають значущі частки на ринку, складається перелік при зменшенні показника Р — частини на ринку, тобто з дотриманням умови: Р. > Р.+1 (Р. — частки на ринку і-го суб´єкта господарювання).
Розраховується індекс Лінда (L) для r=2, к=3 і т. д. за умови Lk > Lk+1 до появи результату Lk < Lh+1 , тобто до отримання порушення безперервності зменшення показника L.
«Межа» олігополії вважається встановленою, якщо досягнуте мінімальне значення порівняно з L . Це означає, що олігополію створюють «k» перших значних суб´єктів господарювання, які мають найбільші частини на ринку.
Кількісне значення «ft» визначає тип олігополії:
«жорсткаолігополія» — на ринку панують 2—3 суб´єкти господарювання;
«розпливчата олігополія» — 6—7 суб´єктів господарювання охоплюють 70—80 відсотків ринку.
Важливе значення для визначення типу (моделі) ринку має виявлення наявності ринкової влади суб´єкта господарювання. Існування ринкової влади ще не означає наявності антиконкурентних дій, але надає можливості для втручання в конкурентний процес на ринку, а також використання власної економічної сили для встановлення перешкод (обмежень) ефективній конкуренції. Тому для визначення ринкової влади необхідно провести дослідження з метою виявлення, якою мірою її існування відповідає критерію ефективної діяльності ринку.
Дослідження полягає, в першу чергу, у виявленні умов для існування ринкової влади, а саме: наявності високого рівня концентрації ринку; наявності монопольного (домінуючого) становища суб´єкта господарювання (або групи суб´єктів господарювання в сукупності, в разі узгоджених дій або горизонтальної інтеграції) на відповідному ринку; наявності непереборних бар´єрів (перешкод) для вступу на ринок протягом тривалого періоду.
Окрім цього, необхідно провести дослідження щодо виявлення окремих додаткових умов для існування ринкової влади у вигляді наявності контролю з боку суб´єкта господарювання над вертикально суміжними ринками (ресурсів, транспорту, послуг щодо реалізації, реклами і т. п.), а також наявності у суб´єкта господарювання особливих прав, повноважень, інших пільг, наданих органами державної влади, органами місцевого самоврядування або органами адміністративно-господарського управління і контролю.
Один з методів оцінки ринкової влади полягає у визначенні ступеня перевищення ціни над граничними витратами, який визначається індексом Лернера за формулою:
Індекс Лернера дорівнює нулю (ІЛ = 0) в умовах досконалої конкуренції (Ц = ГВ). ІЛ > 0 свідчить про наявність ринкової влади, а розмір відхилення від «0» дозволяє оцінити її ступінь.
На практиці здійснити визначення граничних витрат дуже складно. Тому для визначення індексу Лернера можна припустити, що в довгостроковому періоді граничні витрати дорівнюють середнім витратам на одиницю товару суб´єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на цьому ринку.
Крім того, індекс Лернера — статичний показник, який не дозволяє оцінити вплив ринкової влади на стан конкурентного середовища.
Ринкова влада пов´язана із здатністю суб´єкта господарювання впливати з вигодою для себе на ціну, якість, рекламу, нові технології і т. п. і направлена на усунення, обмеження або спотворення конкуренції.
Для встановлення ринкової влади необхідно провести порівняльний аналіз фінансово-господарської діяльності суб´єкта господарювання, який досліджується, і аналіз фінансово-економічних показників діяльності конкурентів і їх залежність від зміни показників відміченого суб´єкта господарювання, зокрема діяльності щодо ціноутворення, якості, інвестування і т. п.
Ознаками ринкової влади є: здатність суб´єкта господарювання, який не являється єдиним виробником відповідного товару, диктувати свої умови при продажу товару (товарної групи), укладати договори про постачання, нав´язувати споживачеві невигідні умови; або шляхом монополізації ринку постачання виробничих ресурсів обмежувати конкуренцію, витісняти з ринку інших підприємців, які виробляють відповідні товари (товарні групи) із застосуванням цих виробничих ресурсів, або створювати бар´єри для вступу на ринок.
Крім того, здатність суб´єкта господарювання скорочувати або обмежувати випуск товарів з метою отримання односторонньої користі при купівлі або продажу товарів, при укладенні договорів і угод про постачання, а при цьому інші суб´єкти господарювання, які є його конкурентами, не здатні компенсувати утворений дефіцит товарів, що також свідчить про ознаки ринкової влади.
Визначення типу (моделі) ринку здійснюється шляхом аналізу показників структури ринку.
Аналіз структури ринку полягає у визначенні кількісних і якісних показників, які характеризують структуру ринку. До кількісних показників відносяться: обсяг ринку товару; частки суб´єктів господарювання на ринку; рівень ринкової концентрації; інші кількісні показники. До якісних показників відносяться: бар´єри вступу на ринок для потенційних конкурентів, ступінь (можливість) їх подолання; бар´єри виходу з ринку для діючих конкурентів, ступінь (можливість) їх подолання; відкритість ринку для міжрегіональної і міжнародної торгівлі; наявність ринкової влади; оцінка стану конкурентного середовища на ринку, потенціалу його розвитку і надання висновків щодо доцільності впровадження заходів, направлених на розвиток конкуренції.
На підставі використання кількісних і якісних показників визначаються типи (моделі) ринку, які диференціюються за характерними ознаками залежно від кількості суб´єктів господарювання, їх часток на ринку, типу товару, наявності і ступеня подолання бар´єрів вступу на ринок і т. п. До них відносяться досконала конкуренція; монополістична конкуренція, олігополія і монополія.
Останні три моделі ринку: монополістична конкуренція, олігополія і монополія певним чином відносяться до «недосконалої» конкуренції.
Використання результатів проведеного дослідження і показників для визначення типу (моделі) ринку (ринкової ситуації), до якого належить ринок, є достатньо умовним.
До ринкової ситуації з досконалою конкуренцією може бути віднесений (достатньо приблизно) ринок, на якому діє велика кількість незалежних суб´єктів господарювання, які мають незначну різницю в розмірах часток на ринку і при цьому потенційні конкуренти можуть легко вступити на цей товарний ринок. Значення показників концентрації повинні коливатися в межах:
- індекс ринкової концентрації Герфіндаля—Гіршмана — ННІ < 1000;
- коефіцієнт ринкової концентрації — CR(3)< 45;
- індекс Лернера — ІЛ = 0.
Ринкова ситуація монополістичної конкуренції зовні схожа на досконалу конкуренцію, але цій ситуації властиві також елементи абсолютної монополії. На ринку діє велика кількість суб´єктів господарювання, які мають незначну частину, кожний з яких пропонує різновиди одного і того ж товару, крім того, незначний, легко переборний рівень бар´єрів вступу на ринок. Основні відмінності ринку з монополістичною конкуренцією від ринків з досконалою конкуренцією і абсолютною монополією полягають, в першу чергу, в поведінці кожного суб´єкта господарювання у сфері ціноутворення, тобто коли кожний з суб´єктів господарювання трохи впливає на рівень ціни, який може значно перевищувати конкурентну «справедливу» ціну у разі досконалої конкуренції і бути нижче від рівня в ринку абсолютної монополії. Значення показників концентрації повинні коливатися в межах:
- індекс ринкової концентрації Герфіндаля—Гіршмана — 1000 < ННІ < 2000;
- коефіцієнт ринкової концентрації — 45 < CR(3)< 70;
- індекс Лернера — ІЛ > 0.
Олігополія — найбільш поширена структура ринку і на відміну від достатньо окреслених ринкових структур, що були наведені раніше, охоплює різноманітні типи ринкової ситуації. Спрощена модель олігополії залежно від структурних показників ринку може бути визначена як «групова монополія», або обмежена конкуренція. Ринок, що досліджується, може бути віднесений до типу ринку «олігополія» , якщо за результатами дослідження визначено існування на цьому ринку невеликої кількості взаємозалежних значних суб´єктів господарювання.
Прикладом олігополістичного ринку з груповою монополією в Україні може слугувати загальнодержавний ринок бензину і дизельного палива, на якому три крупні ком панії — ВАТ «Укртатнафта», ТОВ «Лінос» і ВАТ «Лукойл — Одеський НПЗ» займали монопольне становище з часткою 66% по моторних бензинах і 51% — по дизельному паливу в 2004 р.
Для визначення типу олігополії використовуються розрахунки індексу Лінда. Так, коли 6—7 суб´єктів господарювання охоплюють 70—80 відсотків ринку, ми маємо «розпливчату олігополію»; коли на ринку панують 2—3 суб´єкти господарювання — це «жорстка олігополія».
Значення показників концентрації для цих випадків складає: індекс ринкової концентрації Герфіндаля— Гіршмана — 2000 < ННІ < 7000; коефіцієнт ринкової концентрації — 70 < CR(C)< 100; індекс Лернера — ІЛ > 0; ступінь (рівень) монополізації ринку — MR = 35 — 100.
Ринок, на якому діє один продавець, а також існують непереборні бар´єри, належить до типу ринку абсолютної монополії. Різновидом такого ринку є ринок, на якому присутній суб´єкт господарювання, що займає монопольне становище. В цьому випадку залежно від рівня ринкової влади, існування прямої конкуренції з боку периферійних суб´єктів ринку, значення показників концентрації знаходиться в межах індексу ринкової концентрації Герфіндаля—Гіршмана — 7000 < ННІ < 10 000; коефіцієнт ринкової концентрації — CR(1) = 100; індекс Лернера — ІЛ > 0.
Дослідження конкретних товарних ринків і правильні висновки про тип ринку дозволяють здійснювати ефективний контроль за станом конкуренції на ринку, своєчасно попереджати монополізацію і припиняти порушення конкурентного законодавства.