• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Конкурентне право України

2. Визначення монопольного становища

Ціллю визначення монопольного (домінуючого) становища суб´єктів господарювання на ринку є отримання інформації, необхідної для прийняття рішень з питань розвитку і захисту економічної конкуренції, зокрема демонополізації економіки, антимонопольного регулювання, контролю за узгодженими діями, концентрацією; контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; захисту інтересів суб´єктів господарювання, груп суб´єктів господарювання і споживачів від його порушень. Визначення монопольного становища включає такі етапи згідно з табл. 3.1

Загальні положення (Закон України «Про Антимонопольний комітет України»; Закон України «Про захист економічної конкуренції»; Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб´єктів господарювання на ринку, Рекомендації щодо визначення основних типів товарних ринків).

Таблиця 3.1 ЕТАПИ ВИЗНАЧЕННЯ МОНОПОЛЬНОГО СТАНОВИЩА

Кількість і послідовність проведення цих етапів може мінятися залежно від фактичних обставин.

Об´єктами аналізу при визначенні монопольного (домінуючого) становища є: суб´єкт господарювання, група суб´єктів господарювання або конкретний товар (продукція, роботи, послуги), який (які) випускається, постачається, продається, придбавається (використовується, споживається) цим (цими) суб´єктом (суб´єктами) господарювання.

Перелік товарів, відносно яких повинне визначатися монопольне (домінуюче) становище суб´єкта господарювання, складається з товарів (товарних груп), які мають оборот в Україні або на відповідній частині її території і які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи).

Визначення ознак одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи) здійснюється виходячи з схожості, зокрема:

1. Споживчих характеристик:

• про функціональне призначення;
• фізичних характеристик;
• технічних і експлуатаційних характеристик;
• ступеня новизни товару.

2. Умов споживання, які визначаються:

• необхідністю енергопостачання, водопостачання і т. п.;
• специфічністю розміщення, монтажу і т. п.;
• рівнем технічного обслуговування, транспортного забезпечення.

3. Умов реалізації:

• через систему оптової торгівлі або за індивідуальними, прямими договорами, у тому числі бартерними або давальницькими схемами розрахунків;
• через систему роздрібної торгівлі, зокрема мережу фірмової торгівлі;
• обсягів додаткових послуг і пільг для покупців.

4. Рівня підвищення цін.

Необхідно відзначити, що не розглядаються як товар проміжні результати діяльності суб´єктів господарювання, які не реалізуються на ринку, а споживаються в технологічному процесі їх власного виробництва.

Перелік основних продавців (виробників), покупців (споживачів) може складатися шляхом визначення суб´єктів господарювання, що мають значущі обсяги продажу, придбання (споживання) товарів (товарних груп), які мають оборот в Україні або на відповідній частині її території.

Обсяг ринку, на якому визначається монопольне (домінуюче) становище, визначається як загальний обсяг надходження товару на ринок за формулою:

де n — кількість суб´єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють) або придбавають (споживають, використовують) товари (товарні групи), що входять в товарні межі ринку;

Q₁ —обсяг товарів (товарних груп), які продаються (постачаються, виробляються) або придбаваються (споживаються, використовуються) j-м суб´єктом господарювання протягом часу, що становить часові межі ринку; Ｑ_ＰＴ— обсяг ринку.

Кількісні показникиＱ_ＰＴ і Q₁ визначаються в натуральних і/або вартісних показниках. Натуральні показники застосовуються у випадках, коли можливо використовувати загальний показник для всіх товарів, які складають товарні межі ринку, в інших випадках — використовуються вартісні показники.

Обсяг товарів (товарних груп), які продаються (постачаються, виробляються) або придбаваються (споживаються, використовуються) j-м суб´єктом господарювання, визначається як загальний обсяг проданих або придбаних товарів (товарних груп), що входять в товарні межі ринку, протягом часу, що становить часові межі ринку за формулою:

де т — кількість товарів (товарних груп), які входять в товарні межі ринку, і продаються (постачаються, виробляються) або придбаваються (споживаються, використовуються) 7-м суб´єктом господарювання;

Q_ji —обсяг i-го товару (товарної групи), який продається (постачається, виробляється) або придбавається (споживається, використовується) j-м суб´єктом господарювання.

Обсяг товару (товарної групи), який продається (постачається, виробляється) або придбавається (споживається, використовується) j-м суб´єктом господарювання, визначається за формулою:

Q_{ji =} Q_Bji - DQ3_ji – Q_Bhji – Qe_ji +Qi_ji

де Q_ji – обсяг i-го товару (товарної групи), який продається (постачається, виробляється, ) або придбавається (споживається, використовується) j-м суб’єктом господарювання;

Q_Bji – обсяг i-го товару (товарної групи), виробленого j-м суб´єктом господарювання.

DQ3_ji – зміни обсягу запасів i-го товару (товарної групи) у j-го суб’єкта господарювання впродовж часу, що складає часові межі ринку;

Q_Bhji – обсяги i-го товару (товарної групи, використані j-м суб´єктом господарювання в технологічному процесі власного виробництва;

Qe_ji – обсяги вивозу (експорту) i-го товару (товарної групи) за межі відповідного ринку j-м суб´єктом господарювання;

Qi_ji – обсяг ввезення (імпорту) i-го товару (товарної групи) на відповідний ринок j-м суб’єктом господарювання.

Обсяг i-го товару (товарної групи), який придбавається (споживається, використовується), визначається як обсяг товару (товарної групи), куплений j-м суб´єктом господарювання впродовж часу, що становить часові межі ринку.

Частка суб’єкта господарювання на ринку розраховується за формулою:

Де Pj — частка на ринку j-гo суб´єкта господарювання; (j – 1, 2…, n); O_j - обсяг товарів (товарної групи), який продається (споживається, виробляється ) або придбавається (споживається, використовується) j-м суб’єктом господарювання; обсяг ринку.

Сукупна частка на ринку декількох суб’єктів господарювання, зокрема п’яти, чотирьох, трьох і двох найбільших суб’єктів господарювання, обчислюється за формулою:

де m = 2, 3, 4, 5 – кількість суб’єктів господарювання, частки яких враховується при розрахунку сукупної частки на ринку, зокрема суб’єктів господарювання, які мають одну з п’яти, чотирьох, трьох або двох найбільших часток ринку;

P_nj – частка на ринку j-гo суб’єкта господарювання;

ＳR_n – сукупна частка на ринку, зокрема сукупна частка відповідно 5, 4, 3, 2 суб’єктів господарювання, які мають найбільші частки на ринку.

Потенційними конкурентами вважаються суб´єкти господарювання, які мають матеріально-технічну базу, кадри, технології і т. ін., але з різних причин не реалізують ці можливості, або ж нові суб´єкти господарювання, які можуть вступити на ринок.

Існують наступні бар´єри для вступу потенційних конкурентів на відповідний ринок: адміністративні, економічні і етнічні.

Адміністративні бар´єри — це обмеження з боку органів влади, органів адміністративно-господарського управління і контролю, ліцензування видів діяльності, квотування; рішення про заборону ввезення (вивозу) товарів і т. п.

Економічні бар´єри вступу на ринок включають: ефективність капітальних витрат; значні витрати нового виробництва в порівнянні з витратами діючих підприємств; терміни окупності нового виробництва; ефект масштабу виробництва (зниження витрат на одиницю продукції при збільшенні обсягу виробництва).

Етнічні бар´єри пов´язані з особливостями культури, традиціями суспільства, релігійними канонами.

Наявність хоч б одного бар´єру вступу на ринок, котрий не може бути подоланий суб´єктом господарювання протягом 1—2 років унаслідок неможливості компенсації за цей час витрат, необхідних для вступу на ринок, розглядається як ознака того, що суб´єкт господарювання не являється потенційним конкурентом.

Важливою умовою встановлення монопольного становища суб´єктів господарювання на ринку згідно з ч. 2 ст.12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є необхідність доказу того, що вони не відчувають значної конкуренції внаслідок визначених ч. 1 цієї ж статті умов.

Тому на стадії попередніх висновків по аналізу монопольного становища суб´єктів господарювання на ринку ці висновки повинні бути направлені суб´єктам господарювання, які мають ознаки монопольного становища.

Антимонопольними органами монопольним (домінуючим) становищем суб´єкта господарювання визнається становище, коли:

1. Частка одного суб´єкта господарювання на ринку перевищує 35 відсотків, якщо він не довів, що має конкурента^) на ринку, зазнає значної конкуренції внаслідок відсутності обмеження можливостей доступу інших суб´єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів і збуту товарів, відсутності бар´єрів для вступу на ринок інших суб´єктів господарювання, відсутності пільг або інших обставин.

2. Сукупна частка на ринку трьох або двох суб´єктів господарювання, яким на ринку належать найбільші частки, перевищує 50 відсотків, п´яти або чотирьох суб´єктів господарювання, яким на ринку належать найбільші частки, перевищує 70 відсотків, якщо вони не довели, що, по-перше, між ними існує значна конкуренція, по-друге, вони разом узяті мають конкурента(ів) на ринку і зазнають значної конкуренції внаслідок відсутності обмеження можливостей доступу інших суб´єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів і збуту товарів, відсутності бар´єрів для вступу на ринок інших суб´єктів господарювання, відсутності пільг або інших обставин.

3. Частка одного суб´єкта господарювання на ринку менше 35 відсотків, якщо він не спростував доказів органів АМКУ про те, що він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, належних конкурентам.

4.Якщо два або більше суб´єктів господарювання (окрім випадків, передбачених п. 2 не спростували доводів органів АМКУ про те, що між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція; вони разом узяті не мають жодного конкурента на ринку або зазнають значну конкуренцію внаслідок відсутності обмеження можливостей доступу інших суб´єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів і збуту товарів, відсутності бар´єрів для вступу на ринок інших суб´єктів господарювання, відсутності пільг або інших обставин.

Суб´єкт господарювання не зазнає значної конкуренції, якщо завдяки своїй ринковій владі має здатність не допускати, усувати або ущемляти конкуренцію, або ущемляти інтереси інших суб´єктів господарювання або споживачів.

Ознаками ринкової влади, зокрема, є: здатність суб´єкта (суб´єктів) господарювання, який (які) не являються єдиним (єдиними) виробником (постачальником) відповідного товару (товарної групи), диктувати свої умови при продажі товару (товарної групи), укладенні договору про постачання, нав´язувати споживачеві невигідні умови; а також здатність суб´єкта (суб´єктів) господарювання шляхом монополізації ринку постачання виробничих ресурсів обмежувати конкуренцію, витісняти з ринку інших підприємців, які виробляють відповідні товари (товарні групи) із застосуванням цих виробничих ресурсів, або створювати бар´єри вступу на ринок. Крім того, ринкова влада виявляється в здатності суб´єкта (суб´єктів) господарювання скорочувати або обмежувати випуск товарів (товарних груп) і постачання їх на ринок збуту з метою отримання односторонньої користі при купівлі або продажі товарів, при укладенні договорів і угод про постачання товарів, а інші суб´єкти господарювання, що є його конкурентами, не здатні компенсувати дефіцит товарів (товарних груп), що утворився; а також здатність суб´єкта господарювання підвищувати ціни на товари і підтримувати їх на рівні, що перевищує рівень, обумовлений конкуренцією на ринку.

Як додаткові ознаки наявності ринкової влади також досліджуються високий рівень концентрації ринку, високі бар´єри вступу на ринок потенційних конкурентів, тривалий період закритості ринку для вступу нових суб´єктів господарювання, істотна чисельна перевага частки суб´єкта (суб´єктів) господарювання над частками інших конкурентів за умови стабільності структури ринку протягом тривалого періоду, значні частки суб´єкта (суб´єктів) господарювання на вертикально суміжних ринках (ресурсів, транспортних, торговельних і рекламних послуг тощо) і територіально суміжних ринках, наявність у об´єкта аналізу особливих прав, повноважень, пільг, зокрема наданих органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративнолю або іншими суб´єктами господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище.

Робота антимонопольних органів по дослідженню ринків і визначенню монопольного становища суб´єктів господарювання на них знаходить своє логічне завершення в складанні і веденні переліків монополістів, яке здійснюється відповідно до Положення про перелік монополістів.

Залежно від територіальних (географічних) меж ринку, на якому суб´єкти господарювання займають монопольне становище, переліки складаються і ведуться на загальнодержавних ринках, на міжрегіональних ринках і регіональних ринках.

Залежно від товарних меж ринків, на яких суб´єкти господарювання займають монопольне становище, переліки складаються і ведуться на ринках, які перебувають у стані природної монополії, — перелік суб´єктів природних монополій; на ринках із суміжними ринками, які перебувають в стані природних монополій, і інших товарних ринках — перелік інших суб´єктів господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Визначення товарних меж ринків здійснюється з урахуванням каталогів найменувань товарів (товарних груп) у сфері природних монополій і на інших ринках, де вірогідніше існування монопольних утворень.

Наявність повноти інформації про становище суб´єктів господарювання на товарних ринках зумовлює необхідність ведення двох переліків: суб´єктів господарювання, які займають монопольне становище, і суб´єктів господарювання, які мають структурні ознаки монопольного (домінуючого) становища.

Суб´єкти господарювання мають структурні ознаки монопольного (домінуючого) становища у випадках, коли їх частка на відповідних товарних ринках перевищує в одного суб´єкта — 35% ; у двох або трьох суб´єктів — 50%; у чотирьох або п´яти суб´єктів — 70%. При цьому антимонопольні органи не надали можливості цим суб´єктам довести, що вони не мають конкурентів і (або) не зазнають значної конкуренції.

Складання і ведення переліків здійснюється на загальнодержавному ринку АМКУ, на міжрегіональних ринках — АМКУ із залученням територіальних відділень , а на регіональних ринках — територіальними відділеннями.

Складання переліків суб´єктів господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавних, міжрегіональних і регіональних ринках, здійснюється шляхом прийняття відповідним органом АМКУ розпорядження про затвердження базового списку суб´єктів господарювання, які займають монопольне становище на відповідних ринках.

Ведення переліків суб´єктів, які займають монопольне становище на ринку, здійснюється антимонопольними органами в процесі дослідження ринків і визначення становища суб´єктів господарювання на них відповідно до Методики визначення монопольного становища. За результатами дослідження органи Комітету повідомляють суб´єкт господарювання про наявність ознак його монопольного становища листом з повідомленням.

У разі, коли після проведення перевірок дотримання законодавства про захист економічної конкуренції у суб´єкта виявлена наявність ознак монопольного становища, проте не встановлено порушення, суб´єкт повідомляється про наявність ознак його монопольного становища.

Після отримання відповіді від суб´єкта господарювання із спростуванням наявності ознак монопольного становища антимонопольні органи перевіряють одержану інформацію, і у разі потреби готуються подання і проект розпорядження про включення суб´єкта у відповідний перелік.

Ведення переліків здійснюється також за результатами розгляду подань за наслідками розгляду справ, а також проектів рішень про надання дозволів на узгоджені дії і концентрацію.

За результатами розгляду заяв суб´єктів господарювання, включених до Переліку монополістів, планового дослідження товарних ринків антимонопольні органи можуть визнати їх такими, що не займають монопольне становище і виключити з відповідного переліку.