XXI століття, в яке щойно вступило людство, ставить нові вимоги перед наукою і освітою, відкриває нові перспективи і ще незвідані галузі для дослідження. Сучасне молоде покоління має отримати ті знання, які вже стають - і надалі будуть -пріоритетними. Відчутним є поступ країни до нового етапу, своєрідного духовно-морального ренесансу, який все активніше заявляє про себе у суспільному житті, у процесі демократично-правових перетворень.
Підготовка спеціалістів вищої якості на даному, якісно новому етапі розбудови незалежної держави, вимагає більш глибокого пізнання духовної основи життя — Всесвіту, його нерозгаданих таємниць, щоб правильно обрати шлях - шлях, яким йти у майбутнє. А правильно обраний шлях - це, одночасно, й найлегший, найпростіший, найдоступніший.
Юридична деонтологія, полем діяльності якої є юриспруденція, з філософської точки зору, претендує на своєрідне монопольне філософсько-правове знання про людину. Значення цієї науки можна ще визначити так: це природний правовий компас, енциклопедія для юриста, це шлях до високої професійної майстерності та гарантія захисту його свобідної волі у природно-правовому просторі. Якщо юрист не оволодіє юридичною деонтологією, він назавжди залишиться вузьким спеціалістом, приреченим навіть інколи на “провали” у роботі. Виняток можуть становити хіба тільки ті випадки, коли юрист інтуїтивно сприймає деонтологічну сутність у силу своєї професійної, інтелектуальної культури.
У підручнику ми пропонуємо для роздумів основні спірні (“вічні!”) питання - онтології та деонтології, зосереджуємо увагу на особливостях професії, подаємо судження правників-практиків. З великого числа філософсько-правових проблем розглядаються ті, які дають можливість більш глибоко проникнути у суть юридичної деонтології, збагнути її ключові аспекти й до того ж є сьогодні найбільш актуальними.
Юридична деонтологія - як сфера, що охоплює всі форми моральних вимог, дозволяє внутрішньо збагнути суть професії, здатна розвинути великий резерв здібностей майбутнього правника і логіку професійних дій, етику мислення (в т. ч. абстрактну), етику свідомості, почуттів, співвідношення раціонального та ірраціонального тощо. Ці та інші здобутки, як правило, є результатом глибокого процесу виховання і самовиховання, переборення самого себе (останнє, перемога над собою, - найважча перемога!). І все це - насамперед необхідно для того, щоб створювати “культуру духовної аури” у процесі діяльності, забезпечувати найефективніше управління правовими процесами.
Центральне місце у юридичній деонтології ми відвели розумінню людини як триєдиної антропологічної єдності (тіло, душа, дух) (згідно з яким і подано матеріал у підручнику). З цією метою опрацьовано величезну кількість літератури - давньосхідної, античної, середньовічної та сучасної, на основі якої викладено власні судження, зроблені певні висновки, які, у цілому, покликані сприяти подальшому підвищенню рівня професіоналізму, якості професійної діяльності юриста.
Найбільшої уваги, на наш погляд, заслуговує з´ясування такого поняття, як дух людини, прояв свободи духу в межах дії природного права, тобто, у підсумку, - дух права.
“Дух права” - цими словами можна визначити те, що становить суть юридичної деонтології як системи вимог до внутрішніх професійно-правових обов´язків юриста.
Автор вважає своїм обов´язком підкреслити, що обранням саме такого об´єкта наукового дослідження він завдячує професорові (нині покійному) Володимиру Гавриловичу Сокуренку, який вперше зробив спробу розглядати медичну деонтологію з позиції юриста, права і моралі, приділивши основну увагу внутрішнім (духовним) процесам і назвавши їх “духом права”.
У прикінцевих зауваженнях звертаємося до студентів - майбутніх юристів-професіоналів, прагнучи заохотити їх до творчого і глибокого оволодіння знаннями, до вияву поглибленого інтересу до таких проблем і аспектів, які увібрала у себе юридична деонтологія - наука майбутнього, що уже сьогодні, набуваючи неабиякої актуальності, покликана зробити більш ефективною юридичну діяльність.
Юридична деонтологія — як певний вступ до спеціальності - є логічним вступом до філософії права. Уже після 1 курсу студент має можливість сприймати матеріал галузевих правничих дисциплін крізь призму онтології-деонтології, природного права, взаємозв´язку “людина-Космос”.
Майбутній спеціаліст відчує потребу у поглибленому аналізі позитивного права, зможе побачити його недосконалість, хоч, попри все, воно є необхідним і корисним за умови наближення його до норми природного права.
На V курсі вивченням філософії права завершується цикл юридичних дисциплін, але при цьому саме юридична деонтологія стане основою тієї вершини (філософії права), що закумулює в собі здобуті знання, зробить їх цілісними, повноцінними.