Психологія спілкування

2.2. Класифікація функцій спілкування

Спілкування є поліфункціональним явищем. Відповідно виділяють різні функції спілкування. Б.Ф. Ломов за однією системою основ виділяє три класи функцій (інформаційно-комунікативну, регулятивно-комунікативну, афективно-комунікативну), а за другою — такі функції, як організація сумісної діяльності, пізнання людьми одне одного, формування і розвиток міжособистісних відносин.

За Б.Ф. Ломовим, існують такі функції спілкування: -інформаційно-комунікативна (обмін інформацією). Охоплює процеси формування, передавання та прийому інформації. Реалізація її має кілька рівнів. На першому здійснюється вирівнювання відмінностей щодо інформованості людей, які вступають у психологічний контакт. Другий рівень передбачає передачу інформації та прийняття рішень (спілкування реалізує цілі інформування, навчання та ін.). Третій рівень пов´язаний із прагненням людини зрозуміти інших (спілкування спрямоване на формування оцінок досягнутих результатів); - регуляційно-комунікативна (регуляція поведінки, спільної діяльності в процесі взаємодії). Завдяки спілкуванню людина регулює не тільки власну поведінку, а й поведінку інших людей і реагує на їхні дії; - афективно-комунікативна (регуляція емоційної сфери людини). Вона характеризує емоційну сферу людини, в якій виявляється її ставлення до навколишнього середовища, в тому числі й соціального.

Зважаючи на мету спілкування, розрізняють функції, які реалізуються в будь-якому процесі взаємодії і забезпечують досягнення в ньому певних цілей (Л. Карпенко):

  • контактна. Передбачає встановлення контакту як стану взаємної готовності до прийому і передавання повідомлення та підтримання взаємозв´язку під час взаємодії;
  • інформаційна. Полягає в обміні повідомленнями (інформацією, думками, рішеннями, задумами);
  • спонукальна. Стимулювання активності партнера по спілкуванню, що спрямовує його на виконання дій;
  • координаційна. Взаємне орієнтування і узгодження дій для організації спільної діяльності;
  • розуміння. Адекватне сприймання і розуміння сутності повідомлення, а також партнерами один одного;
  • емотивна. Реалізується через стимулювання у партнера по спілкуванню потрібних емоційних переживань і станів, у зміні за його допомогою власних переживань і станів;
  • встановлення відносин. Полягає в усвідомленні і фіксуванні індивідом свого місця в системі рольових, статус них, ділових, міжособистісних та інших зв´язків;
  • здійснення впливу. Наслідками її дії є зміна стану, поведінки, особистісно-змістових утворень партнера.

Усе це доводить багатоаспектність спілкування, яка виявляється в тому, що воно є потребою людини і умовою її виживання; має інформаційно-комунікативне та інтерактивне навантаження; передбачає процес обміну цінностями і соціальним досвідом; є специфічною знаковою системою і посередником у функціонуванні різних знакових систем (семіотичний аспект спілкування); є засобом нормативного регулювання поведінки індивідів; формує ставлення партнерів до індивіда, його—до партнерів та суспільства тощо.

Уся ця багатоманітність функцій є свідченням того, що спілкування всіма своїми сторонами пов´язане з різноманітною діяльністю людини.

Дослідження A.A. Брудного свідчать про такі функції спілкування:

1) інструментальна функція, яка полягає в тому, щоб організувати діяльність шляхом передачі інформації, суттєвої для виконання дії;

  • синдикативна — функція об´єднання. Завдяки цій функції спілкування має на меті укріплення спільності між людьми в рамках певних груп. Об´єднання людей у цьому випадку виступає як передумова для вирішення різних завдань;
  • функція самовираження, котра зорієнтована на контакт індивідів, на їх взаєморозуміння;
  • трансляційна функція — функція передачі конкретних способів діяльності, оцінних критеріїв і програм. Ця функція лежить в основі як направленої соціалізації (через спілкування відбувається інституціональне навчання, організоване державою), так і стихійної (через спілкування відбувається включення індивідів у різні форми діяльності, в процесі контактів з людьми відбувається передача даному індивідові вмінь, способів діяльності).