Гроші та кредит
Методичні вказівки
Особливе місце в структурі форм кредиту та фінансового ринку ринкової економіки обіймає облігаційний кредит. Метою вивчення даної теми є оволодіння основами організації провідного сегменту фінансового ринку і механізмом реалізації облігаційних позик, виробити вміння залежно від умов випуску й обертання класифікувати види облігацій, визначати розмір номінальної, викупної і курсової ціни облігації, обчислювати розміри регулярних купонних платежів, курсову різницю, дисконтний і конвертовуваний дохід власника облігації.
Спираючись на вже вивчені теми щодо економічної суті і функцій кредиту, студенти мають засвоїти, що в багатоаспектній соціально-економічній системі ринку фінансових ресурсів важливу роль у стимулюванні обігу, розподілі і перерозподілі позикового капіталу відіграють облігаційні позики, інструментом реалізації яких є облігація. Облігація - різновид цінного паперу, що засвідчує внесення його власником певних коштів і підтверджує зобов´язання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений термін з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).
В ринковій економіці облігації стали важливим інструментом мобілізації зовнішніх коштів для довгострокового кредитування галузей і сфер економіки. В Україні їх номінальна мінімальна вартість встановлена у 50 грн. Вищі номінали можуть бути лише кратними.
Як об´єкт торгівлі на фондовому ринку і фінансовий інструмент облігації посідають друге місце після акцій в системі мобілізації розрізнених тимчасово вільних фінансових ресурсів.
Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» наголошує такі провідні властивості облігацій:
а) облігація є фінансовим документом, що засвідчує позику і зобов´язання боржника-емітента повернути взяті у борг кошти. Це означає, що облігація не є титулом власності на майно емітента. Вона становить лише інструмент позики, у якій емітент виступає заставодавцем, боржником, а власник облігації є інвестором, але не співвласником капіталу емітента. Продаючи облігацію, емітент фактично позичає грошові кошти у інвесторів-власників і зобов´язується повернути їх у вказаний строк у вигляді номінальної вартості облігації;
б) облігація має визначений кінцевий термін погашення або, як кажуть, строк виплати запозиченої грошової суми та відсотків. У більшості умов емісії облігаційних позик встановлені ставки процентів сплачуються з моменту випуску облігації і до її погашення;
в) облігаційні позики гарантують власникам облігацій першочерговість сплати процентів (у порівнянні з механізмом виплат дивідендів) та першочергове задоволення інших зобов´язань на випадок ліквідації емітента.
Водночас облігаціям властиві такі вади:
По-перше, облігації не дають їхнім власникам прав участі в управлінні справами емітента та можливості отримати більший дохід від піднесення фінансово-економічної ефективності діяльності емітента.
По-друге, хоч облігація становить тверде боргове зобов´язання емітента і тому є більш надійним фінансовим документом, ніж акція, проте й вона в отриманні вказаного доходу створює певні ризики. Форма стандартизованого одноманітного боргового свідоцтва, що реалізується конкретним емітентом на однакових умовах, робить облігації потенційним предметом торгівлі вже декілька віків.