Гроші та кредит
Тема 13. Цінні папери в системі кредиту
Розвиток кредитних відносин зумовив виникнення різноманітних видів грошових знаків, які використовуються для заміщення майнових боргових зобов´язань приватних осіб і держави. Титули власності, що засвідчують право їх власників на дохід чи майно становлять цінні папери. Як економічна категорія кредитної системи цінні папери виступають грошовими і юридичними документами, носіями права власності та відносин позики і визначають взаємини між особою, яка їх випустила, та їх власником. Їх функціонування, як правило, передбачає виплату доходів у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передавати грошові та інші права, що випливають з цих документів, іншим особам.
Опрацьовуючи проблеми емісії, розміщення та обігу цінних паперів, студенти мають оволодіти знаннями суті та ролі цінних паперів у системі грошового обігу ринкової економіки, у прискоренні й полегшенні розрахунків, поповненні обігових коштів і основного капіталу, навчитися вести облік та управління пакетами цінних паперів.
Студенти мають засвоїти, що цінні папери, які виникають внаслідок оформлення кредитних угод, засвідчують право володіння і відносин позики, тому поділяються на пайові та боргові. Обидва види цінних паперів визначають взаємовідносини між емітентом та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів та можливість передачі грошових та інших прав іншим особам. Зокрема, пайові цінні папери визначають величину внеску учасника підприємницького проекту акціонерного товариства, свідчать про його членство і право участі в управлінні, а також розмір доходу (дивідендів) та частину майна чи коштів, яку він має отримати в разі ліквідації підприємства. До пайових цінних паперів належать акції, ощадні та інвестиційні сертифікати, депозитні і чекові рахунки грошового ринку та інші короткострокові інструменти. Приміром, депозитні рахунки відкриваються на термін 90 днів. Власник цього рахунку може отримати гроші, виписавши чек особисто з попереднім замовленням, а також шляхом використання поштового повідомлення.
До боргових зобов´язань держави належать облігації і казначейські векселі, які випускаються центральними агентствами країни для формування коштів, що необхідні для реалізації урядових програм. Борговими цінними паперами є також заставні свідоцтва, депозитні й ощадні сертифікати. Засвідчуючи позику, вони можуть бути короткостроковими (до 1 року) і довгостроковими (зі строком погашення понад 1 рік). Після завершення терміну позичальник зобов´язаний вказану суму повернути.
Облігації містять твердо фіксовану процентну ставку і зобов´язання емітента повернути капітальну суму боргу на вказану дату в майбутньому. Скарбницькі векселі емітуються для поповнення бюджетних грошових коштів на певний період часу і є борговими зобов´язаннями уряду, що продаються юридичним і фізичним особам з дисконтом. Казначейські векселі і облігації належать до високоліквідних цінних паперів. Хоч облігації не гарантуються урядом, вони є високонадійним видом цінних паперів, а за рівнем дохідності стоять вище, ніж дохідність казначейських векселів.
Особливу форму запозичення становлять короткострокові комерційні папери. До них насамперед відносяться короткострокові прості і переказні незабезпечені векселі. Їхня незабезпеченість робить емісію цих векселів можливою лише для найстабільніше діючих компаній, які володіють авторитетом та високим кредитним рейтингом, підкріпленим надійним фінансовим становищем емітента. Дані векселі емітенти спочатку продають дилерам, а ті вже розміщують їх на фінансовому ринку. Депозити або ощадні сертифікати є письмовими свідоцтвами банка - емітента про внесення грошової суми. Вони засвідчують право вкладника або його правонаступника на отримання вказаної суми з процентами після збігу встановленого терміну. Депозитні сертифікати видаються юридичним особам, а ощадні - фізичним. Сума доходу за депозитними чи ощадними сертифікатами визначається за формулою:
де С- сума доходу, яку отримає інвестор від володіння сертифікатом; К - номінал сертифіката; Т- число днів володіння сертифікатом; П - відсоткова ставка за сертифікатом.
За особливостями права володіння розрізняють такі види цінних паперів:
а) на пред´явника. У пред´явницькому цінному папері майнові права належать тому, хто фактично може його пред´явити зобов´язаній особі. Останній зобов´язаний виконати умови цінного паперу проти його пред´явлення. Для підтвердження прав власника в них досить подання цінного паперу. На ринку вони обертаються вільно, тобто для зміни власника передавального напису - індосаменту наносити не потрібно. До числа пред´явницьких цінних паперів належать акції та облігації на пред´явника, пред´явницькі чеки, варанти і коносаменти та ін.;
б) іменні. Права держателя в них підтверджуються на підставі найменування власника, що внесене до тексту цінного паперу і записів у відповідній книзі реєстрації, яку веде емітент. Іменні цінні папери передаються, як правило, передавальним написом (шляхом повного індосаменту, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи). Провідними видами іменних цінних паперів стали іменні акції, облігації і сертифікати;
в) ордерні цінні папери випускаються за розпорядженням особи, котра має право пред´явити їх іншій особі. Права їх держателя підтверджуються пред´явником цінного паперу і наявності відповідного індосаменту з підписами і печатками на цих паперах. Провідним ордерним цінним папером є вексель.
За характером операцій та угод, а також в залежності від мети випуску розрізняють такі види цінних паперів:
1. Фондові папери - акції та облігації, що обертаються на фондовому ринку. Фондові цінні папери поділяються на основні - в них вказано основне майнове право чи вимога власника і допоміжні - містять обґрунтування додаткової вимоги власника, додаткові права, умови, переважно пов´язані з отриманням доходу (дивідендів, процентів). До допоміжних цінних паперів належать купони, що дають право на періодичне отримання доходу і талони, за допомогою яких отримують купони. Як правило, купони видаються на пред´явника, навіть якщо основний цінний папір є іменним. Загалом, допоміжні цінні папери здатні відокремлюватися від основного і ставати самостійними цінними паперами, що обертаються на позабіржовому ринку. Але на біржовому ринку вони не обертаються. На фондовій біржі обертаються основні цінні папери - облігації та акції.
2. Комерційні папери, які обслуговують товарооборот і певні майнові угоди. До них належать векселі, чеки, коносаменти, складські і заставні свідоцтва, заставні папери.
3. Залежно від закріплення прав та обов´язків емітента й інвестора у ході здійснення певних операцій виникає ряд вторинних цінних паперів. До них відносять опціони, ф´ючери, ордери та ін. Зокрема, опціоном називають короткостроковий цінний папір, який надає його власникові право купити або продати інші цінні папери впродовж певного періоду за певною ціною іншому контрагентові, котрий за грошову премію приймає на себе зобов´язання реалізувати це право. Фінансові ф´ючери - це стандартні короткострокові контракти на купівлю або продаж певного цінного паперу за визначеною ціною у вказаний на майбутнє термін. Якщо власник опціону може відмовитись від реалізації свого права, втративши внаслідок цього грошову премію, то ф´ючерна угода для наступного виконання є обов´язковою.
Особливості форм надання капіталу і способів сплати доходу дозволяють поділити цінні папери на капітальні і грошові. Капітальні цінні папери виступають засобом залучення капіталу, стають джерелом постійного доходу їх власників і відносяться до сектора «довгих грошей». Вони включають акції, облігації і казначейські зобов´язання. Грошові цінні папери переважно обертаються між фірмами, банками, між банками і казначейством. Вони творять один з елементів сектора «коротких грошей». До них належать казначейські і муніципальні векселі, депозитні сертифікати, що обертаються на фондовому ринку, чеки, ф´ючерсні контракти, комерційні зобов´язання, угоди про викуп.
Як кредитні знаряддя цінні папери здатні оперативно задовольняти потреби у платежах, прискорюють і полегшують розрахунки між суб´єктами виробничо-комерційної діяльності, діють як представники і заміщувані грошей в каналах обігу.
Розвиток економіки на макро- і мікроекономічному рівні постійно творить потреби у розбудові кредитного ринку, який забезпечує акумулювання розрізнених заощаджень населення, державних органів, приватного бізнесу і зарубіжних інвесторів та перетворення їх у потужні грошові фонди у вигляді позикового капіталу. В свою чергу позиковий капітал перерозподіляється між сферами національної економіки за допомогою випуску боргових інструментів (облігацій, векселів, сертифікатів), інструментів власності (акції) та їх похідних (опціони, ф´ючери та ін.). В залежності від власності емітента цінні папери класифікують як цінні папери уряду, муніципалітетів і корпорацій.
Даючи характеристику видів цінних паперів зверніть увагу на механізм обертання цінних паперів, що звільнені від реєстрації в державному органі та ті, що підлягають обов´язковій реєстрації; цінні папери високої якості, вільні від ризику, що містяться в лістингу, і ті, що не володіють такими ознаками. Важливо з´ясувати, що цінні папери є основним товаром фінансового ринку і одночасно значною складовою частиною грошей. Як кредитні знаряддя вони виступають знаками вартості і в такому розумінні наближаються до паперових грошей. Але цінні папери одночасно слугують і кредитними документами, тому суттєво відмінні від паперових грошей.
Розглядаючи загальні закономірності емісії акцій, облігацій, скарбницьких зобов´язань, ощадних сертифікатів, векселів, приватизаційних цінних паперів, зверніть увагу на обов´язки емітентів, права власників і функції посередників. Емісія (лат. emissio - випуск) - випуск грошових засобів і цінних паперів в обіг. Емісію грошових засобів від імені держави здійснює центральний банк і казначейство, а цінних паперів - приватні й державні акціонерні компанії і держава. Емітентом стає держава, установа чи підприємство, банк, що є ініціатором організації емісії цінних паперів, платіжно-розрахункових документів, платіжних карток тощо.