Гроші та кредит
Сучасні види СКФІ та їх операції
Студенти мають оволодіти механізмом функціонування провідних видів спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів. Розподіл і перерозподіл суспільного продукту вимагають й відносини страхування, функціонування яких забезпечують страхові компанії. Їхня діяльність мобілізує значні грошові кошти, які здатні на значні строки ставати кредитними ресурсами. Розглядаючи операції страхових компаній, слід звернути увагу на механізм мобілізації коштів страховими компаніями.
Страхові компанії утворюються і діють для відшкодування можливих збитків у результаті непередбачених економічних і фінансових ризиків, настання стихійних лих та інших випадків за рахунок страхових внесків громадян та юридичних осіб, що придбали страхові поліси. Кошти страхового фонду, як правило, набагато перевищують щорічні внески страхових відшкодувань. Внаслідок цього страхові компанії нагромаджують значні грошові ресурси, які вкладають переважно в облігації промислових компаній. Спеціалізуючись на одному з видів страхування (майновому або загальному, особистому, страхуванні відповідальності, перестрахуванні), страхові компанії мобілізують кошти шляхом отримання страхових внесків (страхових премій) від юридичних і фізичних осіб на підставі укладення з ними договорів відшкодування збитків або виплату певної суми за умов настання страхового випадку. Тривалі строки нагромадження коштів, що інколи сягають десятків років, дозволяють страховим компаніям залучені страхові внески та власний капітал вкладати в акції та облігації приватних корпорацій та у державні боргові зобов´язання, у надання довгострокових кредитів підприємствам різних галузей економіки, переважно у формі іпотечного кредиту та вкладень у нерухомість. На цій підставі вони конкурують з інвестиційними банками, фондами та іншими інститутами кредитної системи, що оперують на ринку довгострокових капіталів.
Програмою розвитку страхового ринку в Україні на 2001-2004 pp. статутний фонд страхової компанії повинен збільшитися з 500 тис. до 1 млн. євро. Це не лише збільшить сукупність матеріальних і грошових коштів страхових компаній, а й сформує надійно гарантоване джерело їх власних коштів для надання страхових послуг та розширення участі в кредитуванні. При цьому допускається внесення до 25% коштів статутного фонду цінними паперами. Для забезпечення поточної стабільності страхових компаній їх мінімальний резервний фонд повинен становити 25% статутного фонду.
Студенти мають засвоїти, що головним спеціалізованим фінансовим закладом, який акумулює грошові кошти для пенсійного забезпечення громадян після досягнення ними певного віку, є пенсійний фонд. Пенсійні фонди - це державні чи приватні організації, які діють з метою забезпечення населення коштами у період після виходу на пенсію. Кошти пенсійних фондів формуються за рахунок багаторічних внесків працюючих і роботодавців, що використовуються для пенсійних платежів учасникам та вкладаються у акції та облігації підприємств і фірм. Пенсійні фонди можуть бути приватними і державними. Їхні кошти формуються за рахунок регулярних внесків із заробітної плати працівників, відрахувань з прибутку підприємств, а також внаслідок прибутку від операцій самого пенсійного фонду. Зокрема, процес нагромадження значних сум і на тривалі строки дозволяє пенсійним фондам здійснювати довгострокові інвестиції. Ось чому в структурі активів цих закладів найбільшою є частка цінних паперів приватних підприємств, корпорацій, державних боргових зобов´язань. Оскільки майбутні виплати з пенсійних фондів достатньо точно можна розрахувати, на відміну від малопрогнозованих виплат за пасивами страхових компаній, то пенсійні фонди володіють значно вищим рівнем фінансової стійкості і більшими можливостями підтримувати мінімальну власну ліквідність. З іншого боку, вони здатні проводити активну інвестиційну політику у найприбутковіші цінні папери і довгострокові кредитні операції, що на момент платежу пенсії суттєво збільшує її розмір. Приміром, нагромаджена середня сума американця у 80-ті роки минулого століття становила 700 тис. доларів, дохід від якої робить сім´ю пенсіонера такою, яка належить до категорії багатих американців.
Студенти повинні вірно оцінювати суть і механізм дії інвестиційних компаній та інвестиційних фондів, що становлять собою особливий вид фінансово-кредитних установ, які надають спеціалізовані посередницькі послуги в інвестиційному процесі. Зокрема, інвестиційні компаній випускають і продають власні цінні папери і реалізують їх дрібним індивідуальним інвесторам. Отримані кошти інвестиційна компанія використовує для придбання акцій функціонуючих підприємств і банків, дивіденди з яких стають основою доходів акціонерів інвестиційних компаній. Інвестиційні фонди шляхом випуску та розміщення на фінансовому ринку власних цінних паперів мобілізують грошові кошти приватних інвесторів і навіть дрібні заощадження населення та вкладають їх в акції та облігації різних підприємств власної країни і за кордоном. При цьому посередницькі послуги інвестиційного фонду дозволяють інвесторам приймати найефективніші інвестиційні рішення, мінімізувати ризики, обирати диверсифікований варіант вкладення коштів у цінні папери десятків різних емітентів, перерозподіляючи капітали у найперспективніші підприємства і галузі, що зробити одному дрібному інвестору просто неможливо.
Маючи апарат досвідчених фахівців, що регулярно стежать за станом ринку цінних паперів, інвестиційні фонди можуть надавати інвесторам різноманітні послуги, відкривати чекові рахунки, що приносять вищий дохід, ніж звичайні поточні й ощадні рахунки в банках, і водночас отримувати належний прибуток у вигляді різниці між доходами на операції з цінними паперами та виплатами за власними акціями. Діяльність інвестиційних фондів законодавчо регулюється й контролюється, а самі інвестиційні фонди зобов´язані регулярно публікувати звіти про свої операції, інформацію про коливання цін на свої акції, розміри комісійних, механізм розподілу доходів та ін.
Студентам важливо мати чіткі уявлення про фінансові компанії, що є різновидом небанківських інститутів кредитної системи, які спеціалізуються на кредитуванні продажу споживацьких товарів з відстроченням платежу. Кошти фінансових компаній формуються за рахунок випуску власних боргових зобов´язань - облігацій чи векселів, отримання короткострокових кредитів від комерційних банків.
Механізм функціонування фінансової компанії ґрунтується на забезпеченні взаємодії покупців і продавців товарів. Придбавши товар, покупець, як правило, сплачує частину його вартості у межах 20%, а на решту суми бере торгівельний кредит. Фінансова компанія, на підставі попередньо укладеного договору з торговою фірмою та поданих нею документів про отримання товарів, переказує продавцеві обумовлену суму ціни товару за мінусом вже сплаченої частини. Свою заборгованість щодо придбаного товару покупець погашає фінансовій компанії протягом обумовленого договором строку (1-4 роки) щомісячними внесками з виплатою відповідних процентів. Як правило, величина такого процента дещо вища, ніж за звичайними позиками комерційних банків на аналогічний термін, - від 10% до 30%, що пов´язане з більшим ризиком непогашення кредиту. У деяких випадках фінансові компанії здійснюють лізингові й факторингові операції, надають іпотечні послуги і навіть деякі види страхування.
Для взаємодопомоги у кредиті й задоволенні інших потреб своїх членів утворюються кредитні товариства і кредитні спілки. Вони об´єднують широкі верстви населення, кооперативи, орендні підприємства малого і середнього бізнесу з метою задоволення потреб у пільгових коротко- і довгострокових кредитах, здійснюють фінансування і соціальний захист своїх членів через залучення їх особистих заощаджень. Студенти повинні оволодіти знаннями щодо структури та організації кредитних спілок. Вони є спеціалізованими кооперативними організаціями, що створюються з метою отримання доходу на тимчасово вільні кошти та забезпечення стабільної можливості оперативного отримання пільгового кредиту. Ресурси кредитних спілок формуються коштом купівлі вступних пайових внесків їх членів, а також їхніх наступних періодичних внесків, використання кредитів комерційних банків і емісії власних боргових зобов´язань. Активні операції кредитних спілок складаються з надання позик своїм членам на різноманітні споживчі потреби і здатні створити альтернативну основу протидії агресивній політиці комерційних банків. Наявні тимчасово не задіяні кошти використовуються кредитними спілками для депонування в комерційних банках або інвестування їх у короткострокові боргові зобов´язання та інші прибуткові операції. Як громадські організації некомерційного характеру кредитні спілки мають відповідні пільги в оподаткуванні, що забезпечує їм дещо вищий рівень дохідності на внески та дешевший кредит, ніж у комерційних банках. Нині роль кредитних спілок невпинно зростає. Зокрема, вони надають своїм клієнтам і членам брокерські послуги у операціях з цінними паперами, випускають кредитні картки, консультують клієнтів з інвестиційних питань і комерційної діяльності.
Базуючись на засадах кооперації, кредитні спілки організують свою діяльність так, щоб не зменшувати залучені кошти, забезпечувати покриття своїх витрат та пільгово фінансувати підприємницькі проекти й споживацькі потреби своїх членів. В Україні здатність члена кредитної спілки отримати кредит вже через 2-3 години (у комерційному банку лише через 10 днів), невеликі членські внески (5-10 грн.) та інші переваги кредитних спілок приваблюють все більше членство. У 2001 р. воно охопило понад 100 тис. учасників, а число наданих кредитів перевищило понад 60 тис.
Своє місце на ринку фінансових послуг посідають організації ломбарду - кредитні установи, які надають грошові споживацькі позики під заставу рухомого майна. Як правило, вартість заставленого в ломбарді майна має перевищувати суму наданого кредиту на 20-50%. Позичальник зберігає право власності на заставлене майно протягом певного періоду часу. Воно засвідчується заставною квитанцією або іншим документом, що фактично замінює кредитний договір. В разі неповернення кредиту адміністрація ломбарду отримує право реалізувати заставлене майно, щоб компенсувати з виручки суму боргу разом з нарахованими процентами.
Специфікою ломбардних позичкових операцій є видача позичальникам невеликих сум на відносно короткі строки (переважно до трьох місяців), приймання речей (в основному ювелірних виробів та речей антикваріату) на зберігання за певну плату, продаж на комісійних засадах цінностей клієнтів, що не повернули кредит. Крім використання власних коштів у ломбардних операціях можуть бути задіяні кредити комерційних банків.
Свій сегмент грошового ринку посіли лізингові компанії, які спеціалізуються на купівлі предметів довготривалого використання (машин, обладнання, транспортних засобів тощо) та наданні їх у довгострокову оренду тим, хто, продуктивно використовуючи їх, сплачує вартість орендованого майна.
Зростає активність факторингових компаній. Факторингові компанії - фінансово-кредитні заклади, що спеціалізуються на придбанні дебіторської заборгованості клієнтів.