Гроші та кредит

Регіональні валютні системи

Проміжними ланками між світовою і національними валютами стали регіональні (колективні) міжнародні валютні системи.

Регіональна валютна система - це договірно-правова форма організації валютних відносин між певною групою країн. її структурними елементами стають: формування регіональної міжнародної розрахункової одиниці, визначення спеціального режиму регулювання валютних курсів, утворення спільних валютних фондів, розвиток регіональних валютно-розрахункових установ. Діяльність регіональних валютних систем зосереджується навколо вирішення двох проблем:

1) регіональної інтеграції;

2) зменшення амплітуд коливання курсів національних валют та їх взаємного погодження.

Найдосконалішою формулою регіональних валютних систем стала Європейська валютна система, яка переросла в Європейський валютний союз. Він

• створив Європейський центральний банк;

• у безготівковий оборот вже ввів єдину валюту євро, яка з 01.01.2002 р. замінила 11 національних валют і в готівковому обороті;

• забезпечив реальне наближення показників економічного розвитку країн-учасників (за рівнем інфляції, державного дефіциту, процентних ставок, коливання курсів національних валют).

Впровадження євро означає початок поглиблення міжнародного співробітництва на основі єдиної міжнародної грошової одиниці і єдиного економічного простору, на якому економічне зростання кожного з учасників підтримуватиметься потужністю спільного валютного союзу. Введення євро у безготівковий обіг одночасно означало і запровадження постійних курсових коефіцієнтів національних валют країн-учасників відносно спільної валюти. Цей паритет склав:

Країни	Постійні курси перерахування національних валют у 1 євро
Австрія	13,7603 австрійського шилінга
Бельгія	40,3399 бельгійського франка
Фінляндія	5,94573 фінської марки
Франція	6,55957 французького франка
Німеччина	1,95583 німецької марки
Ірландія	0,787564 ірландського фунта
Італія	1936,27 італійської ліри
Нідерланди	2,20371 голландського гульдена
Португалія	200,482 португальського ескудо
Іспанія	166,386 іспанської песети
Люксембург	40,3399 люксембурзького франка

Запровадження постійних курсів перерахування національних валют учасників монетарного союзу означало не тільки лібералізацію умов руху капіталу, товарів і робочої сили між країнами-учасницями, а й тісніше співробітництво центральних банків регіону у забезпеченні подальшого зближення темпів економічного зростання. Вже на той час це було свідченням того, що національні валюти перестали бути самостійними і фактично дублюють єдину європейську валюту. А створення Європейського монетарного інституту у Франкфурті-на-Майні та Європейського центрального банку означають, що формування Європейського валютного союзу завершено і розпочато реалізацію єдиної монетарної політики учасників об´єднаної Європи з метою піднесення ефективності суспільного виробництва і добробуту країн-учасниць.

Решта країн ЄС, вдосконалюючи свої валютні відносини, ще працюють над проблемами входження до монетарного союзу. Критеріями вступу кожного претендента визначено такі складові елементи національної грошово-кредитної політики: низький рівень інфляції і відсотків за довготерміновими кредитами, стабільні обмінні курси, низький рівень дефіциту бюджету та обмежений рівень державного боргу. Остаточно ще не визначилися із запровадженням Європейської колективної валюти на своїй території лише Данія, Греція, Швеція і Великобританія.

Головними показниками монетарної політики в Європейському співтоваристві стають такі переваги як:

1. цінова стабільність і сприяння економічній політиці ЄС. Наприклад, рівень гармонізації індексу споживчих цін має забезпечуватися нижче 2% річних;

2. річна процентна зміна грошової маси (М₃) повинна коливатися у межах 4,5%;

3. обов´язкове резервування національних залучених депозитів терміном до двох років у ЄЦБ встановлено на рівні 2%;

4. основна процентна ставка рефінансування визначена на рівні 4,5%. Далі її було знижено до 3%, ще пізніше - 2,5%. Цим стимулювалося зростання обсягів кредитування і грошової маси, що передбачало сприяння пожвавленню виробництва без істотної загрози підвищення темпів інфляції. Водночас нарощування темпів зростання промислового виробництва і грошової маси до 5-6% призвело до інфляційного зростання як споживчих, так і оптових цін. Ось чому ЄЦБ змушений був повернути основну ставку рефінансування до попереднього рівня. Охоплюючи понад 50% внутрішніх розрахунків і понад 15% світового експорту, функціонування регіональної валюти - євро - забезпечило країнам-учасницям:

а) економію ресурсів. Наприклад, лише на обміні готівки однієї валюти на іншу населення ЄС раніше втрачало близько 2 млрд. німецьких марок за рік. Втрати підприємців і бізнесменів щорічно у безготівкових конвертуваннях, страхуванні курсових ризиків тощо становили 45 млрд. німецьких марок;

б) створення великомасштабного економічного простору, який за чисельністю населення і економічним потенціалом еквівалентний двом наймогутнішим країнам світу - США і Японії;

в) вирівнювання умов торгівлі і поліпшення конкурентноспроможності продукції країн монетарного союзу як у внутрішньому товарообороті, так і за його межами. Наприклад, євро вже широко використовується у міжнародних розрахунках, у операціях з цінними паперами й іншими фінансовими інструментами на міжнародних ринках, поступово зростає його використання як резервної валюти;

г) запровадження євро почало підвищувати прозорість ціноутворення, уніфікацію бухгалтерського обліку, статистики, економічного аналізу й прогнозування та зіставлення їх результатів в масштабах ЄС.

Тенденції до поглиблення регіонального співробітництва у формуванні регіональних валютних систем також зростають у інших регіонах світового господарства. Зокрема: започатковано формування східно-африканського шилінга як міждержавної валюти Кенії, Уганди і Танзанії; продовжується формування колективної валюти - африканського франка, що охоплює взаєморозрахунки країн - колишніх африканських колоній Франції; відбувається зростання валютного співробітництва понад 10 країн «Карибського спільного ринку»; колективну валюту - андське песо - запровадили країни - учасники Андського резервного фонду; арабський валютний фонд вже діє на основі арабського розрахункового динару тощо.

Рекомендована література

1. Васильченко З.М. Міжнародні розрахунки в євро // Фінанси України, 1999, №2.

2. Вірван Л. Нова валюта старої Європи: перспективи розвитку // Банківська справа. - 2000. - № 3, № 4. - О 47.

3. Вірван Л. Міжнародний валютний фонд та Україна - перспективи розвитку // Банківська справа. - 1999. - № 6. - С 17.

4. Вітлінський В.В. Проблеми формування «валютного кошика» // Фінанси України. - 1999. - № 2.

5. Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. Б.С.Івасіва. - К.: КНЕУ, 1999.-Гл. 17, 18, 19.

6. Гальчинський А.С. Сучасна валютна система. - К.: Лібра, 1993.

7. Гусинська Н.М. Логіка валютно-фінансової інтеграції у перехідній економіці // Фінанси України. - 2001. -№ 4.

8. Данилюк Р.Ю. Короткострокове фінансування комерційними банками міжнародної торгівлі // Фінанси України. -2000. - № 6.

9. Деньги, кредит, банки / Под ред. Г.И.Кравцовой. - Минск: Меркавання, 1994. - Гл. 4.

10.Жан-Поль Бландіньєр. Валютний курс, його міра і роль у перехідній економіці // Фінанси України. - 2000. - № 8. - О 107.

11.Журавка Ф. Євро - нова валюта Європейського економічного і валютного союзу // Банківська справа. - 1999 р. - № 4. -С 38.

12.Журавка Ф.О., Русаненко І.С. Прогнозування валютного курсу як один з інструментів хеджування валютного ризику // Фінанси України. - 2000. - № 9. - С 49.

13.Загородній А. Гроші. Валюта. Валютні цінності: термінологічний словник. - Л.: БаК, 2000. - 184 с

14.Кирилюк С Валютні операції в комерційних банках // Банківська справа. - 1998 р. - № 1. - С 16.

15.Корнєєва В. Реструкторизація заборгованості в Лондонському і Паризькому клубах кредиторів // Економіка України. -2001.-№3.

16.Мельничук І.В. Правові засади регулювання експортно-імпортних операцій // Фінанси України. - 2001. -№ 7.

17.Мешко І., Підгорний Л. Про доцільність переходу України до системи плаваючого валютного курсу // Банківська справа. -2000. - № 4. - С. 28.

18.Общая теория денег и кредита / Под ред. проф. Е.Ф.Жукова. - М.: Банки и биржи, 1995 р. - Раздел V.

19.Онищук Я.В. Вплив валютного курсу на державний борг // Фінанси України. - 1999. - № 9.

20.Прадун В.П., Журба І.С. Кредитні лінії міжнародних фінансових організацій // Фінанси України. - 2001. -№ 3.

21.Резнікова О. Валютне регулювання на міждержавному рівні та його вплив на національну валютну систему // Банківська справа. - 2000. - № 4. - С 50.

22.Резнікова О. Необхідність застосування валютних обмежень у період ринкової трансформації економіки // Банківська справа. - 1999 р. - № 6. - С 50.

23.Савельев С, Березюк Р., Ковальчук В. Інтеграція України в Європейський Союз: європейські студії // Фінанси України. - 2001.-№2.

24. Сергієнко І., Мар´янович Т., Горбачук В. Міжнародні аспекти кредитно-податкової політики України // Фінанси України. - 2001.-№2.

25.Селінков С Валютна інтеграція західноєвропейських країн та її наслідки для України // Банківська справа. - 1999. - № 5.-С 25.

26.Траверсе О.О. Встановлення валютного курсу національної грошової одиниці // Фінанси України. - 1999. - № 9.

27.Узмок Г.А. Державне регулювання валютною системою в Україні // Фінанси України. - 1999. - № 8.

28. Черваньов Д., Острополець Д. Чи можуть підприємства України отримати кредит від Європейського банку реконструкції та розвитку? // Банківська справа. - 1998. - № 3. – С 40.

29. Шевченко В., Кузименко Ю. Міжнародні фінансові ринки: залучення інвестицій для перехідної економіки // Банківська справа. - 1998. - № 1. -С. 40.

Підручники

1. Гроші та кредит: Підручник / За ред. Савлука М.І. - Розд.6.

2. Демківський А.В. Гроші та грошовий обіг: Навч.-метод, посібник. –Тема 4.