УКРАЇНСЬКА ДИПЛОМАТІЯ сьогодні переживає складний період свого становлення як, власне, і молода суверенна Українська Держава. З першого дня проголошення незалежності вона зітнулася з чималою кількістю проблем у своїй практиці, які доводилося вирішувати як то кажуть «з ходу», часто не маючи ні достатнього досвіду, особливо в питаннях двосторонніх міждержавних відносин, ні потрібної кількості кваліфікованих кадрів. Доводилося що називається набивати гулі в багатьох конкретних питаннях дипломатичної діяльності, нерідко знаходити правильні рішення, заглядаючи до книг з історії дипломатії, а то й покладатися на власну інтуїцію.
При цьому слід пам´ятати, що практично на всіх етапах своєї тисячолітньої історії Україна активно розвивала дипломатичну службу, впроваджувала в життя елементи дипломатичного протоколу та дипломатичної практики. Про це яскраво свідчать перші міждержавні контакти з сусідами в часи Київської Руси та Галицько-Волинського князівства; особлива активізація дипломатичної діяльності проявилась за гетьманування Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Івана Мазепи. Цікаво, що ритуал прийому посольських делегацій у ті часи складався відповідно до вимог доби: спорядження, одяг, військові почесті з метою показати багатство і силу держав, які представляють учасники протокольних церемоній. Намагалась не відставати у цьому і тодішня українська дипломатія.
Якість дипломатичних документів, які дійшли до нас з далеких епох, свідчить про високий інтелектуальний рівень тих, хто їх складав і дає нам всі підстави пишатися нашими предками.
З урахуванням набутого досвіду складався дипломатичний протокол періоду Визвольної війни 1917—1922 рр., формувалися кадри української дипломатії, які і після поразки незалежної Української держави продовжували свою дипломатичну діяльність перебуваючи в еміграції, як, наприклад, перший Міністр закордонних справ УНР О. Шульгин.
Але основні труднощі становлення вже в минулому. Десятиріччя активної дипломатичної діяльності по забезпеченню входження України до світової спільноти принесло свої плоди.
Сьогодні Україна представлена в світі 89 діючими дипломатичними представництвами і консульськими установами, її зовнішньополітичну діяльність забезпечують сотні українських дипломатів як за кордоном, так і в Центрі. Шліфується система «домашньої підготовки» дипломатичних кадрів на базі Київського та Львівського національних університетів. Вищою формою підготовки і перепідготовки дипломатичних кадрів України стала Дипломатична академія МЗС України, що започаткувала свою діяльність 1995р. Багато українських дипломатів проходять стажування за кордоном в закладах, що готують дипломатів для своїх країн. Все це дає підстави сподіватися, що в Україні сформується свій дипломатичний корпус — професійно підготовлених, патріотично налаштованих і відповідальних працівників, які достойно представлятимуть Україну на світовій арені. Молодь, яка сьогодні приходить в дипломатію, в переважній більшості озброєна надзвичайно високою теоретичною і мовною підготовкою, але потребує більш систематичних знань і досвіду живої дипломатичної практики, яка набувається лише в повсякденній роботі.
В Україні на час написання цієї роботи не було, або принаймні автор не зустрічався з працею, яка б давала цілісну картину організації діяльності дипломатичних представництв України з урахуванням як уже набутого досвіду дипломатичного життя, так і особливостей сьогодення. Тому-то й зроблена спроба підготувати своєрідний посібник, який би допоміг як студентам і слухачам навчальних закладів дипломатичної підготовки, так і молодим дипломатам підкріпити набуті знання з метою їх використання в дипломатичній практиці. В цій книзі йдеться про організацію діяльності саме дипломатичних представництв (посольств, представництв при міжнародних організаціях, місій) і свідомо не висвітлюється діяльність специфічних за змістом і формою роботи консульських установ. Ця тема, на наш погляд, потребує окремого вивчення і висвітлення.
В пропонованій праці зроблена спроба показати механізм діяльності дипломатичного представництва з першого дня його заснування, усі форми багатогранного щоденного життя і практики дипломатичної роботи за кордоном.
На суд читача виноситься ця книга, і якщо вона допоможе молодим українським дипломатам та студентам відповідних вузів у пізнанні тонкощів дипломатичної роботи та практики, ми будемо вважати, що зробили щось корисне для загального добра нашої держави.