Дипломатичне представництво: організація і форми роботи
Розділ VIII. ПРОТОКОЛЬНА РОБОТА ДИПЛОМАТИЧНОГО ПРЕДСТАВНИЦТВА
Всякий прийом, власне, влаштовується для тих, кого нам зовсім не хочеться на нього запрошувати.
Едвард Йокель, польський публіцист
ДИПЛОМАТИЧНИЙ ПРОТОКОЛ — це сукупність загальноприйнятих правил, традицій і умовностей, які дотримуються урядами, відомствами закордонних справ, дипломатичними представництвами, офіційними особами і дипломатами при виконанні своїх функцій в міжнародному спілкуванні. (1)
Автори книги «Дипломатическая церемония й протокол» Джон Вуд і Жан Серре відзначають, що «в цілому протокол — це сукупність правил поведінки урядів та їх представників з офіційного і неофіційного.
Слово протокол походить від грецького «ргоіокоііоп» («ргоіоз» — перший, а «коїіа»— клеїти), тобто, дослівно — правила оформлення документів. Пізніше це слово тривко увійшло в дипломатичну практику і крім оформлення документів цією назвою стали означати всі питання етикету і церемоніалу.
Правила дипломатичного протоколу ґрунтуються на принципі міжнародної ввічливості, тобто поваги до всього, що символізує чи представляє державу. Норми дипломатичного протоколу складалися протягом тисячоліть і ввібрали в себе ті умовності і традиції, які відповідали інтересам встановлення і підтримання міждержавного спілкування. Окремі норми дипломатичного протоколу мають особливо парадний характер і називаються церемоніалом: наприклад, церемоніал вручення вірчих грамот,
церемоніал зустрічі і проводів офіційної делегації, церемоніал підписання міжнародних договорів і т. п.
Дипломатичний протокол має міжнародний характер і у всіх країнах дотримується приблизно однаково, хоча в деяких з них можуть мати місце свої невеликі відхилення, які випливають із соціального ладу, національних і релігійних звичаїв. В Індії та Індонезії, наприклад, почесного гостя увінчують вінком (гірляндою) квітів. На Індонезійському острові Балі кожен гість, що прибуває на цю землю, проходить релігійний церемоніал вигнання «злих духів».
В історії людства, аж до початку нового часу, тобто до ХТХ ст., питанням церемоніалу надавалося велике значення (приїзд посла, його одяг, транспорт і т. д). Ось як описує Жюль Камбон в´їзд у Лондон в 1661 р. шведського посла, під час якого «слуги іспанського посла графа Ваттевіля посварилися з лакеями французького посла графа д´Ест-рада, перерізали постромки в його колясці; були пущені в дію шпаги, і багато французів, іспанців і англійців було вбито на місці. Треба дякувати богу, що тепер немає таких битв...». (3)
Часто в´їзди послів обставлялися з надзвичайною пишністю, як, наприклад, в´їзд польського посла Яна Глінського в Стамбул (XVII ст.). Процесія розтягнулась через все місто, її відкривали 37 возів з особистим багажем посла, потім їхали 4 чудові карети з посольським оточенням, 40 польських шляхтичів в одязі з рожевого шовку, розшитого сріблом, йшли за загоном яничарів. За ними вели 28 коней в яскраво-пурпурових попонах, потім йшли 4 трубачі, 12 пажів у вишитому золотом одязі, рицарі і виблискуючі золотом гусари. Одяг посла був обсипаний діамантами. Його оточували 12 гайдуків в шапках з султанами із пір´я павичів. Підкови коней посла були виковані з чистого срібла і заледве тримались на двох ухналях, щоб під час церемонії навмисне могли загубитися, а присутні їх знайшли і дивувались з неймовірного багатства.
Московські царі під час церемонії прийому іноземних послів ледве тримались на ногах під вагою кількапудових царських шат. Але все це залишилось в минулому, хоча сам протокол продовжував існувати і отримав чіткі форми у спеціальних постановах Віденського (березень 1815р.) та Аахенського (листопад 1818 р.) конгресів. Цими двома документами дипломати держав всього світу керувались протягом майже 150 років аж доки у квітні 1961 р. не була прийнята Віденська конвенція про дипломатичні зносини, що визначила дипломатичний протокол як процедуру визнання держав і встановлення дипломатичних відносин, призначення глав дипломатичних представництв, їх акредитацію та початок діяльності (про це йшлося у попередніх розділах роботи).
Дипломатичний протокол кожного диппредставництва включає в себе, насамперед, організацію прийомів. Багато зусиль з боку співробітників диппредставництва потребує протокольне забезпечення офіційних візитів найвищих осіб держави — від зустрічі до проводів. При цьому завжди слід пам´ятати, що будь-який прийом має велике політичне значення як для господарів-організаторів, так і для присутніх на ньому, а особливо під час візитів високих офіційних осіб.
Традиція прийомів має глибоке коріння. Так звані князівські і королівські (царські) учти відомі з глибокої давнини, і продовжувалися вони інколи по кілька днів. Ще Великий князь Київський Володимир Всеволодович Мономах у заповіті-повчанні своїм дітям писав: «...шануйте гостя, звідки б вам він не прийшов; якщо не можете вшанувати його подарунком, —то їдою і питтям». (4)
Прийоми поділяються на денні і вечірні. До денних прийомів відносяться «келих шампанського», «келих вина», сніданки. Прийоми такого типу набувають все більшого поширення, оскільки це вимагає менших затрат часу на їх організацію і проведення.
«Келих шампанського», як правило, розпочинається о 12-00 і триває годину. Приводом до його проведення може бути річниця національного свята, перебування в країні офіційної делегації, від´їзд посла, відкриття виставки, фестивалю і т. п. На таких прийомах крім шампанського гостям можуть запропонувати вино, соки, мінеральну воду. Подача закусок необов´язкова, але якщо вони і подаються, то тільки у вигляді канапок. Закуски і напої розносять офіціанти. По такій же схемі проходить і прийом типу «келих вина».
Сніданки — дуже поширена форма дипломатичних прийомів, і влаштовуються з нагоди приїзду та від´їзду посла, річниць укладення договорів чи інших ювілейних дат, на честь високих іноземних гостей, для підтримки контактів з колегами-дипломатами.
Сніданок, як правило, розпочинається між 12 і 15 годинами, а найчастіше — в 12-30 або о 13-00 і продовжується 1,5 — 2 години з розміщенням гостей за столом. Меню може складатися з урахуванням традицій національної кухні і включає одну-двІ холодні закуски, одну рибну або м´ясну страву і десерт. Перед сніданком гостям пропонуються соки, під час сніданку сухі виноградні вина, після сніданку — шампанське, кава, чай. Сніданок складається ніби з двох частин: годину — за столом, а потім півгодини за кавою або чаєм (за тим же столом, або в іншому приміщенні). На сніданок гості приходять в повсякденному одязі, якщо інакше не обумовлюється напередодні.
В міжнародній дипломатичній практиці більш престижнішими вважаються вечірні прийоми. До них відносяться «коктейлі» і прийоми типу «а ля фуршет». Коктейлі розпочинаються між 17 і 18 годинами і продовжуються протягом двох годин. Офіціанти розносять напої і холодні закуски. Можуть подаватися і гарячі страви. Часто влаштовується буфет, де бажаючі замовляють напої на свій смак.
Прийом «а ля фуршет» проводиться подібно до «коктейлю». Під час цього заходу можуть накриватися столи з холодними й гарячими закусками, і гості самі підходять до них. Підкреслюючи особливу урочистість прийому, коктейлі і фуршети проводять стоячи. Наприкінці може подаватись морозиво, кава, фрукти. Під час таких прийомів, особливо, якщо вони проводяться з нагоди національного свята або на честь високого гостя, може організовуватися концерт за участю вітчизняних артистів. Урочистість прийому може підкреслюватися певною формою одягу.
І все ж найвищою формою прийомів вважаються обід і вечеря. Обід, як правило, розпочинається о 20-00, але не пізніше 21 години, і проводиться з розміщенням гостей за столами. Меню обіду— дві-три холодні закуски, перша страва, гаряча рибна або гаряча м´ясна страва, десерт. Подаються міцні алкогольні напої (горілка), сухі виноградні вина. Обід продовжується дві-три години, після чого гості переходять до іншого приміщення, де їм пропонують коньяк, каву, чай. Під час обіду часто передбачається спеціальна форма одягу (фрак, смокінг, вечірня сукня).
Вечеря — прийом, подібний до обіду, але розпочинається він після 21 години. Інколи, особливо під час візиту глави держави або іншої високоповажної особи, для гостей влаштовується коктейль (уже не з метою подання нових закусок, а скоріше задля забезпечення можливості провести бесіду, розмову).
Під час таких заходів як концерти, перегляди фільмів практикується менш урочисті прийоми — обід-буфет, коли гості розміщуються довільно і самі вибирають собі закуски і напої на спеціально накритих столах.
До вечірніх прийомів відносяться і прийоми «чай», які зазвичай проводять дружини послів. Для цього накриваються один або кілька столів (в залежності від кількості учасників), подаються канапки, десерт, напої.
Можуть бути також музичні, літературні, танцювальні дипломатичні прийоми, під час спортивних змагань тощо.
До кожного прийому необхідно уважно готуватися, враховуючи мету організації прийому, місце його проведення. Для цього заздалегідь складаються списки запрошених, своєчасно надсилаються запрошення (як правило, за 10—12 днів до прийому), складається меню і план роз-садки, якщо йдеться про сніданок, обід або вечерю.
Найкраще влаштовувати прийоми в диппредставництві або в резиденції посла, але це не завжди можливо, тому нерідко доводиться орендувати приміщення спеціальних залів прийомів або ресторанів з якісною кухнею і високою культурою обслуговування. Для забезпечення прийомів у диппредставництві можуть також запрошуватись професійні офіціанти.
Дуже уважно треба підходити до дати проведення прийомів. Виключаються святкові і неробочі дні. В мусульманських країнах в релігійне свято Рамадан прийоми не проводяться. Ці заходи недоречні і в дні національного трауру.
Велике значення має складання списків запрошених, бо, як правило, бажаючих або й тих, кого справді треба було б запросити, завжди виявляється більше, ніж дозволяють можливості. Але, в будь якому разі, на великі прийоми з нагоди національних свят обов´язково запрошуються керівники держави, представники відомств І громадських організацій, діячі культури і науки, журналісти, релігійні лідери, колеги з дипломатичного корпусу. Треба бути дуже уважним при запрошенні представників опозиційних партій, особливо тих, які не популярні в країні перебування.
При складанні кошторису прийому завжди треба враховувати і «відсоток відсіву» — тобто тих осіб, які, можливо, не зможуть взяти участі у прийомі. «Відсоток відсіву» значною мірою залежить як від ставлення до нашої держави взагалі, так і від авторитету посольства в конкретній країні. Як свідчить практика, прийоми в українських диппредставництвах в переважній більшості країн користуються особливою популярністю.
Сучасна міжнародна протокольна практика свідчить про тенденцію до організації скромних прийомів, які б виключали елементи непотрібної пишності, надмірної кількості спиртного або дорогих страв. Бажано, щоб в меню прийомів враховувалися як національний колорит своєї країни, так і національні та релігійні особливості країни перебування. Мабуть немає в світі країни, де б не цінувалися український борщ або вареники. В той же час було б вкрай некоректно пропонувати в мусульманських країнах вироби з свинини.
Велике значення має підбір посуду, особливо національного виробництва. Особливий затишок придають квіти, бажано робити композиції з поєднанням національних кольорів своєї країни і країни перебування. В орендованих залах, як правило, виставляють прапори обох країн, а також, якщо це необхідно, — портрети президентів.
Запрошення на прийом виготовляються друкарським способом, а заповнюються лише від руки красивим почерком. Запрошення розсилаються посильними і кур´єрами, і лише в окремих випадках — поштою.
На запрошенні на прийом з розсадкою, як правило, в правій нижній частині ставляться літери КЗУР (геропсіег, з´іі уоиз ріаїї — прохання відповісти (франц.)}. На такі запрошення треба давати негайну відповідь, бо затримка з нею — це свідчення неповаги. Відповіді можуть бути письмовими і по телефону. В деяких країнах Існує практика Давати обов´язкову письмову відповідь на запрошення на прийом глави держави. Ось зразок такої відповіді:
«Надзвичайний і Повноважний Посол України і пані (ім´я і прізвище дружини Посла) мають честь підтвердити отримання люб´язного запрошення пана Президента і пані (ім´я та прізвище дружини Президента) на сніданок (обід, вечерю) у вівторок, 15 квітня, о 18 годині, яке вони із задоволенням приймають».
Зразок відповіді-відмови:
«Надзвичайний і Повноважний Посол України і пані (ім´я і прізвище дружини Посла) у зв´язку з від´їздом у найближчі дні до України, на жаль, не зможуть прийняти люб´язне запрошення пана Міністра та його дружини на обід в п´ятницю 11 липня цього року».
Важливе значення має розсадка гостей за столом. Треба завжди пам´ятати, що місця за столом поділяються на більш і менш почесні. Найпочесніші місця — праворуч від господині (за відсутності господині — праворуч від господаря). Потім ідуть місця зліва від господині та господаря і т. д. На прийомі, де присутні лише чоловіки, головному гостю, як правило, пропонується місце за столом навпроти господаря. Головне при розсадці — на найпочесніших місцях повинні сидіти найпочесніші гості, бо неврахування цього може розцінюватись як навмисне ігнорування гостя і нанесення образи престижу держави, яку він представляє.
Для розсадки за столом готуються спеціальні розсадочні картки — невеликі прямокутні картки з твердого паперу, де від руки або друкарським способом зазначені прізвища учасників прийому (англійською мовою, або мовою країни гостя — для гостей, і своєю мовою — для співвітчизників).
Перед прийомом гості знайомляться з планом розсадки.» який виставляється на окремому столику, або отримують картки з зазначенням відведеного місця.
Прийом, як і театр, починається з гардеробу. Тому треба продумати, де будуть паркуватися автомобілі гостей, де буде влаштовано вішалки для одягу, хто буде зустрічати і супроводжувати гостей до зали.
Ввійшовши до зали прийому, гості чекають на господарів і лише після запрошення господині (господаря) сідають за стіл. Чоловіки допомагають дамам сісти. Офіціанти розносять блюда, починаючи з головного гостя і закінчуючи господарями прийому. Розпочинає трапезу господиня (господар).
Тости господаря і головного гостя, як правило, виголошуються на початку прийому (сніданку, обіду, вечері), хоча часто це робиться і в кінці прийому. Тексти тостів готуються заздалегідь.
Головне під час прийому — увага до гостей, особливо до жінок, уміння зав´язати цікаву бесіду, уникаючи при цьому будь-яких суперечок. Треба завжди пам´ятати, що за рівнем організації прийомів і манерами дипломатів часто оцінюють країну, яку вони представляють.
Перша заповідь дипломата — точність. Треба своєчасно з´явитись на прийом і своєчасно його залишити, як цього вимагають правила ввічливості. Тому поява на прийомі перед його завершенням — це ознака неввічливості. Буде більш виправданим своєчасно прийти на прийом і, у разі необхідності, залишити його через 15— 20 хвилин, вибачившись перед господарями. Залишення прийому без попередження може розцінюватися господарями як недружня демонстрація.
Звичайно, про жодне запізнення не може бути і мови, коли йдеться про прийом з розсадкою. Протягом 5—7 хвилин гості прибувають і розмішуються за столом, але часто пропонується кількахвилинний аперитив, під час якого гості вітаються і ведуть короткі вступні бесіди.
На прийом першими з´являються нижчі за рангом гості, потім вищі, а розходяться у зворотному порядку, як правило поступово, таким чином, щоб на момент закінчення прийому з господинею і господарем попрощалися останні з них. Затримуватись на прийомах некоректно. Вітатися на прийомах за руку слід лише з господинею і господарем, а іншим присутнім можна просто вклонитися. На знак особливої уваги до гостей в запрошеннях може вказуватися форма одягу: «фрак» (УЬіІе Ііе), «смокінг» (Віасіс іїе), «темний костюм», «вечірня сукня». На прийом гості можуть з´являтися і в святковому національному одязі, що характерно для гостей з Азії та Африки, скандинавських країн.
Зовнішній вигляд і манери гостя, його вміння поводити себе за столом чи на фуршетному прийомі, ініціювати і підтримувати цікаві бесіди — надзвичайно важливі елементи етикету і їх в жодному разі не можна ігнорувати.
Етикет (франц. еІі§иеІІе — ярлик, етикетка) — це сукупність правил поведінки, включаючи манери, одяг, форму привітань і звертань, або все те, що пов´язане з зовнішніми проявами ставлення до оточуючих.
Важливе значення має одяг дипломата. На прийоми, які розпочинаються до 20 години, чоловікам можна одягати костюм будь-якого кольору, але, звичайно, не яскравого. На прийоми, які влаштовуються з нагоди національного свята або на честь (чи від імені) глави держави або уряду, міністра закордонних справ, а також на ті, які розпочинаються після 20 години, рекомендується одягати чорний костюм або костюм темного кольору (темно-синього, темно-сірого, темно-коричневого). Коли одягати смокінг — спеціально зазначається в запрошенні. Одяг повинен бути добре випрасуваним, найкраще одягати свіжий костюм. До костюма, як правило, одягається біла сорочка з неяскравою (і в жодному разі не з чорною) краваткою. Чорна краватка одягається лише на знак трауру.
Взуття повинно бути, як правило, чорного кольору, класичної форми. В літню пору до світлого костюма можна взувати кольорові туфлі (але в жодному разі не сандалети). Лаковані туфлі одягають лише до смокінга. Взуття повинно бути в ідеальному стані. Шкарпетки повинні бути в тон взуттю. На голову одягається, як правило, капелюх, світлого тону — весною і влітку і темнішого — восени і взимку, щоб пасував до верхнього одягу. Не рекомендується одягати капелюха чорного кольору.
Хоча форма одягу чоловіків досить консервативна, все ж часом трапляються курйози. Так, на прийом від імені глави держави на честь Президента України Л. Кучми під час офіційного візиту до Республіки Польща в 1996 р. чоловіки запрошувалися у смокінгах. Як виявилось, крім Президента та його найближчого оточення всім іншим членам делегації довелось в аварійному порядку купувати цей необхідний предмет етикету, що, зрештою, в майбутньому стало при нагоді в багатьох подібних випадках.
На королівські прийоми, як правило, вимагається форма одягу «фрак», тоді доводиться брати цей одяг на прокат в спеціальних ательє.
Дещо складніша справа з одягом для жінок, враховуючи закони мінливої жіночої моди. На прийоми, які розпочинаються до 20 години, одягається коротка або середньої довжини сукня, сукня-костюм або костюм, а на честь національного свята або офіційного візиту одягається елегантна сукня середньої довжини або сукня-костюм.
На прийоми, які розпочинаються о 20 годині і пізніше обов´язково одягаються напівдовгі вечірні сукні, які на 15—20 сантиметрів не сягають підлоги, або довгі—до підлоги. В сучасній практиці найчастіше одягаються напівдовгі сукні.
На прийоми, що розпочинаються до 20 години може одягатися невеликий капелюшок, на вечірні прийоми капелюшок не одягається.
На прийоми до 20 години взуваються туфлі на будь-якому зручному каблуку; після — легкі туфлі на високому каблуку.
До вечірньої сукні без рукавів обов´язкові рукавички, з рукавами — рукавички не одягаються. До цього обов´язкова невеличка вечірня сумочка. Для виготовлення одягу на прийоми до 20 години використовується шерсть, шовк, креп; на вечірні сукні — шовк, креп, тафта, муар та інші види матерій.
Не рекомендується одягати велику кількість ювелірних виробів.
Готуючись Іти на будь-який прийом, бажано знати склад присутніх, тим більше, якщо прийом відбувається в невеликому товаристві.
При зустрічі молодший дипломат завжди першим вітає старшого. Якщо ви зайшли в приміщення, де вже є багато гостей, то повинні першими привітатись з присутніми. Відходячи — першим прощаєтеся з тими, що залишаються. Вітаючись з чоловіком, необхідно першим подати руку, а з жінкою — лише в тому випадку, коли вона першою це зробить, в іншому випадку можна обмежитися лише поклоном. Останнім часом у нас починає відроджуватися звичай цілувати жінкам руку. Треба поклонитись і піднести руку жінки на якомога ближчу відстань до своїх губ. При поцілунку руки необхідно чітко знати, де, як і коли це доречно.
Перебуваючи у товаристві, чоловік завжди встає, коли до нього наближається жінка. Жінка може розмовляти з чоловіком сидячи, але обов´язково повинна встати, якщо до неї самої підходить інша жінка. Якщо господиня прийому привітала гостя і не сідає, то і гостеві також не слід сідати. При зустрічі гостей рівного службового і суспільного становища першим, звичайно, вітається той, хто краще вихований і ввічливіший. Вітаючись, чоловіки знімають рукавички, жінки — ні.
Не потиснути протягнуту руку — означає образити людину. Обмінюючись рукостисканням, особливо з жінкою, не слід тиснути руку до болю, хоча не можна подавати і «шматоподібну» руку. Вітаючись, не забудьте усміхнутись. Цей акт ні до чого не зобов´язує, але значно зігріє атмосферу зустрічі.
Якщо на прийомі вас нікому представити особі, яка вас цікавить, ви спокійно можете зробити це самі, представившись і вручивши свою візитну картку.
Вживаються, як правило, звертання «пані» або «пан», до кількох чоловіків — «панове», до жінок і чоловіків — «панство». Все частіше у вітчизняній дипломатії входять в ужиток звороти: «Ваша Величність», «Ваша Високоповажність», «Ваша Святість», «Ваше Преосвященство».
Дипломатам слід пам´ятати і твердо дотримуватись форм звертання, які характерні для країни перебування, не допускаючи фамільярності, яка нібито зовні й поширена в західному світі. Якщо, скажімо, в Польщі особи високого рангу, спілкуючись, називають один одного просто Ян чи Марек, то це зовсім не означає, що так можемо чинити і ми.
До високих офіційних осіб звертаються не за ім´ям, а «пан Президент», «пан Прем´єр-міністр», «пан Міністр», «пан Генерал» (але не «пан Генерал-майор» чи «Генерал бригади»). «Владика» — звертання до релігійного діяча високого рангу (від митрополита до єпископа), «пан професор», «пан доктор» —до представників наукових кіл. На заході, звертаючись до офіційної особи, її ніби «підвищують» і ніколи не скажуть «віце-прем´єр», «віце-міністр», «підполковник», «посланник», а вживають «прем´єр», «міністр», «полковник», «посол». До жінок варто звертатися по імені: «пані Марія», «пані Галина» або по прізвищу чоловіка «пані Іваненкова», «пані Глібова...».
Дуже уважним при звертанні до осіб треба бути в країнах, де шануються шляхетські титули.
На завершення теми хочеться навести поради, викладені у своєрідній пам´ятці відомого «протоколіста» колишнього Радянського Союзу Федора Молочкова. «Хороший тон,— пише він, — це не результат застосування завчених порад і інструкцій, а наслідок довгого процесу виховання людини і в першу чергу її моральних якостей». Важко з цим не погодитися. Наведемо деякі конкретні поради.
За столом.
Не запізнюйтесь, якщо вас запросили на сніданок, обід, вечерю, чай.
Не сідайте за стіл, поки господар чи господиня не запросять зайняти місце і поки не сядуть жінки.
Не пропонуйте жінці, яку супроводжуєте до столу, спиратись на вашу ліву руку (завжди треба пропонувати праву).
Не забувайте, що жінка, яка сидить праворуч від вас, має право на вашу увагу.
Після того як гості сіли за стіл недоречні будь-які знайомства.
Не сидіть занадто близько до столу або досить далеко від нього.
Не заправляйте серветку за комір і не розкладайте її на грудях. Серветка повинна лежати на колінах (виняток — страви з панцирних продуктів моря).
В першу чергу необхідно обслуговувати жінок!
Не нагинайтеся над тарілкою, а тримайтеся прямо.
Не беріть хліб виделкою, це необхідно робити рукою.
Не кусайте від цілої скибки хліба, а відламуйте його шматочками.
Не намазуйте маслом цілої скибки хліба (тільки кусочки).
Не підносьте ніж до рота.
Беріть на виделку стільки, скільки там вільно поміщається.
Не їжте надто швидко.
Не наповнюйте рот великою кількістю їжі.
Не розставляйте лікті, вони повинні бути притиснуті до боків.
Не піднімайте склянку чи фужер надто високо.
Не їжте ложкою те, що можна наколоти виделкою.
Не намагайтеся з´їсти залишки супу чи останній шматочок м´яса.
Добавку можна прийняти, коли це пропонує прислуга, але в жодному разі не просити самому.
Фруктові кісточки необхідно класти на ложку.
Не просіть сусіда щось подати, коли поруч є прислуга.
Не грайтеся виделкою, серветкою чи іншими речами зі столу.
Не витирайте серветкою лице, можна лише злегка промокнути губи.
Не повертайтеся спиною до сусіда і не розмовляйте у нього за спиною.
Не розмовляйте з наповненим ротом.
Не робіть проблему, якщо у вас впала виделка або ніж, просто попросіть іншу, не надаючи цьому великого значення.
Не користуйтеся за столом зубочисткою, якщо в цьому немає крайньої потреби (користуватись бажано непомітно).
Не намагайтеся пригощати сусіда, особливо в плані споживання спиртного.
Не просіть другу чашку чаю чи кави, поки інші гості не отримали по першій.
Не робіть жодних зауважень до страв, що подаються, особливо у плані критики.
Не відмовляйтеся від якоїсь страви, посилаючись на те, що вона вам не подобається, чи шкодить, зробіть це без пояснення.
Не розповідайте за столом про свої хвороби.
Не залишайте чайну ложечку в склянці або чашечці, помішавши чай чи каву, покладіть ложку на блюдце.
Не складайте серветку після того, як ви закінчили їсти, а покладіть ЇЇ просто на стіл.
Не забудьте піднятися з-за столу, якщо встали жінки. Залишайтеся стояти, поки вони не вийдуть з кімнати, а тоді можете присісти, якщо ви маєте намір залишитися і запатити за столом.
Не читайте листів і документів за столом.
Намагайтеся за столом завжди бути спокійним.
Краще зробити якусь помилку, ніж з усіх сил намагатися її не зробити, привертаючи увагу присутніх.
Перебуваючи в ролі господаря чи господині, не закінчуйте свою страву першими, а зачекайте, коли це зроблять гості, особливо, коли подається останнє блюдо.
Під час візитів, в товаристві, в гостях.
Знімайте верхній одяг перед тим, як зайти до вітальні чи кабінету.
Не заходьте без стуку.
Не заходьте в кабінет з сигаретою чи сигарою.
Не подавайте руки першим жінці, а також особі, яка старша від вас за посадою чи віком, до того, поки вона не зробить це сама.
Не дивіться пильно на меблі, картини чи інші речі.
Не забудьте встати, якщо в кімнату заходить жінка.
Не представляйте жінку чоловікові. Чоловік, незалежно від рангу, повинен сам представитися жінці. Молодших за віком чоловіків і жінок варто представляти старшим, а не навпаки. Перш ніж знайомити когось з гостей, переконайтеся, що вони цього хочуть.
Входячи до кімнати, чи виходячи з неї, необхідно пропускати вперед жінку.
Сідаючи в автомобіль, пропустіть вперед жінку, виходячи з автомобіля першим, подайте руку і допоможіть вийти жінці. Те ж саме в ліфті.
Не торкайтеся до співрозмовника, намагаючись привернути його увагу.
Не розмовляйте в товаристві про справи, які стосуються тільки вас і співрозмовника, або про речі, які зрозумілі тільки вам двом.
Не розмовляйте пошепки. Якщо про щось не варто говорити вголос, облиште обговорення до більш вдалого випадку.
Не розповідайте про себе і про свої справи, особливо невдачі, хвороби і т. п.
Не намагайтеся нав´язувати тільки свою тему розмови.
Не ведіть розмови про людей, яких в товаристві не знають.
Не жартуйте гостро з присутніх у товаристві і не висміюйте нікого. Якщо хтось ненароком чхнув, залиште це без уваги.
Не переривайте співбесідника.
Не вступайте в дріб´язкові суперечки.
Не намагайтесь глузувати.
Не розповідайте старих (бородатих) історій, жартів чи анекдотів.
Не хизуйтесь своїми знаннями в мистецтві чи техніці.
Не відмовляйтеся зробити щось приємне, коли у вас про це просять, а ви це можете.
Не будьте похмурими тому, що вам здається, наче вас не помічають.
Не демонструйте неприхильність до нудних і набридливих людей. Не показати цього — вищий рівень вашої ввічливості.
Будьте завжди уважними до старших людей. На прийомі, де відбуваються танці, не забудьте запросити господиню і її дочок.
Не зловживайте гостинністю господарів, затримуючись у гостях.
Не поглядайте часто на годинник. Навчіться правильно визначати час, коли доцільно відбути з прийому. А коли необхідно відійти раніше, то можна це зробити, вибачившись перед господарями.
Якщо ви буваєте гостем в домашній обстановці, то обов´язково виясніть, чи можна палити в приміщенні, особливо в спальні. Коли лягати спати і вставати. Не запізнюйтесь до столу. Не забудьте в таких випадках прихопити з собою свої предмети туалету: прилад для гоління, зубну щіточку.
В громадських місцях та на вулиці.
Будьте завжди ввічливими з оточуючими і перехожими. Не забудьте вибачитись, якщо ви причинили комусь незручність.
Не дивіться надто пильно на оточуючих. Не показуйте пальцем на людей та предмети.
Не обертайтесь і не дивіться услід комусь.
Не їжте, йдучи вулицею.
Не забувайте зняти капелюх, якщо випадок заставить вас звернутись до незнайомої жінки.
У театрі, проходячи між рядами, тримайтесь спиною до сцени.
Здійснюючи якусь колективну поїздку, обов´язково поцікавтесь формою одягу.
Перебуваючи за кордоном, пам´ятайте, що по вашій поведінці судять про вашу країну. Дотримуйтесь завжди правил поведінки і поважайте звичаї країни перебування.
Від´їжджаючи поїздом, не затуляйте собою вікно вагону, бо ваші супутники можливо також хочуть з кимось попрощатися. Не відкривайте вікно в купе, не отримавши згоди сусідів.
За кермом автомобіля думайте не тільки про дотримання правил руху, але й про зручності для ваших пасажирів. Проїжджаючи мокрою брудною вулицею, не забувайте про перехожих.
Зовнішній вигляд і звички.
Ніколи не забувайте про свій зовнішній вигляд, охайність і чистоту. Не будьте байдужими до свого туалету, але ці проблеми вирішуйте лише вдома або в місцях, де нема сторонніх. Ніколи не можна зачісуватись, чистити нігті чи поправляти костюм під час прийому, в громадських місцях і навіть на вулиці.
Не носіть одягу яскравих кольорів чи візерунків. Стримані тони і фасони подобаються всім.
Не зловживайте прикрасами і коштовностями, особливо це стосується жінок.
Не кладіть в зовнішні кишені ручки, олівці, окуляри, гребінці та інші предмети.
Не виходьте на вулицю в нечищеному взутті.
Не носіть зім´ятого костюма, не випрасуваної сорочки або краватки.
Не носіть капелюх, насуваючи його на очі або зсуваючи на потилицю.
Слідкуйте за своєю ходою. Не рухайтесь, перевалюючись, а твердо і прямо, не горблячись, і з гідністю.
Не жестикулюйте без потреби. Контролюйте свої руки. Не тримайте їх в кишені.
Не одягайте піжаму чи халат, домашні туфлі ніде, крім власної спальні чи ванної кімнати.
Не насвистуйте на вулиці чи в інших громадських місцях.
Не смійтесь надто голосно.
Не паліть, якщо це неприємно хоча б одному з оточуючих.
Ніколи не забувайте, що на ваш зовнішній вигляд і на ваші манери звертають увагу оточуючі. (5)
«Зустрічають по одягу, а проводжають по розуму» — стверджує старовинна приказка.
Тут викладені, звичайно, не всі рекомендації, а лише найактуальніші з них. Основне, що ще треба пам´ятати, це: «Ніщо не ціниться так дорого і не коштує так дешево, як ввічливість».
В дипломатичній практиці широко застосовуються візитні картки, які повинні мати всі дипломати посольства, як для безпосереднього, так і для заочного знайомства. За допомогою візитної картки можна поздоровити з національним святом чи іншою видатною подією, з днем народження, підвищення на посаді, сімейним торжеством, передати подяку, зав´язати знайомство. З візитною карткою можна передати сувенір, книгу, квіти, висловити співчуття.
Для цього існують міжнародні символи, що набули загального поширення в процесі дипломатичної практики:
Р.ґ—поздоровлення (роїіг Геїісіїег);
р.ґ — вираз вдячності (роиг гетегсіег);
Р. с, — вираз співчуття (роиг сопсіоіеапсе);
Р. ґ. N. А — поздоровлення з Новим роком (роиг геїісіїег моііуєі Ап);
Р. р. — заочне представлення, замість особистого візиту (роиг рге´зепіег);
Р. р. с. — вираз прощання у зв´язку з остаточним від´їздом з країни, коли не наноситься прощальний візит (роиг ргепйге соп§е).
В неофіційних випадках на візитних картках можуть робитися написи (внизу картки, від третьої особи):
Поздоровляє з національним святом;
Поздоровляє з Новим роком;
Дякує за поздоровлення;
З найкращими побажаннями (при передачі сувеніра або квітів).
Якщо картка передається адресату особисто (без нанесення візиту), то вона загинається справа по всій ширині (в залежності від місцевої практики може загинатися лівий чи правий кут). Грубе порушення етикету — передача загнутої картки через кур´єра чи водія. З ними, але в жодному разі не поштою, можуть посилатися незагнуті картки. Для друкування візитних карток використовується високоякісний папір. Розмір візиток не регламентується, але найпоширенішим є: для чоловіків — 90 х 50 мм; для жінок — 80 х 40 мм. На візитній картці друкується лише ім´я, по батькові і прізвище дипломата (в українській дипломатичній практиці — лише ім´я і прізвище), може даватися науковий ступінь «доктор», «професор», «магістр» і в правому куті — назва столиці країни перебування. На візитці часом дають номер службового або навіть домашнього телефонів, хоч це абсолютно не обов´язково. В лівому верхньому куті візитки може друкуватися герб держави. Для зручності користування візитка друкується рідною мовою дипломата і мовою країни перебування (або англійською). Звертається увага на шрифт друку, розташування тексту, колір і т. п.
При отриманні візитки слід давати відповідь візитними картками протягом 24 годин з часу надходження.
Протокольна служба диппредставництва або дипломат, що відповідає за цю ділянку роботи, повинні тримати під постійною увагою заходи в країні перебування, які вимагають протокольного реагування на рівні глави своєї держави, глави уряду, міністра закордонних справ чи посла. Практика свідчить, що увага до важливих подій в країні перебування, відповідне реагування на них, будь це поздоровлення або співчуття, завжди сприймаються позитивно і сприяють зміцненню двосторонніх відносин.
Протокольна служба диппредставництва отримує інформацію і вносить пропозиції щодо рівня участі його керівництва в тому чи іншому протокольному заході. Навряд чи доцільно брати участь у заходах, пов´язаних з загостренням політичної боротьби в країні перебування.
Особливий характер мають протокольні заходи диппредставництва у зв´язку з початком діяльності його нового керівника, про що вже йшлося вище.
Протокольна служба диппредставництва повинна бути організатором контактних заходів свого керівника, вести їх облік, забезпечувати зміст і характер, враховуючи найдрібніші деталі: зустріч і проводи гостей, розсадку і меню, підготовку сувенірів і т. п.
У разі оголошення трауру у своїй країні диппредставництво повідомляє про це МЗС і представництва інших держав, інформує, якщо це передбачається, про відкриття «Книги співчуття» І прийом відвідувачів.
Над приміщенням диппредставництва приспускається державний прапор до половини флагштока, в приміщенні обладнується спеціальна траурна зала, дипломати, одягнуті в чорні костюми з траурною пов´язкою на лівому рукаві, зустрічають і проводжають відвідувачів. В залі може неголосно звучати траурна музика.
Особлива увага приділяється протокольному забезпеченню візитів глави держави і уряду, спікера парламенту і міністра закордонних справ. За допомогою представництва розробляється і погоджується програма візиту, готуються всі необхідні матеріали з урахуванням конкретної ситуації в країні перебування, особливостей місцевого протоколу.
Особливо уважно і скрупульозно опрацьовуються питання зустрічі і проводів високого гостя, покладання вінків, участі в офіційному обіді, відвідання пам´ятних місць. Останнім часом під час візитів вищого керівництва України організуються його зустрічі з представниками ділових кіл держави перебування, української діаспори.
Під час офіційного візиту Президента, як правило, передбачається його виступ перед парламентаріями країни перебування.
Головна вимога протоколу — безумовне дотримання часових рамок програми, бо відступ від неї може мати негативні наслідки і зіпсувати атмосферу візиту. Не можна допускати і експромту в програмі, що також може обернутися неочікуваними наслідками.
Отже, чим активніші двосторонні контакти на різному рівні, тим більше роботи протокольній службі диппредставництва і тим більша її відповідальність за досягнення бажаних результатів візиту.
Використана література
1. Дипломатический словарь.— Т. II.— С. 433. Див.: Мояочков Ф. Ф. Дипломатический протокол й дипломатическая практика — М, 1979.
2. Вуд Джон й Серре Жан. Дипломатический церемонная й протокол: Принципи, процедура, практика.— М., 1974.— С. 18.
3. Камбон Жюль. Дипломат.— С. 54.
4. БорунковА. Ф. Дипломатический протоколРоссии.- С. 97.
5. Див.: Молочков Ф. Ф. Дипломатический протокол дипломатическая практика.— С. 246-251.