Історія української преси

Продовження "Правди". Допомога східноукраїнських земель

Сталося це під впливом київського українського громадянства, яке запевнило допомогу в розмірі 200-500 рублів. Таким чином, вже напередодні припинення "Основи" (14 серпня 1872 р.) появилося перше число п´ятого річника "Правди" за редакцією проф. О. Огоновського. Виходила як місячник. По чотирьох роках до редакційної праці став молодий і багатонадійний журналіст В. Барвінський.

Року 1878 за редагування В. Барвінського та М. Желіховського "Правду" поділено на дві частини: політичну (двічі на тиждень) і літературно-наукову, якої появилося дві збірки. Року 1879 спробу з політичним органом залишено і "Правда" знову почала виходити в попередньому вигляді. Протрималася вона до 1880 р., щоб знову відновитися аж через вісім років при інших вже умовах і з іншими завданнями. Серед співробітників цієї доби (1872—1880 рр.) у першу чергу треба згадати М. Драгоманова. Ставши співробітником "Правди", він почав змагатися за вироблення тих підвалин національно-визвольної боротьби на всеукраїнському грунті, що особливо були ним розвинуті в пізніших роках. Тут, на сторінках "Правди", з´являються такі його праці як "Антракт в історії українофільства", "Література російська, великоруська, українська і галицька" та величавий його протест проти ганебного акту 1876 р. (Заборони українства) під назвою "Література українська, проскрибована урядом російським".

Крім М. Драгоманова співробітничали І. Нечуй-Левицький ("Кайдашева сім´я" та інші), С. Руданський, П. Куліш, ("Мальована Гайдамаччина"), М. Старицький, О. Кониський (Перебендя), В. Лиманський, О. Стороженко ("Марко Проклятий") та інші.

З письменників та наукових сил західноукраїнських земель приймали участь проф. О. Огоновський, що опублікував низку праць із шевченкознавства, а крім того, "Короткий погляд на історію язиків слов´ян, особливо ж на історію язика руського" та інше. Тут же твори І. Франка, Ю. Федьковича, Д. Млаки, К. Устияновича, К. Клим-ковича, Є. Олесницького, Ф. Заревича, ("Бондарівна", драма на 3 дії), А. Вахнянина про музику, О. Терлецького про галицько-руських народовців, С. Качали, О. Барвінського, В. Шашкевича та інших.

Крім наукових розвідок і творів красного письменства, давала "Правда" місце політичним оглядам, бібліографічним заміткам і дописам.

Увесь цей матеріал охоплює життя, його прояви та творчість всеукраїнського характеру, як це і було в "Правді" у зв´язку з указом 1876 р. проголошено такими словами: "Настигла пора для Галицьких русинів сповнити долг для цілої руської народности... Не забуваймо ні на хвилину, що на нас спадає вся відвічальність за долю і недолю нашого народу".

Проте піднесене гасло всеукраїнства зустрілося з реакцією, якій підпала і поважна кількість народовців. Революційний рух під Росією та революційні настрої, що йшли звідти разом з фактом захоплення українських революційних сил загальноросійським революційним рухом, почали викликати серед народовців підозріння, несмак, а звідси і знеохочення до поглиблення зв´язків, ба — навіть зречення їх. Це приводило до відходу з народовецького табору радикальної частини, яка приступає до організації свого політичного життя. Відбилося це і на "Правді", яка 1880 р. примушена була припинитися.