Історія української преси
Початки періодичної преси
Зародки періодичних видань сягають глибокої давнини. Дослідники вбачають їх у повідомленнях "Acta senatus", що з наказу Юлія Цезаря вивішувалися на площі Риму, та "Acta diuna...", що подавали перебіг праці народного зібрання, відомості про військові події, хроніку новин і т. д. Копії з них розсилалися до різних місцевостей провінції.
Десь у VIII—IX ст. початки періодичної преси бачимо в Китаї, де того часу виходить вже "Пекінський Вісник". Далеко пізніше, а то в XV—XVI ст., з´являються летючі листки в Німеччині (Flug-blatter) з відомостями про політичні події, пошесні хвороби і т. д. На їх же сторінках опубліковані були 95 тез М. Лютера. Згодом листи, що містили політичні, комерційні та ін. відомості почали в німців зватися — "Zeitungen", — отже, газети або часописи. Ближче підходили до поняття періодичних видань — "Messrelationen" ("Ярмаркові відомості"), що виходили точно кожного півроку у вигляді рукописних листів.
До цих же часів належить і одна зі старших рукописних газет, що появилися в Чехії під назвою "Noviny ieta Pane...", яка переховується в Град ці Королевім.
Подібні видання з´являються з бігом часу в інших країнах Європи, але всі вони носять ще випадковий характер і не освітлюють всебічно громадське і приватне життя.
Друковані часописи з´являються щойно з початком XVII ст. і то майже одночасно в усіх країнах Західної Європи. Так, 1615 р. починає виходити в Німеччині "Frankfurter Jurnal", потім з´являється друкований часопис в Австрії, 1621 р. виходить перша газета в Англії під назвою "Weekly News"; 1631 p. - у Франції "Gazette"; в Італії перший часопис виходить 1636 р. (Флоренція) і т. д.
Всі ці часописи подають вже ширші огляди, хроніку, починають обговорювати справи, зв´язані з діяльністю урядів і представництв, та інформують про події свого краю.
Зародки української преси
На українських землях, у порівнянні із західноєвропейськими країнами, преса з´явилася на 150 літ пізніше. Визначніші події з українського життя мали відгук і оцінку впродовж довшого часу лише на сторінках західноєвропейської преси. Так, повстання Богдана Хмельницького (1648), перемоги і творення Української держави знайшли відгук і освітлення на сторінках англійської, французької, німецької та ін. преси. Так само в цій же пресі можна було зустріти й інші відомості з українських земель.
Щойно за гетьмана І. Виговського можна побачити зародок української преси. Крім звичайних універсалів за час його гетьманування почали видаватися спеціальні друковані універсали для козацької старшини, в яких побіч різного роду наказів, законів тощо подано вже і поточні вісті. Був це фактично своєрідний сурогат часопису, що появлявся і пізніш аж до 1709 р.
По полтавській битві московська влада заводить щораз то все більші обмеження прав і вільностей українських. На цей саме час припадає і наказ царя Петра І, яким забороняється друкувати українські книжки, а передруки наказано зрівнювати з московським: "...На ново жодних книг, окрім церковних попередніх видань не друкувати; але і ці церковні старі книги за такими ж церковними книгами виправляти (справлять) перед друком з тими великоруськими друками, щоб жодної різниці й особливого наріччя в них не було". За таких умов не могло бути й думки про будь-які публікації на східноукраїнських землях.
Народження преси на українським землях
Дещо легші умови були на галицько-українських землях. Але і тут ще не скоро з´являється часопис. Щойно в 1776 р. появляється перший на українських землях. Це тижневик французькою мовою під назвою "Gazette de Leopol", перше число якого появилося у Львові І січня, що його власником і видавцем був ближче невідомий якийсь Chevalie Ossoudi. Проіснував цей часопис лише рік. Його сторінки (кожне число виходило на 4 стор.), як також сторінки його додатків, приносили вісті зі всіх важніших міст Європи. Головно були це вісті політичного характеру, а подекуди і з приватного життя. Відповідали вони за формою нинішнім телеграмам і хронікарським заміткам. Жодних статей (редакційних чи інших) тут не було.
Серед цих вістей траплялися часом вісті й з українського життя, як місцевого характеру, так і зі східних українських земель. З останніх особливу увагу звертають, наприклад, вісті про призначення гр. Румянцева генерал-губернатором України, про перенесення столиці України з Глухова до Києва, як також цікава російська записка про плавбу на Чорному морі, в якій подано причини зруйнування Запорізької Січі: зробити торговельний шлях Дніпром безпечним від запорізьких козаків.
На східних українських землях постання періодичної преси сталося ще пізніш, а саме в першій половині XIX ст. Найперше появляється вона у Харкові, потім в Одесі, врешті, в Києві.
Першим таким часописом був тижневик під назвою "Харківський Еженедельник", що його почав видавати 1812 р. харківський книгар Лангнер при найближчій участі проф. Харківського університету К. Нельдехена. Часопис близько стояв до університету, подаючи інформаційний матеріал, в якому відбивався місцевий побут та інтереси, якими жило громадянство тодішньої Слобожанщини. Появилося 12 чисел. Припинив своє існування з огляду на малу кількість передплатників, що було зазначено управою університету такими словами: "...в тутешньому краї дуже мало людей, що цікавляться такими творами (сочинениями)".
Першим щоденником на східноукраїнських землях став "Одесский Вестник", що почав виходити в Одесі 1827 р. і протримався до 1893 р.
У Києві перший часопис (газета) появився 1835 р. Власне був це сурогат газети під назвою "Киевские Объявления", що виходили в 1835-38 і 1850—58 pp. Появлялися вони щодня, але тільки впродовж одного місяця січня, під час контрактових ярмарків.
Врешті, з наказу російського центрального уряду з 1838 р. почали виходити в губерніальних містах "Губернские Ведомости", що появлялися весь час аж до 1917 р.