Постановою від 7 квітня 1990 р. № 338 «Про вступ СРСР у Міжнародну організацію кримінальної поліції-Інтерпол» Радою Міністрів СРСР було прийнято рішення про вступ до МОКП. У вказаній постанові було зазначено таке:

1. Прийняти пропозицію Міністерства внутрішніх справ СРСР, Комітету державної безпеки СРСР, Міністерства закордонних справ СРСР, Прокуратури СРСР, Міністерства юстиції СРСР, Міністерства фінансів СРСР і Головного управління державного митного контролю при Раді Міністрів СРСР про вступ СРСР до Міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерпол).

Міністерству внутрішніх справ СРСР оформити членство СРСР в Інтерполі.

3. Міністерству внутрішніх справ СРСР до кінця 1990 року створити Національне центральне бюро Інтерполу в СРСР (НЦБ СРСР) у складі Міністерства і внести відповідні зміни в його структуру.

4. Міністерству внутрішніх справ СРСР представити в 1991 році пропозиції про направлення окремих співробітників НЦБ СРСР у штаб-квартиру Інтерполу у м. Ліоні (Франція) для роботи в Генеральному секретаріаті цієї організації.

5. Міністерству внутрішніх справ СРСР разом із Комітетом державної безпеки СРСР, Міністерством закордонних справ СРСР, Міністерством юстиції СРСР, Прокуратурою СРСР, Верховним Судом СРСР і Головним управлінням державного митного контролю при Раді Міністрів СРСР до 1 липня 1990 р. розробити проект відповідного нормативного акту про правові основи участі СРСР у діяльності Інтерполу і до кінця 1990 року проект положення про Національне центральне бюро Інтерполу в СРСР.

Але з розпадом СРСР НЦБ СРСР функціонувати не розпочало.

Постановою від ЗО вересня 1992 p. N 555 «Про вступ України до Інтерполу» Кабінет Міністрів незалежної України прийняв рішення про вступ до МОКП, в якому було зазначено таке:

1. Прийняти пропозицію Міністерства внутрішніх справ, погоджену з Міністерством юстиції, Міністерством закордонних справ

Міжнародна організація кримінальної поліції

та Службою безпеки, про вступ України до Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол.

Подати від імені Уряду заявку про вступ України до цієї організації.

2. Виділити для сплати вступного та річного внесків Інтерполу 328 700 швейцарських франків.

Державному експортно-імпортному банку профінансувати зазначені витрати за рахунок коштів Державного валютного фонду

України.

Кабінет міністрів України постановою від 11 серпня 2004 р. № 1043 «Про представника Національного центрального бюро Інтерполу в Міжнародній організації кримінальної поліції - Інтерпол» прийняв рішення про направлення представника України до штаб-квартири Інтерполу в м. Ліоні.

З метою вдосконалення механізму взаємодії вітчизняних правоохоронних органів з компетентними органами іноземних держав із вирішення питань боротьби зі злочинністю, яка має транснаціональний характер або виходить за межі держави, Кабінет Міністрів України постановив:

1. Прийняти пропозицію Міністерства внутрішніх справ щодо направлення представника Національного центрального бюро Інтерполу в Україні до Генерального секретаріату Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол (далі - представник Національного бюро).

2. Затвердити розмір витрат, пов'язаних із утриманням представника Національного бюро, у розмірі 3400 євро на місяць, із соціальним страхуванням - у розмірі 2500 євро на рік.

3. Міністерству внутрішніх справ:

забезпечити направлення представника Національного бюро до Генерального секретаріату Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол і виділення на поточний рік коштів для його утримання та соціального страхування за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» на відповідні цілі;

передбачати під час складання проекту Державного бюджету України на 2005 та наступні роки видатки, пов'язані з утриманням та соціальним страхуванням представника Національного бюро.

4. Міністерству внутрішніх справ, Міністерству закордонних справ та Міністерству фінансів подати в місячний термін Кабінетові Міністрів України узгоджені пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів, які регулюють питання відрядження осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

У зв'язку з прийняттям України до Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу Кабінет Міністрів України Постановою від 25 березня 1993 р. № 220 «Про Національне центральне бюро Інтерполу» встановив, що:

взаємодія правоохоронних органів України з компетентними органами зарубіжних держав щодо вирішення питань боротьби зі злочинністю, яка має транснаціональний характер або виходить за межі країни, здійснюється лише через Національне центральне бюро Інтерполу;

- Міністерство внутрішніх справ виступає як Національне центральне бюро Інтерполу. У зв'язку з цим збільшити граничну чисельність працівників центрального апарату Міністерства на 35 одиниць для утворення робочого апарату Бюро;

- витрати, пов'язані з участю України в діяльності Інтерполу, фінансуються з державного бюджету;

- керівник робочого апарату Бюро за граничним спеціальним званням, дисциплінарними правами і умовами оплати праці прирівнюється до начальника головного управління Міністерства внутрішніх справ.

- Міністерству внутрішніх справ подавати щорічно у січні Кабінетові Міністрів України звіт про результати діяльності Національного центрального бюро Інтерполу.

Затверджено Положення про національне центральне бюро Інтерполу, зобов'язано:

- Міністерство зв'язку і Міністерство внутрішніх справ вирішити у найкоротший термін питання щодо встановлення телекомунікаційного зв'язку між робочим апаратом Національного центрального бюро Інтерполу і Виконавчим комітетом та Генеральним секретаріатом Інтерполу, відповідними органами зарубіжних держав;

- Міністерству внутрішніх справ укомплектувати протягом трьох місяців робочий апарат Бюро кваліфікованими спеціалістами /як правило, тими, що володіють однією або декількома іноземними мовами/, створити для них належні умови праці, встановивши відповідний режим роботи з документами: вирішити питання щодо редакційно-видавничого і транспортного забезпечення діяльності цього апарату та осіб, які прибувають до України лінією Інтерполу.

Положенням «Про Національне центральне бюро Інтерполу» встановлюється, що:

1. Національне центральне бюро Інтерполу /Укрбюро Інтерполу/ представляє Україну в Міжнародній організації кримінальної поліції - Інтерполі та є центром координації взаємодії правоохоронних органів країни з компетентними органами зарубіжних держав щодо ведення боротьби зі злочинністю, яка має транснаціональний характер або виходить за межі країни.

Повноваження Укрбюро Інтерполу покладаються на МВС, у рамках якого створюється робочий апарат Бюро.

2. Укрбюро Інтерполу у своїй діяльності керується Конституцією України і законодавчими актами України щодо боротьби зі злочинністю, міжнародними договорами України, статутом та іншими нормативними документами Інтерполу, нормативними актами МВС, а також даним Положенням.

3. Основними завданнями Укрбюро Інтерполу є:

- координація діяльності правоохоронних органів країни у боротьбі зі злочинністю, яка має транснаціональний характер або виходить за межі країни шляхом забезпечення взаємодії з Генеральним секретаріатом та відповідними органами держав-учасниць Інтерполу у боротьбі зі злочинністю;

- оцінка рівня поширення в Україні злочинності, яка носить транснаціональний характер і загрози злочинної діяльності громадян України за кордоном.

4. Укрбюро Інтерполу відповідно до покладених на нього завдань:

1) забезпечує обмін офіційною та конфіденційною /оперативно-розшуковою/ інформацією у межах Інтерполу та правоохоронних органів України з питань боротьби зі злочинністю;

2) надсилає до Генерального секретаріату і Національних центральних бюро держав-учасниць Інтерполу запити та відомості правоохоронних органів країни, пов'язані з інформацією про злочин і злочинців, розшукуваних осіб, предмети, документи, здійснення нагляду за особами, які підозрюються у скоєнні злочинів тощо;

3) приймає і контролює реалізацію запитів та інформацій Генерального секретаріату і Національних центральних бюро держав-учасниць Інтерполу;

4) сприяє представникам компетентних органів зарубіжних держав, які прибули в Україну для здійснення оперативно-розшуко-вих та інших заходів, пов'язаних із боротьбою зі злочинністю;

5) терміново інформує Національні центральні бюро держав-учасниць Інтерполу про випадки безпосереднього звертання до їхних компетентних органів правоохоронних органів країни;

6) у разі необхідності подає до Генерального секретаріату і до Національних центральних бюро держав-учасниць Інтерполу зведену інформацію про злочини, скоєні іноземними громадянами на території України, а також іноземних громадян, яких затримано в Україні за підозрою у скоєнні злочинів або притягнуто до кримінальної відповідальності - засуджено;

7) організовує участь представників України у зустрічах і конференціях, які проводяться Інтерполом;

8) складає на підставі інформації, яка надходить від правоохоронних органів країни, звіти, передбачені Інтерполом, і надсилає їх до Генерального секретаріату;

9) готує аналітичні огляди, звіти та узагальнення за матеріалами Інтерполу з проблем боротьби зі злочинністю;

10) формує на підставі інформації, одержаної у ході своєї діяльності, банк даних про злочини і злочинців, розшукуваних осіб, предмети та документи;

11) бере участь у розробці проектів законодавчих та нормативних актів, які регламентують роботу, спрямовану на боротьбу зі злочинністю;

12) бере участь у проведенні кримінологічної експертизи законодавчих і нормативних актів та міжнародних договорів України, з прийняттям і укладанням яких може відбутися поширення злочинності;

13) контролює в межах своєї компетенції додержання міжнародних договорів України щодо боротьби зі злочинністю;

14) замовляє в бібліотеці Генерального секретаріату Інтерполу законодавчі та нормативні акти держав-учасниць Інтерполу з питань боротьби зі злочинністю, міжнародно-правові документи, угоди, які регламентують міжнародну співпрацю у цьому напрямі, а також документи про діяльність поліції; формує банк даних з такої інформації;

15) видає інформаційний бюлетень.

5. Укрбюро Інтерполу при виконанні покладених на нього функцій взаємодіє з правоохоронними органами, центральними і місцевими органами державної влади України, керівними органами і структурними підрозділами Інтерполу, правоохоронними органами зарубіжних держав.

6. Укрбюро Інтерполу отримує інформацію від правоохоронних органів, центральних і місцевих органів державної виконавчої влади України з питань, які входять до його компетенції, та надає їм отриману лінією Інтерполу інформацію безоплатно.

7. Для визначення науково обґрунтованої державної протизлочин-ної політики та розробки рекомендацій та пропозицій щодо боротьби зі злочинністю, яка носить транснаціональний характер або виходить за межі країни, Укрбюро Інтерполу може звертатися до радників, які виконують виключно консультаційні функції на договірних засадах.

Склад радників визначається МВС за погодженням із Мін'юстом і Службою безпеки.

Але процедура призначення відповідно до статті 36 Статуту Інтерполу така: радники Інтерполу призначаються Виконавчим комітетом терміном на 3 роки. їхнє призначення вважається остаточним тільки після повідомлення про нього Генеральною асамблеєю. Кандидатури радників обираються із числа осіб, які користуються всесвітньо відомим авторитетом у будь-якій із галузей, що становлять зацікавленість для Організації.

8. Робочий апарат Укрбюро Інтерполу є самостійним структурним підрозділом центрального апарату МВС, його очолює керівник, який призначається наказом МВС.

9. Структура і штати робочого апарату Укрбюро Інтерполу затверджуються Міністром внутрішніх справ.

10. Діловодство в Укрбюро Інтерполу здійснюється українською мовою з використанням на бланках символіки Інтерполу відповідно до вимог, встановлених у МВС, і з урахуванням рекомендацій Генерального секретаріату Інтерполу.

11. Укрбюро Інтерполу має печатку зі своїм найменуванням.

Спільним наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 9 січня 1997 p. N 3/1 /2/5/2/2 затверджена інструкція «Про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів.»

Дана інструкція визначає порядок використання правоохоронними органами України* можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні (надалі - НЦБ) для співпраці з Генеральним секретаріатом Інтерполу та правоохоронними органами зарубіжних держав під час здійснення діяльності, пов'язаної із попередженням, розкриттям та розслідуванням злочинів, які мають транснаціональний характер або виходять за межі України.

*Під правоохоронними органами України розуміють органи Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури, Служби безпеки, Держкомкордону, Державної митної служби, Державної податкової адміністрації України.

Дана інструкція розроблена відповідно до законів України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», положення «Про Національне центральне бюро Інтерполу в Україні», Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу.

Підрозділом, на який безпосередньо покладається організація виконання функцій Міністерства внутрішніх справ України як Національного центрального бюро Інтерполу, є робочий апарат Укрбюро Інтерполу. НЦБ забезпечує співпрацю правоохоронних органів України та зарубіжних країн як у цілому, так і в окремих напрямках боротьби зі злочинністю і надає можливості для:

- підготовки та надсилання ініціативних запитів за кордон;

- підготовки та надсилання відповідей на запити зарубіжних правоохоронних органів;

- обміну оперативно-розшуковою, оперативно-довідковою та криміналістичною інформацією про підготовку і скоєння злочинів та причетних до них осіб, а також архівною та, в окремих випадках, процесуальною інформацією;

- обміну досвідом роботи, законодавчими та іншими нормативними актами, навчально-методичною літературою з питань діяльності правоохоронних органів;

- обміну науково-технічною та іншою інформацією з питань боротьби зі злочинністю.

Для надсилання в НЦБ запитів щодо проведення правоохоронними органами зарубіжних держав необхідних оперативно-розшукових заходів, а в деяких випадках слідчих дій, іншої інформації правоохоронні органи України використовують усі наявні в них канали зв'язку, у тому числі шифрованого.

Запити та інші документи, які надсилаються до НЦБ, повинні мати необхідні реквізити: назва органу, його повна адреса, телефон, телетайп або факс, вихідний номер та номер посилання (за його наявності), прізвище та телефон виконавця.

Запити та інші документи виконуються лише у друкованому вигляді, підписуються керівниками органу:

- для органів внутрішніх справ - від начальника районного, міського, районного у місті, лінійного відділу внутрішніх справ на транспорті (їх заступників) і вище;

- для органів прокуратури - від прокурора району (прирівняних до нього прокурорів), їх заступників і вище;

- для органів державної безпеки - від начальника Головного управління СБУ в Криму, управлінь СБУ в областях, м. Києві і Київській області, м. Севастополі (їхніх заступників) і вище;

- для органів Держкомкордону - від начальника оперативно-розшукового відділу напряму (його заступників) і вище;

- для органів Державної митної служби - від начальника митниці (його заступників) і вище;

- для органів Державної податкової адміністрації - від начальника районного відділу податкової поліції (прирівняних до районного відділів податкової поліції), їхніх заступників і вище.

Прізвища, імена іноземних громадян, назви закордонних фірм, підприємств, організацій або установ, за наявності їх написання мовою запитуваної країни відтворюються в оригіналі.

Запити до НЦБ надсилаються, як правило, через підрозділи Укрбюро Інтерполу в головних управліннях МВС України в Криму, м. Києві та Київській області, управліннях МВС України в областях та м. Севастополі.

Запити, одержані правоохоронними органами України з НЦБ, виконуються у такі терміни:

З поміткою «терміново» - протягом доби з часу надходження;

«Звичайно» - в якомога короткий термін, але не більше десяти діб;

«Нетерміново» - в якомога короткий термін або до вказаної у запиті дати, але не більше 1 місяця.

Відповідальність за своєчасне та якісне виконання запитів НЦБ несе керівник органу, куди надійшов запит для виконання. При неможливості своєчасно виконати запит керівник зазначеного органу письмово інформує НЦБ про обставини та причини, які перешкоджають своєчасному виконанню.

Змінити термін виконання запиту за наявності об'єктивних обставин, а також зняти з контролю виконаний запит може лише керівник, який дав доручення до виконання, або особа, яка його заміщає.

Зупинити виконання запиту або скасувати його має право лише начальник НЦБ та його заступники, НЦБ країни - ініціатора запиту або Генеральний секретаріат Інтерполу.

НЦБ відмовляє повністю або частково у виконанні запитів:

  • які не стосуються компетенції Інтерполу;
  • які пов'язані зі злочинами політичного, військового, релігійного або расового характеру;
  • виконання яких призведе до порушення:

а) суверенітету та безпеки України;

б) законодавства України або держави, до якої надсилається запит;

в) прав людини;

  • якщо вони оформлені з порушенням вимог інструкції;
  • якщо вони надійшли від відомств, установ та організацій, які відповідно до законодавства України не є правоохоронними органами;
  • якщо вони надійшли від фізичних осіб.

Про відмову у виконанні запиту НЦБ письмово інформує ініціатора із зазначенням причин відмови.

Перевірка з використанням каналів та можливостей НЦБ може здійснюватися стосовно будь-яких діянь, визначених кримінальним законодавством як злочини, окрім тих, які мають військовий, політичний, релігійний або расовий характер.

Також встановлюється порядок та особливості взаємодії з правоохоронними органами зарубіжних держав під час проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій із окремих категорій злочинів, зокрема:

У сфері економіки та фінансів

Під час проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій, пов'язаних із розкриттям злочинів у сфері економіки та фінансів, через НЦБ можна одержувати з Генерального секретаріату або НЦБ Інтерполу в зарубіжних країнах таку інформацію:

а) офіційні назви комерційних структур (фірм, спільних підприємств тощо) та інших юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, розташованих за кордоном;

б) дату їхньої реєстрації у відповідних державних органах, юридичну адресу, номери телефонів та інших телекомунікаційних засобів;

в) прізвища та імена керівників таких структур;

г) основні напрямки діяльності;

д) розміри статутного капіталу;

є) відомості про припинення діяльності;

ж) відомості кримінального характеру стосовно їхніх керівників та інших працівників.

З деяких країн можливе отримання інформації про укладені інофірмами угоди з українськими юридичними та фізичними особами або за їх участю та про наслідки їх виконання.

Відомості про відкриття фізичними особами, в тому числі громадянами України та юридичними особами фінансових рахунків у зарубіжних банках, а також про рух коштів по них, про укладання угод між українськими та закордонними юридичними особами становлять, як правило, банківську або комерційну таємницю і можуть повідомлятися іноземними правоохоронними органами лише після розгляду офіційного звернення Генеральної прокуратури України, верховним органом юстиції (прокуратури) запитуваної держави в порядку надання правової допомоги в кримінальній справі.

Запити з питань розкриття і розслідування злочинів у сфері економіки і фінансів, а також причетних до них осіб, які надсилаються до НЦБ Інтерполу для подальшого скерування правоохоронним органам зарубіжних держав, повинні містити такі відомості:

а) конкретні факти, які є підставою для звернення до правоохоронних органів зарубіжних держав: наявність кримінальної справи, її номер, дата і стаття кримінального закону, за якою її порушено, орган, який провадить розслідування; заведена оперативно-розшукова справа, її номер, перевірка оперативної або іншої інформації, номер оперативного повідомлення або відповідного документа;

б) анкетні дані особи, щодо якої робиться запит; за наявності кримінальної справи процесуальний стан цієї особи, якщо обвинувачена - який, ким і коли обрано запобіжний захід;

в) обставини злочину або характер наявних відомостей із зазначенням способу скоєння конкретних злочинних діянь обвинуваченими або підозрюваними особами.

До запитів, у разі потреби, додаються копії контрактів та інших документів, які стосуються справи або матеріалів перевірки.

За необхідності перевірки іноземних фірм, філіалів, спільних підприємств та інших об'єктів підприємницької діяльності, зареєстрованих за кордоном, у запиті додатково зазначається:

а) назва такої структури;

б) юридична (або фактична) адреса, телефони, факси;

в) конкретні питання, на які передбачається одержати відповідь.

У сфері боротьби з незаконним виготовленням підроблених грошових знаків

У разі виявлення підроблених грошових знаків правоохоронні органи, використовуючи канали Інтерполу, можуть одержати інформацію про обставини їхнього вилучення, про інші виявлені фальшиві банкноти, які мають одне джерело походження з вилученими, а також про місцезнаходження осіб, причетних до фальшивомонетництва, за наявності підстав вважати, що вони перебувають за межами України.

У разі виявлення на території України фальшивих грошових знаків іноземних держав Експертно-криміналістичне управління МВС України або центральний криміналістичний підрозділ іншого правоохоронного органу протягом 5 діб після завершення відповідного криміналістичного дослідження інформує НЦБ.

У повідомленні до НЦБ зазначаються:

а) назва країни та грошового знака;

б) кількість купюр та їхня номінальна вартість;

в) спосіб підробки;

г) індикатив (у випадку, якщо аналогічні підробки були зареєстровані раніше);

д) обставини вилучення;

є) номер кримінальної, оперативно-розшукової справи, матеріалу перевірки та орган, у провадженні якого вона знаходиться;

ж) дані про особу (осіб), у якої (яких) були вилучені фальшиві грошові знаки.

На підставі одержаних матеріалів НЦБ готує і надсилає інформацію в Генеральний секретаріат Інтерполу.

У разі затримання іноземного громадянина за злочин, пов'язаний із підробкою грошових знаків, правоохоронний орган України направляє в НЦБ анкетні дані затриманої особи для перевірки за кримінальними обліками Генерального секретаріату Інтерполу та правоохоронних органів країни за місцем його проживання або інших країн, а також для запиту інформації про інших осіб, причетних до виготовлення або збуту підроблених грошових знаків.

У запитах до НЦБ у зв'язку зі злочинами, пов'язаними з фальшивомонетництвом, якщо підозрювана особа встановлена, необхідно вказувати:

а) прізвище, ім'я, по батькові та повну дату народження підозрюваної особи, її громадянство та місце проживання;

б) номер кримінальної, оперативно-розшукової справи, матеріалу перевірки та орган, у провадженні якого вона перебуває;

в) дані документів, які ідентифікують особу (паспорт, посвідчення водія та інше);

г) обставини, якими викликана необхідність звернення до НЦБ;

д) перелік заходів, які потрібно вжити.

У сфері попередження, розкриття та розслідування злочинів, пов'язаних із транспортними засобами

Правоохоронні органи, використовуючи канали НЦБ, мають можливість:

а) запитати відомості про власника транспортного засобу, зареєстрованого за кордоном;

б) запитати інформацію про дату та місце взяття на облік транспортного засобу або зняття з обліку;

в) перевірити транспортний засіб за обліками викраденого автотранспорту в зарубіжних країнах;

г) ідентифікувати іноземний автомобіль або його номерні знаки;

д) оголосити міжнародний розшук викраденого в Україні транспортного засобу, поставити його на облік у Генеральному секретаріаті Інтерполу та в правоохоронних органах інших держав - учасниць Організації;

є) ідентифікувати реєстраційні документи транспортного засобу; ж) здійснювати обмін інформацією щодо порядку повернення викраденого транспортного засобу законному власникові. Підставами для одержання необхідної інформації за кордоном є:

а) виявлення підробки в документах на право придбання, володіння та використання транспортного засобу, ввезеного з іншої держави;

б) виявлення підробки маркування фірми (підприємства)- виробника на агрегатах, вузлах, а також ідентифікаційних номерів транспортного засобу іноземного виробництва, ввезеного з інших держав. Запит надсилається в НЦБ після проведення криміналістичного дослідження та встановлення дійсного ідентифікаційного номера;

в) виявлення розбіжностей номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу із записами у митних документах, свідоцтвах про реєстрацію транспортного засобу, угодах купівлі-продажу та інших реєстраційних та технічних документах;

г) отримання оперативної інформації про викрадення транспортного засобу за кордоном;

д) вилучення автомобіля як речового доказу в кримінальній справі;

є) негативний результат перевірки за банками даних Інформаційного бюро, Управління Державтоінспекції МВС України та НЦБ за наявності однієї з вищевикладених підстав.

У запитах на перевірку транспортного засобу каналами Інтерполу необхідно вказувати:

а) марку (модель) транспортного засобу, що перевіряється, рік його випуску та колір;

б) повний ідентифікаційний номер* (VIN), який складається із сімнадцятизначної комбінації цифр та літер у латинській транскрипції (наприклад-WDB 172 804 1В 549 042), а також номер двигуна;

*Сімнадцятизначні ідентифікаційні номери є обов'язковими для всіх автомобілів випуску після 1981 року, окрім автомобілів ЛУАЗ та ЗАЗ-965-968.

в) результати криміналістичного дослідження щодо встановлення дійсного ідентифікаційного номера (VIN) і номера двигуна;

г) відомості про власника транспортного засобу та документи, на підставі яких його було зареєстровано в Україні;

д) підстави проведення перевірки та обґрунтування необхідності звернення до іноземних правоохоронних органів;

є) дату, місце та обставини затримання транспортного засобу, відомості стосовно обставин його можливого викрадення та переправлення за кордон;

ж) реєстраційний номер кримінальної, оперативно-розшукової справи, матеріалів перевірки, дату їх порушення (заведення) та орган, у якому вони знаходяться;

з) місцезнаходження транспортного засобу та його технічний стан.

НЦБ Інтерполу при отриманні відомостей про розшук транспортного засобу, який перевіряється правоохоронними органами іншої держави, повідомляє про це ініціатора запиту, а при необхідності, залежно від підпорядкованості ініціатора, відповідні служби Міністерства внутрішніх справ (ГУКР, ГУБОЗ, ГУДСБЕЗ тощо) або іншого правоохоронного органу.

Отримавши від НЦБ повідомлення про те, що транспортний засіб викрадено за кордоном, правоохоронні органи зобов'язані вжити заходів щодо його збереженості, а також провести перевірку в порядку, передбаченому статтею 97 Кримінально-процесуального кодексу України. Після закінчення такої перевірки правоохоронні органи через НЦБ зобов'язані повідомити правоохоронним органам країни, на території якої був викрадений транспортний засіб, таке:

а) обставини, за яких був знайдений транспортний засіб (де, коли, у кого) та що послугувало підставами для його перевірки;

б) процесуальний результат перевірки та реєстраційний номер кримінальної, оперативно-розшукової справи, матеріалів перевірки, дату їх порушення (заведення) та орган, у якому вони знаходяться;

в) місцезнаходження викраденого транспортного засобу, його технічний стан, здатність до самостійного пересування;

г) хто є власником транспортного засобу в даний час, його повні анкетні дані, адреса, громадянство;

д) у який державний орган або до якої посадової особи (вказується повна поштова адреса та номери телефонів, факсимільних апаратів) може звернутися потерпілий для захисту права власності та вирішення питання про повернення транспортного засобу.

Державний митний комітет України своїм розпорядженням № 60 від 25.04.94 р. «Про порядок надання запитів у Національне центральне бюро Інтерполу в Україні» визначив таке:

Останнім часом збільшилась кількість подання запитів у Національне центральне бюро Інтерполу в Україні, пов'язаних із перевіркою затриманих автомобілів іноземного виробництва. Як правило, запити готуються не за встановленою формою і підписуються інспекторами митниці, які навіть не працюють у відділах з боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил. Направлення таких запитів ускладнює роботу НЦБ Інтерполу в Україні і не дає змоги провести ретельну перевірку.

У зв'язку з цим під особисту відповідальність начальника митниці всі запити на перевірку затриманих автомобілів направляються через Управління з організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил за встановленою формою.

Згідно з існуючими правилами НЦБ Інтерполу в Україні перевірка може проводитись у таких випадках (перелік вичерпний):

- у разі виявлення безгосподарного транспорту;

- коли транспортний засіб вилучений у порядку, передбаченому чинним законодавством, або є речовим доказом у кримінальній

справі;

- виявлення ознак підробки свідоцтв про реєстрацію (технічний паспорт), номерів агрегатів транспортних засобів або невідповідність фактичних номерів агрегатів записаним у реєстраційній та технічній документації;

- одержання оперативної або іншої інформації про викрадення транспортних засобів на території іншої держави.

Щоб взяти транспорт на облік для перевірки, необхідно обов'язково повідомити 17 символів ідентифікаційного номера транспортного засобу, марку, модель, рік виготовлення, колір.

Для подальшого вирішення питання в цивільному або кримінальному порядку необхідно мати інформацію про:

- обставини, за яких був виявлений транспортний засіб (де, коли, у кого), що було підставою для перевірки транспортного засобу;

- результати перевірки з факту виявлення (затримання) транспортного засобу, в якому органі знаходиться в провадженні кримінальна справа, матеріали про відмову у порушенні кримінальної справи або інші матеріали, їхні реєстраційні номери;

- де у цей час знаходиться розшукуваний транспортний засіб, його технічний стан, здатність до самостійного пересування;

- хто у цей час володіє транспортним засобом, повні анкетні дані, громадянство цієї особи, адреса місця її проживання;

- чи встановлювалися заборона, обмеження на реєстрацію, перереєстрацію або зняття з обліку такого транспортного засобу в підрозділах ОРЕВ (МРЕВ) ДАІ та на який термін;

- в який державний орган або до кого з посадових осіб (повна поштова адреса, телефон) може звернутися потерпілий для вирішення питання про повернення викраденого транспортного засобу.

Всі запити повинні робитись на чистому аркуші паперу і направлятись у ДМК України разом із супровідним листом.

У сфері боротьби з посяганнями на культурні цінності та предмети антикваріату

Підчас проведення оперативно-розшукових та слідчих дій з розкриття злочинів, пов'язаних з культурними цінностями та предметами антикваріату, правоохоронні органи України мають змогу одержати каналами Інтерполу відомості про:

а) підозрюваних і звинувачуваних та їхні зв'язки;

б) місцеперебування або проживання підозрюваних та звинувачуваних, які виїхали за кордон (за наявності повних анкетних даних на них та відомостей про виїзд у конкретну країну);

в) наявність та юридичну (або фактичну) адресу фірми (компанії), крамниць, які спеціалізуються на торгівлі культурними цінностями;

г) виставлення конкретних творів мистецтва на відомих аукціонах (Сотбі, Крісті та інших);

д) ідентифікацію викраденого чи вилученого предмета.

За наявності достатніх підстав вважати, що мав місце факт вивезення викрадених в Україні культурних цінностей, предметів антикваріату за кордон, до запиту в НЦБ додається формуляр, зразок якого затверджується Генеральним секретаріатом Інтерполу, який заповнюється на кожен предмет окремо. При затвердженні Генеральним секретаріатом Інтерполу нових зразків формуляра НЦБ надсилає їх для використання правоохоронним органам України.

При заповненні формуляра необхідно:

а) текст друкувати або писати друкованими літерами;

б) додати фотографію (по можливості, кольорову) розшукуваного предмета.

При встановленні місця знаходження розшукуваних предметів, орган-ініціатор їхнього розшуку каналами Інтерполу надсилає до НЦБ повідомлення про його припинення. У такому повідомленні

вказується:

а) дата, місце та обставини знайдення предмета, спосіб його приховування, наявні пошкодження;

б) прізвище, ім'я, по батькові та інші установчі відомості щодо особи, в якої знайдено викрадений предмет;

в) відомості щодо інших причетних до крадіжки осіб та їхнє кримінальне минуле;

г) номер кримінальної, оперативно-розшукової справи, матеріалу перевірки та орган, у провадженні якого вона знаходиться.

У разі, якщо особа, в якої знайдено викрадений предмет, за своїм процесуальним станом є підозрюваною або звинуваченою, до повідомлення додаються фотографії та відбитки пальців такої особи.

У разі одержання відомостей про виїзд за кордон осіб, причетних до викрадення культурних цінностей та предметів антикваріату, у запиті до НЦБ необхідно вказати:

а) повні анкетні дані цих осіб та номери їхніх закордонних паспортів;

б) відомості про попередні виїзди цих осіб за кордон (коли, в які

країни, з якою метою).

До запиту додаються фотографії цих осіб.

При порушенні кримінальної справи щодо конкретних осіб, які вчинили крадіжки культурних цінностей, предметів антикваріату та виїхали за кордон, одночасно з вказаною інформацією повідомляється номер кримінальної справи, дата її порушення, назва органу, який порушив справу.

У сфері боротьби із незаконним обігом наркотиків

Правоохоронні органи України за відповідними запитами мають можливість одержати з Генерального секретаріату Інтерполу та Національних центральних бюро Інтерполу зарубіжних країн таку інформацію:

а) про осіб, які проходять у справах стосовно незаконного обігу

наркотиків;

б) про злочинні угруповання, які займаються наркобізнесом;

в) про факти вилучення наркотиків;

г) про основні види наркотичних засобів та психотропних речовин, які перебувають у незаконному обігу;

д) про нові види наркотиків, які з'явилися в обігу;

є) про методи нелегального виготовлення наркотиків, найпоширеніші способи упаковки, виявлені підпільні лабораторії;

ж) про канали транспортування та методи приховування;

з) матеріали міжнародних конференцій, симпозіумів, робочих зустрічей та інших нарад лінією Інтерполу з проблем боротьби з незаконним обігом наркотиків та психотропних речовин, періодичні видання, підготовлені Генеральним секретаріатом Інтерполу з цих питань;

и) статистичні огляди та правозастосовна діяльність (аналіз вилучених наркотичних речовин, тенденції у боротьбі з наркобізнесом, інформаційні матеріали про діяльність спеціальних служб поліції різних країн тощо).

У кожному випадку вилучення на території України так званих «важких» наркотиків (героїну, кокаїну), а також психотропних субстанцій, синтетичних наркотиків та прекурсорів орган, який їх вилучив, протягом 5 діб з моменту вилучення повинен інформувати НЦБ, обов'язково повідомивши: а)вид наркотика;

б) кількість (вага), яка була вилучена;

в) місце, час та інші обставини вилучення;

г) спосіб транспортування та маршрут руху вилучених наркотиків (місце виготовлення, транзитні пункти, місце призначення);

д) спосіб приховування наркотика;

є) відомості про особу (осіб), в якої (яких) були вилучені наркотики, у тому числі дані про її(їх) стать та громадянство;

ж) номер кримінальної, оперативно-розшукової справи, матеріалу перевірки та дату їхнього порушення (заведення).

На підставі отриманого повідомлення НЦБ готує і протягом 5 діб надсилає інформацію до Генерального секретаріату Інтерполу.

За наявності інформації про причетність конкретних осіб до міжнародного наркобізнесу правоохоронні органи України можуть звернутися до НЦБ для одержання щодо цих осіб відомостей, які знаходяться в базах даних Генерального секретаріату Інтерполу та Національного центрального бюро Інтерполу іншої країни (країн).

У запиті необхідно вказувати, які конкретні дії слід виконати запитуваній стороні:

а) перевірити особу за кримінальними обліками;

б) ідентифікувати осіб;

в) встановити місцезнаходження осіб;

г) надіслати відомості про участь осіб у підготовлюваних або вже скоєних злочинах тощо.

За наявності відповідних даних і підстав правоохоронні органи України каналами НЦБ можуть координувати з правоохоронними органами інших країн спільні операції, які проводяться методом контрольованого постачання, та інші оперативно-розшукові заходи.

За необхідності проведення оперативно-розшукових заходів кримінальною поліцією інших країн щодо конкретних осіб, причетних до незаконного обігу наркотиків і розшукуваних за кордоном, увесь комплекс пов'язаних із цим питань необхідно узгоджувати з Управлінням у боротьбі з незаконним обігом наркотиків МВС України (лише для органів внутрішніх справ України).

У сфері боротьби із незаконним обігом вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухівки та вибухових пристроїв

Під час проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій з розкриття злочинів, пов'язаних з незаконним обігом вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухівки та вибухових пристроїв, правоохоронні органи можуть одержати каналами Інтерполу таку інформацію:

а) про країну-виробника;

б) про основні технічні характеристики зброї, боєприпасів, вибухівки та вибухових пристроїв;

в) про час та місце реалізації зброї торговим підприємством або заводом-виробником;

г) про можливості експортування в інші країни;

д) чи розшукується певна зброя або вибуховий пристрій;

є) про наявність відомостей кримінального характеру на осіб, які нею володіли;

ж) про скоєння аналогічних злочинів в інших країнах.

У разі крадіжки вогнепальної зброї на території України та наявності вірогідних відомостей про її вивезення за кордон правоохоронні органи можуть оголосити міжнародний розшук цієї зброї як у одній, так і в кількох країнах. При зверненні до НЦБ у запиті необхідно вказати:

а) стислу фабулу події, номер кримінальної, оперативно-розшукової справи, матеріалу перевірки, дату їх порушення та орган, який здійснює провадження;

б) тип зброї;

в) калібр;

г) марку;

д) модель;

є) номер серії та рік випуску;

ж) довжину ствола;

з) колір металу;

и) інше наявне маркування.

До запиту за наявності додається фотографія зброї.

Для встановлення належності вогнепальної зброї або вибухового пристрою іноземного виробництва, його системи, моделі, способу виготовлення, а також країни-виробника правоохоронні органи перед зверненням до НЦБ повинні попередньо перевірити цю зброю чи вибуховий пристрій із залученням фахівців експертно-криміналістичних підрозділів.

У сфері боротьби зі злочинами, пов'язаними з підробкою документів

Під час розкриття злочинів, пов'язаних із підробкою документів, правоохоронні органи каналами Інтерполу можуть перевірити їх автентичність, а також можливе використання цих документів злочинцями на території інших країн.

Для проведення такої перевірки до НЦБ надсилається запит, в якому зазначаються:

а) номер кримінальної, оперативно-розшукової справи, матеріалу перевірки, дата їхнього порушення та орган, який здійснює

провадження;

б) обставини виявлення або вилучення документа і обґрунтування

необхідності звернення до НЦБ;

в) вид документа (паспорт, посвідчення водія, довідка, свідоцтво, диплом тощо);

г) в якій країні, яким органом (організацією, установою, фірмою) видано документ, номер та дата його видачі;

д) анкетні дані особи, в якої вилучено документ, та на кого його було оформлено.

До запиту в НЦБ додається ксерокопія документа, який перевіряється.

У сфері захисту довкілля, а також боротьби зі злочинами, пов'язаними з викраденням та незаконним перевезенням радіоактивних речовин

Під час розслідування злочинів, пов'язаних із екологією, а також з викраденням та незаконним перевезенням радіоактивних речовин, правоохоронні органи України каналами Інтерполу мають можливість одержати із зарубіжних країн таку інформацію:

а) про екологічно небезпечні речовини та факти їхнього вилучення в інших країнах;

б) про підприємства і фірми, які займаються виготовленням, транспортуванням, переробкою таких речовин;

в) про транспортні засоби, які використовуються для їхнього перевезення, маршрути транспортування;

г) про факти вилучення радіоактивних речовин, їхні технічні характеристики;

д) про осіб, в яких були вилучені радіоактивні речовини;

є) про методи та обладнання, яке використовується для вилучення радіоактивних речовин;

ж) матеріали міжнародних конференцій, симпозіумів, робочих зустрічей та інших нарад з проблем боротьби зі злочинами в сфері екології та викрадення радіоактивних речовин, які проводяться під егідою Інтерполу.

У разі викрадення радіоактивних речовин на території України та наявності вірогідних відомостей про їхнє вивезення за кордон

94

правоохоронні органи України можуть звернутися із запитом про розшук таких речовин. При зверненні до НЦБ у запиті необхідно вказати:

а) номер кримінальної (оперативно-розшукової) справи, матеріалу перевірки, дату їхнього порушення (заведення), найменування органу, у провадженні якого вона перебуває;

б) стислу фабулу події;

в) хімічний склад викраденої речовини, чистоту, силу опромінювання, масу, вид упаковки;

г) якщо радіоактивна речовина знаходилася в приладі (пристрої), вказати тип і марку приладу (пристрою), при наявності додати копію технічного паспорта на нього, фотографію або малюнок із його зображенням;

д) відомості про осіб, підозрюваних у скоєнні злочину;

є) шляхи можливого транспортування та відомості про транспорт, який може використовуватися.

Ідентифікація та перевірка осіб за обліками поліцій зарубіжних країн

З метою встановлення осіб, які скоїли злочини, правоохоронні органи при наявності відбитків пальців (утому числі вилучених з місць скоєння злочинів) можуть звертатися до Генерального секретаріату Інтерполу та Національних центральних бюро Інтерполу зарубіжних країн за сприянням із таких питань:

а) ідентифікації осіб за відбитками пальців рук;

б) перевірки їх за національними та регіональними дактилоскопічними обліками правоохоронних органів зарубіжних країн;

в) перевірки слідів рук, вилучених із місця події, за слідотеками. Підставою для перевірки або ідентифікації громадян України чи

іноземців за відбитками пальців рук є:

а) наявність відомостей про виїзд таких осіб за кордон і заняття злочинною діяльністю (за відсутністю вірогідних анкетних даних);

б) наявність відомостей, які вказують на те, що вилучені з місця пригоди сліди рук залишені іноземним громадянином.

У запиті в НЦБ необхідно вказати:

а) назву органу, який звертається із запитом і в провадженні якого перебуває кримінальна або оперативно-розшукова справа;

б) підстави для перевірки або ідентифікації осіб, а також номер кримінальної справи або справи оперативної перевірки, дату порушення чи заведення;

в) стислу фабулу злочину (події) із зазначенням анкетних даних особи, яка ідентифікується чи перевіряється, а за можливості - групу крові, код ДНК;

г) назву зарубіжного органу, до якого необхідно звернутися із запитом;

д) серію, номер і термін дії закордонного паспорта громадянина України, якщо особа, яка перевіряється, такий паспорт отримувала;

є) за наявності - ксерокопію національного паспорта або іншого

документа іноземця, який посвідчує його особу. До запиту додаються дактокарти або копії інших слідоносіїв, у необхідних випадках надаються збільшені їхні фрагменти.

Регламентація проведення міжнародного розшуку каналами Інтерполу, екстрадиція

Використовуючи систему міжнародного розшуку в межах Інтерполу, правоохоронні органи України мають можливість:

- одержати інформацію про місцеперебування за кордоном та рід занять розшукуваних осіб: підозрюваних у скоєнні злочинів, звинувачуваних, засуджених, які ухиляються від кримінальної відповідальності або відбування покарання з подальшою їх екстрадицією (видачею);

- встановити контроль за діяльністю та пересуванням осіб, які переховуються від правоохоронних органів за межами України;

- встановити місцезнаходження особи, яка виїхала за кордон і пропала безвісти;

- ідентифікувати особу;

- ідентифікувати невідомих хворих;

- ідентифікувати невпізнані трупи.

Міжнародний розшук із використанням каналів та можливостей Інтерполу проводиться у випадках:

- наявності вірогідних даних про виїзд розшукуваної особи в інші країни, якими можуть бути: наявність у такої особи закордонного паспорта, повідомлення органів Держкомкордону України про реєстрацію перетину нею кордону, поштове листування, пояснення свідків тощо;

- надходження запиту до НЦБ про розшук осіб, прибулих в Україну з інших держав (за ініціативою закордонних партнерів-членів Інтерполу).

Міжнародному розшукові з ініціативи правоохоронних органів України підлягають:

- особи, які виїхали за межі України і ухиляються від кримінальної відповідальності та відбуття покарання за злочини, за які згідно з чинним законодавством або судовим вироком, що набув законної сили, передбачено (призначено) покарання у вигляді позбавлення волі на термін не менше шести місяців;

- громадяни, які пропали безвісти, - за наявності вірогідних відомостей про виїзд розшукуваних за кордон;

- іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні і щодо яких отримана інформація про скоєння ними злочинів на території інших держав.

Підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу, надісланий до НЦБ. У запиті повинна бути викладена повна та об'єктивна інформація про події, факти стосовно розшукуваних осіб, а саме:

- номер кримінальної справи, ким та коли вона порушена, прізвище слідчого, який провадить розслідування, його контактний телефон;

- номер, дата заведення оперативно-розшукової справи категорії «Розшук», прізвище та контактний телефон працівника, який здійснює провадження у справі;

- обставини скоєного злочину (злочинів) - місце, час, спосіб, юридична кваліфікація діянь, інші причетні до злочинів особи тощо;

- усі відомі прізвища, імена, по батькові розшукуваного кирилицею та в латинській транскрипції;

- за можливості, відомості про обох батьків;

- повна дата і місце народження розшукуваної особи;

- громадянство, національність;

- номери національного та закордонного паспортів, дати їх видачі, органи, які видавали паспорти;

- прізвиська розшукуваного, під якими він може бути відомим у злочинному середовищі;

- прикмети загальні (зріст, будова тіла, колір волосся, очей тощо) та особливі (шрами, татуювання, відсутність органів, окуляри тощо);

- функціональні ознаки (особливості ходи, заїкання, звички тощо);

- дві фотокартки (якщо можливо, в анфас та в профіль) із зазначенням дати фотографування та виготовлення фотокарток;

- за наявності дві дактокарти;

- відомості про наявність у розшукуваного зброї, чи може він становити загрозу для оточуючих як психічно хворий, наркоман, інфекційно хворий, схильний до жорстокості тощо;

- професії, якими видами діяльності може займатися;

- мови, якими володіє;

- в яких країнах і за якими адресами може перебувати, з ким може контактувати в країні перебування;

- який запобіжний захід обраний стосовно розшукуваної особи. Якщо є санкція на утримання цієї особи під вартою, ким і коли вона видана.

У разі розшуку підозрюваної, обвинуваченої або засудженої особи, яка переховується за кордоном, у запиті додатково відтворюються такі позиції:

- номер кримінальної справи, дата її порушення, назва органу, який провадить розслідування або розшук такої особи, номер та текст статті Кримінального кодексу України із зазначенням передбаченої нею міри покарання, а також стислий виклад вчиненого розшукуваною особою протиправного діяння;

- заходи, які з точки зору ініціатора розшуку доцільно вжити щодо розшукуваної особи у разі виявлення її на території іноземної держави. Такими заходами, як правило, можуть бути:

а) встановлення контролю за пересуванням розшукуваної особи. У цьому випадку від закордонних партнерів може бути одержана інформація про місцеперебування розшукуваного, маршрути переміщення, контакти, виїзд за межі тієї чи іншої країни тощо;

б) затримання та арешт розшукуваної особи з подальшою її екстрадицією. У цьому разі ініціатор розшуку в запиті до НЦБ гарантує, що при затриманні та арешті розшукуваної особи на території іншої держави до її компетентних органів буде обов'язково надіслано клопотання про екстрадицію цієї особи. Якщо країна, де вірогідно може перебувати розшукувана особа, невідома, то в запиті гарантується звернення з клопотанням про екстрадицію до будь-якої країни або вказується коло або конкретний перелік країн, яким обмежується гарантоване звернення з клопотанням про екстрадицію.

НЦБ вивчає одержані матеріали, при потребі запитує в ініціатора додаткові відомості і за прийнятими Інтерполом правилами надсилає запит до Генерального секретаріату Інтерполу або в Національне центральне бюро Інтерполу відповідної країни.

Про здійснений запит НЦБ письмово інформує ініціатора, який після цього зобов'язаний негайно повідомляти нові відомі факти щодо розшукуваних для коригування розшукових заходів за кордоном.

У разі затримання або встановлення місцеперебування розшукуваної особи на території України ініціатор її міжнародного розшуку зобов'язаний негайно, але за будь-яких обставин не пізніше 5-ти днів повідомити про це в НЦБ для інформування правоохоронних органів зарубіжних країн про припинення розшуку.

Після одержання даних про місцеперебування розшукуваної особи за кордоном НЦБ:

- доводить одержану інформацію до відома ініціатора розшуку;

- повідомляє Генеральну прокуратуру України, а також прокуратуру Автономної Республіки Крим, міст Києва, Севастополя або відповідної області (якщо кримінальна справа щодо розшукуваної особи перебуває в провадженні слідчих прокуратури), Головне слідче управління МВС України (якщо розслідування в кримінальній справі провадять слідчі органів внутрішніх справ) або ГУКР МВС України (у разі розшуку засудженої особи) чи інші правоохоронні органи або їхні структурні підрозділи за підслідністю.

Орган - ініціатор розшуку, отримавши інформацію про місце перебування розшукуваної особи за кордоном, готує і не пізніше 10 днів з моменту отримання такої інформації надсилає відповідно в прокуратуру Автономної Республіки Крим, міст Києва, Севастополя або області, Головне слідче управління, ГУКР МВС України, відповідний підрозділ інших правоохоронних органів за підслідністю обґрунтований запит про її видачу, до якого додаються такі документи:

- копія постанови про обрання запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою або копія вироку з підтвердженням того, що вирок набув законної сили, завірені гербовою печаткою того органу, який виніс цю постанову (вирок);

- довідка про докази, якими підтверджується вина розшукуваної особи у скоєнні злочину, або копія постанови про притягнення цієї особи як обвинуваченого;

- завірений текст закону (статті Кримінального кодексу України, за яким кваліфікується злочин);

- повні дані розшукуваної особи, щодо якої робиться запит про видачу згідно з переліком, передбаченим в Інструкції;

- довідка про попередні судимості;

- довідка про розмір невідбутого покарання (у випадках, коли запит про видачу робиться щодо особи, яка вже відбула частину призначеного судом покарання);

- постанова слідчого (суду) про розшук особи;

- відомості про матеріальні збитки, завдані внаслідок злочину;

- дві фотокартки та дактилокарта розшукуваної особи (за наявності).

Текст запиту про видачу та тексти вище перелічених документів додаються до матеріалів також перекладеними державною мовою країни, з якої підлягає видачі розшукувана особа. Перекладені тексти підписуються перекладачем і завіряються його печаткою (печаткою бюро перекладів, за відсутності - нотаріально).

Прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прирівняні до них прокуратури, Головне слідче управління або ГУКР МВС України, відповідні підрозділи інших правоохоронних органів вивчають одержані від ініціатора розшуку матеріали, при потребі організовують їх доопрацювання, а у разі належного оформлення надсилають до Генеральної прокуратури України.

Генеральна прокуратура України після вивчення та перевірки матеріалів у разі належного їх оформлення надсилає у відповідний орган іноземної держави запит про видачу (екстрадицію) розшукуваної особи, а завірену копію запиту може надіслати в НЦБ для оперативного інформування правоохоронних органів цієї держави.

У разі надходження від органів іноземної держави згоди на видачу розшукуваної особи і повідомлення про її затримання (арешт) Генеральна прокуратура України дає доручення відповідним правоохоронним органам про прийом цієї особи. Разом із таким дорученням надсилається постанова про утримання під вартою особи, яка видається іншою державою, або офіційно завірена копія вироку, а також повідомляється, куди слід направити заарештованого та за яким органом він буде врахований.

Прийом осіб, які видаються іншою державою, здійснюється, як правило, через контрольно-пропускні пункти Прикордонних військ України і оформляється спеціальним протоколом. При цьому обов'язкова присутність представників прокуратури та прикордонних військ.

В окремих випадках за погодженням Генеральної прокуратури України з відповідними органами інших держав прийом осіб, які видаються, може здійснюватися також за межами України.

Усі витрати, пов'язані з прийомом осіб, які видаються іншими державами, їх утриманням під вартою, конвоюванням, понесені на території України, здійснюються за рахунок бюджетних коштів.

У разі розшуку осіб, які пропали безвісти, необхідною підставою для звернення до НЦБ є наявність оперативно-розшукової справи «Розшук» або зареєстрованої заяви з матеріалами первинної перевірки, в процесі яких встановлена вірогідність виїзду розшукуваної особи за кордон.

Запити правоохоронних органів зарубіжних країн, які надійшли до правоохоронних органів України каналами Інтерполу, є правомірною підставою для здійснення міжнародного розшуку на території України.

Особливості взаємодії правоохоронних органів України з правоохоронними органами зарубіжних країн каналами Інтерполу при виконанні кримінально-процесуальних дій щодо розкриття та розслідування злочинів

Питання виконання окремих слідчих дій (допиту, впізнання, обшуку, арешту тощо), а також екстрадиції та отримання відомостей про рух коштів на банківських рахунках на території зарубіжних держав вирішуються в порядку надання правової допомоги і належать до компетенції Генеральної прокуратури України, у зв'язку з чим правоохоронні органи звертаються через відповідних прокурорів, які здійснюють нагляд, до Генеральної прокуратури України з клопотанням про підготовку звернення до центрального органу юстиції (прокуратури) відповідної країни із запитом про надання правової допомоги.

При стосунках з країнами, які є сторонами Конвенції «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах», підписаної 22 січня 1993 р. у м. Мінську, до компетенції Генеральної прокуратури України належать зносини з питань видачі, кримінального переслідування, а також запити про виконання таких процесуальних дій, які стосуються прав громадян і потребують санкції. Зносини з питань проведення інших процесуальних дій можуть здійснюватися через інші правоохоронні органи, до компетенції яких відносяться кримінальні справи.

У клопотанні про правову допомогу обов'язково вказується:

- назва установи, до якої звертаються за наданням правової допомоги;

- імена та прізвища свідків, підозрюваних, підсудних, засуджених та потерпілих (при наявності представників вказаних осіб - їхні імена, прізвища, адреси), їхнє місцеперебування та місце проживання, громадянство, заняття, а також місце та дата народження і, якщо можливо, прізвища та імена батьків;

- опис та кваліфікація вчиненого діяння і дані про розмір заподіяних збитків, якщо вони були наслідком цього діяння;

- зміст норми Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за вчинене діяння;

- зміст доручення, а також інші відомості, необхідні для його виконання.

За дорученням Генеральної прокуратури України НЦБ каналами Інтерполу надсилає через Національне центральне бюро Інтерполу запитуваної країни (країн) копії перекладеного іноземною мовою запиту про правову допомогу або в порядку, передбаченому Інструкцією, організовує розшук із залученням Національного центрального бюро Інтерполу однієї або кількох країн, де, вірогідно, знаходиться розшукуваний, а також використовує можливості Генерального секретаріату Інтерполу, відповідних Національних центральних бюро Інтерполу для сприяння виконанню запиту про правову допомогу.

Порядок обробки та захисту інформації в НЦБ

Уся інформація, що надходить до НЦБ та виходить від нього електронною поштою Х.400, відомчою електронною поштою, телексом, телетайпом, факсом, звичайною поштою тощо, підлягає обов'язковій реєстрації та первинній обробці.

Діловодство в НЦБ здійснюється відповідно до вимог наказу МВС України від 22 липня 1993 р. № 435 «Про затвердження Інструкції з діловодства в органах, підрозділах внутрішніх справ, навчальних закладах, науково-дослідних установах, установах виконання покарань, на підприємствах і в організаціях системи МВС України».

Первинна обробка інформації, отриманої переліченими каналами зв'язку, здійснюється в такому порядку:

- перший етап:

а) ознайомлення з отриманими документами та їх роздрукування;

102

б) складання при необхідності короткої анотації на документи, які виконані однією з робочих мов Інтерполу;

- другий етап:

а) реєстрація отриманої кореспонденції;

б) здійснення довідкового пошуку в підсистемі «Документ» інтегрованої бази даних НЦБ;

- третій етап:

а) перевірка інформації, яка міститься у документі за відповідними базами даних Міністерства внутрішніх справ України та Генерального секретаріату Інтерполу;

б) введення нової інформації до інтегрованої бази даних НЦБ;

в) коригування інформації в підсистемах бази даних НЦБ.

Після закінчення первинної обробки документ з відповідними позначками про результати обробки передається до секретаріату НЦБ. Секретаріатом усі документи оцінюються за їхнім змістом та ступенем важливості. Відповіді на запити НЦБ передаються співробітникам робочого апарату, які готували ці запити. Всі інші документи (крім запитів категорії «терміново») начальник секретаріату доповідає начальнику НЦБ або його заступникам, які визначають порядок їхнього подальшого виконання.

Запити категорії «терміново» («urgent») секретаріатом негайно передаються начальникам відділів або їхнім заступникам за функціональним розподілом. Начальники відділів (їхні заступники) негайно вживають заходів щодо виконання таких запитів і доповідають про ці документи та вжиті заходи начальнику НЦБ або його заступникам.

При отриманні каналами Інтерполу запитів від правоохоронних органів інших країн НЦБ визначає порядок їх виконання і оптимальне коло виконавців, після чого надсилає необхідні документи у відповідні підрозділи апарату Міністерства внутрішніх справ України, головні управління МВС України в Криму, м. Києві та Київській області, управління МВС України в областях, м. Севастополі та на транспорті або їхні підрозділи, а також в інші правоохоронні органи.

При отриманні оформленого відповідно до вимог Інструкції запиту від підрозділів апарату Міністерства внутрішніх справ України, головних управлінь МВС України в Криму, м. Києві та Київській області," управлінь МВС України в областях, м. Севастополі та на транспорті, їхніх підрозділів або від інших правоохоронних органів, НЦБ згідно з його змістом та правилами регламенту міжнародної поліцейської співпраці і внутрішнього контролю обліків Інтерполу, іншими нормативними документами Організації визначає порядок виконання запиту та надсилає необхідні документи до Генерального секретаріату Інтерполу або Національного центрального бюро Інтерполу відповідної країни (країн).

Кожному новому документові, який надсилається з НЦБ до Генерального секретаріату Інтерполу, Національного центрального бюро Інтерполу іншої країни (країн) або правоохоронних органів України і містить клопотання про перевірку, надання інформації, вжиття оперативно-розшукових та інших заходів тощо, надається номер посилання (REF), який складається з індивідуального коду та вихідного (підписного) номера.

Індивідуальний код складається з індексу IP (Інтєрпол), порядкового номера справи та двох останніх цифр року її заведення.

Вихідний (підписний) номер складається з коду працівника НЦБ, який готував документ, а також порядкового номера документа, проставленого в хронологічно зростаючій послідовності.

Кожному документові, який надходить в НЦБ, надається вхідний номер, який формується в хронологічно зростаючій послідовності.

При всіх наступних зверненнях у тій же справі посилання на відповідний номер НЦБ (REF) є обов'язковим. При цьому індивідуальний код залишається незмінним, змінюються тільки порядковий номер документа і код працівника. Наприклад, запит, який надсилається з НЦБ до Генерального секретаріату Інтерполу або Національного центрального бюро Інтерполу зарубіжної країни, крім передбачених загальними вимогами, повинен мати такі реквізити:

  • Індивідуальний код: IP/номер справи/06;
  • Вихідний номер: код працівника/6789;
  • Наприклад, повний номер посилання запиту (REF) матиме такий вигляд: IP/номер справи/06-код працівника/6789.

Після завершення перевірки (виконання запиту) всі матеріали формуються в окрему справу і передаються в секретаріат НЦБ для зберігання та архівування.

Передані до секретаріату справи зберігаються в теках-накопи-чувачах за номерами посилання у хронологічно зростаючій послідовності.

Номенклатура справ, класифікація інформації, коди працівників затверджуються начальником НЦБ.

Архівні матеріали зберігаються в архіві робочого апарату НЦБ. Порядок зберігання та знищення архівних матеріалів НЦБ встановлюється начальником бюро і затверджується Міністром внутрішніх справ України.

У разі необхідності поновити провадження (потреба в додатковій перевірці, здійсненні додаткових заходів, надходження додаткової інформації тощо) справа видається працівнику НЦБ із секретаріату (архіву) бюро.

При змінах в організаційно-штатній структурі, технічному забезпеченні НЦБ та з метою удосконалення його діяльності начальник НЦБ може змінити порядок реєстрації, первинної обробки та зберігання інформації. Про внесені зміни НЦБ інформує правоохоронні органи.

НЦБ вживає необхідних заходів до забезпечення режиму таємності, конфіденційності та захисту інформації від несанкціонованого доступу до неї. Працівники НЦБ зобов'язані зберігати державну та службову таємницю. їм забороняється виправлення та знищення інформації з власної ініціативи. Виправлення і знищення інформації можливе лише на підставі прохання НЦБ або органів, які були ініціаторами її надсилання в НЦБ, з дозволу начальника НЦБ або його заступників.

Для отримання інформації від НЦБ встановлюються три рівні доступу до неї:

- рівень 1 - щодо інформації, яку НЦБ може поширювати без будь-яких обмежень;

- рівень 2 - щодо інформації, поширення якої можливе тільки на підставі дозволу НЦБ або органу - ініціатора її надсилання в Укрбюро Інтерполу;

- рівень 3 - щодо інформації, поширення якої можливе лише з дозволу Міністра внутрішніх справ України або його заступників.

Рівень доступу до інформації встановлюється НЦБ або органом -ініціатором її надсилання в Укрбюро Інтерполу. Орган, який надсилає інформацію до НЦБ, може спеціально зазначити, що відомості або їхнє джерело не можна розкривати будь-кому або обмежити коло осіб, які можуть ознайомитися з цією інформацією.

Якщо в документі відсутня вказівка на рівень доступу до інформації, вона видається і обробляється згідно з правилами, встановленими для рівня 1.

Органи, які одержали інформацію з НЦБ, зобов'язані забезпечити ефективний захист її змісту від сторонніх осіб, а також від спотворення та розголошення.

Якщо та чи інша інформація частково або повністю втратила достовірність, орган - ініціатор або виконавець запиту повинен звернутися до НЦБ з проханням виправити або, у разі потреби, знищити її.

Питання ознайомлення зацікавлених осіб з наявною щодо них інформацією вирішується відповідно до чинного законодавства ( ст. 32 Конституції України)