Інтерпол. Міжнародна організація кримінальної поліції
ІСТОРІЯ МІЖНАРОДНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ КРИМІНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ - ІНТЕРПОЛ
Наприкінці XIX - початку XX сторіччя перед правоохоронними органами усього світу дедалі частіше почало поставати питання розшуку і затримання осіб, які скоїли злочини і переховуються від кримінальної відповідальності за кордоном. Реалії суспільного життя, а саме розвиток економічних, політичних і соціальних зв'язків між державами сприяли інтегруванню злочинності на міжнародний рівень. Саме тоді виникла потреба у створенні міжнародної поліцейської організації для забезпечення належної співпраці правоохоронних органів різних держав у боротьбі проти транснаціональної злочинності.
У 1889 р. відбулось установче засідання Міжнародного союзу кримінального права. Його учасники констатували появу міжнародної злочинності і закликали поліцейських різних країн до узгоджених дій для її подолання. Водночас з'явилися пропозиції підвести під співпрацю поліції постійно діючу, організаційно оформлену базу - спочатку на національному, а потім і на міжнародному рівні.
У 1905 р. на міжнародній конференції криміналістів германомовних країн було зроблено чергову спробу об'єднати зусилля у боротьбі проти міжнародної злочинності. На 10 міжнародній асамблеї в м. Гамбурзі криміналісти за пропозицією франкомовних держав прийняли резолюцію на підтвердження того, що підвищений попит на туризм та закордонні подорожі сприяє появі нових форм міжнародної злочинності. Отже, для її подолання необхідні спільні міжнародні зусилля. Тому планувалось у складі поліцейських підрозділів організувати національні центральні бюро для обміну інформацією про міжнародну злочинність і покращення прямих поліцейських стосунків.
Проблеми боротьби з міжнародною злочинністю обговорювалися на багатьох конференціях і конгресах: 1905 р. (Буенос-Айрес), 1909 р. (Мадрид), 1912 р. (Сан-Паулу) і 1913 р. (Вашингтон).
У 1914 р. у Монако відбувся перший міжнародний конгрес кримінальної поліції, представлений фахівцями з Австрії, Великобританії, Італії, Росії, Франції. До порядку денного конгресу було внесено чотири питання:
1. Уніфікація процедури екстрадиції злочинців;
2. Міжнародна превентивна антропометрія;
3. Створення відділу з обліку міжнародної кримінальної інформації;
4. Розробка заходів щодо прискорення і спрощення арешту злочинців.
У підкомітетах офіційні представники поліцейських сил обговорювали технічні питання, пов'язані з захистом офіцерів поліції, прийняттям міжнародного кодексу поліції.
Перша секція розглядала загальні проблеми поліції. Друга і третя - окремі питання роботи міжнародної поліції та особливості законодавств різних країн. Учасники форуму звернулися до уряду Монако з проханням взяти на себе ініціативу щодо створення у Парижі міжнародних комісій з розробки уніфікованих стандартів посвідчень особи і організації єдиного міжнародного бюро обліку міжнародних злочинів. Водночас вони домовились про нову зустріч через два роки у Бухаресті на Другому міжнародному конгресі кримінальної поліції. Проте за Першої світової війни пішли в небуття не лише ці надії, а й усі прийняті в Монако резолюції.
Після Першої світової війни на порядку денному стояла та сама проблема - міжнародна злочинність, але вже у гострішій формі. Дала себе знати мораль військового часу - різко підвищився рівень злочинності, зокрема, на підґрунті наркоманії та алкоголізму. Тому питання об'єднання зусиль кримінальної поліції проти злочинності на міжнародному рівні набуло особливої актуальності.
У вересні 1923 р. у Відні (Австрія) відбувся Міжнародний поліцейський конгрес, представлений усіма континентами, крім Австралії. У ньому взяли участь криміналісти, кримінологи і дипломати з Австрії, Бельгії, Греції, Данії, Єгипту, Італії, Латвії, Литви, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Румунії, Сполучених Штатів Америки, Туреччини, Угорщини, Франції, Чехословаччини, Швейцарії та Швеції.
Однією з резолюцій конгрес заснував Міжнародну комісію кримінальної поліції (МККП), з її першою офіційною штаб-квартирою у Відні, яка негайно розпочала роботу над програмою дій. Отже, 7 вересня 1923 р. вважають датою народження Міжнародної організації кримінальної поліції-Інтерполу. У 1924 р. МККП прийняла резолюцію з п'яти важливих питань, які визначили напрями розвитку на багато
років уперед, а саме:
- створення інформаційних відділень зі збирання фактів прояву міжнародної злочинності;
- розробка систем доказів та міжнародного розшуку злочинців;
- організація відділень з ідентифікації осіб на відстані;
- видання газети міжнародної поліції;
- створення загальної програми з попередження і виявлення підроблених банкнот і документів.
У 1930 р. МККП розроблено принципи здійснення екстрадиції.
У березні 1938 р. німецькі війська окупували Австрію, а через 18 місяців розпочалася Друга світова війна. Діяльність МККП було згорнуто. З 1940 р. МККП очолював шеф німецької служби безпеки Гейдрих. Адміністрацію МККП і Міжнародне бюро переведено до Берліну.
Протягом другої світової війни не відбулося жодного офіційного конгресу МККП.
У 1946 р. представники 17 держав у відповідь на заклик уряду Бельгії зустрілися в Брюсселі з метою відтворення Міжнародної комісії кримінальної поліції. Було прийнято рішення про перенесення її штаб-квартири до Парижа (Франція). 19 країн поновили свою участь у МККП, серед них Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Єгипет, Іран, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Франція, Чехословаччина, Чилі, Швейцарія, Швеція і Югославія.
Вперше слово «Інтерпол» (так само як і сучасний знак - символ Організації) у 1914 р. з'явилося на сторінках «JournaldeMonaco» у статті про Перший міжнародний конгрес кримінальної поліції. А з 22 липня 1946 р. використовується як телеграфне позначення адреси штаб-квартири у Парижі.
У1956 р. у Відні на ювілейній 25-й сесії Генеральної асамблеї МККП прийнято Статут Організації, у ст. 1 якого зазначено, що віднині Міжнародна комісія кримінальної поліції називатиметься Міжнародною організацією кримінальної поліції (МОКП) - Інтерпол. Статутом передбачено співпрацю на світовому рівні, до цього - вплив Організації поширювався в основному на європейські держави. У 1989 р. її штаб-квартиру передислоковано до м. Ліона (Франція).
Отже, за час існування МККП відбулися три важливі зміни. Перше: її дія поширилась на весь світ внаслідок вступу до неї нових учасників. Друге: у 1956 р. Міжнародна комісія кримінальної поліції перейменована на Міжнародну організацію кримінальної поліції - Інтерпол. Третє: прийнято Статут Інтерполу, який, практично не змінюючись, чинний донині.
Головні завдання та цілі Інтерполу, згідно зі Статутом: - забезпечення найширшої співпраці між зацікавленими органами кримінальної поліції у межах чинного національного законодавства країн - учасниць Інтерполу і у строгій відповідності до положень Всесвітньої декларації з прав людини; - створення і розвиток ефективних органів для боротьби із загальнокримінальною злочинністю.
Відповідно до Статуту Інтерпол не займається діяльністю політичного, військового, релігійного і расового характеру і не втручається в неї. Співпраця поліцейських органів у межах Інтерполу заснована на діях, які застосовуються цими органами на території своїх країн і у строгій відповідності до їх національних законодавств. Усі країни, які входять до Інтерполу, мають рівні права незалежно від розміру їхніх фінансових внесків.